вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"12" жовтня 2021 р. м. Київ Справа № 922/1530/21
Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Белвіт", Харківська обл., м. Харків
до Щербань Олени Павлівни , Київська обл., м. Біла Церква
про стягнення 300002,79 грн.
За участі секретаря судового засідання: Самусь В.С.
За участю представників:
від позивача: Калмикова О.О. (орд. серії АХ № 1056400 від 18.06.2021 р.);
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Белвіт" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Щербань Олени Павлівни (відповідач) про стягнення 300002,79 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем було безпідставно перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 265000,00 грн. з посиланням на договір поставки № 1017 від 30.06.2017 р., якого між сторонами фактично не було укладено, у зв'язку з чим, посилаючись на ст.ст. 1212, 625 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь безпідставно збережене майно (грошові кошти) у сумі 265000,00 грн., а також 10498,36 грн. 3% річних та 24504,43 грн. інфляційних втрат, всього 300002,79 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.05.2021 р. справу № 922/1530/21 передано за підсудністю до господарського суду Київської області.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2021 р. для розгляду даної справи визначено суддю Рябцеву О.О.
Ухвалою господарського суду Київської області від 29.06.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
15.07.2021 р. засобами електронного зв'язку та 23.07.2021 р. через канцелярію суду до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив, в якому він просить суд в задоволенні позову відмовити повністю. Відповідач вважає, що ТОВ «Белвіт», посилаючись на ст. 1212 ЦК України, положення якої застосовуються до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином, як на підставу для позову, помилково вважає, що поняття «неукладений договір» і «недійсний договір» - тотожні, разом з цим судового рішення про визнання недійсним договору поставки № 1017 від 30.06.2017 р. не існує. Відповідач вважає, що сама по собі відсутність письмового договору між суб'єктами господарювання не є достатньою підставою для того аби вважати, що між сторонами відсутні господарські відносини з купівлі-продажу. Відповідач звертає увагу на те, що з призначенням платежу «Сплата за канцтовари згідно договору № 1017 від 30.06.2017 р. без ПДВ» ТОВ «Белвіт» протягом 2017 - 2019 років здійснювало платежі в безготівковому порядку зі свого розрахункового рахунку на рахунки у банках, відкритих на ФОП Щербань О.П., загалом на суму 792036,32 грн., що свідчить про реальні господарські операції та їх визнання обома сторонами і чого неможливо здійснити без застосування електронного цифрового підпису як директора, так і головного бухгалтера. Крім того, на протязі 2017-2019 років ТОВ «Белвіт» вважав ФОП Щербань О.П. своїм контрагентом, і як податковий агент звітував про суми виплачених на користь ФОП Щербань О.П. доходів та утриманих податків (форма 1-ДФ), про що на три електронні запити Щербань О.П., подані через електронний кабінет платника (по 2017, 2018, 2019 роках), надано 3 відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків у електронному вигляді.
29.07.2021 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він просить суд задовольнити позов у повному обсязі. Позивач наголошує саме на тому, що договір є неукладеним, а не недійсним, про що зазначає у своєму відзиві відповідач, посилаючись на те, що такого судового рішення не існує. Щодо посилань відповідача на те, що відсутність письмового договору між суб'єктами господарювання не є достатньою підставою вважати, що між сторонами відсутні господарські відносини з купівлі-продажу товару, позивач вказує на те, що жодних правовідносин між ТОВ «Белвіт» та Щербань О.П. щодо поставки товару за договором № 1017 від 30.06.2017 р. не виникало, товар за неукладеним договором № 1017 від 30.06.2017 р. позивач не отримував та підстав для перерахування грошових коштів Щербань О.П. за неукладеним договором не було. Посилання Щербань О.П. у відзиві на відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків позивач вважає необґрунтованими, оскільки вони не доводять факт реальності господарської операції.
11.08.2021 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказує на те, що позивачем не доведено факту безпідставного перерахування коштів за двома з дев'яти платежів за товар, поставлений за договором поставки № 1017 від 30.06.2017 р. та отриманий позивачем за видатковими накладними, підписаними факсиміле і скріпленими печаткою юридичної особи, які обліковуються, зафіксовані у Акті № 1960/20-40-05-18-09/40038443 від 19.12.2019 р. про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Белвіт», складеного за результатом перевірки, здійсненої ГУ ДПС у Харківській області, та оплачені після отримання товару.
Ухвалою господарського суду Київської області від 19.08.2021 р. продовжено строк підготовчого провадження до 29.09.2021 р.
