Справа № 182/5947/21
Провадження № 2/0182/2849/2021
Іменем України
23.11.2021 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.
секретар Гавриленко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Качай Гроші», треті особи - приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна та приватний виконавець Сидорук Леся Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
ОСОБА_1 звернулася до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ТОВ «Качай Гроші», треті особи - приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна та приватний виконавець Сидорук Леся Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 05 квітня 2021 року приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В. вчинила виконавчий напис № 89990 про стягнення з неї заборгованості на користь ТОВ «Качай Гроші» в розмірі 9 315 грн. 00 коп. На підставі вищевказаного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. було відкрито виконавче провадження № 65695533. Вважає, що вчинений виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, оскільки подані документи, на підставі яких приватний нотаріус вчинив виконавчий напис, не свідчать про безспірність суми заборгованості, що є обов'язковою умовою для здійснення вищевказаних дій. Як вбачається з матеріалів справи, в кредитному договорі підпис щодо його укладання відсутній, проте міститься позначка про підписання цифровим підписом. Більш того, виконавчий напис містить зазначення невірного номеру кредитного договору. Тобто, виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавств та на підставі документів, які не підтверджують безспірність заборгованості. Таким чином, вважає, що виконавчий напис вчинений з порушенням вимог чинного законодавства, а тому просить суд визнати виконавчий напис №89990 про стягнення з неї заборгованості на користь ТОВ «Качай Гроші» в розмірі 9 315 грн. 00 коп. таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2021 року по даній справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження. Копія вищевказаної ухвали з позовною заявою та доданих до неї документів була направлена відповідачу по справі. Крім цього, відповідачу було запропоновано протягом 15 календарних днів з дня отримання даної ухвали надіслати суду та позивачу відзив на позовну заяву та всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.31-32).
Позивачка в судове засідання не з'явилась, від неї на адресу суду надійшла заява, в якій вона просить суд розгляд справи проводити за її відсутності, на задоволенні позову наполягала та просила вимоги задовольнити (а.с.84).
Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не з'явився, при цьому, скористався своїм правом, передбаченим ст.178 ЦПК України та 02 листопада 2021 року подав до суду відзив на позовну заяву, згідно з якого зазначає наступне. 19 серпня 2019 року між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання коштів у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту № 00-409059, відповідно до умов якого Товариство зобов'язалося надати позичальнику у власність кредит у національній валюті на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язувався повернути грошові кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, комісії та виконати інші зобов'язання, передбачені Договором. Договір укладався дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, внаслідок чого, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», у сторін такого Договору виникли цивільні права та обов'язки майнового характеру. Договір було укладено, згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до вищезазначеного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Договір підписувався з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до статті 12 Закону. Згідно пункту 6 статті 1, статті 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор для укладення договору надсилається засобами зв'язку, зазначеними заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі Відповідача. 19 серпня 2019 року Позичальником було підписано (акцептовано) оферту, чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з її умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти Договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису Договору. Договір був укладений і підписаний сторонами у відповідності з умовами Закону. При цьому, Позивач через особистий кабінет на веб-сайті Товариства подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе шляхом використання калькулятора на сайті Товариства, ознайомився з паспортом кредиту і офертою та підтвердив умови отримання кредиту шляхом натискання кнопки «я хочу підписати кредитний договір», після чого було сформовано одноразовий ідентифікатор, який було відправлено на телефон Позичальника і введено останнім в окреме поле для підтвердження підписання Договору. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язується вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор мак право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Отже, укладений між Позивачем та Відповідачем кредитний договір є зобов'язанням, на підставі якого сторони кредитного договору набули взаємний цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальнику було надано всі можливості для ознайомлення з умовами договору у вигляді оферти та розміщення інформації на сайті Товариства. Крім того, зважаючи на дистанційний порядок укладення Договору, Позичальник мав необмежений час для вибору строку та суми позики, а також для ознайомлення з умовами оферти та прийняття зваженого рішення. Таким чином, всі істотні умови договору були надані Позичальнику до моменту підписання Договору з Товариством у вигляді оферти та паспорту кредиту, які серед іншого містили чітку інформацію про строк позики, дату повернення позики, плату за користування позикою і умови їх нарахування та окрім того містять всі істотні умови передбачені законодавством України. Жодних змін будь-яких умов договору Товариством не здійснювалося. Частина 1 статті 1048 Цивільного кодексу України «Проценти за договором позики». Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Частина 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України. Проценти за кредитним договором. Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Відповідно до частини 1 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в Порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Станом на дату вчинення виконавчого напису внаслідок неналежного виконання зобов'язання, саме прострочення внесення платежів за кредитним договором у Позивачки, утворилась заборгованість в розмірі 9 315 грн. 00 коп., разом з витратами щодо проведення примусового стягнення. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Стаття 87 Закону України "Про Нотаріат" зазначає, що для стягнення грошових сум або витребування від) боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Тому, ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» згідно з вимог законодавства надало до нотаріуса відповідні документи, які підтверджують суму боргу , на підставі яких був вчинений виконавчий напис. Питання про правомірність вчинення виконавчого напису стоїть безпосередньо перед особою, яка його вчинила - нотаріусом, а не перед Відповідачем, який не вчиняв ці дії та не може нести відповідальність та скасувати напис. У разі сплати боржником кредит, стягувач звертається до приватного виконавця, про закриття виконавчого провадження. Крім цього, представник відповідача зазначив, що позивач вводить суд в оману коли у позові зазначає, що не має ніяких правовідносин з Відповідачем та не укладав договір, що в даному випадку спростовується вищевикладеним. Таким чином, враховуючи дані обставини, представник відповідача з позовними вимогами не погоджується та їх не визнає, а тому просить суд в задоволенні позову відмовити (а.с.61-81).
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог, - приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В., будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, в судове засідання не з'явилася та будь-яких заяв на адресу суду не надавала. Крім цього, вимоги ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2021 року про витребування доказів також не виконала (а.с.37-38).
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог, - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В., будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, в судове засідання не з'явилася. При цьому, надала до суду заяву, в якій просила суд розгляд справи проводити за її відсутності (а.с.41). Крім цього, вимоги ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2021 року про витребування доказів нею були виконані в повному обсязі (а.с.43-60).
Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть, якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка, згідно з частиною першою статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України та визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Строки, встановлені ЦПК України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Як встановлено судом, 05 квітня 2021 року приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В. вчинила виконавчий напис № 89980 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ТОВ «Качай Гроші» в розмірі 9 315 грн. 00 коп. (а.с.47). 07 червня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. було відкрито виконавче провадження №65695533 (а.с.49). Крім цього, приватним виконавцем в рамках вищевказаного виконавчого провадження 07 червня 2021 року було винесено постанову про стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження (а.с.50-51), про стягнення основної винагороди (а.с.52), про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (а.с.53-54).
Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою ст.16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ст.18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до підпунктів 3.1, 3.2, 3.4 глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, а також статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи: 1)якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; 2) за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу, а безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.9999 року № 1172.
Тобто, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - це надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення, а нотаріус задля вчинення виконавчого напису повинен дійти висновку, що з дня виникнення права вимоги у стягувача минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року, та, що подані стягувачем документи, підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед ним.
Так, що стосується такої обов'язкової умови вчинення нотаріусом виконавчого напису, як безспірність заборгованості, то характер правового врегулювання цього питання дає підстави для висновку, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками, якими є надані стягувачем документи, згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається саме за фактом подання стягувачем документів, які, згідно із відповідним Переліком, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, саме по собі подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Таким чином, враховуючи викладене та приймаючи до уваги приписи статей 15, 16, 18 ЦК України та статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», суд приходить до висновку, що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус не встановлює, а лише підтверджує вже наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Отже, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, згідно з переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні: чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Стаття 50 ЗУ «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
З огляду на викладене та з урахуванням того, що виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку, що вимоги підлягають задоволенню, а виконавчий напис нотаріуса підлягає виконанню таким, що не підлягає виконанню.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, враховуючи результати розгляду справи, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 908 грн. 00 коп. (а.с.6) та заяви про забезпечення позову в розмірі 454 грн. 00 коп. (а.с.7).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 14, 192, 524, 526, 530, 533-535, 625-627, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст.4, 10, 141, 247, 264, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Качай Гроші», треті особи - приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна та приватний виконавець Сидорук Леся Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 89980, вчинений 05 квітня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною про стягнення ОСОБА_1 на користь ТОВ «Качай Гроші», заборгованості в розмірі 9 315 грн. 00 коп.
Стягнути з ТОВ «Качай Гроші» (код ЄДРПОУ 41697872) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН - НОМЕР_1 ), витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 362 грн. (одна тисяча триста шістдесят дві грн.) 00 коп.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал