Провадження № 274/5915/20
ВИРОК Провадження № 1-кп/0274/391/21
13.12.2021 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді . . . . . . . . . ОСОБА_1
за участі
секретарів судового засідання . ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 274/5915/20 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Бердичева Житомирської області, громадянки України, з вищою економічною освітою, вдови, маючої на утриманні двох малолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , проживаючої в АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
за ч. 1 ст. 125 КК України,
за участі
прокурорів . . . . . . . . . ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7
потерпілого . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_8
законного представника потерпілого . ОСОБА_9
обвинуваченої . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_4 ,
20 грудня 2019 року приблизно о 13 годині малолітній ОСОБА_8 повертався з Гришковецької гімназії додому за адресою: АДРЕСА_3 .
По дорозі до малолітнього ОСОБА_8 підійшов малолітній ОСОБА_10 , який за попереднім проханням ОСОБА_4 зупинив останнього та підвів до домоволодіння АДРЕСА_2
У цей час з будинку АДРЕСА_2 вийшла ОСОБА_4 , яка направилась до малолітнього ОСОБА_8 та на ґрунті неприязних відносин, діючи з прямим умислом, направленим на умисне спричинення тілесних ушкоджень, лівою рукою схопила за одяг малолітнього ОСОБА_8 , а долонею правої руки умисно нанесла декілька, не менше двох, ударів в обличчя останнього.
Своїми діями ОСОБА_4 спричинила потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді крововиливів на верхній повіці лівого ока та на лівому крилі носа, які є легкими тілесними ушкодженнями.
Кримінальна відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 визнається винуватою, передбачена ч. 1 ст. 125 КК України.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала та показала, що вони живуть через ставок від сім'ї потерпілого, відносини були добрі, діти між собою дружили. Але ОСОБА_11 почав вчиняти неправомірні дії. Так, влітку 2019 року її шестирічна донька була з ОСОБА_12 і ще одним п'ятирічним хлопчиком на ставку, щось не поділили за ставок. Тоді ОСОБА_13 взяв якусь палицю чи залізяку і зі всієї сили вдарив доньку по плечі, та тиждень не могла підняти руку. Донька в сльозах прибігла додому і поскаржилася старшому брату, 2010 року народження. Повернулися на ставок, де і старший брат також отримав - ОСОБА_12 почав рвати йому рот, штовхнув на землю. Також ОСОБА_13 ще вдарив залізякою третього хлопчика і той 10 хвилин лежав без свідомості. У потерпілого є друг ОСОБА_14 , який також веде себе дуже погано - виманює дітей, якось на ставку зняв штани і сказав її шестирічній доньці, що вона зараз буде робити йому приємно. Після літа ОСОБА_12 продовжував ображати її дітей, кидався камінцями. Вона зверталася у відділ по справам неповнолітніх, але це не дало результату. Врешті решт це її дістало і вона сама вирішила розібратися. Сказала ОСОБА_14 , щоб той привів до неї ОСОБА_15 . Чому через ОСОБА_14 - тому, що хотіла, щоб той побачив, що може бути, якщо ображати її дітей. В той день в грудні 2019 року вона була вдома. Прийшли діти з школи, повідомили, що ОСОБА_14 веде потерпілого. Самі події відбувалися на вулиці біля її домоволодіння по АДРЕСА_2 в присутності дітей. Вона лівою рукою схопила ОСОБА_12 за куртку і зі словами про те, скільки він може ображати дітей, нанесла потерпілому два удари в обличчя долонею правої руки. Від ударів ОСОБА_13 потупився, присів і закрився руками. Більше ударів вона не наносила, в тому числі не била кулаком. Потерпілий встав і пішов додому. Впевнена, що від її ударів у потерпілого не могло бути тілесних ушкоджень у виді крововиливів - вона ж не чоловік, била несильно, долонею. Розуміє, що зробила неправильно, не мала права бити дитину, потрібно було поговорити з батьками. З матір'ю ОСОБА_12 говорила десь через півроку після подій, вибачалася, але сказала, що і та винувата, але вибачень від матері потерпілого не отримала, та хоче її покарати. На її думку, у поведінці Вані винна саме мати - як виховала, так і росте, наприклад, коли збирали класом кошти на подарунок вчительці, то мати потерпілого відмовилася і сказала, що вчительці треба цепа на шию повісити. Свою вину визнає, просить пробачення, провела виховну роботу зі своїми дітьми.
Крім повного визнання вини обвинуваченою винуватість ОСОБА_4 повністю підтверджується сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів.
Так, допитаний в ході судового розгляду за участі педагога та законного представника малолітній потерпілий ОСОБА_8 пояснив суду, що взимку 2019 року він вийшов зі школи після уроків, які зазвичай закінчуються десь о 14.15. Його перестрів трохи старший хлопець і повів до ОСОБА_4 , та вийшла, щось йому сказала, не пам'ятає, що саме, і почала бити. Вони стояли один до одного обличчям, обвинувачена тримала його рукою за правий рукав та нанесла долонею другої руки декілька ударів по обличчю. Взагалі під час події ОСОБА_4 била його по лицю долонями обох рук багато разів, і зліва, і справа, у нього все лице було синє, від ударів він два рази падав. Коли був на землі, обвинувачена вдарила один раз кулаком, влучила в руку, якою він прикривався. Також била ногою в живіт, але він зігнувся і вона влучила йому в ногу. Побиття тривало хвилин 5. Під час події поруч були діти ОСОБА_4 , а також його друзі - ОСОБА_16 і ОСОБА_17 , 7 і 9 років. Коли потім йшли додому, вони сказали, що подзвонили його мамі. Дійсно десь за тиждень було таке, що на ставку він пробрався у тяжкодоступне місце і тоді діти обвинуваченої і ще один хлопчик плескали на нього палкою холодною водою, хотіли зіштовхнути у холодну воду, тому так вийшло що він вдарив і розбив губу сину ОСОБА_4 , а другого хлопчика вдарив ключкою, але не по голові, а в руку.
Як показав малолітній свідок ОСОБА_10 , 2006 р.н., роки два тому у ОСОБА_12 Вані була бійка з дітьми обвинуваченої на халабуді біля ставка. Через що, не знає, але потерпілий побив і його меншого брата, у якого потім були синці. Обвинувачена ОСОБА_4 попросила його привести ОСОБА_15 до неї додому, щоб розібратися. Про те, що вона буде бити, не знав. Він привів, хоча потерпілий і казав, що не хоче йти, потерпілого він не бив. Події відбувалися біля подвір'я обвинуваченої, він стояв за 5-6 метрів. Коли обвинувачена вийшла, щось сказала Вані, щось про побиття дитини, слів було небагато. Потім обвинувачена почала бити потерпілого - наносила ляпаси по лицю, до 10 ударів, била однією рукою, і зліва, і справа. Від ударів ОСОБА_13 впав, піднявся, намагався втекти, але метрів за 5 обвинувачена наздогнала і продовжила бити руками. Потерпілий знову впав і обвинувачена нанесла ще до 10 ударів - і долонями, і кулаком. Ногами не била. Як закінчилися події, не бачив, бо пішов додому.
Малолітній свідок ОСОБА_18 під час допиту за участі педагога та законного представника пояснила суду, що тоді, два роки тому ОСОБА_19 йшов зі школи додому, вона йшла за ним. Коли проходили біля подвір'я обвинуваченої ОСОБА_4 , ОСОБА_15 зупинив інший хлопчик - свідок ОСОБА_14 . Вибігла обвинувачена і почала бити потерпілого. Пам'ятає, що била кулаком по тілу, тримаючи за рукав, ударів долонею, ударів по обличчю, ударів ногами не пам'ятає. Ваня один раз падав. Ніхто у побиття не втручався, крім них також ще був присутнім син обвинуваченої. Після подій всі пішли додому.
