Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 905/1042/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 84; код ЄДРПОУ: 40109084)
до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (61002, Харківська обл., м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 16; код ЄДРПОУ: 43315445)
про стягнення заборгованості
за участю представників:
позивача - Давидюк Т.В., ордер серії ДН №118708 від 29.11.21;
відповідача - не з'явився.
07.06.2021 Маріупольський міжрайонний відділ Управління поліції охорони в Донецькій області звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), в якій просить суд стягнути з Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) 154 627,47 грн. заборгованості по оплаті наданих з 01.01.2021 по 10.03.2021 охоронних послуг.
В обґрунтування позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати послуг за договором про надання охоронних послуг №6580/Мк від 05.06.2020 за період з 01.01.2021 по 10.03.2021.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.06.2021 матеріали позовної заяви Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про стягнення 154627,47 грн. боргу за послуги охорони передано за територіальною юрисдикцією на розгляд господарського суду Харківської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2020 для розгляду справи було визначено суддю Пономаренко Т.О.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.06.2021 позовну заяву (вх.№2532/21 від 24.06.2021) Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області залишено без руху. Надано позивачу строк 5 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків.
12.07.2021 на виконання вимог ухвали господарського суду Харківської області від 29.06.2021 позивач надав заяву (вх.№16100 від 12.07.2021) про усунення недоліків разом із заявою про уточнення ціни позову та оригіналом опису вкладення у цінний лист, виданого поштовим відділенням щодо отримання послуг зв'язку, на підтвердження надіслання учасникам справи копії позовної заяви та усіх доданих до неї документів. Позивач в заяві про уточнення ціни позову зазначив, що ціна позову та розмір суми стягнення складає 154 627,47 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.07.2021 прийнято позовну заяву Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №905/1042/21. Визначено, розгляд справи №905/1042/21 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов (ст.251 ГПК України), строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (ч.4 ст.250 ГПК України) та строк 5 днів на подання до суду заперечень на відповідь позивача на відзив з дня його отримання, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України. Позивачу встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання (ст. 251 ГПК України). Роз'яснено сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також не подання позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку встановленого для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та в межах строків встановлених статтею 248 ГПК України.
17.08.2021 через канцелярію господарського суду Харківської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№19334 від 17.08.2021), в якому просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Зазначив, що додатковою угодою №1 від 05.06.2021 до договору встановлено, що відповідно до пункту 1 частини 5 статті 41 Закону України, пункт 2.1. договору №6580/Мк від 05.06.2021 викладено в наступній редакції: «Загальна сума послуг за цим договором становить 473563,56 грн., у тому числі ПДВ 78927,26 грн.» На підставі частини 6 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» між позивачем та відповідачем було укладено та підписано додаткову угоду №2 від 29.12.2020, якою продовжено термін договору №6580/Мк від 05.06.2020 на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початок 2021 року. Також представник відповідача зазначив, що ця додаткова угода набирає чинності з 01.01.2021 та діє до 10.02.2021. Однак, додаткової угоди, яка б встановлювала ціну за послуги, надані після 31.12.2020 і до початку проведення закупівлі і яка б не перевищувала 20 відсотків суми, визначеної договором №6580/Мк від 05.06.2020 до міжрегіонального управління не надходило і ними не погоджувалось. Ця інформація надавалась позивачу листом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 24.05.2021 за №18807/12.4-24/1/21/12.4 і спростовує твердження позивача про те, що відповідач підтвердив свої зобов'язання здійснювати оплату послуг позивача в період з 01.01.2021 по 10.03.2021 виходячи х їх вартості у 66 575,70 грн. на місяць. Зважаючи на те, що у додатковій угоді №2 від 29.12.2020, яким продовжено дію договору №6580/Мк від 05.06.2020, не визначено суму договору та відсутня будь-яка додаткова угода про визначення такої суми, яка в той же час не повинна перевищувати 20% від суми, зазначеної в первинному договорі, міжрегіональне управління було позбавлено можливості відповідно до чинного законодавства зареєструвати суму як кредиторську заборгованість в органах Державної казначейської служби України та провести оплату, тому що це в першу чергу порушувало б вимоги Закону.
В той же день, через канцелярію господарського суду Харківської області від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів (вх.№19294 від 17.08.2021).
