Справа №293/1748/21
Провадження №1-кп/293/286/2021
13 грудня 2021 рокусмт Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника обвинуваченого ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
представника потерпілого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смтЧерняхові кримінальне провадження №12021060400000525 від 02.04.2021 по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , не одруженого, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, з середньою освітою,не працюючого, військовозобов'язаного, учасника АТО, в силу ст.89 КК України раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
12.03.2021 близько 23 години 00 хвилин ОСОБА_6 перебував по вул. Вишневій, в с. Видибор, Черняхівського району Житомирської області, поряд з кіоском з продажу продовольчих товарів. В цей час у нього на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин почався словесний конфлікт з раніше знайомими ОСОБА_8 та ОСОБА_4 . Під час конфлікту ОСОБА_6 наніс удар правою ногою у ногу нижче коліна ОСОБА_9 , внаслідок чого той упав на землю. Захищаючи ОСОБА_10 та себе, ОСОБА_4 кулаком правої руки вдарив ОСОБА_6 в ліву щоку та штовхнув його обома руками у груди. Від завданого поштовху ОСОБА_6 впав на сніг, а ОСОБА_4 , сівши зверху на ОСОБА_6 намагався нанести йому удар в обличчя. Проте ОСОБА_11 та ОСОБА_12 перешкодили йому у цьому та відтягли ОСОБА_4 від ОСОБА_6 .
У цей же день, час та в цьому ж місці у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , відразу ж реалізуючи який, ОСОБА_4 , підбіг до ОСОБА_6 , який лежав на снігу та не становив суспільної небезпеки, наніс останньому 2 удари своєю правою ногою в обличчя, а саме у ліву частину.
Однак ОСОБА_8 та ОСОБА_13 знову відтягнули ОСОБА_4 від ОСОБА_6 .
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4 знов наблизився до ОСОБА_6 , який продовжував лежати на снігу, та двічі вдарив ногою в ліву частину голови.
Своїми протиправними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, рваної рани верхньої повіки лівого ока та надбрівної ділянки зліва, тупої важкої травми лівого ока, яка супроводжувалась підшкірною гематомою повік лівого ока, травматичною гіфемою лівого ока, які відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, як такі, що потягнули за собою тривалий розлад здоров'я, але не були небезпечними для життя.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив протиправне суспільно-небезпечне діяння, що містить ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, а саме умисні середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто умисні ушкодження, які не є небезпечними для життя і не потягли за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України.
II. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину за обставин встановлених досудовим розслідуванням визнав частково, а саме лише те, що наніс удар рукою в область голови ОСОБА_6 та штовхнув його, від чого той упав. Вважає, що тілесні ушкодження ОСОБА_6 міг отримати і внаслідок падіння. Щодо нанесення потерпілому ОСОБА_6 ударів ногами та спричиненні тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості себе не визнав. Проте у судових дебатах обвинувачений ОСОБА_4 вину свою в інкримінованому йому правопорушенні визнав в повному обсязі, щиро розкаявся та просив суд суворо не карати. В підтвердження визнання своєї вини вказав суду, що в цей день перед судовим засіданням сплатив потерпілому завдані матеріальні збитки в розмірі 5673,91 грн., про що свідчить відповідний чек. Зазначена сума має надійти ОСОБА_6 на поштове відділення за місцем його проживання.Моральну шкоду визнав на суму 10000 грн.
Потерпілий ОСОБА_6 у своїх показаннях зазначив, що 12.03.2021близько 23 год він гуляв зі своєю дівчиною ОСОБА_14 в центрі села Видибор. По дорозі зустрів ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , який попросив його купити цигарки. Коли ОСОБА_6 повернувся з магазину, що був неподалік, та віддав цигарки та решту коштів ОСОБА_15 , то подумав, що ОСОБА_8 чіпляється до його дівчини, спричинивши конфлікт. Потім він зателефонував своїм товаришам ОСОБА_16 та ОСОБА_13 , які були свідками подальших подій. Його подруга ОСОБА_17 намагалась його заспокоїти та просила йти додому. Однак, ОСОБА_6 , будучи розлючений, зняв свою куртку та підбіг до ОСОБА_8 вдаривши своєю ногою його по ногах, від чого вони впали разом на землю. І коли він намагався піднятись, то ОСОБА_4 наніс йому удар рукою в область обличчя, в ліву щелепу та штовхнув його, від чого ОСОБА_6 упав на спину та більше нічого не пам'ятає. Після вказаних подій він був госпіталізований, після отримання травми йому часто болить голова та він втратив зір на 70%. На даний час перебуває на обліку в окуліста. Заявлені позовні вимоги про стягнення моральної та матеріальної шкоди підтримує в повному обсязі.
Свідок ОСОБА_17 підтвердила покази ОСОБА_6 . Зокрема, вказала, що 12 березня 2021 вона разом зі своїм хлопцем ОСОБА_18 гуляли в центрі села Видибор. Близько 23 год вони поверталися та йшли в сторону помешкання ОСОБА_6 . По дорозі зустріли ОСОБА_4 і ОСОБА_8 (хтось з них був з велосипедом). ОСОБА_6 привітався з ними, а потім на прохання когось пішов до магазину купити цигарки. В цей час вона залишилась поряд з ОСОБА_8 і ОСОБА_4 . Коли ОСОБА_6 повернувся з цигарками, то між хлопцями почався словесний конфлікт, в ході якого хотіла заспокоїти ОСОБА_6 . Невдовзі в конфлікт втрутились ОСОБА_13 та ОСОБА_16 , які почали заспокоювати її хлопця. На її прохання піти додому, ОСОБА_6 не погодився, тому вона образившись пішла сама.
Допитаний свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснив, що 12.03.2021 вони перебували разом з ОСОБА_13 коли до них зателефонував знайомий ОСОБА_6 та повідомив про конфліктну ситуацію. Підійшовши до місця, про яке повідомив ОСОБА_19 , побачили там ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_17 та ОСОБА_6 . ОСОБА_20 був схвильований та повідомив, що ОСОБА_8 та ОСОБА_4 ображали його дівчину ОСОБА_14 , коли він купував цигарки на прохання ОСОБА_8 . На прохання ОСОБА_14 піти додому, ОСОБА_19 не погодився, тому вона образившись пішла одна. ОСОБА_6 зняв куртку, підійшов до ОСОБА_8 та вдарив його своєю ногою по його ногах збивши з ніг. Після цього ОСОБА_4 , підбігши до ОСОБА_6 , вдарив його рукою у ліву щелепу. Від удару ОСОБА_6 впав на спину, а ОСОБА_4 намагався ще його вдарити рукою. Проте ОСОБА_13 та ОСОБА_8 відтягли його від ОСОБА_6 , який перевернувся на живіт. ОСОБА_4 намагався наблизитися, однак ОСОБА_13 та ОСОБА_8 перешкоджали йому це зробити протягом близько 4 хвилин. ОСОБА_4 ніби заспокоївся, і коли всі думали, що конфлікт припинено, зненацька підбіг до ОСОБА_6 , який продовжував лежати на животі і наніс йому 2 удари ногою у ліву частину голови. ОСОБА_13 та ОСОБА_8 відтягли ОСОБА_4 від ОСОБА_6 , який лежав без свідомості, та намагалися його стримати. Однак він вирвався і знову двічі вдарив ОСОБА_6 ногою в ліву частину голови. ОСОБА_8 та ОСОБА_13 знову відтягували ОСОБА_4 , при цьому ОСОБА_13 , відтягуючи ОСОБА_4 від ОСОБА_6 , впав разом з ним у сніг та почав кричати, що йому болить рука. Після цього ОСОБА_4 заспокоївся. Через деякий час він підійшов до ОСОБА_6 та намагався витерти йому обличчя снігом, однак ОСОБА_16 сказав йому цього не робити. Було видно, що в ОСОБА_6 розсічена брова, око в крові та він кричав, що дуже болить. ОСОБА_6 підвівся та пішов додому. ОСОБА_16 наздогнавши ОСОБА_6 , взяв його під руку та провів додому (близько 5 хв). Коли повертався, то побачив по дорозі ОСОБА_8 , ОСОБА_13 та ОСОБА_17 неподалік.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні надав аналогічні покази. Його показання різняться лише в тому, що ОСОБА_13 зазначає, що ОСОБА_6 лежав на боку, а не на животі. Однак це не спростовує того, що потерпілий ОСОБА_6 у момент нанесення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень перебував у положенні лицем донизу, внаслідок чого його ліва частина обличчя була досяжною для нанесення ударів ногою із замахом ззаду вперед.
Винуватість ОСОБА_4 , окрім показів потерпілого та свідків, наданих в судовому засіданні, підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме:
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.92);
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 03.06.2021, відповідно до якої ОСОБА_6 звернувся до поліції з заявою про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 , який спричинив йому тілесні ушкодження (а.с.93);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 08.06.2021 із таблицею ілюстрацій, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_6 розказав та показав обставини події, яка сталася 12.03.2021 (а.с.94-98);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 09.06.2021 із таблицею ілюстрацій за участю свідка ОСОБА_16 , згідно з яким останній показав як ОСОБА_4 вдарив ОСОБА_6 в лице, а саме ліву щелепу, як ОСОБА_6 перевернувся на живіт та як ОСОБА_4 наносив удари ногами ОСОБА_6 , коли той лежав на животі (а.с.99-102);
- висновком експерта №857 від 14.06.2021, відповідно до якого згідно наданим на освідування медичним документам (медична картка стаціонарного хворого №1732 ЦМЛ №2, та медична картка стаціонарного хворого №3485 ЖОКЛ) у ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: ЗЧМТ; струсу головного мозку; рваної рани верхньої повіки лівого ока та надбрівної ділянки зліва; тупої важкої травми лівого ока, яка супроводжувалась підшкірною гематомою повік лівого ока; травматичною гіфемою лівого ока. На момент проведення експертизи у ОСОБА_6 відмічаються: рубець верхньої повіки лівого ока; мідріаз, частковий ірідодіаліз; підвивих кришталика та макулодистрофія лівого ока.
Оскільки тілесні ушкодження з боку лівого ока потягли за собою тривалий розлад здоров'я, але не були небезпечними для життя, вони відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, виникли від дії твердих тупих з обмеженою контактуючою поверхнею предметів, якими могли бути кулак, взута нога, тощо, могли утворитися 12.03.2021. Виникнення вище описаних тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 під час падіння з положення на площину можна виключити. Вказані тілесні ушкодження могли утворитися при обставинах, вказаних у слідчих експериментах від 09.06.2021 як самим потерпілим, так і свідком ОСОБА_16 (а.с.103-105);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 14.07.2021, відповідно до якого свідок ОСОБА_21 розповів про обставини події, які мали місце 12.03.2021, які саме та як були нанесені удари обвинуваченим ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_6 , а саме як ОСОБА_4 вдарив ОСОБА_6 в ліву щелепу та ніс лежачому донизу лицем ОСОБА_6 удари ногами (а.с.106-122).
Щодо показань свідка ОСОБА_15 , то суд погоджується з думкою прокурора, що вони є непослідовними, односторонніми та такими, що не деталізують весь хід подій, які сталися 12.03.2021 під час сутички, зокрема обвинуваченого ОСОБА_4 з потерпілим ОСОБА_6 щодо нанесення останньому ударів ногами. Тому суд критично ставиться до його показів та вважає, що вони направлені на те, щоб обвинувачений ОСОБА_4 уникнув відповідальності за спричинення потерпілому ОСОБА_6 ударів ногами.
Суд, допитавши обвинуваченого, потерпілого, свідків, дослідивши письмові докази, докази, що характеризують особу обвинуваченого, вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення повністю доведена.
Отже, доказами, дослідженими безпосередньо в судовому засіданні, доведено, що своїми діями обвинувачений ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КК України, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я .
Суд вважає безпосередньо досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого належними, допустимими та достовірними.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
ІІІ. Мотиви призначення покарання.
Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації.
Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.
Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.
Вирішуючи питання про покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно до ст. 12 КК України, віднесено до категорії нетяжких злочинів.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Варто відмітити, що колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09 жовтня 2018 року у справі №756/4830/17-к вказала про те, що визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
При визначенні міри покарання ОСОБА_4 , суд враховує: досудову доповідь, відповідно до якої виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (а.с.67-68); суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення; особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем реєстрації; раніше в силу ст. 89 КК України не судимого, однак, враховує, що востаннє вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 20.01.2015 ОСОБА_4 був визнаний винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст.122 КК України та засуджений до трьох років позбавлення волі з іспитовим строком на два роки, тобто у злочині проти життя та здоров'я. Суд враховує і те, що обвинувачений має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, має статус учасника бойових дій, офіційно працевлаштований, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, а також той факт, що він повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні (хоча й на заключній стадії судового розгляду у судових дебатах), готовий нести покарання та відшкодувати матеріальну шкоду та часткову моральну.
З урахуванням наведених обставин, суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, під час вирішення питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , вважає за доцільне призначити його у межах, установлених санкцією ч.1 ст. 122 КК України у вигляді позбавлення волі на певний строк із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням на певний строк із покладенням певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.
Визначене обвинуваченому покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.
При цьому в судовому засіданні при дослідженні даних про обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому ст. 69, 69-1 КК України, не встановлено.
У даному кримінальному провадженні щодо обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався. Отже, ураховуючи те, що під час судового розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу від прокурора на розгляд суду не надходило, тому підстав передбачених ст. 177, 178 КПК України для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не убачає.
IV Щодо вирішеного судом цивільного позову, розміру морального відшкодування
30 серпня 2021 року представник потерпілого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , який діє на підставі ордера на надання правової допомоги, серії АМ № 1014669, звернувся до суду із цивільним позовом у кримінальному провадженні № 12021060400000525, внесеному до ЄРДР 02.04.2021 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненим кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 122 КК України.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що внаслідок заподіяних ОСОБА_6 тілесних ушкоджень йому було завдано матеріальної шкоди у формі витрат на тривале стаціонарне і амбулаторне лікування в сумі 5673,91 грн., що документально підтверджено чеками (витрати на ліки). Також зазначає, що у зв'язку із ушкодженням здоров'я, заподіяного вчиненням ОСОБА_4 кримінального правопорушення, йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 30000 грн., що полягала у фізичному болі та душевних стражданнях, моральних переживаннях, внаслідок втрати зору. Із цих підстав просив позов задовольнити (а.с.16-38).
Заслухавши думки та пояснення учасників кримінальног опровадження, з приводу заявлених позовних вимог, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали цивільного позову та додані докази, судом встановлено наступне.
Згідно з ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову.
Стаття 128 КПК України передбачає, що особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.
Відповідно до ч.1ст.129 КПК України суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до положень ч.3 ст.62 КПК України цивільний відповідач має право визнавати позов повністю чи частково або заперечувати проти нього.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Пунктом 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 р. № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» роз'яснено, що при розгляді позову мають бути наведені докази, якими підтверджується шкода, а також наведені розрахунки сум, що підлягають стягненню.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №857 від 14.06.2021(на підставі наданих медичної картка стаціонарного хворого №1732 ЦМЛ №2, та медичної картки стаціонарного хворого №3485 ЖОКЛ) у ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: ЗЧМТ; струсу головного мозку; рваної рани верхньої повіки лівого ока та надбрівної ділянки зліва; тупої важкої травми лівого ока, яка супроводжувалась підшкірною гематомою повік лівого ока; травматичною гіфемою лівого ока. На момент проведення експертизи у ОСОБА_6 відмічаються: рубець верхньої повіки лівого ока; мідріаз, частковий ірідодіаліз; підвивих кришталика та макулодистрофія лівого ока.
Потерпілий та його представник у цивільному позові вказують, що внаслідок заподіяних ОСОБА_6 тілесних ушкоджень йому було завдано матеріальної шкоди у формі витрат на тривале стаціонарне і амбулаторне лікування в сумі 5673,91 грн.
Документально підтвердженні витрати на лікування ОСОБА_6 , які були надані ним в підтвердження своїх позовних вимог, складають 5673,91 грн. що підтверджується долученими до матеріалів цивільного позову копіями чеків, в кількості 32 штуки (а.с.32-38) і саме така сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.
Беручи до уваги наведені норми, а також зважаючи на визнання відповідачем ОСОБА_4 цивільного позову в частині відшкодування майнової шкоди в розмірі 5673,91 грн., суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.
Разом з тим слід відмітити, що суд, задовольняючи позов в цій частині, не приймає до уваги відшкодування ОСОБА_4 в день судового засідання майнової шкоди в розмірі 5673,91 грн, оскільки на момент розгляду позовної заяви в суді відсутнє підтвердження про отримання вказаних коштів потерпілим ОСОБА_6 .
Щодо вимоги потерпілого ОСОБА_6 та його представника про відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000 грн. слід зазначити наступне.
Відповідно до положень ч.1ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав. Моральна шкода полягає в тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних, душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, з урахуванням вимог розумності, виваженості і справедливості, ступеня вини особи, що завдала шкоду. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди і не пов'язана із розміром цього відшкодування.
Верховний суд у постанові від 25 серпня 2020 року по справі № 372/3192/18 підкреслив, що сталою судовою практикою визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною 1статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»судам роз'яснено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Спричинення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я цивільного позивача доводить факт спричинення останньому моральної шкоди.
Позивач вказує на те, що моральна шкода полягає у фізичному болю, а також отриманій психологічній травмі, яких він зазнав у зв'язку із вчиненням відповідачем кримінального правопорушення щодо нього і заподіяння йому тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров'я, вимушене лікування і, як наслідок, втрату зору.
Визначаючи розмір завданої моральної шкоди, позивач виходив з тих міркувань, що йому було спричинено тілесні ушкодження, фізичний біль, протиправно і безпідставно принижено його гідність у присутності інших осіб. ОСОБА_6 вимушений був тривалий час лікуватися, витрачати кошти на придбання медикаментів і його зір погіршився, та він бачить на ліве око лише на 30%. Після лікування потерпілому необхідні будуть повторні медичні огляди та лікування, а це знову спричинить додаткові витрати, дискомфорт і порушення нормальних життєвих умов. Заявлений розмір моральної шкоди, на думку позивача, у певній мірі компенсує потерпілому отриманий фізичний біль і психологічні та часові втрати, яких він зазнав внаслідок протиправної поведінки відповідача.
В ході судового розгляду судом встановлено, що наведені факти безспірно свідчить про наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями обвинуваченого ОСОБА_4 та втратою зору ОСОБА_6 .
Судом встановлено, що в подальшому позивач був змушений проходити стацірнарне та амбулаторне лікування з періодичним відвідуванням лікувального закладу, дотепер відсутня тенденція до покращення та відновлення зору до попереднього стану.
Так, матеріали справи свідчать про те, що після вище вказаної події позивач проходив курс стаціонарного лікування з 23.03.2021 року по 01.04.2021 року у КП «Лікарня№2 ім. В.П.Павлусенка» у неврологічному відділенні; висновок спеціаліста (встановлений діагноз): рубці верхньої повіки, мідріаз, частковий ірідодіаліз, іридонез підвивих кришталика, макулодистрофія лівого ока (а.с. 21-28).
Виходячи із зазначених положень закону та обставин справи, характеру, глибини та тривалості душевних, емоційних, фізичних і моральних страждань, які переніс потерпілий у зв'язку з отриманим тілесним ушкодженням від незаконних умисних дій ОСОБА_4 , часткове визнання самим обвинуваченим позову в частині вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що сума у розмірі 20000 грн., на переконання суду, є співрозмірною та компенсує завдану моральну шкоду.
V Рішення щодо речових доказів
Речові докази у даному кримінальному проваджені відсутні.
VІ Процесуальні витрати
Процесуальні витрати на залучення експертів відсутні.
Керуючись ст.ст. 2,7, 100, 124, 128, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1ст.122 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
Застосувати до ОСОБА_4 умови ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення майнової та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) майнову шкоду в розмірі 5 673 (п'ять тисяч шістсот сімдесят три гривні) грн 91 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.
В іншій частині вимог цивільного позову відмовити.
Речові докази по справі відсутні.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО