"03" грудня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3067/21
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Г.С. Граматик
за участю представників:
від позивача - Єрьоменко В.В.,
від відповідача - Сабурова Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Транско” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Греїн-Експорт” про стягнення збитків у розмірі 43650,00 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія Транско” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Греїн-Експорт” про стягнення збитків у розмірі 43650,00 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне.
Так, позивач зазначає, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участі вантажного автомобіля ТОВ “Греїн-Експорт” було пошкоджено залізничні вагони, які ТОВ “Компанія Транско” отримав в оренду для використання у господарській діяльності, внаслідок чого позивачу було завдано збитків.
Як вказує позивач, в серпні 2019 року ним отримано у користування за договорами оренди два залізничні вагони: № 64054968 та № 56751233. При цьому позивач зазначає, що 13 жовтня 2019 року вагони позивача прямували у складі групи з чотирьох порожніх вагонів на колію № 13 Чорноморської філії ДП “АМПУ” (м. Чорноморськ Одеської області) для проведення вантажних робіт. Водночас, за ствердженнями позивача, о 05 годині 25 хвилин вказаного дня, коли група вагонів перебувала на коліях № 17 та № 9а Чорноморської філії ДП “АМПУ”, на нерегульованому технологічному проїзді колії № 9а відбулося зіткнення одного з вагонів позивача (№ 64054968) із вантажним автомобілем “Renault Premium”, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом “Inter Cars”, номерний знак НОМЕР_2 . Між тим, як додає позивач, автомобілем “Renault Premium” керував водій ОСОБА_1 , який допустив зіткнення із вагоном в результаті порушення п. 20.3, підп. “г” п. 20.5 Правил дорожнього руху (затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306). За ствердженнями позивача, власником автомобіля “Renault Premium” є відповідач. Наразі позивач зауважує, що його вагони отримали пошкодження та були направлені до станції Одеса-Застава-1 для проведення ремонту, при цьому вагон № 64054968 повернувся з ремонту 03 грудня 2019 року, а вагон № 56751233 - 04 листопада 2019 року. Внаслідок наведених обставин, як вказує позивач, його вагони не використовувались ним за призначенням (вагон № 56751233 - з 14.10.2019 р. по 03.11.2019 р., а вагон № 64054968 - з 14.10.2019 р. по 02.12.2019 р.). В той же час, за ствердженнями позивача, за відповідні періоди перебування вагонів у ремонті він оплатив їх оренду: за вагон № 56751233 його власнику - ТОВ “Тегра-Лоджистікс” було сплачено 13650,00 грн. (з розрахунку 650,00 грн. на добу), а за вагон № 64054968 його власнику - ТОВ “КПК-Інвест” було сплачено 30000,00 грн. (з розрахунку 600,00 грн. на добу). Таким чином, за ствердженнями позивача, в результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачу було завдано збитків, які відповідач (як власник транспортного засобу - учасника ДТП) зобов'язаний відшкодувати, при цьому збитки позивача полягають у витратах на орендну плату за відсутності можливості користуватися орендованим майном (вагонами).
Як вказує позивач, належне йому право користування вагонами було порушене в результаті їх пошкодження, при цьому позивач зазнав втрат у вигляді орендної плати, яку він продовжував сплачувати, не маючи можливості використовувати пошкоджені вагони, а тому в силу ч. 2 ст. 22 ЦК України зазначені втрати позивача є його збитками. Наразі позивач зауважує, що ціна позову становить 43650,00 грн. та складається із сум орендної плати, що була сплачена позивачем за періоди, протягом яких він не міг використовувати вагони № 56751233 та № 64054968: вагон № 64054968 не використовувався з 14.10.2019 р. по 02.12.2019 р. включно (50 діб), ставка орендної плати - 600,00 грн. за добу, 600 х 50 = 30000 грн.; вагон № 56751233 не використовувався з 14.10.2019 р. по 03.11.2019 р. включно (21 добу), ставка орендної плати - 650,00 грн. за добу, 650 х 21 = 13650 грн.; всього позивачем сплачено орендної плати 30000 + 13650 = 43650,00 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.10.2021 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Транско” прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3067/21 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 04.11.2021 р. о 10 год. 30 хв.
20.10.2021 р. від представника позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за участю заявника в режимі відеоконференції, проведення якої заявник просить доручити або господарському суду Черкаської області, або Черкаському окружному адміністративному суду, або Черкаському районному суду Черкаської області, або Соснівському районному суду м. Черкаси, або Придніпровському районному суду м. Черкаси.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.10.2021 р. задоволено клопотання ТОВ “Компанія Транско” про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі № 916/3067/21 та доручено господарському суду Черкаської області забезпечити проведення в приміщенні вказаного суду у режимі відеоконференції судове засідання, яке призначене на 04 листопада 2021 р. о 10 год. 30 хв.
03.11.2021 р. від представника позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю взяти участь у судовому засіданні через хворобу.
В засідання суду, призначене на 04.11.2021 р., представники сторін не з'явилися.
Відповідно судове засідання, призначене на 04.11.2021 р., в режимі відеоконференції, проведення якої доручено ухвалою суду від 21.10.2021 р. господарському суду Черкаської області, не відбулось.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.10.2021 р. у справі № 916/3067/21 розгляд справи відкладено на 22 листопада 2021 р. о 10 год. 30 хв.
18.11.2021 р. відповідачем подано до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому TOB “Греїн-Експорт” не визнає позовні вимоги ТОВ “Компанія Транско”, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Так, в обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення, при цьому збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі. Також відповідач зазначає, що згідно ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. В ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України наведено поняття збитків, якими є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Наразі відповідач зауважує, що обов'язок з відшкодування збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст. ст. 224, 225 Господарського України, ст. 623 Цивільного кодексу України) або внаслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 Цивільного кодексу України).
Також відповідач додає, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка (дія чи бездіяльність особи); шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
При цьому відповідач зазначає, що згідно ч 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Між тим, за ствердженнями відповідача, у спірних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність втрат, протиправність поведінки відповідача та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними втратами. Це кореспондує зі ст. 74, 76, 77 ГПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Крім того відповідач посилається на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 23.12.2019 р. по справі № 640/12210/17, в якій суд роз'яснив, що підставою виникнення зобов'язання із заподіяння шкоди є факт її завдання, умовами відповідальності за завдану шкоду є протиправна поведінка особи, що завдала шкоду, наявність між нею та майновою шкодою безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку, а також вина зазначеної особи.
Проте відповідач вважає, що позивачем не надано належних доказів, підтверджуючих завдання відповідачем збитків у розмірі 43650,00 грн., оскільки сплата орендних платежів позивачем не є завданням шкоди і не повинна відшкодовуватись за рахунок відповідача.
Так, за ствердженнями відповідача, вагон № 64054968 був взятий в оренду позивачем згідно договору оренди (суборенди) залізничного рухомого складу № 2307 від 23.07.2019 р., при цьому відповідно до наданої позивачем копії договору оренди (суборенди) залізничного рухомого складу № 2307 від 23.07.2019 р., актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000105 від 31.10.2019 р., № ОУ-0000115 від 30.11.2019 р., № ОУ-0000123 від 31.12.2019 р. та платіжних доручень №№ 293, 294, 1759, 2194 вбачається, що договір оренди передбачає строкове володіння та користування вагонами, за яке орендар зобов'язаний сплачувати орендодавцю орендну плату у розмірі 600,00 грн. з ПДВ за добу.