01.09.2021 через канцелярію господарського суду Харківської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№20298 від 01.09.2021), в якій зазначив, що продовживши 29.12.2020 дію Договору №6580/Мк від 05.06.2020, тобто в порядку визначеному статтями 651, 652, 645 Цивільного кодексу України і статті 188 Господарського кодексу України, змінюючи його, сторони залишили незмінними і підтвердили свої зобов'язання за вказаним правочином на період до 10.03.2021 включно. Таким чином, сторони в договір №6580/Мк від 05.06.2020 визначили, що вартість замовлених відповідачем послуг в період з 31.12.2020 по 10.03.2021 залишається незмінною і буде дорівнювати 66 575,70 грн. на місяць, як-то передбачено пунктами 2.5, 4.3.2 Договору №6580/Мк від 05.06.2020. Укладаючи додатковою угодою №2 від 29.12.2020 до Договору №6580/Мк від 05.06.2020, відповідач підтвердив свої зобов'язання здійснювати оплату послуг позивача в період з 01.01.2021 по 10.03.2021 виходячи з їх вартості у 66 575,70 грн. на місяць, що саме і зумовило їх надання. Однак, відповідач не виконав взяти на себе зобов'язання по оплати отриманих у січні, лютому і березні 2021 року послуг, визначені пунктами 2.5, 4.3.2 Договору №6580/Мк від 05.06.2020, що завдало позивачу шкоду в сумі 154 627,47 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.09.2021 вирішено перейти до розгляду справи №905/1042/21 за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено справу №905/1042/21 до розгляду у підготовчому засіданні на 20 жовтня 2021 року. Зобов'язано Маріупольський міжрайонний відділу Управління поліції охорони в Донецькій області надати суду детальний обґрунтований розрахунок суми наданих відповідачу послуг за договором про надання охоронних послуг №6580/Мк від 05.06.2020 за період з 01.01.2021 по 10.03.2021, а також надати обґрунтовані пояснення, на підставі чого було розраховано вартість послуг наданих відповідачу в період з 01.01.2021 по 10.03.2021 виходячи з їх вартості у 66 575,70 грн. на місяць, у строк до 20 жовтня 2021 року. Копію такого пояснення та розрахунку зобов'язано надіслати на адресу відповідача. Документи, що підтверджують надіслання пояснення та розрахунку на адресу відповідача надати суду разом із поясненням та розрахунком. Звернуто увагу учасників справи, що подання доказів у справі здійснюється учасниками справи на стадії підготовчого провадження. Запропоновано учасникам справи забезпечити участь у судовому засіданні компетентного представника з документами, що посвідчують його особу та повноваження. Явку представників учасників справи визнано необов'язковою.
18.10.2021 через канцелярію господарського суду Харківської області представник позивача надав пояснення (вх.№24309 від 18.10.2021), в яких зазначив, що звертаючись до господарського суду з позовом позивач виходив з того, що вказана заборгованість дорівнює вартості прийнятих відповідачем в період з 01.01.2021 по 10.03.2021 послуг охорони, що були надані згідно з договором №6580/Мк від 05.06.2020, дія якого за згодою сторін була продовжена по 10.03.2021 включно. Пролонгація дії договору №6580/Мк від 05.06.2020 була здійсненна шляхом укладення додаткової угоди №2 від 29.12.2020. Продовжуючи дію договору №6580/Мк від 05.06.2020, сторони вказаного правочину визначили і погодили, що усі інші, тобто ті, що не стосуються терміну його дії, умови договору №6580/Мк від 05.06.2020 залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов'язання. Як стверджує представник позивач, уклавши 29.12.2020 додаткову угоду №2 до договору №6580/Мк від 05.06.2020, відповідач по-перше погодився з тим, що вартість послуг в період з 01.01.2021 по 10.03.2021 залишається незмінною, а по-друге підтвердив свої зобов'язання по договору №6580/Мк від 05.06.2020 в період з 01.01.2021 по 10.03.2021, а значить і зобов'язався здійснювати оплату замовлених послуг в порядку і розмірі визначеному цим договором.
