"30" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 916/538/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,
за участю секретаря судового засідання Потребенко О.М.
розглянувши справу № 916/538/21 в порядку загального позовного провадження
за позовом: фізичної особи-підприємця Коломия Олега Ярославовича /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 /
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК" /ЄДРПОУ 20942626, адреса - 67806, Одеська обл., Овідіопольський р., смт. Авангард, вул. Базова, 20, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1/
про визнання договору таким, що продовжив дію
за участю представників сторін:
від позивача: Синько О.А., ордер № ОД606364 від 02.03.21р.;
від відповідача: Максимов О.М., довіреність № 13 від 19.03.19р.;
01.03.2021 року фізична особа-підприємець Коломия Олег Ярославович звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою /вх. № 525/21/ до товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК" з вимогами про визнання договору № 223 про надання послуг по здійсненню торговельної діяльності від 03.06.2020 року, укладеного між ТОВ "ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК" та ФОП Коломия О.Я., продовженим на такий самий строк, на який він був укладений, а саме: на 6 місяців 28 днів, тобто до 28.07.2021 року, і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договір № 223 є таким, що продовжив свою дію на такий самий строк і на тих самих умовах, оскільки на адресу позивача протягом місяця з дня закінчення строку договору № 223 не надходило від відповідача письмових заперечень відносно користування торговим місцем, продовження дії договору № 223, заяв про припинення або зміну умов договору № 223, як передбачено нормами ч. 4 ст. 284 ГК України та ст. 764 ЦК України.
Позов пред'явлено на підставі ст.ст. 190, 759-762, 764, 792 ЦК України, ст.ст. 20, 173, 174, 179, 283-286, 291 ГК України.
Ухвалою суду від 02.03.2021 року відкрито провадження у справі № 916/538/21; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 31.03.2021 р. о 12:30 год.
Разом із позовною заявою позивач надав заяву про забезпечення позову /вх. № 2-279/21 від 01.03.2021 року/, в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову, а саме заборонити ТОВ "ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК" демонтувати, вивозити, переміщувати 20-ти футові контейнери розміщені на торговому місці №223 на території КП № 1 ТК №1 за умовами Договору №223 від 03 червня 2020 р. на інше місце, заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК" укладати договори про надання послуг по здійсненню торговельної діяльності щодо надання в користування торгового місця № 223 на території КП № 1 ТК №1, орендованого фізичною особою-підприємцем Коломия Олегом Ярославовичем за умовами Договору №223 від 03 червня 2020 р. з іншими особами, до набрання рішення у даній справі законної сили.
Ухвалою суду від 03.03.2021 року задоволено заяву фізичної особи-підприємця Коломия Олега Ярославовича про забезпечення позову /вх. № 2-279 від 01.03.2021 року/ у справі № 916/538/21; вжито заходи забезпечення позову у справі № 916/538/21 до набрання рішення у даній справі законної сили, а саме:
- заборонено товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК» /ЄДРПОУ 20942626, адреса - 67806, Одеська обл., Овідіопольський р., смт. Авангард, вул. Базова, 20, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1/ демонтувати, вивозити, переміщувати 20-ти футові контейнери розміщені на торговому місці №223 на території КП № 1 ТК №1 за умовами Договору №223 від 03 червня 2020 р. на інше місце;
- заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК» /ЄДРПОУ 20942626, адреса - 67806, Одеська обл., Овідіопольський р., смт. Авангард, вул. Базова, 20, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1/ укладати договори про надання послуг по здійсненню торговельної діяльності щодо надання в користування торгового місця № 223 на території КП № 1 ТК №1, орендованого фізичною особою-підприємцем Коломия Олегом Ярославовичем за умовами Договору №223 від 03 червня 2020 р. з іншими особами.
24.03.2021 року на адресу суду надійшов відзив /вх. № 8198/21/, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що спірний договір не містить умов, які виражають його природу як договору найму. Відповідач вказує, що оскільки між сторонами укладено саме договір про надання послуг, то до даних правовідносин не підлягають застосуванню положення ст. 764 ЦК України та ст. 284 ГК України, а від так за словами відповідача, позивач немає права вимагати продовження дії договору.
