Справа № 587/1063/21
Провадження № 2/587/586/21
29 листопада 2021 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А, за участю секретаря судового засідання Мошко Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми у приміщенні суду в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
У червні 2021 року позивач в особі свого представника звернувся до Сумського районного суду Сумської області з позовом, в якому просив стягнути зі ОСОБА_2 суму заборгованості за договором позики від 25.02.2021 року в розмірі 906 000 грн. 00 коп., з яких: 755 000 грн. - сума основного боргу - неповернутої позики, 151 000 грн. - штраф та стягнути судові витрати.
В обґрунтування позову зазначено про те, що 25.02.2021 року між сторонами у справі укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 755 000 грн., з терміном повернення до 10.05.2021 року.
Позивач зазначає, що ані 10.05.2021 року, ані в подальшому, відповідач грошові кошти, отримані у позику, позивачу не повернув, відтак, позивач звернувся до суду з даним позовом.
11.06.2021 року ухвалою судді Сумського районного суду Сумської області відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Разом з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, з урахування якої, остання просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу ОСОБА_2 , в межах ціни позову в сумі 2 000 грн. 00 коп..
Заяву представника позивача про забезпечення позову суд задовольнив повністю.
Ухвалою суду від 11.06.2021 року накладено арешт у межах ціни позову за договором позики від 25 лютого 2021 року на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНСТАР-2017» в загальному розмірі 2 000 гривень 00 копійок, що становить 100 % статутного капіталу товариства, яка належить ОСОБА_2 ..
Позивач в судове засідання не з'явився. В матеріалах справи міститься письмова заява його представника про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримала, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про час та місце розгляду був повідомлений належним чином, шляхом подачі оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.62).
На підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалась, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши та вивчивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судовим розглядом встановлено, що 25.02.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до п. 1 якого Позикодавець передає у власність Позивальника грошові кошти в сумі 755 000 грн. (а.с.6).
Згідно п. 3 договору позики, Позичальник зобов'язується повернути позикодавцю суму грошових коштів до 10 травня 2021.
За змістом п. 8 договору позики, у випадку порушення Позичальником строку повернення коштів він зобов'язаний сплатити позикодавцю штраф у сумі 20% від суми позики.
Додатком до вказаного договору позики слугує Акт приймання-передачі суми позики від 25.02.2021 року (а.с.7).
Факт отримання грошових коштів у розмірі 755 000 грн. стверджується розпискою, складеною сторонами 25.02.2021 року (а.с.8).
Відповідач свої зобов'язання по поверненню суми боргу не виконав.
Відповідно п. 9 Договору позики, у випадку порушення Позичальником умов даного Договору, Позикодавець мас право без доеудового врегулювання спору зверну тися до суду за захистом своїх прав та ін тересів.
Згідно п. 8 Договору позики, у випадку порушення Позичальником строку повернення коштів, передбаченого в п. З Договору позики, Позикодавець сплачує на користь Позикодавця штраф у сумі 20 % від суми позики, переданої Позичальником за даним Договором.
Пунктом 7 Договору позики передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору в порядку, передбаченому законодавством України та даним Договором.
Спори за Договором позики вирішуються в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України, (п. 11 Договору позики).
Згідно зі ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Нормою ч. 1 ст. 627 ЦК встановлено що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК).
Відповідно до ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК).
При укладенні договору позики 20.05.2016 року обидві сторони були вільними у виборі їх умов.
При укладенні договору позики 25.02.2021 року обидві сторони були вільними у виборі їх умов.
Відповідно, уклавши зазначений правочин, обидві сторони, і в тому числі відповідач, погодились з тим, що його умови є вигідними для кожної із них, що підтверджується подальшими їх діями.
Договір позики за своєю правовою природою є строковим договором, а відтак умова щодо строку повернення позики, внаслідок порушення якої настає відповідальність, передбачена договором, не може бути погоджена на інших умовах, ніж сама відповідальність, яка за своєю суттю є лише забезпеченням виконання основного зобов'язання.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Як вбачається з правового висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові Судової палати у цивільних справах від 13.12.2017 року по справі №309/3458/14-ц, за своєю суттю розписка про отримання в борг коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Таким чином, наявність між сторонами позикових відносин підтверджується наявним у позивача оригіналом розписки, яка підтверджує як факт отримання боржником коштів за договором позики, так і зобов'язання повернути ці кошти.
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Договір позики за своєю правовою природою є строковим договором, а відтак умова щодо строку повернення позики, внаслідок порушення якої настає відповідальність, передбачена договором, не може бути погоджена на інших умовах, ніж сама відповідальність, яка за своєю суттю є лише забезпеченням виконання основного зобов'язання.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Судом встановлено, що ані у термін, передбачений договором, ані в подальшому відповідач отримані у позику грошові кошти за договором позики у повному обсязі позивачу не повернув.
Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача основної суми за договором позики від 25.02.2021 року у розмірі 755 000 грн..
Нормою ст. 1050 ЦК передбачено, що в разі несвоєчасного повернення позичальником суми позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За змістом п. 8 договору позики, у випадку порушення Позичальником строку повернення коштів, передбаченого в п. З Договору позики, Позикодавець сплачує на користь Позикодавця штраф у сумі 20 % від суми позики, переданої Позичальником за даним Договором.
Звертаючись до суду з позовом, позивач просить стягнути відповідача штраф у розмірі 151 000, 00 коп..
Таким чином, з урахуванням вказаних норм закону, суд надходить до висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф згідно умов укладеного сторонами договору позики.
За таких обставин, оскільки грошове зобов'язання за позикою від 25.02.2021 року з кінцевим терміном виконання - до 10.05.2021 року залишається невиконаним, що порушує майнові права позивача як позикодавця, тому з відповідача на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути борг у сумі 755 000,00 грн. та штраф за невиконання грошового зобов'язання в сумі 151 000,00 грн., що підтверджуються наявними в справі доказами.
Питання про розподіл судових витрат вирішити в порядку ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути 9 514,00 гривень сплаченого позивачем судового збору при подачі позову до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 609, 610, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 4, 76-83, 141, 264, 265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики- задовольнити.
Стягнути зі ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), мешканця АДРЕСА_2 , грошові кошти у сумі 906 000,00 гри (дев'ятсот шість тисяч гривень 00 копійок) з яких: 755 000,00 грн. (сімсот п'ятдесят п'ять тисяч гривень 00 копійок) становить сума неповернутої позики за договором позики б/н від 25 лютого 2021 року, та 151 000,00 грн. (сто п'ятдесят одна тисяча гривень 00 копійок) - штраф за порушення строку повернення позики.
Стягнути зі ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), мешканця АДРЕСА_2 , 9 060 (дев'ять тисяч шістдесят) гривень 00 копійок сплаченого судового збору та 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок сплаченого судового збору за подання заяви про забезпечення позову, а всього 9 514 (дев'ять тисяч п'ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
На заочне рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Сумського апеляційного суду безпосередньо або через Сумський районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.А.Степаненко