Також представник позивача зазначив, що ініціюючи продовження терміну дії договору №6580/Мк від 05.06.2020 до 10.03.2021, відповідач не висував пропозиції щодо зміни вартості послуг в порядку визначеному пунктами 2.2, 2.3, 10.1 цього договору. Тому сторонам не було потреби, в порядку визначеному пунктом 2.3 договору № 6580/Мк від 05.06.2020, до 10.03.2021 підписувати нові додатки №1, №3 до договору за новими тарифами, оскільки договір і так залишався до 10.03.2021 діючим.
Надаючи запитаний судом розрахунок суми наданих відповідачу послуг згідно з Договором №6580/Мк від 05.06.2020 р. за період з 01.01.2021 по 10.03.2021, представник позивача зазначив, що цей розрахунок є тотожним розрахунку, що містить погоджена відповідачем дислокація (додаток №1). Отже, за наведених обставин у відповідача, який не заперечує проти того, що з 01.01.2021 по 10.03.2021 йому були надані послуги охорони у відповідності з договором №6580/Мк від 05.06.2020, не має правових підстав заперечувати проти їх вартості, що була погоджена до пролонгації дії цього договору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.10.2021 підготовче засідання відкладено на 10.11.2021.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 01 грудня 2021 року. Роз'яснено учасникам справи про наслідки неявки в судове засідання учасників справи відповідно до статті 202 ГПК України.
Присутня в судовому засіданні 01.12.2021 представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 01.12.2021 не з'явився, проте 10.11.2021 через канцелярію суду від головного спеціаліста відділу судової роботи Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Вікторії Богуцької надійшло клопотання (вх.№26446 від 20.11.2021) , в якому остання просила суд розгляд справи проводити без участі представника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), у задоволенні позову відмовити на підставі тих доводів, які викладені у відзиві.
Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
При цьому, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано під час розгляду справи, обумовлені чинним Господарським процесуальним кодексом України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
Відповідно до ст.219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 01.12.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промови представників сторін у судових дебатах, суд встановив наступне.
05.06.2020 між Маріупольським міжрайонним відділом Управління поліції охорони в Донецькій області (виконавець) та Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Харків) (замовник) було укладено договір про надання охоронних послуг №6580/Мр (надалі - Договір) (а.с.27-33 т.1).
Відповідно до п.1.1. Договору, за цим Договором виконавець здійснює в інтересах замовника послугу за кодом ДК 021-2015 79710000-4 - Охоронні послуги (послуги з реагування на тривожні сигнали охоронних систем, спостереження за станом та технічне обслуговування засобів сигналізації, що встановлені на об'єктах замовника в Донецькій області).
Строк надання послуг: до 31.12.2020 (п.1.5.Договору).
Місце надання послуг: 87500, Україна, Донецька область, структурні підрозділи та підвідомчі установи Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в Донецькій області (п.1.6.Договору).
Ціна охоронних послуг за цим Договором є договірною і визначається сторонами в дислокації та протоколі узгодження договірної ціни (додатки №№1, 3 до Договору), які є невід'ємною частиною цього договору.
Загальна сума послуг за цим Договором становить 807 210,66 грн., у тому числі ПДВ 134 535,11грн. (п.2.1.Договору).
У разі зміни норм витрат виконавця на виконання заходів охорони по Договору, у тому числі при проведенні державної індексації доходів населення, інших заходів, що викликають зміну суми витрат на утримання виконавця, договірна ціна та вартість охоронних послуг по Договору змінюється сторонами на основі наданого виконавцем письмового повідомлення замовнику без переоформлення договору, шляхом підписання сторонами нових додатків №№1,3 до Договору (п.2.2.Договору).
Підписання замовником нових додатків №№1, 3 до Договору за новими тарифами є достатньою підставою для залишення Договору в силі. Замовник здійснює оплату послуг виконавця за новими тарифами з дня їх затвердження сторонами (п.2.3.договору).
Відповідно до п.2.5. Договору, оплата охоронних послуг здійснюється замовником по факту наданих послуг, після підписання сторонами акту приймання-передачі послуг, протягом семи банківських днів з дня підписання зазначеного акту, але не пізніше 15 числа наступного місяця.
Згідно з п.4.3.2. Договору, замовник зобов'язався своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату за цим Договором.