У підготовчому засіданні 31.03.2021 року судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 21.04.2021 року на 15:00 год.
31.01.2021 року на адресу господарського суду надійшла копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 року у справі № 916/538/21 /вх. № 492/21/, якою витребувано з Господарського суду Одеської області матеріали справи № 916/538/21.
Ухвалою суду від 01.04.2021 року зупинено провадження у справі № 916/538/21 до повернення матеріалів справи № 916/538/21 з апеляційної інстанції.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 року скасовано ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.03.2021 р. у справі № 916/538/21 в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Промтоварний ринок» укладати з іншими особами договори про надання послуг по здійсненню торгівельної діяльності з надання в користування торгівельного місця № 223 на території КП № 1 ТК №1; у задоволенні заяви фізичної особи - підприємця Коломиї Олега Ярославовича про забезпечення позову в цій частині відмовлено; в іншій частині ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.03.2021 р. у справі № 916/538/21 залишено без змін.
16.06.2021 року за вх. № 935/21 до Господарського суду Одеської області повернулися матеріали справи № 916/538/21 з Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду від 17.06.2021 року провадження у справі № 916/538/21 поновлено з 14.07.2021 року; підготовче засідання призначено на 14.07.2021 р. о 15:30 год.
У підготовчому засіданні 14.07.2021 року судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 09.09.2021 року на 12:00 год. Також судом оголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про розгляд справи протягом розумного строку.
02.08.2021р. до господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК" надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 03.03.2021р. по даній справі, яке у зв'язку із перебуванням судді Петренко Н.Д. у відпустці за результатами проведеного 04.08.2021р. повторного автоматизованого розподілу було передано на розгляд судді Желєзній С.П.
Ухвалою суду від 04.08.2021 року /суддя Желєзна С.П./ прийнято до розгляду клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК" про скасування заходів забезпечення позову; клопотання призначено до розгляду в засіданні суду на 09.08.2021 р. о 14:45 год.
Ухвалою суду від 09.08.2021 року /суддя Желєзна С.П./ відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Промтоварний ринок" у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.03.2021р. по справі №916/538/21.
09.09.2021 року на адресу суду надійшла заява позивача в порядку ст. 46 ГПК України /вх. № 23789/21/, в якій позивач просить прийняти до розгляду заяву про зміну предмету позову, так позивач викладає позовні вимоги у наступній редакції:
- визнати договір № 223 про надання послуг по здійсненню торговельної діяльності від 03.06.2020 року, укладеного між ТОВ "ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК" та ФОП Коломия О.Я., продовженим на такий самий строк, на який він був укладений, а саме: на 6 місяців 28 днів, тобто до 28.07.2021 року, і на тих самих умовах, які були передбачені договором;
- визнати договір № 223 про надання послуг по здійсненню торговельної діяльності від 03.06.2020 року, укладеного між ТОВ "ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК" та ФОП Коломия О.Я., який був продовжений до 28.07.2021 року, продовженим на такий самий строк, на який він був укладений, а саме: на 6 місяців 28 днів, тобто до 25.02.2022 року, і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Вказане клопотання залишено судом на розгляді.
Також 09.09.2021 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про відкладення судового засідання /вх. № 23788/21/, у зв'язку із захворюванням представника.
У підготовчому засіданні 09.09.2021 року судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 16.09.2021 року на 12:00 год.
15.09.2021 року на адресу суду надійшли заперечення відповідача на заяву позивача про зміну предмету позову, збільшення позовних вимог /вх.№ 24486/21/. Відповідач вказує, що у даній заяві позивач змінив також і обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
16.09.2021 року на адресу суду надійшла заява позивача про відкладення судового засідання на іншу дату /вх. № 24599/21/.
У підготовчому засіданні 16.09.2021 року судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 23.09.2021 року на 11:30 год.
У підготовчому засіданні 23.09.2021 року судом оголошено протокольну ухвалу про прийняття до розгляду заяви про збільшення позовних вимог. Також судом оголошено перерву на 06.10.2021 року на 15:30 год.
