Провадження № 3/734/1777/21 Справа № 734/3815/21
іменем України
13 грудня 2021 року смт. Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області у складі:
Головуючого судді Соловей В.В.,
із участю секретаря судових засідань Ринви Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Деснянської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, військове звання - майор, військовослужбовця військової служби за контрактом, командира навчального зенітного ракетного дивізіону у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , жителя казарми поліпшеного типу АДРЕСА_2 ,
у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП,
за наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31 грудня 2020 року № 286 майор ОСОБА_1 , - начальник штабу - перший заступник командира навчального зенітного ракетного дивізіону, призначений за наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 29 грудня 2020 року № 484 на посаду командира навчального зенітного ракетного дивізіону, вважається таким, що з 31 грудня 2020 року справи та посаду, яку обіймає - здав, а за призначенням - прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадою. На час проходження військової служби у лавах Збройних Сил України на майора ОСОБА_1 розповсюджується дія військових Статутів Збройних Сил України, які визначають загальні права та обов'язки військовослужбовців і їх взаємовідносини.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. З моменту видання Указу Президента України № 303 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію» на території України почав діяти особливий період, який триває і до теперішнього часу. Відповідно до положень ст. 4 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати бойовий прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України. Стаття 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язує майора ОСОБА_1 виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. У свою чергу, ст.ст. 1-3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначають, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку та досягнення, окрім іншого, шляхом свідомого ставлення військовослужбовця до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі, особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів. Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України кожного військовослужбовця зобов'язано додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів. Відповідно до ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну. Стаття 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язує командира вживати заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дизертирством, із негайним доставленням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення. Згідно зі ст. 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир зобов'язаний негайно доповідати старшому командиру (начальнику) про кримінальне чи адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, вчинене підлеглим військовослужбовцем; завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності; проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об'єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові). Відповідно до положень ст. 101 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир батальйону (корабля 3 рангу) в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність батальйону (корабля), успішне виконання батальйоном (кораблем) бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за внутрішній порядок, за стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів батальйону (корабля) і законність їх витрачання, за організацію і стан пожежної безпеки батальйону. Стаття 102 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язує командира батальйону підтримувати особовий склад роти, озброєння, бойову та іншу техніку у бойовій готовності, організовувати й керувати бойовою підготовкою та вихованням особового складу батальйону (корабля), проводити заняття зі штабом, військовослужбовцями офіцерського, сержантського (старшинського) складу батальйону (корабля), а також навчання й заняття з підрозділами батальйону, виховувати особовий склад батальйону в дусі поваги до військової служби, бережливого ставлення до озброєння, бойової та іншої техніки і майна, піклуватися про підлеглих, періодично бути присутнім на ранковому підйомі та вечірній повірці, підтримувати внутрішній порядок, організовувати охорону розташування батальйону, перевіряти несення вартової та внутрішньої служб особовим складом батальйону. Командир батальйону підпорядковується командирові бригади і є прямим начальником усього особового складу батальйону. Відповідно до вимог п. 1.5 Розділу І Наказу МО України від 26 травня 2014 року № 333 «Про затвердження Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України» командири (керівники) зобов'язані забезпечити належну організацію обліку особового складу в підпорядкованих органах військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів (далі - військові навчальні заклади), установ і організацій, кораблів і підрозділів і створювати для посадових осіб, які ведуть облік особового складу, усі умови для своєчасного, якісного і повного виконання ними вимог цієї Інструкції. Пунктом 1.6 Розділу І Наказу МО України від 26 травня 2014 року № 333 «Про затвердження Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України» визначено, що організація і стан обліку особового складу покладається, зокрема, на командирів підрозділів.
Згідно примітки до ст. 172-13 КУпАП під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування.
Згідно зі ст. 29 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Статтею 31 цього Статуту визначено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у т.ч. і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Відповідно до ст.ст. 32 і 101 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України за своїм військовим званням майор ОСОБА_1 є начальником для військовослужбовців молодшого сержантського і старшинського складу однієї з ними військової частини, а за посадою є прямим начальником усього особового складу навчального зенітного ракетного дивізіону, в якому останні проходять військову службу.
У свою чергу, відповідно до вимог вказаних вище нормативних актів командир навчального зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_1 , будучи за посадою прямим начальником для всього особового складу, який проходить службу у підрозділі, в розумінні примітки до ст. 172-13 КУпАП є військовою посадовою особою.
Так, встановлено, що військовослужбовець строкової військової служби військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 , який перебував на посаді курсанта 3 навчального зенітного ракетного дивізіону, приблизно о 10.00 годині 28 жовтня 2021 року самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , що дислокується у смт. Десна Чернігівського району Чернігівської області. Факт самовільного залишення частини солдатом ОСОБА_2 виявлено лише о 20.20 годині 28 жовтня 2021 року під час контрольного шикування особового складу 3 навчальної батареї навчального зенітного ракетного дивізіону.
Майор ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою - командиром навчального зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи на території військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , 28 жовтня 2021 року в порушення вимог ст.ст. 6, 11, 16, 59, 101 і 102 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 4-6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Розділу І Наказу МО України від 26 травня 2014 року № 333 «Про затвердження Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України» контроль за наявністю особового складу ввіреного йому підрозділу не здійснив, внутрішній порядок дивізіону не проконтролював, організацію і стан обліку особового складу не перевірив, внаслідок чого факт самовільного залишення військової частини підлеглим йому солдатом ОСОБА_2 , яке той вчинив о 10.00 годині 28 жовтня 2021 року, виявлено лише о 20.20 годині 28 жовтня 2021 року іншою посадовою особою, чим недбало поставився до виконання своїх службових обов'язків.
ОСОБА_1 винуватим себе не визнав у вчиненні адміністративного правопорушення.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши надані докази, суд вважає, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, - недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, що підтверджується доказами, перевіреними в судовому засіданні, - протоколом № 30 про адміністративне правопорушення від 22 листопада 2021 року, службовим розслідуванням від 04 листопада 2021 року, проведеним у військовій частині НОМЕР_1 , за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_2 .
Враховуючи характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, суд дійшов висновку про необхідність накладення щодо військовослужбовця ОСОБА_1 , який вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, адміністративного стягнення у виді штрафу в дохід держави.
Керуючись ст.ст. 283-285, 287-289 КУпАП, суд
визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, і піддати до адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі ста сорока п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у грошовому виразі становить 2465 (дві тисячі чотириста шістдесят п'ять) гривень 00 копійок, у дохід держави.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд Чернігівської області протягом десяти днів із моменту винесення.
Суддя