Крім того, винуватість ОСОБА_4 також підтверджується:
*даними протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 20.12.19, з якого видно, що попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину ОСОБА_9 заявила, що 20.12.19 о 13 годині поблизу амбулаторії селища ОСОБА_20 спричинила тілесні ушкодження її неповнолітньому сину ОСОБА_21 , 2010 р.н. (т. 1, а.п. 8);
*даними висновку судово-медичної експертизи № 126 від 18.03.20, відповідно до якого у ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виявлено тілесні ушкодження у вигляді крововиливів на верхній повіці лівого ока та на лівому крилі носа. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень. Дані тілесні ушкодження виникли від дії тупого твердого предмету, що і можливо у термін, вказаний у постанові (тобто 20.12.19) (т. 1, а.п. 29);
*даними протоколу проведення слідчого експерименту від 22.05.20 з фототаблицею до нього, під час якого малолітній свідок ОСОБА_10 за участі педагога, законного представника показав на місцевості, як ОСОБА_4 спричиняла тілесні ушкодження ОСОБА_8 - тримаючи лівою рукою за одяг, долонею правої руки наносила удари по обличчю потерпілого, а потім коли той був на землі - кулаком у обличчя (т. 1, а.п. 35-38);
*даними протоколу проведення слідчого експерименту від 22.05.20 з фототаблицею до нього, під час якого малолітній свідок ОСОБА_18 за участі педагога, законного представника показала на місцевості, як ОСОБА_4 спричиняла тілесні ушкодження ОСОБА_8 - тримаючи лівою рукою за одяг, долонею правої руки наносила удари по обличчю потерпілого, а потім коли той був на землі - кулаком у тулуб та ногою по нозі (т. 1, а.п. 40-44);
*даними протоколу проведення слідчого експерименту від 22.05.20 з фототаблицею до нього, під час якого малолітній потерпілий ОСОБА_8 показав на статистові, як йому спричиняла тілесні ушкодження обвинувачена - нанісши удари долонею правої руки по обличчю, а потім він присів і прикривався руками (т. 1, а.п. 45-49);
*даними висновку судово-медичної експертизи № 247 від 13.06.20, відповідно до якого виявлені у ОСОБА_8 тілесні ушкодження могли утворитися в термін та за обставин, на які потерпілий вказує під час проведення слідчого експерименту за його участі, та на які вказують свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_18 під час проведення слідчих експериментів за їхньої участі (т. 1, а.п. 52-53);
*даними протоколу огляду предметів від 19.06.20, а саме фотознімків обличчя потерпілого з зафіксованими видимими тілесними ушкодженнями (т. 1, а.п. 61, 57-60).
Судом в ході судового розгляду досліджені всі процесуальні джерела доказів (ст. 84 КПК України), які були заявлені та надані сторонами на підтвердження обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК України), в обсязі, визначеному відповідно до ст. 349 КПК України та в порядку, передбаченому § 3 глави 28 КПК України. Про дослідження будь-яких інших джерел доказування сторони не зазначали, клопотань про долучення, дослідження або перевірку таких доказів до суду не надходило, сторони висловили свою думку про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами.
При цьому судом для забезпечення дотримання вимог статей 22, 42, 43 КПК України (щодо можливості ознайомлення з матеріалами обвинувачення, оцінки доказів), статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Право на справедливий суд), судом до матеріалів провадження під час підготовчого судового засідання долучено й інші документи, які надано прокурором, в тому числі й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти наведених вище доказів на підтвердження фактів та обставин, що підлягають доказуванню.
Суд виключає з обвинувачення, визнаного судом доведеним, посилання органу досудового розслідування на нанесення обвинуваченою ОСОБА_4 удару кулаком у обличчя, оскільки жодним з досліджених прямих доказів нанесення такого удару не підтверджено, і обвинувачена, і потерпілий спростували нанесення такого удару.
На підставі викладеного, оцінивши наведені докази в їхній сукупності, суд вважає винуватість обвинуваченої ОСОБА_4 доведеною та кваліфікує її дії за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченій, суд визнає: щире каяття.
Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченій, суд визнає: вчинення кримінального проступку щодо малолітнього та з використанням малолітнього.
При призначенні покарання ОСОБА_4 суд керується загальними засадами призначення покарання, визначеними у ст. 65 КК України, і враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, дані про особу винної та обставини, що пом'якшують і обтяжують її покарання.
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, було злочином невеликої тяжкості (з 01.07.20 є кримінальним проступком).
Обвинувачений раніше не судима, є приватним підприємцем, за місцем проживання характеризується як особа, скарг на поведінку якої не надходило.
З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги ступінь суспільної небезпеки, причини, обставини та наслідки скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, санкцію статті, приймаючи до уваги запропоновану учасниками міру покарання, суд призначає покарання у виді громадських робіт. На думку суду, саме призначене покарання сприятиме досягненню мети покарання та буде необхідним й достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не подано, законний представник потерпілого має право звернення з таким позовом в порядку цивільного судочинства.
Дані про процесуальні витрати матеріали провадження не містять.
Приймаючи до уваги призначене ОСОБА_4 покарання, її поведінку при проведенні досудового розслідування та судового розгляду, відсутність клопотань з даного приводу, підстав для застосування щодо неї запобіжного заходу не вбачається.
Керуючись статтями 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити їй покарання у виді громадських робіт на строк 150 (сто п'ятдесят) годин.
Початок строку відбування покарання обчислюється з моменту початку виконання громадських робіт за визначеним місцем роботи.
Речові докази у кримінальному провадженні після набрання вироком законної сили: чотири фотознімки з зображеннями обличчя потерпілого, які долучено до матеріалів провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо обвинуваченої ОСОБА_4 - не застосовувати.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд.
Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченій та прокурору. Учаснику, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий - суддя ОСОБА_1