Справа№751/6921/21
Провадження №3/751/2309/21
01 грудня 2021 року
Деркач О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого в ТОВ «ПЕТ-технолоджиз», за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №303034, 19.09.2021 року об 12 год. 40 хв. в м. Чернігові по вул. Красносільського, б. 45, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем HYUNDAI ACCENT, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у лікаря-нарколога та за допомогою приладу «Драгер» у встановленому законодавством порядку відмовився у присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України. За даним фактом відносно нього складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав, пояснив, що 19 вересня 2021 року перебував у себе вдома за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки був вихідний день. За день до цього, 18 вересня 2021 року, після роботи поставив свій автомобіль HYUNDAI ACCENT, д.н.з. НОМЕР_1 , біля свого під'їзду. На наступний день, 19 вересня 2021 року близко 12 год. 00 хв. вийшов на балкон своєї квартири за вищевказаною адресою і біля під'їзду та свого автомобіля побачив працівників патрульної поліції та їх автомобіль, який був припаркований на паркомісці. Після цього, ОСОБА_1 разом зі своєю дружиною вийшов у двір. Поліцейський сказав, що автомобіль припаркований з порушенням правил дорожнього руху, у зв'язку з цим на ОСОБА_1 буде складена постанова. Працівник патрульної поліції склав постанову відносно ОСОБА_1 про те, що той припаркував свій автомобіль біля під'їзду з порушенням ПДР. Також працівник поліції сказав, що ОСОБА_1 повинен перепаркувати свій автомобіль від під'їзду на паркомісце. Також, працівник поліції зауважив, що оскільки усі паркувальні місця біля будинку № 45 по вул. Красносільського у м. Чернігові були зайняті, то поліцейський автомобіль від'їде, а він зможе зайняти вільне місце на парковці. Після того, як поліцейський автомобіль звільнив місце на парковці, то за вказівкою поліцейського ОСОБА_1 сів у свій автомобіль та перепаркував його на 5 м на паркомісце, від того місця де до цього стояв автомобіль. Працівники патрульної поліції спостерігали за діями ОСОБА_1 , та відразу після того, як автомобіль був перепаркований, той же самий поліцейський, який дав вказівку перепарувати автомобіль, сказав, що в нього виникло питання відносно того, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння. Працівники патрульної поліції склали на ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП про відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. При оформленні протоколу, ОСОБА_1 зауважив працівнику поліції, що це є схиляння останнього до вчинення адміністративного правопорушення. Дії працівників патрульної поліції в даному випадку є підбурюванням з їх боку, при цьому поліцейські не обмежувались пасивним встановленням фактичних обставин події, а з метою встановлення адміністративного правопорушення, тобто отримання доказів і підстав для складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, впливають на суб'єкта - ОСОБА_1 , схиляючи його до вчинення адміністративного правопорушення, який в іншому випадку не був би вчинений. Зазначене також встановлено рішенням ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 05 лютого 2008 року. Схиляння діями працівниками патрульної поліції ОСОБА_1 до вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та відповідне підбурювання з боку поліції, підтверджується копією відеозапису, що здійснювалось поліцейськими УПП в Чернігівській області на трьох дисках. В зв'язку з цим ОСОБА_1 просить закрити провадження у справі за ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан, зокрема, наркотичного сп'яніння.
Проте, при складенні протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП - поліцейський не звільняється від обов'язку дотримуватись відповідного алгоритму дій (процедури) при проведенні огляду та оформленні його результатів, в тому числі фіксування відмови від проходження огляду водієм.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» завданням поліції є надання поліцейських послуг у сфері охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.
Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію»).
Частиною 4 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати до протиправних дій.
З наявних в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відеофіксації безпосередньо самої події вбачається, що з метою встановлення події адміністративного правопорушення, тобто отримання доказів і підстав для складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, поліцейські впливали на суб'єкта правопорушення - ОСОБА_1 , схиляючи його до вчинення адміністративного правопорушення, який в іншому випадку не був би вчинений.
Більш того, вказаний в протоколі про адміністративне правопорушення час події адміністративного правопорушення (12-40 год.), не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки з тієї ж вищезгаданої відеофіксації встановлено, що станом на 13-37 год. автомобіль ОСОБА_1 ще був припаркований з порушенням ПДР, а поліцейськими здійснювався пошук його водія, тобто ОСОБА_1 .
Так, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). Суд зауважує, що рішення у справі «Карелін проти Росії» набрало законної сили.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
У рішенні по справі "Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії" ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Отже, на підставі відповідної практики ЄСПЛ можливо зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням ст.6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В такому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.130 ч.1, 247, 266, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На постанову протягом 10 днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд м. Чернігова.
Суддя: О. Г. Деркач