07 грудня 2021 року м. Херсон
справа № 766/17023/20
провадження № 22-ц/819/1758/21
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя-доповідач)Кузнєцової О.А.,
суддів:Майданіка В.В.,
Орловської Н.В.,
секретарЮськів І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Ус О.В. від 29 червня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Перша Херсонська державна нотаріальна контора, про розірвання спадкового договору,
У жовтні 2020 року позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог зазначала, що 23 лютого 2017 року між нею та ОСОБА_3 було укладено спадковий договір, відповідно до умов якого відповідач зобов'язувалася виконувати розпорядження немайнового характеру за рахунок коштів позивачки, а саме: спілкуватися з нею, відвідувати та підтримувати її, щотижнево забезпечувати її продуктами харчування, на її особисте прохання забезпечити приготування їжі, проведення прибирання житла не менше одного разу на тиждень, супроводжувати її до лікарняних закладів у разі потреби та інше. У разі смерті позивачки відповідач набуває право власності на майно, що є особистою власністю позивачки, а саме житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Посилаючись на те, що після підписання спадкового договору, відповідачка деякий час виконувала його умови, але згодом виїхала до м.Павлоград, забравши оригінали деяких документів, у тому числі домову книгу та спадковий договір, і протягом останніх двох років, відповідачка не виконує жодного зобов'язання за договором, не телефонує, жодним чином не цікавиться її станом, будь-яке спілкування припинено. На підставі наведеного позивач просила суд розірвати спадковий договір, укладений між нею та ОСОБА_3 23 лютого 2017 року, який зареєстровано в реєстрі за №2-203.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 29 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, а також на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суд скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі.
Зокрема апелянт зазначає, що суд першої інстанції, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов помилкового висновку, який фактично не відповідає обставинам справи, оскільки відповідач фактично визнала ту обставину, що з червня 2019 року не виконувала в повному обсязі зобов'язання за оскаржуваним договором. Висновки суду щодо того, що вимога позивачки покинути житло позбавила відповідача можливості виконувати прибирання раз на місяць не грунтуються на доказах, нормах матеріального права та умовах даного спадкового договору, оскільки в оскаржуваному договорі відсутні пункти щодо зобов'язання ОСОБА_2 надати можливість постійного проживання ОСОБА_3 у її домоволодіння на весь час дії договору або пункт щодо можливості виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань лише за умови проживання разом з позивачкою.
На думку апелянта, суд першої інстанції взяв до уваги лише покази свідків відповідача та, ненавівши жодних обгрунтувань, відхилив та не взяв до уваги покази свідків позивача, які послідовно вказували на факти систематичного невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за спадковим договором, чим допустив порушення норм процесуального права. Крім того, ряд зобов'язань ОСОБА_3 не потребують матеріальних затрат та не залежать від можливості постійно проживати разом з ОСОБА_2 , а потребують лише фізичних затрат і зусиль за умови належного виконання умов договору відповідачкою.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність рішення, просить скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у визначених цивільним процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для його задоволення, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту невиконання відповідачем її розпоряджень, як відчужувача за спадковим договором. Зокрема судом зазначено, що під час розгляду справи не встановлено, що відповідач відмовилася виконувати будь-які розпорядження ОСОБА_2 , передбачені умовами договору, та у спосіб, визначений договором. З показів свідків встановлено, що позивачка та її родичі фактично вигнали відповідачку з будинку, тим самим унеможливив виконання умов договору. Жодний свідок не підтвердив фактів звернення позивачки ОСОБА_2 до відповідачки ОСОБА_3 з розпорядженнями, які остання зобов'язана виконати за умовами договору за рахунок коштів ОСОБА_2 (наприклад розпорядження щодо придбання продуктів харчування, ліків, побутової хімії для здійснення прання, прибирання тощо). Звернення до сусідки з проханням придбати ліки в аптеці не є безумовним свідченням відмови ОСОБА_3 виконати розпорядження ОСОБА_2 . Так само і самостійне впорання по господарству чи відвідування ринку, магазинів не свідчить саме по собі про відмову ОСОБА_3 виконати розпорядження ОСОБА_2 . Відсутність достовірних доказів невиконання договору з вини відповідачки позбавляє суд визначити чи були причини такого невиконання істотними.