Цей Договір про закупівлю набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2020 року, а в частині грошових зобов'язань - до повного їх розрахунку. На підставі ч.3 статті 631 Цивільного кодексу України дія цього Договору розповсюджується на відносини між сторонами, які виникли з 29 травня 2020 року (п.9.1.Договору).
Дія цього договору може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку (п.9.2.Договору).
В той же день, сторонами було підписано Додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до якої, керуючись пунктом 1 частини 5 статті 41 розділу VIII Закону України «Про публічні закупівлі» сторони дійшли згоди внести зміни до договору, зокрема викласти пункт 2.1. Договору № 6580/Мрвід 05.06.2020 в наступній редакції: Ціна охоронних послуг за цим Договором є договірною і визначається сторонами в дислокації та протоколі узгодження договірної ціни (додатки №№1, 3 до Договору), які є невід'ємною частиною цього Договору.
Загальна сума послуг за цим Договором становить 473 563,56 грн., у тому числі ПДВ 78 927,26 грн.
Разом з цим, сторони погодили Перелік об'єктів Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у Донецькій області та Дислокацію на період з 29.05.2020 по 31.12.2020 (Додаток №1 до Договору) (а.с.35-60 т.1).
Також, сторонами було підписано Інструкцію про порядок та правила користування ручною тривожною сигналізацією (Додаток №2 до Договору) (а.с.61-62 т.1) та Протокол узгодження договірної ціни здійснення заходів охорони (Додаток №5 до Договору) (а.с.63 т.1).
29.12.2021 між Маріупольським міжрайонним відділом Управління поліції охорони в Донецькій області (виконавець) та Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Харків) (замовник) було укладено Додаткову угоду №3 на продовження строку дії Договору про надання охоронних послуг від 05.06.2020 №6580/Мр на строк достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2021 року. Сторони погодили, що ця Додаткова угода набирає чинності з 01.01.2021 та діє до 10.03.2021. Всі інші умови Договору залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов'язання (а.с.64 т.1).
Позивачем у строк з 01.01.2021 по 10.03.2021 було надано відповідачу послуги на умовах Договору про надання охоронних послуг №6580/Мр від 05.06.2020, на підставі чого позивачем було складено та направлено на адресу відповідача наступні Акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг:
- Акт №МР-0182542 за січень 2021 року на загальну суму наданих послуг у розмірі 66 575,70 грн. (а.с.66 т.1);
- Акт №МР-0182543 за лютий 2021 року на загальну суму наданих послуг у розмірі 66 575,70 грн. (а.с.67 т.1);
- Акт №МР-0187460 за березень 2021 року на загальну суму наданих послуг у розмірі 21 476,07 грн. (а.с.68 т.1).
Листом від 24.05.2021 відповідач повідомив позивача про те, що між сторонами було укладено Договір про надання охоронних послуг №6580/Мр від 05.06.2020 та Додаткову угоду до Договору на продовження терміну Договору до 10.03.2021. Однак, у той же час, додаткової угоди на збільшення суми Договору не надходило. У зв'язку із чим, відповідач залишив без розгляду Акти виконаних робіт за січень, лютий та березень 2021 року для оплати послуг охорони, оскільки оплата за зазначеними актами неможлива (а.с.69 т.1).
Як стверджує позивач, відповідач фактично прийнявши послуги у січні, лютому та березні 2021 року не надав жодних заперечень проти їх обсягів та якості. Натомість, з надуманих підстав відмовився їх оплачувати, а також безпідставно залишив без розгляду надані йому акти виконаних робіт, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Доказав оплати наданих послуг відповідачем матеріали справи не містять.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.7 ст.193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частиною 1 статті 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати наданих позивачем послуг.
Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з приписами ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Так, пунктом 2.5. Договору сторони погодили, що оплата охоронних послуг здійснюється замовником по факту наданих послуг, після підписання сторонами акту приймання-передачі послуг, протягом семи банківських днів з дня підписання зазначеного акту, але не пізніше 15 числа наступного місяця.
Як свідчать матеріали справи, позивачем, на виконання умов Договору надано послуги відповідачу у період з 01.01.2021 по 10.03.2021 надано відповідачу послуги та направлено на адресу відповідача Акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг №МР-0182542 за січень 2021 року, №МР-0182543 за лютий 2021 року та №МР-0187460 за березень 2021 року на загальну суму 154 627,47 грн.