25.08.2021 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він вказує на те, що Акт перевірки, на який посилається відповідач, не стосується предмету спору та є неналежним доказом, оскільки датою складання зазначеного Акта перевірки є 19.12.2019 р., при цьому перевірка охоплювала період діяльності ТОВ «Белвіт» з 01.01.2016 р. по 31.10.2019 р., натомість грошові кошти перераховані на рахунок ФОП Щербань О.П. у період з 23.12.2019 р. по 24.12.2019 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 23.09.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.09.2021 р.
Представник позивача у підготовчі засідання 29.07.2021 р., 19.08.2021 р. та 23.09.2021 р. не з'явився, а у підготовчих засіданнях 15.07.2021 р. та 07.09.2021 р., а також у судових засіданнях 30.09.2021 р. та 12.10.2021 р. позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у підготовчому засіданні 29.07.2021 р. проти позову заперечував. У підготовчі засідання 15.07.2021 р., 19.08.2021 р., 07.09.2021 р. та 23.09.2021 р., а також у судові засідання 30.09.2021 р. та 12.10.2021 р. відповідач не з'явився, представника не направив, хоча про час, дату та місце підготовчих та судових засідань відповідач був належним чином повідомлений в порядку, встановленому ГПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи, та підписом представника відповідача на бланку суду від 29.07.2021 р. про повідомлення представників сторін про відкладення розгляду справи на 19.08.2021 р. Крім того, від відповідача засобами електронного зв'язку надійшли два клопотання про розгляд справи без її участі та участі її представника, а також через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
23.12.2019 р. та 24.12.2019 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Белвіт" на рахунок Фізичної особи-підприємця Щербань О.П. було перераховано кошти на загальну суму 265000,00 грн., а саме: 250000,00 грн. з призначенням платежу "Сплата за канцтовари згідно договору № 1017 від 30.06.2017 р. без ПДВ" та 15000,00 грн. з призначенням платежу "Сплата за канцтовари згідно договору № 1017 від 30.06.2017 р. без ПДВ", що підтверджується копією банківської виписки, сформованої 19.04.2021 р., щодо руху коштів по рахунку позивача, за період з 23.12.2019 р. по 24.12.2019 р.
Позивач стверджує, що договірних взаємовідносин між позивачем та відповідачем не існувало.
Також, обставина щодо перерахування на рахунок ФОП Щербань О.П. коштів на суму 265000,00 грн. була встановлена під час розгляду справи № 922/2341/20 за позовом Фізичної особи-підприємця Щербань Олени Павлівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Белвіт" про стягнення 702978,38 грн., з яких: сума заборгованості за договором поставки № 1017 від 30.06.2017 р. - 12743,61 грн.; штрафні санкції - 690234,77 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.11.2020 р. у справі № 922/2341/20 у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Щербань Олени Павлівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Белвіт" про стягнення 702978,38 грн. відмовлено повністю.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 р. рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2020 р. у справі № 922/2341/20 залишено без, змінивши мотивувальну частину рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2020 р., виклавши її в редакції даної постанови.
Мотивувальну частину вказаного рішення змінено в частині обґрунтування відмови у задоволенні позову.
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.11.2020 р. у справі № 922/2341/20, в частині залишеній без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 р., та вказаною постановою у справі № 922/2341/20 встановлено, що спірний договір поставки від 30.06.2017 р. є неукладеним, оскільки не підписаний з боку відповідача.
Східний апеляційний господарський суд вказав на те, що факт укладання договору поставки № 1017 від 30.06.2017 р. між ФОП Щербань О.П. та ТОВ "Белвіт" та додаткової угоди від 01.07.2017 р. про внесення змін до договору поставки № 1017 від 30.06.2017 р. спростовано твердженнями ТОВ "Белвіт" в частині вільного волевиявлення щодо укладення договору та виборі контрагента, а також наданими доказами в підтвердження таких тверджень.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постанова Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 р. у справі № 922/2341/20 набрала законної сили.
Отже, договір, з посиланням на який здійснювалось позивачем перерахування коштів на загальну суму 265000,00 грн., між сторонами не укладався.
Позивач у відповіді на відзив стверджував, що жодних правовідносин між ТОВ «Белвіт» та ФОП Щербань О.П. щодо поставки товару за договором № 1017 від 30.06.2017 р. не виникало та товар за неукладеним договором поставки № 1017 від 30.06.2017 він не отримував.
Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві, щодо того, що сама по собі відсутність письмового договору між суб'єктами господарювання не є достатньою підставою для того аби вважати, що між сторонами відсутні господарські відносини з купівлі-продажу, то вони не беруться судом до уваги, з огляду на призначення платежу, вказане як підстава для перерахування грошових коштів 23.12.2019 р. та 24.12.2019 р. на загальну суму 265000,00 грн. на рахунок відповідача, тоді як така підстава для перерахування коштів відсутня.
Щодо доводів відповідача, викладених у запереченнях на відповідь на відзив, стосовно того, що заявлені до стягнення безпідставно набуті кошти є платежами за раніше отриманий товар за видатковими накладними, які підписані за допомогою факсимільного відтворення підпису директора ТОВ «Белвіт» та скріплені печаткою позивача, суд зазначає, що по-перше: додаткова угода про використання факсимільного підпису не укладена, з огляду на встановлення судами у справі № 922/2341/20 факту неукладення договору поставки № 1017 від 30.06.2017 р.; по-друге: перерахування грошових коштів 23.12.2019 р. та 24.12.2019 р. на загальну суму 265000,00 грн. було здійснено не в рахунок оплати товару, поставленого за видатковими накладними, на які відповідач посилається в підтвердження наявності між позивачем та відповідачем господарських відносин, а з призначенням платежу «згідно договору № 1017 від 30.06.2017 р.».
Отже, оскільки договір № 1017 від 30.06.2017 р. між сторонами не укладався, то кошти у сумі 265000,00 грн. знаходяться у відповідача без достатніх правових підстав.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Враховуючи те, що грошові кошти у сумі 265000,00 грн., які на даний час знаходяться у відповідача без правових підстав, відповідач позивачу на час прийняття рішення не повернув, то позовна вимога про стягнення з відповідача 265000,00 грн. безпідставно збережених грошових коштів підлягає задоволенню.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача за час користування безпідставно набутими коштами позивача 10498,36 грн. 3% річних та 24504,43 грн. інфляційних втрат.
Згідно з частиною другою статті 1214 ЦК у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Відповідно до статті 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
У постанові від 10.04.2018 р. у справі № 910/10156/17 Великої Палати Верховного Суду міститься висновок про те, що у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, який в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України, є обов'язковим до застосування.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 10498,36 грн. 3% річних, нарахованих на суму 265000,00 грн. за час безпідставного користування грошовими коштами позивача за період з 25.12.2019 р. по 20.04.2021 р.
Проте, позивачем не враховано, що 25.12.2019 р. - вихідний день, тому початком періоду безпідставного користування грошовими коштами позивача у сумі 250000,00 грн. є 26.12.2019 р.
Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, сума 3% річних, нарахованих за час безпідставного користування відповідачем грошовими коштами позивача у сумі 15000,00 грн. за 25.12.2019 р. та у сумі 265000,00 грн. за період з 26.12.2019 р. по 20.04.2021 р. становить 10497,12 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Отже, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 10498,36 грн. 3% річних підлягає частковому задоволенню у сумі 10497,12 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача 24504,43 грн. інфляційних втрат, нарахованих за час безпідставного користування грошовими коштами позивача у сумі 265000,00 грн. за період з 25.12.2019 р. по 20.04.2021 р.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 р. у справі № 910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Проте, позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних втрат не враховано, що прострочення у грудні 2019 року тривало менше половини місяця, тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, сума інфляційних втрат, нарахованих за час безпідставного користування відповідачем грошовими коштами позивача у сумі 265000,00 грн. за період з січня 2020 р. по квітень 2021 р. (включно) є більшою від заявленої позивачем, однак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 24504,43 грн. інфляційних втрат в межах заявлених позовних вимог.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню.
Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
Стягнути з Щербань Олени Павлівни ( АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Белвіт" (61030, Харківська обл., м. Харків, вул. Сидоренківська, буд. 3, код 40038443) 265000,00 грн. (двісті шістдесят п'ять тисяч грн. 00 коп.) безпідставно збережених коштів, 10497,12 грн. (десять тисяч чотириста дев'яносто сім грн. 12 коп.) 3% річних, 24504,43 грн. (двадцять чотири тисячі п'ятсот чотири грн. 43 коп.) інфляційних втрат та 4500,02 грн. (чотири тисячі п'ятсот грн. 02 коп.) судового збору.
2. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
У той же час згідно пункту 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено 10.12.2021 р.
Суддя О.О. Рябцева