Проте колегія суддів не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції виходячи із наступного.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 23 лютого 2017 року між ОСОБА_2 , як відчужувачем з однієї сторони, та ОСОБА_3 , як набувачем з іншої, укладено та нотаріально посвідчено спадковий договір, відповідно до п. 1 якого ОСОБА_3 зобов'язалася виконувати розпорядження немайнового характеру та майнового характеру за рахунок коштів ОСОБА_2 , а саме:
- спілкуватися з нею, відвідувати її, підтримувати морально;
- щотижнево забезпечувати відчужувача продуктами харчування;
- забезпечувати приготування їжі по мірі необхідності та на її особисте прохання;
- забезпечувати проведення прибирання житла та прання постільної та особистої білизни по необхідності та на її особисте прохання, але не менше одного разу на тиждень;
- забезпечувати купівлю відчужувачу ліків та/або медичного обладнання за рекомендацією лікарів, забезпечувати надання їй медичної допомоги та особистого догляду у випадку захворювання;
- супроводження відчужувача до лікарняних закладів у разі виникнення такої потреби;
- придбавати одяг та взуття для відчужувача по мірі необхідності та/або на її особисте прохання;
- вирішення питань оформлення документів, що стосуються та необхідні відчужувачу, в тому числі пенсійних;
- в разі смерті відчужувача здійснити комплекс заходів та обрядових дій та поховати її (а.с. 8-9).
Відповідно до п. 18 договору у випадку недотримання його умов, невиконання набувачем розпоряджень відчужувача, неможливості виконання набувачем розпоряджень відчужувача та відмови від добровільного розірвання однією із сторін договір може бути розірваний у судовому порядку.
Згідно акту від 18.09.2020 року, складеного сусідами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , головою органу самоорганізації населення квартального комітету №9 Пінецькою М.А., за адресою: АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_2 (а.с. 10).
ОСОБА_3 не проживала за адресою: АДРЕСА_2 з 10.04.2009 року по 14.06.2019 року, що підтверджено актом про фактичне не проживання громадян від 08.01.2021 року, виданого головою ОСББ "Верстатобудівників 20" (а.с. 41).
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають у родинних відносинах, є тіткою та племінницею відповідно.
За змістомстатті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини другоїстатті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 651 ЦК України визначено, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом, чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Статтею 1305 ЦК України передбачено, що набувач у спадковому договорі може бути зобов'язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.
Враховуючи зазначене, спадковий договір є двостороннім правочином, за концепцією якого набувач зобов'язаний вчинити певні дії за вказівкою відчужувача, взамін чого до нього переходить право власності на майно.
Згідно зі статтею 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. За змістом цього правила інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред'являти вимоги про розірвання спадкового договору.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша, друга статті 614 ЦК України).
За правилами статей 12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, не заперечується сторонами та встановлено судом, що до червня 2019 року ОСОБА_3 належним чином виконувала свої зобов'язання за спадковим договором, оскільки проживала разом з ОСОБА_2 , що надавало їй можливість здійснювати такі зобов'язання у повному обсязі. З червня 2019 року ОСОБА_3 повернулася до свого постійного місця проживання у м.Павлоград, оскільки стосунки між сторонами погіршилися, що зумовило неможливість сумісного проживання.
Після переїзду відповідача до іншого місця проживання остання зобов'язання за договором перестала виконувати, посилаючись на те, що погіршення стосунків з позивачем та відсутність з її сторони будь-яких розпоряджень унеможливлювало виконання нею умов спадкового договору.
