ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.12.2021Справа № 910/12747/21
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Комунального підприємства "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" (01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 51-А) до Громадської організації "КРОК У СВІТЛЕ МАЙБУТНЄ" (02156, місто Київ, вулиця Курчатова, будинок 22-А) про стягнення заборгованості у розмірі 305 020,32 грн.
без повідомлення (виклику) сторін,
05.08.2021 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" до Громадської організації "КРОК У СВІТЛЕ МАЙБУТНЄ" про стягнення заборгованості у розмірі 315 077,02 грн. та 06.08.2021 передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд стягнути з Громадської організації "КРОК У СВІТЛЕ МАЙБУТНЄ" на користь Комунального підприємства "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" суму заборгованості у розмірі 315077,02 грн. з яких: 203425,55 грн - заборгованість з орендної плати, 49021,70 грн - заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, 17 895,75 грн. - пеня, 31 223,69 грн. - інфляційні втрати, 13 510,33 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в повному обсязі не виконані умови договору №2311 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 22.12.2016р.
Ухвалою суду від 10.08.2021 позовну заяву Комунального підприємства "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" - залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 10.08.2021, подано заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками та передано 25.08.2021 судді Демидову В.О.
Як вбачається зі змісту вищевказаної заяви, позивачем після здійснення деталізованого розрахунку штрафних санкцій було зменшено останні, а саме пеня складає 15 619,36 грн, інфляційні втрати 26 043,77 грн, 3% річних 10909,94 грн та загальна суму, яку просить стягнути позивач становить 305 020,32 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2021 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу у строк не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, відповідачу надано строк протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такого) подати заперечення на відповідь на відзив.
Також, відповідача було попереджено, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Відповідно до інформації, яка була розміщена на офіційному сайті суду: https://ki.arbitr.gov.ua/sud5011/pres-centr/novyny/1168991/ у зв'язку з відсутністю фінансування видатків на оплату послуг з пересилання поштових відправлень Господарським судом міста Києва було зупинено відправку кореспонденції засобами поштового зв'язку.
Ухвалу суду від 28.08.2021 було направлено на адресу учасників справи 07.10.2021, що підтверджується відміткою канцелярії суду на звороті вищевказаної ухвали.
Частиною п'ятою ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини одинадцятої ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Нормами частини четвертої ст. 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно із частиною першою ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (частина сьома ст. 120 ГПК України).
Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 28.08.2021 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ 0105478459552) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Однак, конверт з ухвалою суду від 28.08.2021, яка направлялась на адресу відповідача (02156, місто Київ, вулиця Курчатова, будинок 22-А) була повернута до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою «орган. вибула».
При цьому, відповідно даних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження Громадської організації "КРОК У СВІТЛЕ МАЙБУТНЄ" (ідентифікаційний код юридичної особи: 40281602) зазначена саме: 02156, місто Київ, вулиця Курчатова, будинок 22-А.
Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв'язку до суду поштових конверту з відміткою «орган. вибула» свідчить, що рішення (ухвали) не вручені з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.
Крім того, відповідно до частини другої ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами першою та другою ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина перша ст. 4 цього Закону).
Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 28.08.2021 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Однак, відзиву на позов відповідачем не подано, будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог не подав.
Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев'ятій ст. 165 ГПК України.
Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев'ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
22.12.2016 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Громадською організацією "Крок у світле майбутнє" (орендар, відповідач) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (підприємство-балансоутримувач, позивач) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2311 (далі - договір).
Згідно п.1.1. договору, орендодавець на підставі рішення Київської міської ради « Про передачу в оренду нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва єдиному претенденту на право оренди» від 10 листопада 2016 р. №356/1360 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, (далі - об'єкт оренди), яке знаходиться за адресою: вулиця Курчатова Академіка, будинок №22 літ. А для розміщення громадської організації.
Об'єктом оренди є: нежитлові приміщення загальною площею:319,50 (триста дев'ятнадцять цілих п'ять десятих) кв.м, в т.ч. 1 поверх - 319,50 (триста дев'ятнадцять цілих п'ять десятих) кв.м, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору (п. 2.1 Договору).
У п. 2.4. договору зазначено, що орендар вступає у строкове платне користування об'єктом у термін, указаний у цьому договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації цього договору) та акта приймання-передачі об'єкта.