06.10.2021 року на адресу суду надійшли пояснення позивача /вх. № 26432/21/, в яких позивач вказує, що у період з 29.07.2021 року по 29.08.2021 року від відповідача не надходило заяв про припинення або зміну умов договору № 233, а позивач продовжував користуватися спірним майном. З урахуванням вказаного, позивач вважає, що договір № 233 є таким, що продовжив свою дію після закінчення строку дії до 28.07.2021 року на такий самий строк і на тих самих умовах, тобто на 6 місяців 28 днів, а саме до 25.02.2022 року. Позивач зауважує на відсутності належних та допустимих доказів надсилання відповідачем листа № 773 від 12.07.2021 року.
У підготовчому засіданні 06.10.2021 року судом оголошено перерву на 20.10.2021 року на 15:00 год.
19.10.2021 року на адресу суду надійшли заперечення відповідача /вх. № 27626/21/ на пояснення позивача, в яких відповідач наголошує, що лист від 12.07.2021 року повернутий відправнику із відміткою листоноші «за закінченням терміну зберігання».
У підготовчому засіданні 20.10.2021 року судом поновлено позивачу строк для подання доказів та долучено до матеріалів справи докази. Також судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/538/21 до розгляду по суті на 10.11.2021 року на 16:00 год.
10.11.2021 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про відкладення судового засідання на іншу дату /вх. № 30098/21/.
10.11.2021 року на адресу суду надійшли пояснення позивача /вх. № 30099/21/, в яких позивач наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Позивач вказує, що лист відповідача від 12.07.2021 року не надходив до позивача, а відповідачем не надані докази його відправки, які можуть достеменно свідчити, що відправник своєчасно та належним чином повідомив позивача про припинення терміну дії договору та відмову від його продовження.
Ухвалою суду від 10.11.2021 року відкладено судове засідання по суті у справі № 916/538/21 на 17.11.2021 р. о 16:00 год.
У судовому засіданні 17.11.2021 року судом оголошено перерву на 30.11.2021 року на 10:00 год.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві та запереченнях.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.
Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, 03.06.2020 між позивачем (підприємець) та відповідачем (ПРОМРИНОК) укладено Договір № 223 про надання послуг по здійсненню торговельної діяльності.
Сторони визначили в якості предмета договору: послуги зі створення умов для торговельної діяльності, які ПРОМРИНОК надає за плату підприємцю, а підприємець приймає і зобов'язується здійснювати торгівельну діяльність згідно з законодавством України /п. 1.1 договору/.
Так, права та обов'язки сторін спірного Договору визначені у розділі 2:
"2.1. Промринок (відповідач) зобов'язується:
2.1.1. Надати Підприємцю (позивач) в строкове користування торгове місце № 223 на території КП № 1 ТК № 1 для встановлення 20-ти футових контейнерів і здійснення з них торговельної діяльності.
2.1.2. Забезпечити благоустрій прилеглої території, освітлення, прибирання, охорону громадського порядку, надання первинної медичної допомоги, та зовнішній нагляд за контейнерами в період від кінця роботи ринку до початку наступного робочого дня.".
Пунктом 5.3 Договору № 223 визначено, що термін дії даного договору до 31.12.2020 р. Договір може бути пролонгований або переукладений сторонами на новий термін.
23.12.2020 року позивачем була направлена на адресу Відповідача заява про пролонгацію Договору № 223 про надання послуг по здійсненню торговельної діяльності на території ТК № 1 КП №1. Вказана заява була отримана Відповідачем 24.12.2020 року /а.с. 12/.
Відповідач надав відповідь на вказану заяву від 09.01.2021 року, в якій зазначив, що не має наміру продовжувати строк дії Договору, укладати нові договори з Позивачем та просить останнього у строк не пізніше 12 лютого 2021 року звільнити належні Торговельні місця. Матеріали справи містять конверт із відтиском печатки « 09.02.2021 року» /а.с. 16/.
В ході розгляду справи відповідач надав лист ТОВ «ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК» вих. № 773 від 12.07.2021 року /а.с. 103/, адресований позивачу, в якому відповідач повідомляє про відсутність наміру продовжувати дію договору № 223 від 03.06.2020 року на новий строк. У зв'язку із чим, просить не пізніше 29.07.2021 року звільнити торгівельне місце № 223. До листа надано опис вкладення від 13.07.2021 року та фіскальний чек від 13.07.2021 року /а.с. 104/.
Матеріали справи містять платіжні доручення про сплату позивачем на користь відповідача орендної плати за січень 2021 року, лютий, липень-вересень 2021 року /а.с. 13-14, 155-157/.
Господарський суд зазначає, що предметом позову у даній справі є визнання Договору № 223 про надання послуг по здійсненню торговельної діяльності від 03 червня 2020 року, продовженим на такий самий строк, на який він був укладений, а саме: на 6 місяців 28 днів, тобто до 28.07.2021 року, а потім до 25.02.2022 року на тих самих умовах, які були передбачені договором;
Відносини, що скались між Сторонами справи базуються на укладеному між ними Договорі № 223 від 03.06.2021 року про надання послуг по здійсненню торговельної діяльності.
З точки зори сталої юридичної практики, договір як документ є формою фіксації погодженого волевиявлення сторін. Під час укладання договору пріоритетного значення набуває не його текст, а відповідність змісту договору внутрішній волі його сторін, на що звертає увагу законодавець. Так, під час тлумачення змісту договору враховується однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Проте якщо немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення (ст. 213 ЦК України).
При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 626 ЦК України прямо передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Тому, суд звертає увагу, що незалежно від того яку назву має договір (в даному випадку: "Про надання послуг по здійсненню торговельної діяльності"), що сторони визначили в якості предмета договору (в даному випадку: "1.1. Предметом договору є послуги зі створення умов для торговельної діяльності") - вирішальне значення для визначення правової природи договору, в разі наявності такого спору - мають права та обов'язки сторін, визначені договором, що і є відображенням внутрішньої волі сторін та самою метою договору.
Так, права та обов'язки сторін спірного Договору визначені у розділі 2:
"2.1. Промринок (відповідач) зобов'язується:
2.1.1. Надати Підприємцю (позивач) в строкове користування торгове місце № 223 на території КП № 1 ТК № 1 для встановлення 20-ти футових контейнерів і здійснення з них торговельної діяльності.
2.1.2. Забезпечити благоустрій прилеглої території, освітлення, прибирання, охорону громадського порядку, надання первинної медичної допомоги, та зовнішній нагляд за контейнерами в період від кінця роботи ринку до початку наступного робочого дня."
За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що спірний Договір містить елементи різних договорів, а тому, з точки зору ЦК України, є змішаним договором:
- обов'язок надання в строкове користування торгівельного місця - за своєю правовою природою притаманний договору позички (Глава 60 ЦК України);
- обов'язок забезпечити благоустрій прилеглої території, освітлення, прибирання тощо - притаманний договору про надання послуг (Глава 63 ЦК України).
Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Так, відповідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.
Договором № 223 про надання послуг по здійсненню торговельної діяльності від 03.06.2020р. не встановлено, що торгове місце № 223 надається Позивачу в строкове платне користування. Тобто, в даному випадку відповідач по вказаному договору передав позивачу торгове місце № 223 у строкове безоплатне користування, що за своєю правовою природою - є позичкою.
Як зазначалось вище, до договору позички застосовуються положення глави 58 Цивільного кодексу України.
Глава 58 ЦК України (ст. 759 - ст. 809) регулює відносини щодо найму (оренди).
Положеннями ч. 1 ст. 760 ЦК України визначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Згідно ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Тобто, стаття 764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.
Крім того, відповідно ч. 1, 2, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Таким чином, вимоги чинного законодавства щодо продовження строку дії договору найму (оренди) на той же строк і на тих же умовах, в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, - застосовуються і до договорів позички (ч.3 ст.827 ЦК України).
