СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/7792/21
ун. № 759/27983/21
13 грудня 2021 року місто Київ
Суддя Святошинського районного суду міста Києва Твердохліб Ю.О, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про зобов'язання вчинити дію,-
До Святошинського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до АТ «Державний ощадний банк України» про зобов'язання вчинити дію, а саме зобов'язати відповідача закрити банківський рахунок, всі кошти з рахунку перерахувати на рахунок позивача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 08.12.2021 р. визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О.
Справу передано судді 09.12.2021 року.
Вивчивши матеріали позовної заяви, вважаю, що справу слід направити за підсудністю з наступних підстав.
Позивач при зверненні до Святошинського районного суду м. Києва в обґрунтування обраної підсудності посилається на ч. 3 ст. 22 ЦПК України, відповідно до якої позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача.
Згідно ч. 5 ст. 28 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюютьсяЗаконом України "Про захист прав споживачів". Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно з п.22 ч.1ст.1 Закону України "Про захист прав споживачів"споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно ізст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цьогоЗаконута пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Із пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів'вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачено самеЗаконом України «Про захист прав споживача», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду.
Але, як вбачається з вищевказаного позову, підставою звернення позивача з вищевказаним позовом не є порушення відповідачем Закону України «Про захист прав споживача», позов не містить жодного посилання на порушення прав позивача саме як споживача та способи їх захисту, передбачених саме цим Законом.
Разом з тим, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить зобов'язати відповідача закрити поточний рахунок із перерахуванням залишку із закритого рахунку на інший рахунок.
А відтак, на правовідносини, що виникли між сторонами за вищевказаним позовом, не є захистом прав споживача, а тому на них не поширюються вимоги ЦПК України про право позивача на альтернативну підсудність - за його зареєстрованим місцем проживання.
Отже, в даному випадку слід застосувати правила ч. 2 ст. 27 ЦПК України, відповідно до якої позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що місцезнаходження відповідача: м. Київ, вул. Госпітальна, 12-г, що відноситься до Печерського району м. Києва.
Інші відомості, які б могли свідчити про правомірність розгляду позовної заяви саме Святошинським районним судом м. Києва позивачем не зазначені, а відповідні докази до позовних матеріалів не надані.
З урахуванням зазначеного та враховуючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, вважаю, що відсутні передбачені законом підстави для розгляду зазначеної справи цим судом.
Статтею 187 ч. 9 ЦПК України визначено, що якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно із ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.
Враховуючи викладене, позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Державний ощадний банк України» про зобов'язання вчинити дію слід передати на розгляд за підсудністю до належного суду, а саме до Печерського районного суду м. Києва.
Керуючись ч. 2 ст.27, п. 1 ч. 1 ст.28, 31,260,353 ЦПК України, суддя,-
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про зобов'язання вчинити дію, направити за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва ( 01601, м. Київ, вулиця Володимирська, 15).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Передача справи здійснюється не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Суддя Ю.О. Твердохліб