Також відповідач зазначає, що вагон № 56751233 був взятий в оренду позивачем згідно договору оренди залізничних вагонів № 07-08/ПЛВ/2019 від 29.08.2019 р. та так само відповідно до вказаного договору № 07-08/ПЛВ/2019 від 29.08.2019 р., наданих актів надання послуг та платіжних доручень вбачається, що договір оренди передбачає строкове володіння та користування вагонами, за яке орендар зобов'язаний сплачувати орендодавцю орендну плату у розмірі 650,00 грн. з ПДВ за добу.
Тобто, як вказує відповідач, орендна плата за вищезазначеними договорами справляється щомісяця незалежно від того чи використовує дані вагони орендар, чи ні.
Крім того відповідач додає, що згідно аналізу наданих до позовної заяви договорів оренди позивач мав використовувати вагони для перевезення вантажів, проте до матеріалів справи не додані будь-які докази того, що позивач здійснював діяльність до моменту ДТП та повинен був здійснювати у проміжок часу, коли вагони перебували на ремонті. Також, як наголошує відповідач, не надано разом з поданням позовної заяви звіту про доходи, що передували дорожньо-транспортній пригоді, тобто не надано жодних доказів, які б підтверджували твердження позивача про отримання збитків внаслідок фактичного простою даних вагонів через їх відновлювальний ремонт після ДТП.
Крім того відповідач зауважує, що згідно п. 9.2 договору оренди залізничних вагонів № 07-08/ПЛВ/2019 від 29.08.2019 р. подіями непереборної сили, крім іншого, визнані дорожні події, тому позивач не був позбавлений можливості підтвердити дію форс-мажорних обставин довідкою ТПП України, що стало би підставою для звільнення від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати. Проте, як вказує відповідач, матеріали справи не місять доказів ані повідомлення орендодавця про початок дії форс-мажорних обставин, ані отримання/відмови в отриманні відповідної довідки ТПП України.
Таким чином, за ствердженнями відповідача, сплата позивачем орендної плати в межах укладених ним договорів оренди є витратами позивача. Разом з тим, як зазначає відповідач, згідно п. 3.7.1 договору оренди (суборенди) залізничного рухомого складу № 2307 від 23.07.2019 р. у випадках пошкодження PC орендар не звільняється від орендної плати, так само відповідно до п. 4.5 договору оренди залізничних вагонів № 07-08/ПЛВ/2019 від 29.08.2019 р. до випадків, коли орендна плата не нараховується, не відносять знаходження PC у поточному ремонті при пошкодженні PC. Відтак, як вказує відповідач, під час укладення вказаних договорів позивач, підписуючи їх, повністю погодився на такі умови, а відповідач, в свою чергу, не повинен відшкодовувати витрати за договорами, стороною у яких він не виступає та умови яких не погоджував.
Окремо відповідач звертає увагу суду на те, що в позові не зазначено, з яких підстав ціна позову включає податок на додану вартість (ПДВ), при цьому ціна послуг і в рахунках, і в актах, які позивач використовує при розрахунку ціни позову, містять ПДВ, на які ТОВ “Компанія Транско” мало отримати податкові накладні. При цьому відповідач зазначає, що позивач, отримавши із ЄРПН податкові накладні, має право на включення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту, що передбачено ст. 198 ПКУ. В той же час, за ствердженнями відповідача, незалежно від того, використав позивач своє право на включення сум ПДВ до податкового кредиту чи не використав, це не може трактуватися як збитки, завдані відповідачем.
Щодо доказів, які додані позивачем до позовної заяви у підтвердження фактичної дати повернення вагонів № 64054968, № 56751233 з ремонту відповідач зазначає наступне. Так, у позовній заяві ТОВ “Компанія Транско” зазначає, що вагон № 64054968 повернувся з ремонту 03.12.2019 р., а вагон № 56751233 - 04.11.2019 р. При цьому відповідач вказує, що позивачем по справі не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують дату повернення вагонів з ремонту, оскільки залізничні накладні № 41101254, № 41101247, додані до позовної заяви позивачем, підтверджують лише дату направлення вагонів № 64054968, № 56751233 в ремонт, залізничні накладні, що підтверджують дату прибуття після проведення ремонту позивачем взагалі не надані; у акті № 717 форми ВУ-25М про пошкодження вагона № 56751233 від 13.10.2019 р. не вказано дату повернення вагону з ремонту, акт форми ВУ-25М про пошкодження вагона № 64054968 взагалі до позовної заяви не додано; при цьому відповідач зазначає, що згідно додатку 4 до п. 1 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 р. № 334, у акті форми ВУ-25М, крім іншого, вказується дата і час прийняття вагону з поточного ремонту, що посвідчується підписом представника депо, проте у акті № 717 форми ВУ-25М про пошкодження вагона № 56751233 від 13.10.2019 р. вказані відомості не внесені, тобто, як вказує відповідач, позивачем надано до позовної заяви не належним чином оформлений акт форми ВУ-25М.; у довідці 2653 від 03.02.2021 р. про виконані ремонтні роботи вагона № 64054968 зазначені відомості щодо 3-х останніх ремонтів вагона, вказано дату вводу на ремонт 13.10.2019 р., проте не зазначено дату початку та кінця ремонту вагону. Крім того, як вказує відповідач, довідку про виконані ремонтні роботи вагона № 56751233 до позовної заяви взагалі не додано. За ствердженнями відповідача, єдиним документом, у якому вказано дату виходу з ремонту вагонів № 64054968. № 56751233 є лист експлуатаційного вагонного депо Одеса-Застава 1 від 27.01.2020 р. № ВЧДЕ-07/27, проте враховуючи, що відомості, вказані у ньому, не підтверджені жодними належними документами (актом форми ВУ-25М, залізничними накладними, довідкою 2653), на думку відповідача, не можна вважати цей документ достатнім доказом дати виходу з ремонту вагонів.
З урахуванням вказаного відповідач вважає, що позивачем не підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами період, протягом якого вагони перебували у ремонті, тому стягнення збитків у формі орендної плати за періоди, протягом яких позивач не міг використовувати вагони - № 56751233 з 14.10.2019 р. по 03.11.2019 р. , № 64054968 з 14.10.2019 р. по 02.12.2019 р., є безпідставним.
Також відповідач зазначає, що згідно полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № А04362231, № А04362249 цивільно-правова відповідальність станом на 13.10.2019 р. “Renault Premium”, номерний знак НОМЕР_1 та напівпричепу “Inter Cars”, номерний знак НОМЕР_2 була застрахована у AT “СК “ІНГО”. При цьому відповідач вказує, що AT “СК “ІНГО”, уклавши з ТОВ “Греїн-Експорт” договір страхування його цивільно-правової відповідальності, взяло на себе обов'язок у межах страхової суми відповідати за шкоду, завдану страхувальником іншій особі внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Наразі відповідач посилається на правові позицію Верховного Суду у постанові від 27.12.2019 р. по справі № 529/227/17 та Великої Палати Верховного Суду постанови від 04.07.2018 р. у справі № 755/18006/15-ц та вказує, що матеріальна шкода, завдана внаслідок ДТП, може бути відшкодована за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і орендна плата, в даному випадку, не піддягає відшкодуванню як завдані збитки внаслідок ДТП.
