Житомирський апеляційний суд
Справа №294/671/18 Головуючий у 1-й інст. Мандро О. В.
Категорія 39 Доповідач Талько О. Б.
23 листопада 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М.,
за участю секретаря Кузьменко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 294/671/18 за поданням старшого державного виконавця Чуднівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чуднівського районного суду Житомирської області від 17 березня 2021 року, постановлену під головуванням судді Мандро О.В.,
У березні 2021 року старший державний виконавець Чуднівського районного відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гулінська І.І. звернулася до суду з поданням, в якому зазначила, що на виконанні у Чуднівському ВДВС перебуває виконавчий лист №294/671/18, виданий Чуднівським районним судом Житомирської області 30 листопада 2018 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики у розмірі 258905 грн. 89 коп. Оскільки рішення суду й досі не виконане, а боржник ухиляється від його виконання, старший державний виконавець просила тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
Ухвалою Чуднівського районного суду Житомирської області від 17 березня 2021 року подання задоволено.
Тимчасово обмежено боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта, до погашення заборгованості за виконавчим листом №294/671/18 від 30 листопада 2018 року, виданим Чуднівським районним судом Житомирської області.
В апеляційній скарзі адвокат Касянчук С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні подання старшого державного виконавця.
Зокрема, зазначає, що право державного виконавця на звернення до суду з таким поданням виникає лише у разі ухилення боржника від виконання рішення суду. У свою чергу, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні від виконання зобов'язання, якщо не буде доведено протилежне. При цьому, наявність умислу та обставин, на які посилається державний виконавець у поданні, підлягають доведенню відповідно до положень ЦПК України.
Стверджує, що ОСОБА_1 не отримувала жодних викликів та вимог державного виконавця в межах даного виконавчого провадження. Окрім того, постанова про відкриття виконавчого провадження їй не була направлена. Отже, вона не була обізнана з тим, що рішення суду про стягнення з неї боргу на користь ОСОБА_2 перебуває на примусовому виконанні у Чуднівському ВДВС.
Звертає увагу на ту обставину, що ОСОБА_1 офіційно працевлаштована у Республіці Польща, а тому навіть тимчасове обмеження її у праві виїзду за межі України, порушує її право на працю та не сприятиме виконанню рішення суду.
В матеріалах виконавчого провадження міститься письмове пояснення ОСОБА_1 , у якому вона зазначає, що фактично проживає за адресою, відмінною від місця її реєстрації. Внаслідок відсутності майна та постійної роботи на території України вона не має можливості виконати рішення суду, проте, за наявності коштів, зобов'язується погашати борг, здійснюючи періодичні платежі на користь стягувача.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Костюкевич-Тарнавська О.В., яка діє від імені ОСОБА_2 , зазначила, що під час направлення державним виконавцем виклику про необхідність з'явитися до відділу ДВС 6 листопада 2020 року, ОСОБА_1 перебувала на території України, що підтверджується відповідною відміткою у її паспорті. Проживаючи не за місцем своєї реєстрації, вона все ж має змогу отримувати кореспонденцію, яка адресована за зареєстрованим місцем її проживання. Протягом тривалого часу ОСОБА_1 обіцяла стягувачу погашати заборгованість, однак рішення й досі не виконане, а борг не погашений. ОСОБА_2 змушений був неодноразово приїздити в м. Чуднів та намагався зустрітися з ОСОБА_1 за місцем її реєстрації ( АДРЕСА_1 ), проте сусіди повідомили, що належна останній квартира продана, а місцеперебування боржника їм не відоме. Вказані обставини свідчать, що ОСОБА_1 систематично уникає спікування зі стягувачем та ухиляється від виконання рішення суду.
В судовому засіданні адвокат Касянчук С.В. підтримав апеяційну скаргу та зауважив, що ОСОБА_1 намагається виконувати рішення суду й за наявності коштів, по можливості, сплачує борг за договором позики.
