Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4378/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛКІ-ТРЕЙД" (46400, м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 8, код ЄДРПОУ 43740877)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "АРТЕЛЬ" (61003, м. Харків, вул. Кузнечна, 26, код ЄДРПОУ 40679150)
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
03.11.2021 до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛКІ-ТРЕЙД" (Позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "АРТЕЛЬ" (Відповідач) 124 998,76 грн заборгованості за послуги, надані за договором №1407-01 від 14.07.2020,9 271,33 грн інфляційних нарахувань, 2 846,00 грн 3% річних та 12 349,12 грн пені.
Судові витрати в сумі 2 270,00 грн. сплаченого судового збору просить також стягнути з відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2021, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.11.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
01.12.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №28378) в якому відповідач заперечує проти позову, посилаючись на скрутне матеріальне становище відповідача та просить відмовити в задоволенні позову.
Згідно вимог статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства зокрема є: 1) верховенство права, 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, 4) змагальність сторін, 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення.
Згідно ч. 5 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи вимоги зазначених норм, судом, з метою дотримання завдань господарського судочинства прийняв та долучив до матеріалів справи відзив відповідача на позовну заяву.
Ухвалою суду про відкриття провадження у справі було роз'яснено сторонам, що процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У встановлені судом строки додаткових письмових доказів, клопотань, заяв та пояснень від сторін до суду не надійшло.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висловленій у рішенні "Каракуця проти України", заявник повинен виявляти належну зацікавленість у розгляді справи.
Згідно з частиною третьою статті 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
14.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілкі-трейд» (далі - позивач, ТОВ «Мілкі-Трейд») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Артель» (далі - відповідач, ТОВ «ВБК «Артель») було укладено договір №1407-01 про надання послуг будівельними машинами і механізмами.
Договором від 14.07.2020 року №1407-01 на надання послуг будівельними машинами і механізмами сторони встановили наступне:
1.1. Відповідно до цього договору Виконавець (ТОВ «Мілкі-трейд») зобов'язується надавати послуги будівельними машинами і механізмами на будівельному об'єкті Замовника (ТОВ «ВБК «Артель»),
1.2. Подача-прибирання будівельної техніки та механізмів, персоналу на територію будмайданчика виконавець здійснює самостійно за рахунок Замовника.
1.3. Замовник зобов'язується своєчасно оплачувати послуги Виконавця відповідно до умов цього договору.
2.2. Замовник зобов'язується:
2.2.1. своєчасно проводити оплату за надані послуги, відповідно до узгодженої сторонами вартості;
2.2.2. забезпечити виконання механізмів Виконавця відповідно до їх призначення, технічним умов та інших нормативних актів;
2.2.3. Забезпечити охорону майна Виконавця протягом строку дії договору. В разі відсутності охорони, Замовник зобов'язується організувати охорону майна на об'єкті за свій рахунок;
2.2.4. Здійснювати приймання і оплату наданих Виконавцем послуг.
3.1. Вартість надання послуг (експлуатація однієї машино-години) та вартість подачі-прибирання будівельної техніки та механізмів на територію будмайданчика визначається в протоколах погодження договірної ціни, що є невід'ємною частиною даного договору.
3.2. Замовник оплачує послуги надані виконавцем на підставі рахунку, наданого Виконавцем.
3.6. Виконавець зобов'язаний належним чином та у строки, встановлені законодавством України, оформлювати та реєструвати податкові накладні.
6.2. У разі порушення термінів оплати наданих послуг Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
До договору №1407-01 від 14.07.2020 року на надання послуг будівельними машинами і механізмами, було складено протокол погодження договірної ціни від 14.07.2020 року, в якому погоджено вартість послуг в розмірі 1 073 517,4 грн. (один мільйон сімдесят три тисячі п'ятсот сімнадцять гривень, 40 коп.).
З матеріалів справи встановлено, що між сторонами було підписано акт прийому-здачі виконаних робіт від 01.10.2020 року №001 на загальну суму 1 073 517,4 грн. (один мільйон сімдесят три тисячі п'ятсот сімнадцять гривень, 40 коп.) та подано на будмайданчик будівельної техніки та механізмів згідно переліку:
- Електростанція пересувна, потужність 10кВт;
- Електростанція пересувна, потужність 30кВт;
- Насос для водозниження та водовідводу, потужність 110 кВт;
-Агрегат наповнювально - обпресовувальний, продуктивність до
70куб.м./год.