Відповідно до п. 3.1. договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, і затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.20215 р. № 415/1280, і становить без ПДВ:
за базовий місяць оренди грудень 2016 р:
12 грн 75 коп. за 1 кв.м для площі 20,0 кв.м
50 грн 99 коп. за 1 кв.м для площі 299,50 кв.м, що в цілому складає:
7764 грн 28 коп.
30.03.2017 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Громадською організацією "Крок у світле майбутнє" (орендар) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (підприємство) було укладено Договір № 1 про внесення змін до договору від 22.12.2016 №2311 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, згідно з яким пункт 3.1 викладено у новій редакції:
«з 14.03.2017 за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розмір якої згідно з Методикою розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, затвердженою рішенням Київської міської ради від 21.04.20215 р. № 415/1280 та враховуючи, рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 14.03.2017 (протокол №43) становить без ПДВ: за лютий 2017 року становить:
13 грн. 02 ком 1 кв.м, що в цілому складає:
4 159 грн 37 коп. на місяць».
Пунктом 3.1.1 Договору передбачено, що крім орендної плати орендар сплачує:
- компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, яка за грудень 2016 р. складає: 957,93 грн на місяць.
Згідно з розрахунком орендної плати за перший (базовий) місяць оренди нерухомого майна, що є невід'ємною частиною Договору та становить без урахування ПДВ: 127,49 грн для площі 20,00 кв.м та 7636,79 грн для площі 299,50 кв.м., що в цілому складає за базовий місяць розрахунку грудень 2016 року - 7764,28 грн, починаючи з 01.01.2016 року по 31.12.2016;
Згідно з розрахунком орендної плати за перший (базовий) місяць оренди нерухомого майна, що є невід'ємною частиною Договору та становить без урахування ПДВ: 254,98 грн для площі 20,00 кв.м та 15273,59 грн для площі 299,50 кв.м., що в цілому складає за базовий місяць розрахунку грудень 2016 року - 15528,57 грн, починаючи з 01.01.2016 року по 31.12.2016;
Згідно з розрахунком орендної плати за перший (базовий) місяць оренди нерухомого майна, що є невід'ємною частиною Договору та становить без урахування ПДВ: 4159,37 грн для площі 319,50 кв.м., що в цілому складає за базовий місяць розрахунку лютий 2017 року - 4159,37 грн.
Згідно п. 3.2. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.
Відповідно до п. 3.5 договору додатково до орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою та компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою.
Пунктом 3.6 договору визначено, що орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі.
Умовами п. 3.7 Договору оренди, передбачено, що орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця.
Відповідно до п. 3.12 договору, у разі припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує орендну та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою до дня повернення об'єкта за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії цього договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи штрафні санкції, підприємству - балансоутримувача.
Відповідно до п. 4.2.3. договору, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою.
Відповідно до п. 4.3.2. договору, підприємство-балансоутримувач зобов'язане здійснювати контроль за виконанням орендарем умов цього договору і у разі виникнення заборгованості з орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою вжити заходів щодо погашення заборгованості, в тому числі проводити відповідну претензійно-позовну роботу.
Відповідно до п. 4.2.20. договору, орендар зобов'язаний після припинення дії цього договору протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу. Акт приймання-передачі об'єкта підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством-балансоутримувачем. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою.
Пунктом 6.2. договору встановлено, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплаченої орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Цей Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 22.12.2016 до 20.12.2019 (п. 9.1 Договору).
22.12.2016 за актом приймання-передачі нерухомого майна, підписаного сторонами та підприємством-балансоутримувачем, орендодавцем передано, а орендарем прийнято в орендне користування згідно з договором нежитлові приміщення, загальною площею 319,50 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Курчатова, 22, літ А. При цьому, у вказаному акті зазначено, що стан приміщення, що передається в оренду згідно договору - задовільний.
Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором щодо повної та своєчасної оплати орендних платежів та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 10.10.2018 року по 31.07.2021, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 203 425,55 грн заборгованості з орендної плати, 49021,70 грн заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 15 619,36 грн пені, 26 043,77 грн інфляційних втрат та 10909,94 грн 3% річних.
Про належне виконання, зокрема, позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення підприємством-балансоутримувачем своїх зобов'язань за цією угодою.
З урахуванням наведеного, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх законних прав та інтересів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов до наступного обґрунтованого висновку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Матеріалами справи підтверджено, що 22.12.2016 за актом приймання-передачі нерухомого майна, підписаного сторонами та підприємством-балансоутримувачем, орендодавцем передано, а орендарем прийнято в орендне користування згідно з договором нежитлові приміщення, загальною площею 319,50 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Курчатова, 22, літ А.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
На відносини, пов'язані із орендою комунального майна поширювалася дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII від 10.04.1992 та з 01.02.2020 - дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 3 жовтня 2019 року № 157-IX.
У відповідності до ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII від 10.04.1992, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Згідно із ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII від 10.04.1992, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
У договорі сторони погодили, що відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою незалежно від наслідків господарської діяльності щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця (п.3.7. договору).
Згідно із п.3.12. договору у разі припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує орендну плату та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою до дня повернення об'єкта за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії цього договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою та компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи штрафні санкції, підприємству-балансоутримувачу.
Доказів повернення об'єкта оренди (акту приймання-передачі) матеріали справи не містять.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно розрахунку, який було надано позивачем до матеріалів справи та перевірено судом, за користування приміщенням за період з 10.10.2018 року по 31.07.2021 сума заборгованості за орендними платежами з урахуванням часткових оплат становить 203 425,55 грн, заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою становить 49 021,70 грн.
Доказів на спростування заборгованості з орендної плати в сумі 203 425,55 грн та заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в сумі 49021,70 грн відповідачем не надано.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача 203 425,55 грн заборгованості з орендної плати та 49021,70 грн заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою підлягають задоволенню.
Також у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивачем здійснено нарахування пені в розмірі 15 619,36 грн за період з 15.01.2021 по 15.07.2021 та нараховано 3 % річних у розмірі 10 909,94 грн., за період з 01.10.2018 по 31.07.2021 року на відповідні суми заборгованості та 26043,77 грн. інфляційних втрат, нарахованих на зазначені суму боргу згідно з наданим позивачем розрахунком.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень норми статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/21564/16 від 10.07.2019.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних у розмірі 10909,94 грн. та інфляційних втрат в сумі 26043,77 грн., суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає положенням чинного законодавства, а відтак позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Громадської організації "КРОК У СВІТЛЕ МАЙБУТНЄ" про стягнення означених сум компенсаційних виплат підлягають задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо повної та своєчасної орендної плати у тому числі витрат за користування земельною ділянкою, позивач також просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 15619,36 грн., нараховану на відповідні суми боргу із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ згідно з наданим Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" розрахунком.
За приписами статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафними санкціями) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Аналогічні положення містить і частині 1 статті 230 Господарського кодексу України.
За приписами частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Таким чином, законом надано право сторонам встановити в договорі розмір і порядок нарахування штрафних санкцій.
Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплаченої орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
В силу приписів статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 15619,36 грн., суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає положенням Договору та чинного законодавства, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача наведеної суми пені також підлягає задоволенню в повному обсязі.
Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки за Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.
Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви та зменшення позовних вимог складають в сумі 4575,30 грн. та покладаються на відповідача, у зв'язку із задоволенням позову.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Громадської організації "КРОК У СВІТЛЕ МАЙБУТНЄ" (02156, місто Київ, вулиця Курчатова, будинок 22-А, ідентифікаційний код 40281602) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 51-А, ідентифікаційний код 03366500) 305 020 (триста п'ять тисяч двадцять) грн 32 коп. з яких: заборгованість з орендної плати у розмірі 203 425 (двісті три тисячі чотириста двадцять п'ять) грн 55 коп, заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 49 021 (сорок дев'ять тисяч двадцять одна) грн 70 коп. інфляційні втрати у розмірі 26 043 (двадцять шість тисяч сорок три) грн. 77 коп. 3% річних у розмірі 10 909 (десять тисяч дев'ятсот дев'ять) грн 94 коп. пеня у розмірі 15 619 (п'ятнадцять тисяч шістсот дев'ятнадцять) грн. 36 коп. та 4575 (сорок п'ять тисяч сімдесят п'ять) грн 30 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
4. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 10.12.2021
Суддя Владислав ДЕМИДОВ