Допитані під час розгляду справи свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтвердили той факт, що до червня 2019 року ОСОБА_3 належним чином виконувала свої зобов'язання за спадковим договором, проте з червня 2019 року стосунки у неї з позивачем погіршилися, остання стала її ображати і вона покинула позивачку та переїхали до м.Павлоград.
Обставини не виконання ОСОБА_3 у повному обсязі своїх зобов'язань за спадковим договором з червня 2019 року підтверджуються показами свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які були допитані в ході розгляду справи.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила договірні зобов'язання. У разі порушення зобов'язання, відповідальність не настає, якщо особа доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому будь-яких доказів належного виконання спадкового договору та обставин, на які посилається відповідач, як на підставу заперечень проти позову, останньою не надано, хоча це є її процесуальним обов'язком у силу статті 81 ЦПК України.
Сам по собі факт переїзду відповідача до іншого міста не є перешкодою для виконання договору, однак нею не доведено факти щотижневого прибуття за місцем проживання позивачки з метою виконання прямо передбачених договором обов'язків.
Посилання відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні будь - які докази, які б свідчили про надання ОСОБА_2 коштів на виконання нею обов'язків, передбачених п. 1 Спадкового договору, оскільки за його змістом всі розпорядження повинні виконуватись за рахунок відчужувача, є необгрунтованими, оскільки, відповідно до вимог ст. 12,81 ЦПК України, на неї, як сторону у справі, покладений обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, умови договору містять зобов'язання ОСОБА_3 виконувати розпорядження майнового і немайнового характеру, як то: спілкуватися, відвідувати, підтримувати відчужувача морально, забезпечувати прибирання квартири, прання постільної та особистої білизни по мірі необхідності та на особисте прохання відчужувача, але не менше одного разу на тиждень; забезпечувати особистий догляд у випадку захворювання.
Тобто ряд зобов'язань ОСОБА_3 не потребують матеріальних затрат, а лише фізичних затрат і зусиль.
Також необхідно зазначити, що оціночне поняття істотного порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склались у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина, як суб'єктивний чинник сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч.2 ст. 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки , коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання істотності порушення повинне вирішуватись з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 року у справі №587/2931/15-ц, від 15.09.2020 року у справі № 209/3295/18, від 14.06.2021 року у справі № 274/7840/19, від 01.02.2021 року у справі №295/14945/18.
За таких обставин, встановивши факти невиконання умов спадкового договору без будь-яких доказів на підтвердження доводів відповідача, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість встановити істотність порушення договору відповідачем у зв'язку з чим необгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про розірвання спадкового договору.
Окрім того, спадковий договір передбачає виконання розпоряджень як майнового, так і немайнового характеру. Зокрема, договором передбачено спілкування сторін за договором, відвідування відчужувача та її моральна підтримка. Під час розгляду справи було встановлено, що між сторонами склались неприязні стосунки, позивачка негативно відноситься до відповідачки у зв'язку з її ухиленням від виконання спадкового договору та не бажає її участі у своєму житті. За таких обставин, примушування до виконання договору після неналежного його виконання відповідачем, буде суперечити правам та інтересам позивачки.
На підставі наведеного, зважаючи на встановленні судом фактичні обставин щодо невиконання відповідачем умов спадкового договору певний період часу, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, показанням свідків, колегія суддів приходить до висновку, що позивачка позбавлена можливості отримувати від набувача очікуване при укладенні цього договору, що є підставою для задоволення позовних вимог.
Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з постановленням по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384,390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , задовольнити.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 29 червня 2021 року скасувати та постановити нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Перша Херсонська державна нотаріальна контора, про розірвання спадкового договору задовольнити.
Розірвати спадковий договір, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 23 лютого 2017 року, який посвідчений державним нотаріусом Першої Херсонської державної нотаріальної контори Верпекою А.В. за реєстраційним номером 2-203.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Дата складання повного тексту судового рішення - 13 грудня 2021 року.
Головуючий О.А.Кузнєцова
Судді: В.В.Майданік
Н.В.Орловська