09 грудня 2021 року
м. Київ
Справа №905/1885/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кролевець О.А.
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Демидова А.М., Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.
від 26.10.2021
за позовом Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця"
про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в розмірі 259 162,99 грн,
16 листопада 2021 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" (далі - Скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця на користь Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" штраф за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 157 609,29 грн, судовий збір у розмірі 2 364,14 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 3 855,96 грн. В іншій частині в позові відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач доставив вантаж з порушенням встановлених термінів доставки, визначених ст. 41 Статуту та Правил, що згідно зі ст. 116 Статуту є підставою для застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафу. Відмовляючи в частині позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у розмірі 101 553,70 грн, суд першої інстанції зазначив, що у графі 49 накладних №№ 32176497, 32204331, 32209256, 32210163, 32315202, 32319642, 39513015, 39606181, 39794532, 39840855, 41008202, 44591717, 44611127, 46747465, 46747481, 4677515, 46747507, 46747390, 47174057 містяться відмітки про затримку вагонів та про продовження термінів доставки вантажу.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові скасовано та прийнято рішення про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в розмірі 259 162,99 грн, судовий збір у розмірі 3 887,44 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 6 172,88 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині відмови у позові, суд апеляційної інстанції зазначив, що наявність відмітки у перевізних документах про затримку вантажу не звільняє відповідача від обов'язку довести ті обставини, на які останній посилається у підтвердження своїх заперечень проти позову, у цьому випадку, обставини наявності підстав у розумінні п. 2.9 Правил № 644 для збільшення терміну доставки вантажу. З огляду на те, що відповідач визнає факт здійснення доставки вантажу із порушенням встановлених строків, однак не довів, що строки доставки було продовжено, позовні вимоги по стягнення штрафу у розмірі 259 162,99 грн є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Перевіривши касаційну скаргу, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року у сумі 2102,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в розмірі 259 162,99 грн. Зазначена сума не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року (1 051 000,00 грн).
У касаційній скарзі Скаржник зазначив, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики і полягає у неправильному застосуванні судом положень Статуту залізниць України та Правил обчислення термінів доставки вантажів, що впливає на формування єдиної правозастосовчої практики в галузі залізничних перевезень. Скаржник також зазначив, що справа має для нього виняткове значення, оскільки подібні справи періодично розглядаються у господарських судах і при перевірці розрахунків суми штрафу суди враховують заперечення залізниці щодо виявлених фактичних або математичних помилках при розрахунку суми штрафу. При цьому Скаржник не зможе компенсувати збитки за рахунок причетних винних осіб через відсутність факту порушення та незаконність нарахування штрафу.
Крім того, у прохальній частині касаційної скарги Скаржник просить врахувати значний суспільний інтерес справи, однак у касаційній скарзі жодним чином це не обґрунтував.
Розглянувши наведені підстави у контексті касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обставин для відкриття касаційного провадження, оскільки доводи Скаржника не містять аргументованих і переконливих обґрунтувань того, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Зазначені Скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у касаційній скарзі не наведено належних обґрунтувань та наявності неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.
Суд зазначає, що незгода із рішенням суду попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як виняткове значення та негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Враховуючи викладене, з огляду на принципи господарського судочинства, зокрема, змагальності та диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі №905/1885/20 за касаційною скаргою Скаржника на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №905/1885/20 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2021.
2. Надіслати копії ухвали учасникам справи.
3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді Н. Губенко
О. Кролевець