В свою чергу відповідач, не заперечуючи проти отримання від позивача відповідних охоронних послух у період з 01.01.2021 по 10.03.2021, відмовився підписувати Акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг №МР-0182542 за січень 2021 року, №МР-0182543 за лютий 2021 року та №МР-0187460 за березень 2021 року, стверджуючи, що сторонами було погоджено лише продовження строку дії Договору до 10.03.2021, однак додаткової угоди, яка б встановлювала ціну за послуги надані після 31.12.2020 і до початку проведення закупівлі і яка б не перевищувала 20 відсотків суми, визначеної договором №6580/Мк від 05.06.2020 до міжрегіонального управління не надходило і ними не погоджувалось.
Так, п.9.2. Договору сторони погодили, що дія цього договору може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.
Проте, сам по собі пункт 9.2. Договору не встановлює обов'язку позивачу самостійно регулювати обсяг наданих послуг в супереч умовам Договору, який би не перевищував 20% суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, оскільки пунктом 2.1. Договору, яким сторонами було погоджено ціну послуг, встановлено, що ціна охоронних послуг за цим Договором є договірною і визначається сторонами в дислокації та протоколі узгодження договірної ціни (додатки №1, №3 до Договору), які є невід'ємною частиною цього договору, а відповідно до Додаткової угоди №2 від 29.12.2020 всі інші умови Договору (окрім строку дії Договору) залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов'язання.
Так, укладаючи Додаткову угоду №2 від 29.12.2020 сторони продовжили строк дії Договору про надання охоронних послуг №6580/Мр від 05.06.2020 до 10.03.2021, проте, всупереч п.9.2. Договору сторони не погодили обсязі послух, в межах суми, що не перевищувала 20% суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році.
Навпаки, сторони в Додатковій угоді №2 від 29.12.2020 визначили, що всі інші умови Договору, в тому числі обсяг послуг та ціна, залишаються незмінними, а також підтвердили по них свої зобов'язання.
Судом в судовому засіданні 01.12.2021 було досліджено детальний розрахунок заборгованості наданий позивачем за період з 01.01.2021 по 10.03.2021 та встановлено, що даний розрахунок було здійснено позивачем на підставі визначеної сторонами ціни в дислокації та протоколі узгодження договірної ціни до Договору, а отже заборгованість відповідача за надані йому послуги розрахована позивачем арифметично вірно у відповідності до погоджених сторонами умов Договору.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Проте, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем в порушення вимог ст.73, 74 ГПК України не надано доказів, які б свідчили про належне виконання останнім умов Договору в частині оплати отриманих ним послуг у період з 01.01.2021 по 10.03.2021.
Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З огляду на зазначене, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги на підставі Договору про надання послуг станом на час прийняття рішення не погашена, позивачем наявними в матеріалах справи доказами належним чином доведена, а відповідачем не спростована, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 154627,47 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Суд також зазначає, що не врегулювання сторонами обсягу послух, в межах суми, що не перевищувала б 20% суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, як то було передбачено п.9.2. Договору, не звільняє відповідача від оплати наданих йому послуг позивачем.
Свого часу, Верховний Суд застосував західну доктрину "Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав)", у вирішенні договірного спору, який тлумаченні умов договору (Постанови ВС по справам № №753/11000/14-ц, № 910/16011/17).
Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.
На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і не двозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, дослідивши всі обставини, що мають значення для справи, надавши їм відповідну правову оцінку та врахувавши факт неналежного виконання відповідачем умов Договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які містяться в матеріалах справи, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) - задовольнити.
Стягнути з Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (61002, Харківська обл., м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 16; код ЄДРПОУ: 43315445) на користь Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 84; код ЄДРПОУ: 40109084) заборгованість по оплаті наданих з 01.01.2021 по 10.03.2021 охоронних послуг у сумі 154 627 (сто п'ятдесят чотири тисячі шістсот двадцять сім) грн. 47 коп. та суму судового збору у розмірі 2 319 (дві тисячі триста дев'ятнадцять) грн. 42 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "10" грудня 2021 р.
Суддя Т.О. Пономаренко