Щодо необґрунтованості розміру витрат ТОВ “Компанія Транско” на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 15000,00 грн. відповідач вважає таку заявлену до стягнення суму грошових коштів необґрунтованою та невідповідною справі, оскільки до матеріалів справи взагалі не надано належних доказів, з яких можна було би оцінити необхідність та зміст наданих послуг, справа розглядається за правилами прощеного позовного провадження з урахуванням ціни позову, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а заявлений до стягнення розмір витрат є майже 35% від ціни позову, що є непропорційним до предмета спору. Крім того відповідач вважає за необхідне застосувати також критерій необґрунтованості та неспівмірності заявленої до стягнення суми витрат із реальністю таких витрат, оскільки, зокрема, позивачем проведено незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду, не здійснено жодного посилання на актуальну судову практику Верховного Суду. З урахуванням зазначеного, виходячи з критерію дійсності та необхідності, розумності та співмірності розміру витрат відповідач вважає, що визначений розмір витрат на надання правової допомоги у разі задоволення позовних вимог має бути зменшений судом.
Також 18.11.2021 р. від представника позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за участю заявника в режимі відеоконференції, проведення якої заявник просить доручити або господарському суду Черкаської області, або Черкаському окружному адміністративному суду, або Черкаському районному суду Черкаської області, або Соснівському районному суду м. Черкаси, або Придніпровському районному суду м. Черкаси.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.11.2021 р. задоволено клопотання ТОВ “Компанія Транско” про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі № 916/3067/21 та доручено господарському суду Черкаської області забезпечити проведення в приміщенні вказаного суду у режимі відеоконференції судове засідання, яке призначене на 22 листопада 2021 р. о 10 год. 30 хв.
22.11.2021 р. від представника позивача на електронну адресу суду надійшла заява в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, згідно якої заявник вказує, що відповідно до попереднього розрахунку, доданого до позовної заяви, розмір витрат позивача на правову допомогу становить 16000,00 грн., при цьому докази розміру судових витрат будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
В судовому засіданні господарського суду 22 листопада 2021 року по справі № 916/3067/21 було протокольно оголошено перерву до 03 грудня 2021 року о 10 год. 30 хв.
Наразі у судовому засіданні 22.11.2021 р. представник позивача просив наступне судове засідання у даній справі здійснювати за участю позивача також в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Господарському суду Черкаської області.
Крім того, 22.11.2021 р. від представника позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні 03.12.2021 р. о 10 год. 30 хв. за участю заявника в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Черкаської області.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.11.2021 р. доручено господарському суду Черкаської області забезпечити проведення в приміщенні вказаного суду у режимі відеоконференції судового засідання по справі № 916/3067/21, яке призначене на 03 грудня 2021 р. о 10:30.
29.11.2021 р. позивачем подано до господарського суду відповідь на відзив, в якому TOB “Компанія Транско” додатково додає, що відповідач ігнорує той факт, що в обмін на сплату орендної плати позивачу було надано майнове право користування вагонами, яке не було реалізовано саме внаслідок дій відповідача. Також позивач вважає посилання відповідача на право позивача звернутися до Торгово-промислової палати таким, що не стосується суті спору, адже відповідач не заперечує, що обов'язок позивача сплачувати орендну плату продовжував існувати, отже позивач сплачував орендну плату за період, коли такі вагони не могли використовуватись через дії відповідача, а тому ніс збитки у сумі відповідної орендної плати. При цьому позивач вказує, що відомості про плату повернення вагонів з ремонту містяться у сукупності доказів, які надано суду, між тим позивач використав всі можливості для самостійного збирання доказів з метою підготовки обґрунтованого позову. Серед іншого, як вказує позивач, 27.11.2020 р. адвокат позивача зверталась до Одеської об'єднаної дирекції залізничних перевезень із адвокатськими запитами про надання копій актів загальної форми та актів форми ВУ-25 № 717 та № 718, в результаті чого позивач отримав та надав до суду докази, які підтверджують, що вагон № 56751233 повернувся з ремонту 04.11.2019 р., а вагон № 64054968 - 03.12.2019 р., при цьому відповідні докази узгоджуються між собою і не дають підстав сумніватися у зазначених обставинах. Таким чином, за ствердженнями позивача, відповідач не спростував зазначену обставину за стандартом “вірогідності доказів”. Крім того позивач зазначає, що наявність договору страхування цивільно-правової відповідальності не виключає відповідальності особи, яка завдала шкоду.
03.12.2021 р. від представника відповідача на електронну адресу суду надійшли заперечення, в яких відповідач щодо використання всіх можливості для самостійного збирання доказів вказує, що позивачем подані адвокатські запити щодо надання актів ВУ-25 №№ 717, 718 (не акти ВУ-25М); актів загальної форми, які були складені на станції Чорноморськ-Порт за фактом вищевказаного ДТП. Тобто, за ствердженнями відповідача, позивачем взагалі не запитувалися акти ВУ-25М №№ 717, 718, залізничні накладні, що підтверджують дату прибуття після проведення ремонту, довідки 2653 про виконані ремонтні роботи вагонів № 64054968, № 56751233. Крім того з посиланнями на ч. 2 ст. 80, ст. 81 ГПК України відповідач вказує, що позивач не скористався своїм правом на витребування доказів судом від АТ “Укрзалізниця”, а твердження, що він використав всі можливості для самостійного збирання доказів не відповідають дійсності.
03.12.2021 р. представником позивача на електронну адресу суду було направлено клопотання про залучення АТ “Страхова компанія “ІНГО” до участі у справі в якості співвідповідача, оскільки АТ “Страхова компанія “НГО” уклавши з відповідачем договір страхування його цивільно-правової відповідальності, взяло на себе обов'язок у межах страхової суми відповідати за шкоду, завдану страхувальником іншій особі внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. При цьому представник позивача зазначає, що до отримання відзиву відповідача у позивача була відсутня інформація про наявність договору страхування між відповідачем та АТ “Страхова компанія “ІНГО”.
Так, вказане клопотання позивача було розглянуто судом під час судового засідання 03.12.2021 р., за результатами чого судом було відмовлено у задоволенні цього клопотання, про що зазначено в протоколі судового засідання від 03.12.2021 р.
Під час розгляду справи у судовому засіданні 03.12.2021 р. представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, натомість представник відповідача заперечував проти позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
23.07.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “КПК-Інвест” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія Транско” (орендар) було укладено договір оренди (суборенди) залізничного рухомого складу, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) рухомий склад (далі - РС), який перебуває у власності або оренді для перевезень вантажів по залізницях України, країн СНД і Балтії за виключенням тимчасово окупованих територій України, за актами прийому - передачі, в яких вказується найменування, модель, номери вагонів, і які є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п. 1.2 договору від 23.07.2019 р. рухомий склад, що передається в оренду, може використовуватися як для перевезень по території України, так і за її межами за виключенням тимчасово окупованих територій України відповідно до чинних нормативно-правових актів та транспортного законодавства України і країн, по території яких здійснюється перевезення.