На виконання п. 1.2. договору від 14.07.2020 року №1407-01, позивачем було надано будівельну техніку на будмайданчик, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 14.07.2020 року №1/07. Прибирання будівельної техніки здійснювалось згідно з товарно-транспортною накладною від 30.10.2020 року №30/10.
Таким чином, позивач виконав усі обов'язки визначені в договорі від 14.07.2020 року №1407-01 надавши будівельну техніку та механізми на будівельний майданчик.
Дані обставини не спростовуються відповідачем у відзиві на позовну заяву.
В свою чергу, з обставин, які визнаються учасниками справи у позовній заяві і у відзиві на позов, вбачається, що відповідачем було здійснено часткову оплату по договору від 14.07.2020 року №1407-01 за надані послуги в розмірі 948 518,64 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 02.11.2020 року №220. Решту заборгованості в розмірі 124 998,76 грн. (сто двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім гривень, 76 коп.) відповідачем сплачено не було.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, згідно з приписами статей 173, 174 ЦК України, між позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити вартість наданих позивачем послуг, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.
Згідно із ст. 903 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.».
Дослідивши умови договору, судом встановлено, що сторонами не було узгоджено строків виконання відповідачем обов'язку по сплаті вартості наданих послуг.
Так, п. 3.2. та п. 3.3 Договору встановлено, що Замовник оплачує послуги надані виконавцем на підставі рахунку, наданого Виконавцем. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі підписаного акту приймання-передачі наданих послуг за вирахуванням сплачених сум відповідно до п. 3.2 даного Договору.
Таким чином, суд зазначає про необхідність застосування в даному випадку норм ст. 530 Цивільного кодексу України, згідно якої встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про погашення заборгованості від 16.07.2021, яка була отримана відповідачем 22.07.2021 (як вказує відповідач у відповіді на цю вимогу).
Таким чином, у відповідача виник обов'язок по сплаті заборгованості у 7-денний строк з дня отримання ним вимоги, тобто до 29.07.2021.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки, відповідачем до 29.07.2021 не було погашено позивачу заборгованість, з 30.07.2021 він є таким, що прострочив своє зобов'язання.
Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Відповідачем не оспорено вказану заборгованість.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 124 998,76 грн. основної заборгованості по оплаті наданих позивачем послуг - обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення 12 349,12 грн пені, 9 271,33 грн інфляційних та 2 846,00 грн річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ЗУ “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1 Закону).
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. З Закону).
В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
П. 6.2 Договору сторони встановили, що за порушення термінів оплати наданих послуг Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Отже, за наявності встановленого факту несвоєчасної сплати відповідачем за отримані послуги, перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені, суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки, позивачем невірно визначено період на який здійснені такі нарахування (без врахування вимог ст. 530 ЦК України), а тому суд дійшов висновку про часткове стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 5 386,90 грн, 3% річних в розмірі 976,01 грн та інфляційні збитки в розмірі 2 387,46 грн.
В решті позовних вимог суд відмовляє в задоволенні позову, у зв'язку з невірним розрахунком.
Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та посилання на його скрутне фінансове становище суд зазначає, що стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.
Позивач та відповідач знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні своєї господарської діяльності. Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 2 031,31 грн.
Інших судових витрат позивачем заявлено не було.
Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "АРТЕЛЬ" (61003, м. Харків, вул. Кузнечна, 26, код ЄДРПОУ 40679150) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛКІ-ТРЕЙД" (46400, м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 8, код ЄДРПОУ 43740877) :
- 124 998,76 грн основної заборгованості,
- 5 386,90 грн пені,
- 976,01 грн 3% річних,
- 2 387,46 грн інфляційних збитків
- 2 031,31 грн судового збору.
В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛКІ-ТРЕЙД" (46400, м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 8, код ЄДРПОУ 43740877).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "АРТЕЛЬ" (61003, м. Харків, вул. Кузнечна, 26, код ЄДРПОУ 40679150).
Повне рішення складено "10" грудня 2021 р.
Суддя С.А. Прохоров