Наведена норма визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
Відсутність такого заперечення в силу статті 764 ЦК України може мати прояв у «мовчазній згоді» і в такому випадку орендар саме в силу закону може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
У контексті наведених норм заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов'язальних правовідносин.
Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 ЦК України.
Чинне законодавство не містить спеціальних вказівок щодо того, коли орендар вважається повідомленим чи способів такого повідомлення; у договорі сторони також не передбачили будь-які домовленості щодо того, коли вважається здійсненим повідомлення сторони про припинення чи зміну договору.
Загальний порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів, які вчиняються в письмовій формі, пов'язує момент реалізації учасником правовідносин власного волевиявлення на виникнення, зміну чи припинення правовідносин зі здійсненням ним такого волевиявлення в належний спосіб.
Пунктом 6 статті 3 ЦК України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.
Господарський суд зазначає, що правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у статті 764 ЦК України, спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов'язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.
Необхідно також вказати, що приписи ст.764 ЦК України та ч.4 ст.284 ГК України, не містять вимог щодо форми надісланого повідомлення або заяви, але в той же час Верховний суд 23 квітня 2019 року у справі № 904/2997/18 вказав, що істотне значення має не лише зміст такої заяви, яка обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, але й факт її отримання іншою стороною. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.
Як зазначено судом вище, пунктом 5.3 Договору № 223 визначено термін дії даного договору - до 31.12.2020 р. Договір може бути пролонгований або переукладений сторонами на новий термін.
При цьому, після закінчення строку дії спірного договору позивач продовжив користуватись торговельним місцем № 223 на території КП № 1 ТК № 1 для встановлення 20-ти футових контейнерів, проводив в них торговельну діяльність та здійснював оплату на умовах Договору, що підтверджують матеріали справи та не заперечують сторони.
Тому, за відсутністю в матеріалах справи належних та допустимих доказів повідомлення позивача з боку відповідача, зробленого в строк до 01.02.2021 року, про припинення або зміну умов спірного договору, тобто за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Господарський суд критично оцінює лист ТОВ «ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК» вих. № 11 від 09.01.2021 року /а.с. 15/, оскільки відповідний конверт датований 09.02.2021 року, про свідчать поштовий штемпель на конверті з штрихкодовим ідентифікатором 6780600919420 та роздруківка трекінгу з сайту Укрпошти (а.с. 16-17). За таких обставин лист вих. № 11 направлений відповідачем позивачу саме 09.02.2021 року, тобто після спливу одного місяця з дня закінчення строку Договору № 223. Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем не надано.
З урахуванням вказаного, господарський суд приходить до висновку, що договір № 223 є таким, що продовжив свою дію на такий самий строк і на тих самих умовах, оскільки на адресу позивача протягом місяця з дня закінчення строку Договору № 223 не надходило від відповідача письмових заперечень відносно користування торговим місцем та продовження дії Договору № 223, або заяв про припинення або зміну умов Договору № 223, як передбачено нормами ч. 4 ст. 284 ГК України та ст. 764 ЦК України.
Оскільки відповідач заперечує проти того, що спірний договір був автоматично продовженим, суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання цього договору продовженим на такий самий строк, на який він був укладений, а саме: на 6 місяців 28 днів, тобто до 28 липня 2021 року і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Разом із тим, господарський суд зазначає, що за відсутністю в матеріалах справи належних та допустимих доказів повідомлення позивача з боку відповідача, зробленого в строк до 28.08.2021 року, про припинення або зміну умов спірного Договору, тобто за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Господарський суд зауважує, що лист ТОВ «ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК» вих. № 773 від 12.07.2021 року /а.с. 103/ направлений відповідачем в порушення положень ч. 4 ст. 284 ГК України, а саме не протягом одного місяця після закінчення строку дії договору. А від так вказаний лист не може бути оцінений судом як належна заява відповідача про припинення або зміну умов договору оренди, оскільки лист направлений не у відповідності до вимог положень ч. 4 ст. 284 ГК України - не у строк з 28.07.2021 року по 28.08.2021 року.
При цьому суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів отримання позивачем вказаного листа.