Відповідно до п.п. 2.1.1 п. 2.1 договору від 23.07.2019 р. орендодавець передає орендарю рухомий склад в технічно справному та комерційно придатному стані, очищений від залишків раніше перевезених вантажів.
В п. 2.2 договору від 23.07.2019 р. визначено обов'язки орендаря, зокрема: орендар приймає рухомий склад орендодавця для перевезень по території України та країн СНД і Балтії за виключенням тимчасово окупованих територій України (п.п. 2.2.1); здійснює платежі орендодавцю в сумах і строки, які визначені цим договором (п.п. 2.2.2); за свій рахунок забезпечує збереження рухомого складу, його обладнання та комплектуючих, а також підтримання його в технічно справному стані, забезпечує заходи протипожежної безпеки, і безпеки перевезень. Протягом всього терміну оренди забезпечує і оплачує поточний ремонт та сервісне обслуговування переданого в оренду РС, крім ремонтів, що виникли за претензіями, до проведення плановим (деповського або капітального) ремонтів з обов'язковим оформленням форми ВУ-41.
Положеннями п. 3.7.1 договору від 23.07.2019 р. визначено, що у випадку пошкодження РС в період оренди орендар проводить ремонт РС з оплатою залізничного тарифу на транспортування РС до місця проведення ремонту та після ремонту на станцію, зазначену орендодавцем, або за погодженням сторін відшкодовує орендодавцю вартість ремонту РС, а також залізничний тариф на транспортування РС до місця проведення ремонту та після ремонту на станцію, зазначену орендодавцем, з наданням орендодавцем орендарю всіх необхідних документів, що підтверджують суму витрат. Визначення ремонтопридатності та обсягу відновлення РС здійснюється спеціалізованими підприємствами. У випадку пошкодження РС орендар не звільняється від оплати орендної плати.
Умовами п. 5.1 договору від 23.07.2019 р. передбачено, що орендна плата нараховується за кожну добу оренди РС. Сума договору в цілому складається з орендної плати за всі одиниці РС, які були передані в оренду відповідно до п. 1 1 даною договору, за винятком кількості одиниць РС, які тимчасово не експлуатуються у зв'язку із проведенням планових ремонтів.
Пунктом 5.2 договору від 23.07.2019 р. визначено, що розмір орендної плати становить станови 600,00 (шістсот грн. 00 коп.) грн. із урахуванням ПДВ. ПДВ 20% - за вагон на добу.
Розмір орендної плати на майбутні періоди узгоджується сторонами шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.
Орендар проводить 100% оплату орендної плати до 10 (десятого) числа місяця надання послуг (п. 5.2.1 договору).
Згідно п.п. 7.1, 7.2 договору від 23.07.2019 р. останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 липня 2020 року включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх закінчення. При відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору оренди протягом одного місяця і до закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той же термін і на тих же самих умовах, які були передбачені договором.
Таким чином, відповідно до умов вказаного договору оренди (суборенди) залізничного рухомого складу від 23.07.2019 р. між ТОВ “КПК-Інвест” та ТОВ “Компанія Транско” виникли орендні правовідносини.
Як вбачається із матеріалів справи, 22 серпня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “КПК-Інвест” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія Транско” (орендар) було підписано акт прийому-передачі № 4 до договору оренди (суборенди) залізничного рухомого складу від 23.07.2019 р., відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в користування сім вагонів, а саме: №№ 64029929, 64029945, 64029952, 63802615, 63802623, 63747034, 64054968 із зазначенням, що вказані вагони знаходяться у доброму технічному стані.
Також із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ “КПК-Інвест” та ТОВ “Компанія Транско” були складені та підписані наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за оренду напіввагонів: № ОУ-0000105 від 31.10.2019 р. на загальну суму 297600,00 грн. (в т.ч. ПДВ 49600,00 грн.), № ОУ-0000115 від 30.11.2019 р. на загальну суму 288000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 48000,00 грн.), № ОУ-0000123 від 31.12.2019 р. на загальну суму 297600,00 грн. (в т.ч. ПДВ 49600,00 грн.).
При цьому із матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю “КПК-Інвест” виставлялися Товариству з обмеженою відповідальністю “Компанія Транско” відповідні рахунки-фактури для здійснення оплати орендної плати напіввагонів, а саме: № СФ-0000275 від 01.10.2019 р. на загальну суму 297600,00 грн. (в т.ч. ПДВ 49600,00 грн.), № СФ-0000288 від 31.10.2019 р. на загальну суму 288000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 48000,00 грн.) та № СФ-0000297 від 30.11.2019 р. на загальну суму 297600,00 грн. (в т.ч. ПДВ 49600,00 грн.).
Між тим, із наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень вбачається, що позивачем - ТОВ “Компанія Транско” були здійснені оплати на користь ТОВ “КПК-Інвест” за оренду напіввагонів, а саме: 03.10.2019 р. - 297600,00 грн. згідно платіжного доручення № 1756 від 03.10.2019 р. із призначенням платежу: “за оренду напіввагонів, зг рах №СФ-0000275 від 01.10.2019 р., в т.ч. ПДВ 20% 49600.00 грн.”; 08.11.2019 р. - 88000,00 грн. згідно платіжного доручення № 293 від 08.11.2019 р. із призначенням платежу: “за оренду напіввагонів, зг рах №СФ-0000288 від 31.10.2019 р., в т.ч. ПДВ 14666.67 грн.”; 11.11.2019 р. - 200000,00 грн. згідно платіжного доручення № 294 від 11.11.2019 р. із призначенням платежу: “за оренду напіввагонів, зг рах №СФ-0000288 від 31.10.2019 р., в т.ч. ПДВ 33333.33 грн.”; 04.12.2019 р. - 297600,00 грн. згідно платіжного доручення № 2194 від 04.12.2019 р. із призначенням платежу: “за оренду напіввагонів, зг рах №СФ-0000297 від 04.12.2019 р., в т.ч. ПДВ 20% 49600.00 грн.”.
Враховуючи викладене вище, сторонами вказаного договору оренди (суборенди) залізничного рухомого складу від 23.07.2019 р. були виконані передбачені ним зобов'язання, зокрема, ТОВ “КПК-Інвест”, як орендодавцем, передано в строкове платне користування сім вагонів, в тому числі й вагон № 64054968, а також здійснювалося виставлення позивачу, як орендарю, рахунків для здійснення оплати орендної плати. В свою чергу позивачем - ТОВ “Компанія Транско”, як орендарем, здійснювалася оплата орендної плати за користування на піввагонами, в т.ч. й вагоном № 64054968.