Адвокат Костюкевич-Тарнавська О.В. в судовому засіданні не визнала доводи, викладені в апеляційній скарзі, та зазначила, що єдиним дієвим способом змусити ОСОБА_1 виконувати рішення суду, є тимчасове обмеження її у праві виїзду за межі України.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що на виконанні у Чуднівському відділі державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Хмельницький) із 17 лютого 2020 року перебуває виконавчий лист, виданий Чуднівським районним судом Житомирської області 30 листопада 2018 року, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики у розмірі 258905 грн. 89 коп.
Зареєстрованим місцем проживання боржника є : АДРЕСА_1 .
17 лютого 2020 року на вказану адресу направлено виклик державного виконавця, яким зобов'язано ОСОБА_1 з'явитися до державного виконавця 2 березня 2020 року.
Аналогічний виклик державного виконавця про необхідність з'явитися до відділу ДВС 23 липня 2021 року, був направлений боржнику й 16 липня 2021 року.
27 жовтня 2020 року старшим державним виконавцем Гулінською І.І. винесено постанову про арешт коштів боржника.
Наявний в матеріалах справи акт від 6 листопада 2020 року, складений старшим державним виконавцем Гулінською І.І., свідчить про те, що ОСОБА_1 на черговий виклик державного виконавця не з'явилася та не повідомила про причини неявки.
Окрім того, акт державного виконавця від 27 липня 2021 року свідчить про те, що під час виїзду за місцем проживання ОСОБА_1 , за адресою, вказаною у виконавчому листі, зі слів сусідів встановлено, що боржник за даною адресою не проживає більше 10 років, квартира належить іншим людям. Місцезнаходження ОСОБА_1 не відоме.
Матеріали виконавчого провадження також свідчать, що ОСОБА_1 з'явилася до державного виконавця лише 2 серпня 2021 року. У своїх письмових поясненнях зазначила, що фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . На даний час не працює, на обліку у РЦЗ не перебуває, особистого нерухомого та рухомого майна не має. Зобов'язується погашати борг частинами, за наявності коштів.
Відповідно до положень частин 1,3 та 4 статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного ( приватного) виконавця.
Відповідно до статті 18 Закону України « Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішенням про стягнення періодичних платежів.
Право громадян на вільне пересування на території України, в тому числі і залишення території України, закріплене у статті 33 Конституції України. У той же час, Конституція України передбачає можливість обмеження наданих громадянинові прав у випадках, що не заборонені законом.
Пунктом 5 статті 6 Закону України « Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань.
Ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити про невиконання ним своїх обов'язків, передбачених частиною 5 статті 19 Закону України « Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Тобто, ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням, є будь-які свідомі умисні діяння ( дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.
Законом України « Про виконавче провадження» встановлено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого првадження. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та у повному обсязі вчинення виконавчих дій. У зв'язку із цим у разі доведення факту зловживання процесуальними правами чи невиконання обов'язків, передбачених Законом України « Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження, зазначене може бути підставою для відповідного реагування виконавця, зокрема, звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України згідно з нормами ЦПК України та статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України можливе лише у разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Якщо боржник не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання боргового зобов'язання, а саме: не прибув до виконавця; не надав у встановлений виконавцем строк достовірні відомості про свої доходи та майно, про рахунки у банках чи інших фінансових установах та пояснень стосовно причин невиконання рішення, а виконавець вчинив всі дії, передбачені законом, у такому разі обставини свідчать, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, що є підставою для обмеження його у праві виїзду за межі України.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 не проживає за місцем реєстрації й не повідомила державному виконавцю про місце свого фактичного проживання. Вимоги державного виконавця про необхідність з'явитися до відділу ДВС залишилися боржником без належного реагування. З часу відкриття виконавчого провадження, 17 лютого 2020 року, ОСОБА_1 не виконувала обов'язки, покладені на боржника Законом України « Про виконавче провадження», й з'явилася до відділу ДВС лише після винесення судом першої інстанції ухвали про обмеження її у праві виїзду за межі України.
Вказані обставини свідчать про факт ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду, що, у свою чергу, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив подання державного виконавця.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чуднівського районного суду Житомирської області від 17 березня 2021 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуюча Судді: