"10" грудня 2021 р.
м. Київ
Справа № 911/2430/21
Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" (81500, Львівська обл., Городоцький р-н, с. Черляни, вул. Польова, буд. 97, код ЄДРПОУ 38169102)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карготранс Груп" (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Соборна, буд. 118/19, кв. 162, код ЄДРПОУ 42360324)
про стягнення заборгованості, пені, 3 % річних, інфляційних втрат, штрафу,
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява № 542 від 09.08.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карготранс Груп" про стягнення заборгованості, пені, 3 % річних, інфляційних втрат, штрафу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.08.2021 позовну заяву залишено без руху.
Позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву від 13.09.2021.
Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього кодексу малозначними справами є, зокрема, справи у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому, для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Оскільки, ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021, відповідна справа є малозначною та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
Так, ухвалою від 21.09.2021 судом відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу - відповіді на відзив до 14.10.2021; відповідачу - заперечень до 21.10.2021.
04.11.2021 на електронну адресу суду надійшла заява позивача про долучення доказів здійснення витрат на правову допомогу.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.
Вказаний факт підтверджується отриманими відповідачем ухвалами суду, про що свідчать рекомендовані повідомлення з відмітками про вручення відповідачу ухвали про залишення позовної заяви без руху (р/п № 0103279717183) та про відкриття провадження у справі (р/п № 0103279370906).
У зв'язку зі спливом процесуальних строків на розгляд даної категорії справ, суд вважає за можливе розглядати дану справу за наявними документами, оскільки вважає, що сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" (далі - позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карготранс Груп" (далі - відповідач, Покупець) було укладено договір поставки № 548496 від 25.11.2019 (далі - Договір).
За умовами цього Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.
Згідно пункту 1.2 предметом Договору є поставка запасних частин, аксесуарів до транспортних засобів та розхідних матеріалів (Товар), за погодженою кількістю, асортиментом та ціною, згідно виставленого рахунку-фактури Постачальника.
Пунктом 4.1 Договору погоджено, що строк поставки товару становить 7 днів з дати підтвердження замовлення Постачальником.
У відповідності до п. 5.3 Договору Товар передається, на умовах оплати згідно п. 5.5. даного Договору з моменту підписання видаткової накладної на товар або декларації (накладної на вантаж) у випадку доставки товару кур'єрськими фірмами.
З урахуванням укладеної між сторонами додаткової угоди № 1 від 12.02.2020 пункт 5.5 Договору було змінено та викладено у наступній редакції: оплата Товару здійснюється Покупцем на основі даного Договору і видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок Постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання товару.
Моментом отримання Товару вважається момент підписання представником Покупця видаткової накладної на проданий Товар чи здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві (кур'єрським фірмам) в порядку п. 2 статті 664 Цивільного кодексу України (пункт 5.7 Договору).
Постачальник та покупець узгодили, що у випадку повернення Товару Постачальнику, оплата за який була здійснена Покупцем, Постачальник має право зарахувати оплату за Товар, який повертається, в рахунок погашення заборгованості Покупця за умови наявності такої заборгованості (пункт 5.8 Договору).
Пунктом 6.1 Договору сторони також узгодили, що у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення Постачальника до суду.
У випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів Покупець окрім пені сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару. (пункт 6.3 Договору).
Пунктом 8.2 Договору узгоджено, що у випадку неможливості досягнення згоди сторін шляхом проведення двохсторонніх переговорів, будь яка із сторін вправі передати спір, що пов'язаний з виконанням цього Договору на розгляд та вирішення господарському суду відповідно до чинного законодавства.
Сторони домовилися, що позовна давність стосовно пені та штрафів, встановлена даним Договором становить два роки.
Пунктом 10.1 Договору закріплено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 201_ року. Відтак, кінцевої дати дії договору не визначено, отже, він є безстроковий.
Позивач стверджує, що на виконання умов договору ним було здійснену поставку товару на загальну суму 169537,12 грн. На підтвердження вказаних обставин Товариство з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» надає суду копії видаткових накладних №№ FTM00287802/20 від 09.11.2020, FTM00288438/20 від 10.11.2020, FTM00289086/20 від 10.11.2020, FTM00291059/20 від 12.11.2020, FTM00291543/20 від 12.11.2020, FTM00291695/20 від 12.11.2020, FTM00292845/20 від 13.11.2020, FTM00293009/20 від 13.11.2020, FTM00293793/20 від 13.11.2020, FTM00293846/20 від 13.11.2020, FTM00294107/20 від 14.11.2020, FTM00294448/20 від 14.11.2020, FTM00295097/20 від 16.11.2020, FTM00295773/20 від 16.11.2020, FTM00298456/20 від 18.11.2020, FTM00298770/20 від 18.11.2021, FTM00299388/20 від 18.11.2020, FTM00299691/20 від 19.11.2020, FTM00300606/20 від 19.11.2020, FTM00301805/20 від 20.11.2020, FTM00301986/20 від 20.11.2020, FTM00308698/20 від 26.11.2020, FTM00308942/20 від 26.11.2020, FTM00309203/20 від 26.11.2020, FTM00309278/20 від 26.11.2020, FTM00309889/20 від 27.11.2020, FTM00310524/20 від 27.11.2020, FTM00311782/20 від 30.11.2020, FTM00312475/20 від 30.11.2020, FTM00312619/20 від 30.11.2020, FTM00313463/20 від 01.12.2020, FTM00313849/20 від 01.12.2020, FTM00315333/20 від 02.12.2020, FTM00316100/20 від 03.12.2020, FTM00316251/20 від 03.12.2020, FTM00316548/20 від 03.12.2020, FTM00316840/20 від 03.12.2020, FTM00318360/20 від 04.12.2020, FTM00321718/20 від 08.12.2020.
Згідно доданих до позовної заяви банківських виписок Товариством з обмеженою відповідальністю "Карготранс Груп" за умовами договору було проведено оплати на суму 16328,66 грн, 1565,17 грн та 6465,83 грн. Позивач до заяви від 13.09.2021 про усунення недоліків позовної заяви додає банківську виписку АТ «Кредобанк» по контрагенту ТОВ "Карготранс Груп", з якої вбачається, що покупцем згідно договору № 248496 було проведено наступні оплати: 18.11.2020 - 11325,16 грн, 26.11.2020 - 43589,61 грн, 02.12.2020 - 31479,84 грн, 16.12.2020 - 34195,50 грн, 12.01.2021 - 16328,66 грн, 01.03.2021 - 1565,17 грн, 01.07.2021 - 6465,83 грн.
Позивач стверджує, що до моменту виникнення спірних правовідносин по оплаті поставленого товару попередні оплати до 12.01.2021 було зараховано за видатковими накладними, які не є предметом розгляду даної справи. Сума оплати 16328,66 грн, що мала місце 12.01.2021 у розмірі 14949,44 грн була зараховано позивачем на погашення заборгованості за попередньо поставлений товар згідно цього ж Договору, що не є предметом спору. Різниця всієї оплати у розмірі 1379,22 грн було враховано, в якості погашення заборгованості за спірними правовідносинами, що наразі перебувають на розгляді суду за наданими видатковими накладними.
Постачальник звертався до Покупця з претензією № 169 від 16.03.2021 про погашення заборгованості. У відповідь товариство з обмеженою відповідальністю "Карготранс Груп" просило дозволити зробити реструктуризацію заборгованості на три місяці на загальну суму 166592,70 грн. Відповідач зазначив, що причиною заборгованості послугувала наявна дебіторська заборгованість їхніх контрагентів.
Позивач вказує, що ним було прийнято дані умови щодо розтермінування оплати заборгованості, проте погашення усієї заборгованості у запропоновані відповідачем строки не було здійснено боржником.
Окрім того, позивач надає копію акту звірки взаєморозрахунків від 26.07.2021 за період з 01.11.2020 по 26.07.2021, в якому, зокрема, вказано, що заборгованість на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" становить 160126,90 грн. Документ підписано обома сторонами договору керівниками позивача (Війтів М. І.) та відповідача (Бердник Р. М.).
В матеріалах справи наявний документ про повернення Постачальнику Товару на суму 896,94 грн, який складено 03.08.2021.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, а отже правовідносини, що до нього застосовуються, регулюються відповідними положеннями цивільного та господарського законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 2 ст. 267 Господарського кодексу України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отож, позивач звернувся до суду з заявою про стягнення з відповідача 159229,95 грн основного боргу, 10679,30 грн пені, 2800,70 грн трьох відсотків річних, 10119,25 грн інфляційних втрат та 31845,99 грн штрафу.
З позовних матеріалів вбачається, що у період з 09.11.2020 по 08.12.2020 Постачальник передав, а Покупець прийняв у порядку передбаченому пунктами 5.5, 5.7 Договору Товар на загальну суму 169537,12 грн. Даний факт підтверджується наявними у справі видатковими накладними за період з 09.11.2020 по 08.12.2020 (їх перелік наведено вище).
Позивач стверджує, що право вимоги у нього виникло 08.01.2021, тобто після спливу 30 денного строку поставки товару по останній видатковій накладній (№ FTM00321718/20 від 08.12.2020). Судом встановлено, що останнім днем оплати за поставлений товар по видатковій накладній від 08.12.2020 згідно пункту 5.5 Договору є 07.01.2021. Тобто, позивачем вірно визначено дату з якої у нього виникло право вимоги стосовно стягнення заборгованості за Договором.
Покупцем здійснювалися оплати на виконання умов договору - на підтвердження цього позивачем надано відповідні банківські виписки по контрагенту. З урахуванням всіх правовідносин між сторонами, постачальником враховано в порядку погашення заборгованості за переліченими вище видатковими накладними суму, що становить 9410,22 грн.
Також відповідачем було повернуто позивачу товар на суму 896,44 грн. За умовами пункту 5.8 Договору повернений товар може бути зараховано в рахунок погашення заборгованості. Суд приймає вказану обставину та вираховує зазначену суму з суми основної заборгованості.
Суд бере до уваги, що між сторонами було складено акт звірки взаєморозрахунків, дата складання якого передує моменту повернення товару позивачу. Укладання сторонами акту звірки додатково підтверджує суму заборгованості (без урахування повернення товару), яка становила 160,126,90 грн.
Визнання наявності заборгованості перед постачальником також підтверджується відповіддю від 14.04.2021 покупця на претензію, яка наявна у матеріалах справи. Згідно наданих позивачем довідок з банку після отримання претензії було проведено лише одну оплату на суму 6465,83 грн.
За таких обставин сума основної заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Карготранс Груп" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" становить 159229,96 грн. Вказану суму заборгованості суд стягує з відповідача на користь позивача з огляду на недотримання відповідачем свого обов'язку щодо оплати у відповідності до умов договору.
Щодо вимог про стягнення 3% річних та втрат від інфляції.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Так, за неналежне виконання умов Договору позивачем в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу 2800,70 грн трьох відсотків річних та 10119,25 грн інфляційних втрат.
Судом встановлено, що відповідач повинен був сплатити за поставлений згідно видаткових накладних товар до 07.01.2021. Водночас останнім досі повністю не оплачено вартість поставленого товару, а отже з боку відповідача має місце прострочення виконання зобов'язання, а відтак позивачем підставно нараховано відповідачу 3% річних та втрати від інфляції.
Судом перевірено розрахунки позивача щодо нарахування 3% річних та встановлено, що вони є арифметично вірними. Сума 3% річних у розмірі 2800,70 грн підлягає стягненню з відповідача.
Водночас, суд під час перевірки правильності нарахування втрат від інфляції встановив, що вони є більшими за нараховані позивачем, у зв'язку з неправильним застосуванням позивачем індексу інфляції. Водночас, суд не може з власної ініціативи виходити за межі позовних вимог, а тому заявлена позивачем сума нарахованих інфляційних втрат підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі, а саме у розмірі 10119,25 грн.
Стосовно нарахування штрафу та пені.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Строк позовної давності за стягнення штрафу та пені погоджений між сторонами становить два роки. Це вказано у пункті 6.6 Договору. У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно пункту 6.1 Договору у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення Постачальника до суду.
Позивач, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару, на підставі пункту 6.1 Договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 10679,30 грн.
Судом перевірено розрахунки позивача щодо нарахування пені та встановлено, що розмір стягнення пені з відповідача на користь позивача становить 10810,19 грн. Проте, з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог з власної ініціативи - стягненню підлягає заявлена сума пені, тобто 10679,30 грн.
Як зазначалося вище, відповідно до пункту 6.3 Договору у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів Покупець окрім пені сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару.
Відтак, після спливу строку на оплату заборгованості, що становить 30 днів з моменту отримання товару, відповідачем не було в повному обсязі проведено перерахунок коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Період з моменту виникнення заборгованості до моменту подачі позову до суду становить понад 200 календарних днів. Суд вважає за можливе задовольнити вказану позовну вимогу у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 20 % вартості неоплаченого товару, що становить 31845,99 грн.
Водночас, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідачем, під час розгляду даної справи судом, не було надано жодних доказів, які б спростовували твердження позивача щодо наявності заборгованості у відповідача за Договором поставки.
Отже, відповідач попри те, що був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом, не вчинив жодних юридично значимих дій щодо подання до суду доказів, які б підтверджували відсутність заборгованості перед позивачем за вказаним Договором поставки та/або пояснень щодо неможливості подання таких доказів з причин, що не залежать від його волі.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Щодо витрат на правову допомогу, судових витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частинами 4, 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У позовній заяві позивач зазначав, що очікує понести орієнтовні витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн; у прохальній частині просив стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями пункту 1 частини 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Між тим, частинами 4, 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивачем на електронну адресу суду було подано заяву б/н від 04.11.2021 про долучення доказів здійснення витрат на правову допомогу. До заяви додані докази її надсилання на адресу відповідача (накладна № 7903300210223). Заперечень стосовно цієї заяви до суду не надходило.
Представник позивача повідомляє, суд що, між позивачем та Адвокатським об'єднанням «ЛЮРЦ» укладено договір від 27.12.2019 № 19/5 про надання правової допомоги. Також 02.08.2021 між сторонами було укладено додаткову угоду № 39, у якій визначено умови про розмір та строки сплати гонорару адвокату.
На виконання умов договору про надання правничої допомоги та додаткової угоди до нього сторонами, на підтвердження обсягу наданої правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» у межах судової справи № було складено Акт приймання передачі наданих послуг від 29.10.2021. Зі вказаного акту вбачається, що:
- адвокатським об'єднанням було проведено аналіз, консультування щодо перспектив судового врегулювання спору , опрацювання законодавчої бази, судової практики зі спірного питання на суму 2270,00 грн;
- клієнту була надано допомогу, що полягала у підготовці позовної заяви, розрахунку штрафних санкцій, 3 % річних, інфляційних втрат на суму 9080,00 грн;
- було підготовлено пояснення на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, організація відправлення даного документу до суду на суму 3972,50 грн;
- оформлено пояснення для відправлення відповідачу та організація їх поштового відправлення цінним листом з описом вкладення на суму 1702,50 грн.
У заяві про долучення доказів на професійну правничу допомогу представник позивача зазначив, що відповідно до положень договору, додаткової угоди клієнт повинен здійснити оплату протягом 10 днів з дня фактичного одержання коштів (заборгованості від боржника); станом на дату подання цієї заяви клієнт оплати ще не здійснив; остаточна сума понесених судових витрат становить 17025,00 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору, у розмірі 3220,12 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 17025,00 грн покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карготранс Груп" (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Соборна, буд. 118/19, кв. 162, код ЄДРПОУ 42360324) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" (81500, Львівська обл., Городоцький р-н, с. Черляни, вул. Польова, буд. 97, код ЄДРПОУ 38169102) 159229,96 грн основного боргу, 2800,70 грн три відсотки річних, 10119,25 грн інфляційних втрат, 10679,30 грн пені, 31845,99 штрафу, 17025,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 3220,12 судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення складено та підписано 10.12.2021.
Суддя А.Ф. Черногуз