Поряд з цим, як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 27 серпня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Тегра Лоджистік” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія Транско” (орендар) було укладено договір оренди залізничних вагонів № 07-08/ПЛВ/2019, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове платне користування залізничний рухомий склад - напіввагони, що належать орендодавцю на праві власності, далі за договором - “РС/вагони”. Номери, модель, рік випуску, дата останнього і наступного планового ремонту, балансова вартість РС, загальна кількість вагонів, строк оренди вагонів, які передаються в оренду визначаються на підставі письмової заявки орендаря і вказуються в додатках до даного договору на кожну партію РС, які є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно п. 1.4 договору від 27.08.2019 р. передання вагонів в оренду і їх повернення з оренди оформляється актом прийому-передачі, підписаним обома сторонами, який є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 2.11 договору від 27.08.2019 р. виявлені пошкодження та несправності вагонів оформлюються одним з документів: актом технічного огляду вагону, складеного згідно п. 2.5 договору; актом форми ВУ-25М або актом загальної форми, складеним в установленому порядку працівниками вагонного господарства.
В п. 4.1 договору від 27.08.2019 р. сторони погодили, що вартість оренди однієї одиниці РС за одну добу оренди становить:
4.1.1. - 10,00 грн. (десять гривень) на добу за вагон, крім того ПДВ 20% - 2,00 год., всього вартість з урахуванням ПДВ 12,00 грн. (дванадцять гривень 00 копійок) на добу за вагон - нараховується а моменту підписання актів прийому-передачі РС в оренду і до прибуття вагонів на станцію, зазначену орендарем в транспортній інструкції. Підтвердженням дати прибуття вагона (вагонів) на станцію, зазначену орендарем, є календарна дата, зазначена в довідці-дислокації ГІОЦ УЗ.
4.1.2 - 541,67 грн. (п'ятсот сорок одна гривня 67 коп.) на добу за вагон, крім того ПДВ 20% - 108,33 грн., всього вартість з урахуванням ПДВ 650,00 грн. Сума орендної плати, передбачена в даному підпункті, нараховується включно з дати прибуття вагонів на станцію, зазначену орендарем в залізничній інструкції після прийому-передачі на станції зазначеної орендодавцем.
Ціна, зазначена у п. 4.1.2 договору діє до 31.12.2019 року, без права перегляду сторонами. В подальшому, у разі збільшення або зменшення середньоринкового розміру орендної плати, можливе змінення вартості оренди однієї одиниці РС за одну добу оренди шляхом підписання відповідних додаткових угод (п. 4.1.3.).
Положеннями п. 4.5 договору від 27.08.2019 р. визначено, що орендна плата не нараховується за час: знаходження РС в планових деповських, капітальних ремонтах; знаходження в Депо чи на ПТО, з ініціативи орендодавця, в зв'язку з заміною не ремонтопридатних деталей та вузлів РС (колісних пар, боковин надресорних балок візків та інших вузлів, які входять в комплектацію РС за регламентом планових ремонтів або поточних ремонтів щодо вказаних несправностей). Період не нарахування орендної плати розраховується з дати прийняття РС до перевезення на адресу Депо або ПТО (включно) до дати прибуття на станцію навантаження, зазначену орендарем, після проведення зазначених у даному пункті ремонтів (включно).
Умовами п. 5.1 договору від 27.08.2019 р. передбачено, що орендар зобов'язаний, зокрема: прийняти від орендодавця РС і використовувати його відповідно до умов даного договору (п.п. 5.1.1); своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату орендних платежів (п.п. 5.1.2); за власний рахунок здійснювати поточний ремонт та технічне обслуговування вагонів (п.п. 5.1.5).
Пунктом 10.2 договору від 27.08.2019 р. визначено, що останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до моменту закінчення терміну оренди РС і проведення всіх взаєморозрахунків за договором.
Згідно п. 11.6 договору від 27.08.2019 р. всі додатки до цього договору є його невід'ємною частиною, складаються в двох ідентичних примірниках (по одному для кожної сторони) та без договору вважаються недійсними.
Таким чином, на підставі вказаного договору оренди залізничних вагонів № 07-08/ПЛВ/2019 від 27.08.2019 р. між ТОВ “Тегра Лоджистік” та ТОВ “Компанія Транско” виникли орендні правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, 29 серпня 2019 року між ТОВ “Компанія Транско” та ТОВ “Тегра Лоджистік” складено додаток до договору оренди залізничних вагонів № 07-08/ПЛВ/2019 від 27.08.2019 р. - специфікацію № 3, в якій сторонами погоджено, що орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти у тимчасове платне користування 4-вісний напіввагон з глухим кузовом без гальмівної площадки у кількості 1 (однієї) одиниці, далі - вагон, а саме: № 56751233, модель 12-764. Строк передачі вагона в оренду - до 29 серпня 2019 року включно. Строк оренди вагона складає 3 (три) календарних місяці з моменту підписання акту приймання-передачі вагона в оренду - до 29 листопада 2019 року включно.
При цьому із матеріалів справи вбачається, що 29.08.2019 р. між ТОВ “Компанія Транско” та ТОВ “Тегра Лоджистік” підписано акт № 3 приймання-передачі в оренду залізничного вагону до договору оренди залізничних вагонів № 07-08/ПЛВ/2019 від 27.08.2019 р., за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування 4-вісний напіввагон з глухим кузовом без гальмівної площадки у кількості 1 (однієї) одиниці № 56751233, модель 12-764.
Також із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ “Тегра Лоджистік” та ТОВ “Компанія Транско” були складені та підписані наступні акти надання послуг за оренду 20 напіввагонів та додатки № 1 до актів надання послуг - розрахунки, а саме:
- акт надання послуг № 134 від 31.10.2019 р. на загальну суму 403002,48 грн. (в т.ч. ПДВ 67167,08 грн.), додаток № 1 до акту № 134 від 31.10.2019 р. до договору оренди залізничних вагонів № 07-08/ПЛВ/2019 від 27.08.2019 р. - розрахунок за період з 01.10.2019 грн. по 31.10.2019 р. включно на загальну суму 403002,48 грн. (в т.ч. ПДВ 67167,08 грн.);
- акт надання послуг № 150 від 30.11.2019 р. на загальну суму 195651,20 грн. (в т.ч. ПДВ 32608,53 грн.), додаток № 1 до акту № 150 від 30.11.2019 р. до договору оренди залізничних вагонів № 07-08/ПЛВ/2019 від 27.08.2019 р. - розрахунок за період з 01.11.2019 грн. по 30.11.2019 р. включно на загальну суму 195651,20 грн. (в т.ч. ПДВ 32608,53 грн.).
При цьому із матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Тегра Лоджистік” виставлялися Товариству з обмеженою відповідальністю “Компанія Транско” відповідні рахунки на оплату орендної плати напіввагонів, а саме: № 97 від 30.08.2019 р. на загальну суму 594753,66 грн. (в т.ч. ПДВ 99125,61 грн.), № 101 від 02.09.2019 р. на загальну суму 39650,24 грн. (в т.ч. ПДВ 6608,37 грн.), № 108 від 30.09.2019 р. на загальну суму 403002,48 грн. (в т.ч. ПДВ 67167,08 грн.).
Між тим, із наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень вбачається, що позивачем - ТОВ “Компанія Транско” були здійснені оплати на користь ТОВ “Тегра Лоджистік” за оренду 4-вісних напіввагонів, а саме: 03.09.2019 р. - 594753,66 грн. згідно платіжного доручення № 199 від 03.09.2019 р. із призначенням платежу: “за оренду заліз-их 4-вісних напіввагонів, дог. №07-08/ПЛВ/2019 від 27.08.2019р., зг рах №97 від 30.08.19 р., в т.ч. ПДВ 99125.61 грн.”; 05.09.2019 р. - 39650,24 грн. згідно платіжного доручення № 1469 від 05.09.2019 р. із призначенням платежу: “за оренду залізнич. 4-вісних на піввагонів (1 вагон, перший та останній міс.оренди), дог. №07-08/ПЛВ/2019 від 27.08.2019р., рах №101 02.09.19 р., в т.ч. ПДВ 20% 6608.37 грн.”; 04.10.2019 р. - 403002,48 грн. згідно платіжного доручення № 1782 від 04.10.2019 р. із призначенням платежу: “за оренду залізнич. 4-вісних напіввагонів, 20 напіввагонів, період 01.10.19-31.10.19 дог №07-08/ПЛВ/2019 від 27.08.2019р., рах №108 від 30.09.19 р., в т.ч. ПДВ 20% 67167.08 грн.”.
Враховуючи викладене вище, сторонами вказаного договору оренди залізничних вагонів № 07-08/ПЛВ/2019 від 27.08.2019 р. були виконані передбачені ним зобов'язання, зокрема, ТОВ “Тегра Лоджистік”, як орендодавцем, передано в строкове платне користування до 29 листопада 2019 року включно напіввагон № 56751233, а також здійснювалося виставлення позивачу, як орендарю, рахунків для здійснення оплати орендної плати. В свою чергу позивачем - ТОВ “Компанія Транско”, як орендарем, здійснювалася оплата орендної плати за користування напіввагонами.
Водночас, за ствердженнями позивача, 13 жовтня 2019 року приблизно о 05 год. 30 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем “Renault Premium”, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом “Inter Cars”, номерний знак НОМЕР_2 , на території МТП “Чорноморськ” на нерегульованому переїзді колії №17, в порушення п.п. 20.3., 20.5. ґ) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, здійснив проїзд залізничного переїзду в безпосередній близькості від потягу, в результаті чого допустив зіткнення із залізничним вагоном № 60454968. Через зіткнення транспортним засобам спричинені механічні пошкодження.
Так, із наявної в матеріалах справи копії акту первинного огляду транспортної події, складеного начальником станції, начальником ПТО ВЧДЕ-1, головним диспетчером ЧФДП “АМПУ” та водієм ОСОБА_1 , вбачається, що 13.10.2019 р. о 05год. 25хв. на нерегульованому технологічному під'їзді колії № 9а ЧФДП “АМПУ” під час виконання маневрової роботи тепловозом ЧМЕЗ № 3365 ТЧ-1, машиніст, складач поїздів, з подавання групи з чотирьох порожніх вагонів вагонами вперед на колію № 13 ЧФДП “АМПУ” сталося зіткнення з вантажним автомобілем марки Рено (держ. номер НОМЕР_1 , причеп НОМЕР_2 ) під управлінням водія ОСОБА_1 . Внаслідок зіткнення виникло сходження першого за напрямком руху вагону № 64054968 з перекиданням на правий бік. Вини працівників залізниці не вбачається. Претензії до АТ “Українська залізниця” відсутні. Постраждалих немає.
Крім того, 13.10.2019 р. за участю осіб: ДСЗ ОСОБА_2 , ТЧМИ ОСОБА_3 , НПТО ОСОБА_4 та водія ОСОБА_1 було складено акт загальної форми про те, що при подачі 4-х вагонів вперед тепловозом ЧМЕЗ № 3365 ТЧ-1 по 17-му ходовому шляху на технологічному під'їзді сталося зіткнення з вантажним автомобілем марки Рено, держ. номер НОМЕР_1 , причеп НОМЕР_2 з вагоном № 64054968, в результаті чого виникло перекиданням вагону на бік та сходження 2-х колесних пар та пошкодження вагону № 56751233.
Разом з тим, згідно акту форми ВУ-25М № 717 від 13.10.2019 р. про пошкодження вагону № 56751233 внаслідок порушення правил дорожнього руху з вини ТОВ “Греїн-Експорт” загальна вартість пошкодженої деталі становить 1834,17 грн. та вагон потребує поточного відцепного ремонту.
Між тим, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ОБ № 095280 від 13.10.2019 р. приблизно о 05 год. 30 хв. 13.10.2019 р. на переїзді колії №17 гр. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем “Renault Premium”, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом “Inter Cars”, номерний знак НОМЕР_2 , не переконався в безпечності руху та здійснив проїзд залізничного переїзду в безпосередній близькості від потягу, в результаті чого допустив зіткнення із залізничним вагоном № 60454968, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а залізничний вагон перекинувся, чим порушено вимоги п.п. 20.3., 20.5. ґ) Правил дорожнього руху.
Постановою Іллічівського міського суду Одеської області від 28 жовтня 2019 року по справі № 501/3653/19 ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 340,00 грн. У вказаній постанові встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем “Renault Premium”, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом “Inter Cars”, номерний знак НОМЕР_2 , на території МТП “Чорноморськ” на нерегульованому переїзді колії № 17 здійснив проїзд залізничного переїзду в безпосередній близькості від потягу, в результаті чого допустив зіткнення із залізничним вагоном № 60454968, через зіткнення транспортним засобам спричинені механічні пошкодження. Так, судом з'ясовано, що в результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено вагони № 60454968 та № 56751233. При цьому судом встановлено, що внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Також із наявної в матеріалах справи копії листа Експлуатаційного вагонного Депо Застава-1 Виробничого підрозділу служби вагонного господарства Регіональної філії “Одеська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” від 27.01.2020 р. № ВЧДЕ-07/27 вбачається, що в результаті зіткнення 13 жовтня 2019 року стався схід першого за напрямком руху вагона № 64054968 з перекиданням на правий бік, вагон № 5675123 з колії не сходив, але отримав пошкодження автозчепу, вказані вагони були забраковані 13.10.2019 р. та подані на ремонт до ВЧДЕ-1. Також залізниця у вказаному листі зазначила, що вагон № 64054968 під номером акта ВУ-25 № 718 за ремонт пошкоджених деталей поніс 19190,27 грн., вихід з ремонту 03.12.2019 р.; вагон № 56751233 під номером акта ВУ-25 № 717 вартість затрат на девектоскопіювання одного автозчепу та поручня сходів складає 1834,17 грн., вихід з ремонту 04.11.2019 р.; загальна сума збитку за пошкодження деталі складає 21024,44 грн.
При цьому відповідно до залізничної накладної № 41101247 від 16.10.2019 р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія Транско” (відправник) направлено Регіональній філії “Одеська залізниця” АТ “Укрзалізниця” (одержувач) вагон № 56751233 для проведення ремонту (власник вагону - ТОВ “Тегра Лоджистік”) на станцію призначення: Одеса-Застава-1 (вагон порожній, що перевозиться на своїх осях).
Також відповідно до залізничної накладної № 41101254 від 16.10.2019 р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія Транско” (відправник) направлено Регіональній філії “Одеська залізниця” АТ “Укрзалізниця” (одержувач) вагон № 64054968 для проведення ремонту (власник вагону - ТОВ “КПК-Інвест”) на станцію призначення: Одеса-Застава-1 (вагон порожній, що перевозиться на своїх осях).
Разом з тим, із наявної в матеріалах справи довідки про виконані ремонтні роботи вагону № 64054968 (3 останні ремонти вагону № 64054968) вбачається наступна інформація: ремонт № 1 (13.10.2019 р.): дату несправності вагону - 13.10.2019 р., Депо ремонту - Одеса-Застава 1-ВЧД, дата вводу - 13.10.2019 р., початок та кінець ремонту не вказано; ремонт № 2 (03.12.2019 р.): дату несправності вагону - 19.10.2019 р., Депо ремонту - Одеса-Застава 1-ВЧД, дата вводу - 19.10.2019 р., початок ремонту - 03.12.2019 р. о 08:20, закінчення ремонту - 03.12.2019 р. о 15:40.
При цьому згідно відповіді РСЦ ГСЦ МВС в Черкаській області від 15.07.2021 р. № 31/23-1192, наданої адвокату Єрьоменку В., відповідно до бази даних НАІС (Єдиний державний реєстр МВС) за ТОВ “Греїн-Експорт”, код ЄДРПОУ 33202904, зареєстровано 106 транспортних засобів, автомобіль Renault Premium, шасі НОМЕР_3 , номерні знаки НОМЕР_1 , 2012 року виготовлення, та причеп Inter Cars, шасі НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_2 , було зареєстровано 11.10.2017 р. за ТОВ “Греїн-Експорт”, станом на 15.07.2021 р. власник не змінювався.
Таким чином, з огляду на те, що відповідач - ТОВ “Греїн-Експорт” є власником вантажного автомобіля “Renault Premium”, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом “Inter Cars” (н.з. НОМЕР_2 ), за участю якого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди були пошкоджені залізничні вагони № 64054968 та № 56751233, які ТОВ “Компанія Транско” отримало в оренду для використання у господарській діяльності, однак не могло їх використовувати з підстав проведення ремонту таких вагонів внаслідок спричиненого автомобілем відповідача ДТП, ТОВ “Компанія Транско” звернулося до господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення збитків у загальному розмірі 43650,00 грн., які полягають у витратах ТОВ “Компанія Транско” на орендну плату вказаних вагонів № 64054968 та № 56751233 за період їх перебування в ремонті.
В силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Застосування цього способу захисту визначається положенням ст. 22 ЦК і проводиться як у договірних зобов'язаннях (ст. 611 ЦК), так і в позадоговірних зобов'язаннях (гл. 82 ЦК), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду, призведено до збитків.
Статтею 22 Цивільного кодексу України врегульовані питання про відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. За змістом цієї статті визначено складові збитків, які за своєю природою є реальною шкодою та упущеною вигодою.
Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Таким чином, з огляду на вказане, стаття 22 Цивільного кодексу України прямо приписує відшкодовувати тільки ті витрати, які особа зробила (або мусить зробити) для відновлення свого порушеного права.
Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України, також передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, в силу ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, за своїм змістом шкода та збитки полягають у об'єктивному зменшенні будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також неодержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Так, обов'язковою передумовою задоволення вимог щодо відшкодування збитків (шкоди) є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: протиправність поведінки винної особи як заподіювача збитків (дії чи бездіяльності особи); прямий причинний зв'язок між діями винної особи та заподіянням збитків; збитків (їх наявності та розміру); вина. Відсутність будь-якої із зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків (шкоди).
За загальним правилом, закріпленим у ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Таким чином, для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків є наявність складу правопорушення: протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Так, обов'язковою умовою деліктної відповідальності є протиправність поведінки заподіювача. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками характеризується наступними ознаками: по перше, причинний зв'язок існує там, де є тимчасова послідовність явищ, тобто причина завжди передує результату, а останній - це тільки та зміна в зовнішньому світі, яка створюється дією причин; по-друге причина з необхідністю породжує свій наслідок. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
При цьому слід зазначити, що наявність та розмір збитків, завданих протиправною поведінкою, доводиться кредитором. Натомість, вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором. Так, чинне законодавство передбачає принцип вини контрагента або особи, яка завдала шкоду, як підставу для відшкодування заподіяних збитків (шкоди): за приписами ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Між тим у спірних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність втрат, протиправність поведінки відповідача та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними втратами. Це кореспондує зі ст. 74, 76, 77 ГПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як випливає зі змісту договору оренди (суборенди) залізничного рухомого складу від 23.07.2019 р., орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) рухомий склад (далі - РС), який перебуває у власності або оренді для перевезень вантажів по залізницях України, країн СНД і Балтії за виключенням тимчасово окупованих територій України, за актами прийому - передачі, в яких вказується найменування, модель, номери вагонів, і які є невід'ємною частиною цього договору. Розмір орендної плати становить станови 600,00 (шістсот грн. 00 коп.) грн. із урахуванням ПДВ. ПДВ 20% - за вагон на добу (п.п. 1.1, 5.2).
При цьому зі змісту договору оренди залізничних вагонів № 07-08/ПЛВ/2019 від 27.08.2019 р. орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове платне користування залізничний рухомий склад - напіввагони, що належать орендодавцю на праві власності, далі за договором - “РС/вагони”. Вартість оренди однієї одиниці РС за одну добу оренди становить, зокрема: 541,67 грн. на добу за вагон, крім того ПДВ 20% - 108,33 грн., всього вартість з урахуванням ПДВ 650,00 грн. (п.п. 1.1, 4.1.2).
Таким чином, сплата позивачем на користь орендодавців - ТОВ “КПК-Інвест” та ТОВ “Тегра Лоджистік” орендної плати за користування вагонами згідно вказаних вище договорів оренди є обов'язком орендаря та здійснюється останнім щомісячно незалежно від факту використання орендарем переданих за договорами вагонів у власній господарській діяльності, оскільки орендна плата нараховується орендодавцем за кожну добу оренди РС, при цьому сума в цілому складається з орендної плати за всі одиниці РС, які були передані в оренду орендарю. З огляду на викладене, сплата позивачем передбаченої договорами оренди (суборенди) залізничного рухомого складу від 23.07.2019 р. та оренди залізничних вагонів № 07-08/ПЛВ/2019 від 27.08.2019 р. не є втратами позивача, а є його прямим обов'язком.
Разом з тим за положеннями п. 3.7.1 договору оренди (суборенди) залізничного рухомого складу від 23.07.2019 р. у випадку пошкодження РС в період оренди орендар проводить ремонт РС з оплатою залізничного тарифу на транспортування РС до місця проведення ремонту та після ремонту на станцію, зазначену орендодавцем, або за погодженням сторін відшкодовує орендодавцю вартість ремонту РС, а також залізничний тариф на транспортування РС до місця проведення ремонту та після ремонту на станцію, зазначену орендодавцем, з наданням орендодавцем орендарю всіх необхідних документів, що підтверджують суму витрат. Визначення ремонтопридатності та обсягу відновлення РС здійснюється спеціалізованими підприємствами. У випадку пошкодження РС орендар не звільняється від оплати орендної плати.
Крім того, згідно положень п. 4.5 договору оренди залізничних вагонів № 07-08/ПЛВ/2019 від 27.08.2019 р. орендна плата не нараховується за час: знаходження РС в планових деповських, капітальних ремонтах; знаходження в Депо чи на ПТО, з ініціативи орендодавця, в зв'язку з заміною не ремонтопридатних деталей та вузлів РС (колісних пар, боковин надресорних балок візків та інших вузлів, які входять в комплектацію РС за регламентом планових ремонтів або поточних ремонтів щодо вказаних несправностей). Так, вказаним пунктом договору сторонами не передбачено підстави для звільнення від сплати орендної плати, як пошкодження РС в період оренди та відповідно знаходження у ремонті.
Таким чином, під час укладення вказаних договорів позивач, підписуючи їх, повністю погодився на такі умови та відповідно розумів, що у випадку пошкодження будь-якого із вагонів у період орендного користування він, як орендар, не буде звільнений від сплати орендної плати та відповідно це буде його витратами.
Поряд з цим зі змісту вказаних договорів оренди вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія Транско” приймалися в оренду вагони задля перевезення вантажів по залізницях України, країн СНД і Балтії, за виключенням тимчасово окупованих територій України. Водночас, господарський суд зауважує, що матеріали даної господарської справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що позивач використовував такі вагони у власній господарській діяльності та відповідно здійснював перевезення вантажів як до моменту їх пошкодження, так і відповідно повинен був здійснювати таку діяльність в період часу, коли вагони перебували в ремонті. Вказане могло бути підтверджене позивачем, зокрема, договорами з третіми особами про надання послуг з перевезення тощо. Разом з тим господарський суд додає, що у випадку наявності у позивача зобов'язань перед третіми особами з надання послуг перевезення вантажів, позивач зобов'язаний був довести належними та допустимими доказами відсутності у нього на балансі інших вагонів та відповідно неможливості виконання зобов'язань з підстав перебування вагонів у ремонті, з огляду на що була порушена його господарська діяльність. З огляду на викладене господарський суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів, які би підтверджували його твердження про отримання збитків внаслідок фактичного простою даних вагонів через їх відновлювальний ремонт після ДТП.
Таким чином, у даному випадку позивачем не доведено понесення ним витрат саме внаслідок протиправної поведінки відповідача. Також причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача з понесеними витратами у вигляді сплаченої орендної плати не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Адже, як вже зазначалось, сплата орендної плати за умовами договорів оренди (суборенди) залізничного рухомого складу від 23.07.2019 р. та оренди залізничних вагонів № 07-08/ПЛВ/2019 від 27.08.2019 р. у будь-якому випадку сплачувалася би позивачем та останній не підлягає звільненню від такої сплати незалежно від дій відповідача.
Поряд з цим господарський суд зазначає, що позивачем не підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами період часу, протягом якого вагони № 64054968 та № 56751233 перебували у ремонті з огляду на наступне.
Так, як було зазначено судом вище, на підтвердження направлення вагонів № 64054968 та № 56751233 в ремонт позивачем надано до матеріалів справи залізничні накладні № 41101247 та № 41101254. Водночас господарський суд зауважує, що залізничних накладних, які би підтверджували дату повернення таких вагонів з ремонту матеріали господарської даної справи не містять.
Між тим, на підтвердження позовних вимог Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія Транско” додано до матеріалів справи також акт № 717 від 13.10.2019 р. форми ВУ-25М про пошкодження вагону № 56751233.
Так, відповідно до п. 1 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334, при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.99 N 113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.99 за N 165/3458). Крім того, у необхідних випадках можуть складатися акти про технічний стан вагона або контейнера (додаток 2), акти розкриття вагона або контейнера для митного, прикордонного та інших видів контролю (додаток 3), акти про пошкодження вагона або контейнера (додатки 4 і 5) та інші акти у випадках, передбачених правилами перевезення, що застосовуються до даного виду вантажу.
Так, додатком № 4 до п. 1 Правил складання актів визначено Акт № __ про пошкодження вагона Форма ВУ-25М, яким передбачена форма та вимоги, яким має відповідати вказаний акт про пошкодження вагону, а також інформація, яку повинна бути наявна в такому акті.
Разом з тим, проаналізувавши надану позивачем копію акт № 717 від 13.10.2019 р. форми ВУ-25М про пошкодження вагону № 56751233, господарський суд зазначає, що всупереч вказаним Правилам у такому акті не зазначена дата та час прийняття вагону № 56751233 з ремонту із посвідченням підписом представника депо. При цьому, акт форми ВУ-25М про пошкодження вагону № 64054968 позивачем до матеріалів справи не надано взагалі.
Крім того, як зазначалося судом вище, на підтвердження перебування вагону № 64054968 на ремонтних роботах з 14.10.2019 р. по 02.12.2019 р. позивачем надано копію довідки про виконані ремонтні роботи вагону № 64054968 (3 останні ремонти вагону № 64054968), із якої вбачається наступна інформація: ремонт № 1 (13.10.2019 р.): дату несправності вагону - 13.10.2019 р., Депо ремонту - Одеса-Застава 1-ВЧД, дата вводу - 13.10.2019 р., початок та кінець ремонту не вказано; ремонт № 2 (03.12.2019 р.): дату несправності вагону - 19.10.2019 р., Депо ремонту - Одеса-Застава 1-ВЧД, дата вводу - 19.10.2019 р., початок ремонту - 03.12.2019 р. о 08:20, закінчення ремонту - 03.12.2019 р. о 15:40. Разом з тим господарський суд додає, що у вказаній довідці також відсутня інформація про дату прийняття вагону № 64054968 з ремонту. При цьому господарський суд зауважує, що довідку про виконані ремонтні роботи вагону № 56751233 позивачем до матеріалів справи не надано взагалі.
Таким чином, приймаючи до уваги викладене, позивачем не підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами період часу, протягом якого вагони № 64054968 та № 56751233 перебували у ремонті. При цьому господарський суд додає, що єдиним документом, у якому містяться інформація про дату виходу з ремонту вагонів № 64054968 та № 56751233 є лист Експлуатаційного вагонного Депо Застава-1 Виробничого підрозділу служби вагонного господарства Регіональної філії “Одеська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” від 27.01.2020 р. № ВЧДЕ-07/27, однак, враховуючи те, що відомості, зазначені в ньому, не підтверджені належними документами, зокрема, актами Форми ВУ-25М, залізничними накладними, довідками 2653), відповідно вказаний лист не є достатнім доказом дати виходу з ремонту вагонів.
Враховуючи усе вищенаведене, суд доходить висновку про те, що сплата позивачем орендної плати в розмірі 43650,00 грн. не є збитками в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України, позаяк є обов'язком орендаря за відповідним договором оренди, що не зумовлено протиправною поведінкою відповідача. Адже для кваліфікації витрат як збитків необхідно встановити безпосередній зв'язок між витратами особи та порушенням, вчиненим іншою особою, та реальність таких збитків, натомість позивачем не доведено наявність підстав для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування збитків в сумі 43650,00 грн.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Транско” є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
У зв'язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Транско” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Греїн-Експорт” про стягнення збитків у розмірі 43650,00 грн. відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 08 грудня 2021 р.
Суддя В.С. Петров