79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
02.12.2021 справа № 914/2990/21
За позовом: Приватного підприємства “Терра-Пак”, с.Утішків, Буський район, Львівська область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Бетоль Стандарт”, с.Миртюки, Стрийський район, Львівська область
про: стягнення 10064,01грн за договором поставки №ТП-421219 від 20.12.2019
Суддя У.І.Ділай
Секретар О.Старостенко
За участю представників:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2021, справу №914/2990/21 розподілено судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 05.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 28.10.2021.
Ухвалою від 03.11.2021 підготовче засідання відкладено на 02.12.2021.
Позивач та відповідач в судове засідання 02.12.2021 явку повноважних представників не забезпечили, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Також суд зазначає, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком учасників справи.
Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершується 05.12.2021. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
В процесі розгляду матеріалів справи суд -
встановив:
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 12 грудня 2019 року між сторонами було укладено договір поставки №ТП-421219, відповідно до умов викладених в ньому.
Як зазначено в позові на виконання договору ПП «Терра-Пак» здійснив поставку пакувальної продукції для відповідача згідно із видатковою накладною № 20465 від 30.06.2021 на суму 20012,40 грн та товарно-транспортною накладною №ТП-00020465 від 30.06.2021.
За умовами п.3.1. договору відповідач зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар протягом 21-го календарного дня з моменту поставки.
Позивач повідомив, що відповідач не виконав свого зобов'язання по оплаті товару. Для врегулювання спору в досудовому порядку 03.08.2021 та 25.08.2021 позивач надсилав відповідачу претензії з вимогою оплати за поставлений товар. В результаті відповідач частково оплатив заборгованість в сумі 10270,60 грн. На підтвердження часткової оплати позивач долучив копію картки рахунку по контрагенту ТзОВ «Бетоль Стандарт».
За твердженням позивача залишок заборгованості становить 9741,80 грн.
Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав взятих зобов'язань щодо оплати за отриманий товар. ПП «Терра-Пак» подало до Господарського суду Львівської області позов про стягнення 9741,80 грн основного боргу.
Крім того, позивач нарахував в порядку ст.625 ЦК України 50,00грн 3% річних, а також відповідно до п. 5.2 договору 272,21грн пені.
При прийнятті рішення суд виходить і такого:
Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За приписами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно із заявленими позовними вимогами позивач просив стягнути заборгованість за поставлений товар згідно із видатковою накладною № 20465 від 30.06.2021.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Для вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення заборгованості суду необхідно встановити факт здійснення поставки. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Тобто, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного Рішення Конституційного Суду України.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
При поданні позову ПП «Терра-Пак» покликається на невиконання відповідачем взятих зобов'язань за договором поставки та вважає, що його права та законні інтереси порушені внаслідок прострочення оплати за поставлений товар.
Як встановлено судом та не спростовано сторонами 20.12.2019 між сторонами було укладено договір поставки №ТП-421219, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
На підтвердження позовних вимог про поставку товару позивач долучив до матеріалів справи копію видаткової накладної № 20465 від 30.06.2021 на суму 20012,40 грн та копію товарно-транспортної накладної №ТП-00020465 від 30.06.2021 (оригінали оглянуто судом).
Суд звертає увагу, що видаткова накладна та товарно-транспортна накладна зі сторони відповідача не містять відміток (підпису та печатки) про отримання товару.
Відповідач про дійсність отриманого товару та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.
Суд констатує, що підписання накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, що є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Щодо покликань позивача на докази часткової оплати відповідно до картки рахунку контрагенту ТзОВ «Бетоль Стандарт» в сумі 10270,60 грн (10.06.2021 - 5000,00грн та 20.09.2021 - 5270,60грн) господарський суд зазначає, що в графі Аналітика Кт вказано «договір поставки, замовлення покупця ТП-00023753 від 07.06.2021», однак відсутні посилання на реквізити договору та накладну, спір за якими виник у цій справі.
У п. 3.3 договору сторони погодили, що покупець повинен вказувати в платіжних дорученнях посилання на договір або зазначати номер накладної, по якій здійснюється оплата за товар. При відсутності такого посилання (зазначення) постачальник зараховує платежі в порядку черговості поставки товару, починаючи з найстарішої за календарною датою.
Як встановлено судом відповідно до картки рахунку контрагенту ТзОВ «Бетоль Стандарт» позивач здійснював поставки товару протягом 2021 року. При цьому спір утворився щодо поставки товару від 30.06.2021. У матеріалах справи відсутні платіжні доручення про оплати 10.06.2021 на суму 5000,00грн та 20.09.2021 на суму 5270,60грн, що унеможливлює з'ясування судом про призначення платежів (посилання на договір або номер накладної) й встановлення факту прийняття відповідачем товару за спірною (не підписаною) видатковою накладною та часткової сплати за нього.
Крім цього, ПП «Терра-Пак» не надало належних та допустимих доказів включення до податкового кредиту податкових накладних, виданих позивачем за результатами поставки товару, та відповідно вчинення відповідачем дій щодо включення операцій до податкового кредиту за вказаний період, які фактично б свідчили про визнання відповідачем операцій по отриманому товару від позивача, в тому числі на суму заборгованості в цьому спорі за спірною накладною.
Відповідно до п. 3.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Проаналізувавши все вищенаведене, Господарський суд Львівської області констатує, що позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами дійсності поставки товару та наявності підстав для стягнення заборгованості за поставлений товар відповідно до видаткової накладної № 20465 від 30.06.2021. Відтак, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позову, оскільки є відсутнім порушення суб'єктивного права позивача, що підлягає судовому захисту у даному спорі.
Судовий збір покладається на позивача.
Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні позовних вимог відмовити.
2.Судовий збір покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 08.12.2021.
Суддя Ділай У.І.