Крім того, господарський суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів виконання належним чином орендодавцем свого обов'язку щодо доведення інформації про непродовження договору до орендаря шляхом надіслання позивачу заяви рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Належним доказом направлення такої заяви мали бути поштова накладна з фіскальним касовим чеком та опис вкладення із зазначенням в ньому вказаного листа. При цьому, навіть у якості доказів направлення листа № 773 від 12.07.2021 року відповідачем надано лише фіскальний чек та опис вкладення, та не надано відповідну поштову накладну.
Разом із тим, господарський суд зазначає, що матеріали справи містять докази сплати позивачем орендної плати на користь позивача за липень-вересень 2021 року у розмірі 4 431,00 грн за кожний місяць /а.с. 155-157/.
З урахуванням вказаного, господарський суд приходить до висновку, що договір № 223 є таким, що продовжив свою дію на такий самий строк і на тих самих умовах, оскільки на адресу позивача протягом місяця з дня закінчення строку Договору № 223 (з 28.07.2021 року) не надходило від відповідача письмових заперечень відносно користування торговим місцем та продовження дії Договору № 223, або заяв про припинення або зміну умов Договору № 223, як передбачено нормами ч. 4 ст. 284 ГК України та ст. 764 ЦК України.
Оскільки відповідач заперечує проти того, що спірний договір був автоматично продовженим, суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання цього договору продовженим на такий самий строк, на який він був укладений, а саме: на 6 місяців 28 днів, тобто до 25.02.2022 року і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Господарський суд зазначає, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.
При цьому суд відзначає, що добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
З огляду на викладене очевидно, що дії відповідача щодо направлення 09.02.2021 року на адресу позивача листа, датованого 09.01.2021 року, а згодом направлення листа від 12.07.2021 року та при цьому продовження прийняття відповідачем від позивача щомісячно грошових коштів в якості орендної плати суперечать його попередній поведінці і є недобросовісними.
За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Законодавцем як одну із засад (принципів) господарського судочинства визначено змагальність сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони, однак не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню у спосіб, який дозволить дотриматись переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної стороною обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.
Велика палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (п. 81 зазначеної постанови) вказала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона, якщо інша сторона не надала доказів протилежного. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18 (п. 41). Тобто "концепція негативного доказу", закріплена у ч. 10 ст. 81 ГПК, не може тлумачитися так, що певна обставина вважається доведеною, допоки інша сторона її не спростувала, оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Про це зазначено у п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18. За загальним правилом, тягар доведення обставин, які є підставою позову, покладається на позивача.
Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця Коломия Олега Ярославовича підлягають задоволенню у повному обсязі, так як обґрунтовані та доведені.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при пред'явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 4 540,00 грн., що вбачається із відповідних платіжних доручень, наявних в матеріалах справи.
Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця Коломия Олега Ярославовича у повному обсязі, судовий збір у розмірі 4 540,00 грн підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Позовні вимоги фізичної особи-підприємця Коломия Олега Ярославовича - задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати договір № 223 про надання послуг по здійсненню торговельної діяльності від 03.06.2020 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК" та фізичною особою-підприємцем Коломия Олегом Ярославовичем продовженим на такий самий строк, на який він був укладений, а саме: на 6 місяців 28 днів, тобто до 28.07.2021 року, і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
3. Визнати договір № 223 про надання послуг по здійсненню торговельної діяльності від 03.06.2020 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК" та фізичною особою-підприємцем Коломия Олегом Ярославовичем продовженим на такий самий строк, на який він був укладений, а саме: на 6 місяців 28 днів, тобто до 25.02.2022 року, і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК" /ЄДРПОУ 20942626, адреса - 67806, Одеська обл., Овідіопольський р., смт. Авангард, вул. Базова, 20, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1/ на користь фізичної особи-підприємця Коломия Олега Ярославовича /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 / судовий збір у розмірі 4 540,00 грн. /чотири тисячі п'ятсот сорок гривень 00 копійок/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст складено 10 грудня 2021 р.
Суддя Н.Д. Петренко