Справа № 761/1664/21
Провадження № 2/761/5693/2021
03 грудня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Яницькій О.Л.
за участі:
позивача: ОСОБА_1 ,
відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,
В січні 2021р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просив суд: стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за договором позики від 02 жовтня 2017р. (далі по тексту - договір позики) в розмірі 43600,0 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 02 жовтня 2017р. між сторонами було укладено договір позики, за яким позивачем було надано відповідачу позику в розмірі 45000,0 грн., яку останній зобов'язувався повернути в строк не пізніше 31 грудня 2017р.
Однак, відповідач повернув лише 5000,0 грн., решту суми отриманих грошових коштів відповідач по теперішній час в добровільному порядку не повернув в повному обсязі, сума неповернутої позики складає 40000,0 грн., у зв'язку з чим, з метою захисту порушеного права позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом з примусовим стягнення суми неповернутої позики - 40000,0 грн. та 3,0 % річних - 3600,0 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 січня 2021р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, заочних у позові, просив суд позов задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав, зазначивши, що дійсно між сторонами було укладено та нотаріально посвідчено договір позики, і в силу об'єктивних причин відповідачем не була повернута своєчасно вся сума позики.
Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики ) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ч. 1 ст. 1050 ЦК України визначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 02 жовтня 2017р. між сторонами було укладено договір позики (а.с. 2, 3), відповідно до п. 1, 2 якого позикодавець (позивач) передає у власність позичальника (відповідача) грошові кошти у розмірі, 45000,0 грн., а позичальник зобов'язується повернути позику не пізніше 31 грудня 2017р.
Судом встановлено, що 25 листопада 2019р. відповідачем було перераховано на картковий рахунок позивача на виконання зобов'язань за договором позики 5000,0 грн., що визнали в судовому засіданні сторони.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно положень ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Згідно положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконав в повному обсязі, сума позики, яка залишається неповернутою становить 40000,0 грн., при цьому відповідач визнав позов та зазначені позивачем обставини, а тому оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню ця сума заборгованості у розмірі 40000,0 грн. та 3,0 % річних - 3600,0 грн.
Відповідно до ст. ст. ст. 141, 142 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 50 відсотків судового збору - 420,4 грн., та підлягає поверненню позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову, шляхом зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві повернути останньому - 420,4 грн., згідно квитанції № 97637 від 31 грудня 2020р.
Керуючись ст.ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст.ст. 525, 526, 545, 610, 612, 625, 1046, 1048, 1050 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики від 02 жовтня 2017р. у розмірі 43600,0 /сорок три тисячі шістсот/ грн.; 50 відсотків сплаченого судового збору, в розмірі 420 /чотириста двадцять / грн. 40 коп.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві повернути ОСОБА_1 , 50 відсотків сплаченого судового збору у розмірі 420 /чотириста двадцять/ грн. 40 коп., згідно квитанції № 97637 від 31 грудня 2020р.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 03 грудня 2021р.
Суддя: