Справа №293/2378/21
Провадження № 2/293/874/2021
13 грудня 2021 рокусмт Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В., розглядаючи позовну заяву
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 )
до 1. ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 )
2. ОСОБА_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 )
про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за змістом якого просить визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
26.11.2021 суд у порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України звернувся до Виконавчого органу Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області з метою отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
07.12.2021 на адресу суду від Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області надійшли листи, згідно яких зазначено, що ОСОБА_2 , 1984 р.н. зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 ; ОСОБА_3 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 .
Оглянувши позовні матеріали на предмет відповідності їх нормам Цивільного процесуального кодексу України, які регулюють порядок дотримання заявником вимог щодо подачі та форми позовної заяви суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху з наступних підстав.
Частиною 4 ст. 177 ЦПК України визначено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Однак позивач у порушщення норм ст. 177 ЦПК України при звернені до суду позивач не надала доказів сплати судового збору.
Натомість, позивач подала клопотання, згідно якого просить звільнити її від сплати судового збору.
Мотивуючи клопотання, позивач зазначає, що вона є пенсіонером, ветераном праці, дитиною війни та має скрутне матеріальне становище. Зазначає, що у разі сплати судового збору, не буде мати змоги оплатити комунальні послуги та залишиться без їжі і лікування. А також просить урахувати, що отримала право на безоплатну правову допомогу , що вказує на її соціальну незахищеність та статус малозабезпеченої особи.
На підтвердження викладених обставин, позивач надала довідку про доходи №6112161878560146 з Пенсійного фонду України та копію відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків № 27832 від19.10.2021 про суми виплачених доходів та утриманих податків з січня 2021 року по квітень 2021 року.
Дослідивши клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, суд дійшов висновку про відмову в задоволені такого клопотання з огляду на наступне.
За приписами ч. 2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".
Згідно п. 3 ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на день звернення позивачем до суду складає 908,00 гривень.
За приписами ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" , у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
З предмету заявленого позову убачається, що у позовній заяві позивачем пред'явлено дві позовні вимоги немайнового характеру, а саме: про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням ОСОБА_2 ;
- про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням ОСОБА_3 .
Згідно постанови п.п.10,11 Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справа» подані до суду позовні вимоги чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору. Якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою).
Тому з врахуванням вимог частини 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» позивач мала при зверненні до суду сплатити судовий збір у розмірі 1816 грн. 00 коп. (908 грн. 00 коп. х 2).
У ст. 8 Закону України "Про судовий збір" визначені умови щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Так ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 ЗУ "Про судовий збір").
Правовий аналіз вищезазначених норм закону дає підстави стверджувати, що законодавцем встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб'єктивних та предметних критеріїв, за яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може звільнити від сплати судового збору.
Разом з тим, зі змісту вказаної вище статті вбачається, що підставою для відстрочення сплати судового збору у випадку, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік стосується тільки особи позивача у справі.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Згідно із статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Згідно з частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд урахував, що зазначені заявником обставини та надані на їх підтвердження докази, не є безумовними підставами для звільнення від сплати судового збору, оскільки заявником не надано суду доказів на підтвердження його реального майнового стану , наявність рухомого і нерухомого майна, рахунків у банківських установах, тощо, який перешкоджає виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої позовної заяви судовим збором.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (§ 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; § 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (§ 111 рішення Європейського суду з прав людини від 20 лютого 2014 року у справі «Shishkov v. Russia»).
Надючи оцінку доказам наданим позивачем на підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору, суд зазначає, що довідка сформована засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України №6112161878560146, та відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за I квартал 2021 року - частково ІІ квартал 2021року не являється доказом річного доходу позивача за попередній рік та не є належним доказом, який дає підстави звільнити позивача від сплати судового збору, оскільки для звільнення від сплати судового збору відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 3674-VI необхідно було надати довідку з органу Державної податкової служби України про розмір її доходів за попередній календарний рік, яка підтверджує отриманий дохід особою, що дасть змогу оцінити та встановити, що розмір судового збору в цій справі перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік.
Така довідка не є достатніми доказом на підтвердження тяжкого майнового стану позивача, яким підтверджується факт неможливості сплати останнім судового збору, оскільки не містить відомостей про майновий стан заявника, який може мати інші джерела для існування та забезпечення своїх потреб, зокрема для сплати судового збору (довідка органу доходів і зборів, довідка про склад сім'ї та про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, документів про нарахування субсидій, документів про надання соціальної допомоги, відомості про вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини тощо).
Той факт, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію в розмірі понад 3000,00 грн щомісячно, про що свідчить відповідна довідка не є підставою для звільнення від сплати судового збору у той час як доказів, що вказана виплата є єдиним доходом, а також інших доказів щодо тяжкого матеріального стану, заявником до позовної заяви не надано.
Позивач не надала й документів на підтвердження того, що вона має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму, що могло б беззаперечно свідчити про скрутне матеріальне становище заявника.
Отже, вищевикладені обставини свідчать про те, що на даний час відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що здійснюючи свої конституційні обов'язки, суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи положення ст. 129 Конституції України, а також положення Закону України "Про судовий збір", суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору.
Таким чином, за відсутності визначених законом умов для звільнення позивача від сплати судового збору або відстрочення судового збору з огляду на майновий стан сторони, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданого позивачем клопотання про звільнення від сплати судового збору.
В силу положень ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" встановив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами в зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
З огляду на викладене позивач при звернені до суду в порушення норм ст. 177 ЦПК України до позовної заяви не додала доказів сплати судового збору.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на викладені вище обставини суд дійшов висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних в ухвалі недоліків.
Керуючись ст.ст.81, 83, 136, 175, 177 ЦПК України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - залишити без руху.
2. Надати позивачу 10-денний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків заяви, вказаних у мотивувальній частині ухвали, надавши суду докази сплати судового збору у розмірі 1816 грн. 00 коп.
3. Роз'яснити позивачу, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви, позовна заява буде вважатись неподаною і повернута заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Ухвала складена та підписана: 13.12.2021
Суддя Л.В.Лось