ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.12.2021Справа №910/15952/21
Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс Плюс Груп"
про стягнення неустойки у загальному розмірі 9 477,00 грн.,
У вересні 2021 року ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс Плюс Груп" про стягнення 9 477,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Артіс Плюс Груп" було на 38 календарних днів прострочено виконання своїх зобов'язань за Договором №46-21 на закупівлю продуктів харчування від 09.02.2021 з поставки позивачу товару, у зв'язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача пені у розмірі 3 334,50 грн. та штрафу у розмірі 6 142,50 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2021 відкрито провадження у справі №910/15952/21; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Вказана ухвала суду від 01.10.2021 була надіслана Товариству з обмеженою відповідальністю "Артіс Плюс Груп" на електронну адресу - artisplus@ukr.net, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та була вручена відповідачу 04.10.2021, що підтверджується довідкою Господарського суду міста Києва про доставку електронного листа.
Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей, про юридичну особу, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що до Єдиного державного реєстру вноситься інформація для здійснення зв'язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти (п. 18 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
З огляду на наведені приписи закону, суд приходить до висновку, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань електронна адреса Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс Плюс Груп" - artisplus@ukr.net є офіційною електронною адресою позивача у розумінні законодавства, в тому числі Господарського процесуального кодексу України.
Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Як вбачається із автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" ухвала суду від 01.10.2021 була доставлена на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс Плюс Груп" - artisplus@ukr.net 04.10.2021 о 11 год. 18 хв.
Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (абз. 2 п. 5 ч. 6 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, у відповідності до господарського процесуального закону ухвала суду від 01.10.2021 є такою, що вручена відповідачу 04.10.2021.
Відповідно до пункту 17.1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.
Порядок набрання чинності положеннями закону (в даному випадку - окремими нормами Господарського процесуального кодексу України) визначений у статті 94 Конституції України, згідно якої закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Абзацом другим пункту 17.16 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС).
Тобто, п. 17.16 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України визначено порядок набрання чинності окремими нормами Господарського процесуального кодексу України - публікації оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Оголошення про створення та забезпечення функціонування ЄСІТС було опубліковано Державною судовою адміністрацією України у газеті "Голос України" №229 (6984) 01.12.2018.
Відтак, з дня публікації Державною судовою адміністрацією України у газеті "Голос України" №229 (6984) 01.12.2018 відповідного оголошення почав свій перебіг 90-денний строк до дати набрання чинності окремими нормами Господарського процесуального кодексу України.
Варто відзначити, що ані Господарський процесуальний кодекс України, ані інший закон не передбачає ні можливості, ні процедури, за якою можна нівелювати (зупинити, перервати) перебіг строку набрання чинності нормами закону (окрім як шляхом прийняття іншого закону), який в даному випадку почав свій перебіг з дати вчинення визначеної абзацом третім пункту 17.16 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України дії - публікації оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що норми Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено право та можливість суду направляти учасникам судового процесу процесуальні документи засобами електронного зв'язку (зокрема, шляхом направлення електронного листа офіційну електронну адресу учасника справи), набрали чинності, тому доставка на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс Плюс Груп" (яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) ухвали суду від 01.10.2021 є належним в розумінні Господарського процесуального кодексу України повідомленням відповідача про розгляд справи №910/15952/21 та встановлені судом строки на подання заяв по суті спору.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду (у постановах від 03.06.2021 у справі №9901/82/21, від 08.07.2021 у справі №9901/75/21) та Верховний Суд (у постановах від 06.08.2019 у справі №2340/4648/18, від 22.08.2019 у справі №520/20958/18, від 10.09.2019 у справі №640/1374/19, від 21.09.2019 у справі №910/12245/19, від 17.06.2020 у справі №910/8423/19, від 28.04.2021 у справі №909/995/19 (909/260/20) неодноразово посилались на те, що альтернативною формою звернення учасників справи до суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи за допомогою використання сервісу "Електронний суд".
В свою чергу, сервіс "Електронний суд" передбачає не лише можливість учасника справи подавати до суду документи в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним електронним підписом, а й направлення судом процесуальних рішень в електронній формі після їх скріпленням електронним підписом судді.
При цьому, програма "Діловодство спеціалізованого суду" передбачає не лише можливість автоматичного направлення на електронні адреси учасників справи процесуальних рішень по справі після їх підписання електронним цифровим підписом судді, а й автоматичне формування довідки про доставку електронного листа з відповідним процесуальним рішенням на електронну адресу учасника справи (при цьому, відомості у програмі "Діловодство спеціалізованого суду" містяться не лише щодо дати доставки, а й щодо часу доставки такого електронного листа).
В даному випадку, ухвала суду від 01.10.2021 про відкриття провадження у справі №910/15952/21 була надіслана Товариству з обмеженою відповідальністю "Артіс Плюс Груп" через сервіс "Електронний суд" після її скріплення власним електронним підписом судді на електронну адресу відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, - artisplus@ukr.net, а відтак є належним повідомленням учасника справи про розгляд справи №910/15952/21 та встановлені судом строки на подання заяв по суті спору як в розумінні Господарського процесуального кодексу України, так і в світлі практики Верховного Суду.
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 01.10.2021 у справі №910/15952/21 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Артіс Плюс Груп" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Згідно ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Артіс Плюс Груп" повинне було подати відзив на позов у строк до 19.10.2021 включно.
15.11.2021 через відділ діловодства суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Артіс Плюс Груп" було подано відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог з тих підстав, що відповідно до умов Договору №46-21 на закупівлю продуктів харчування від 09.02.2021 початок перебігу строку на здійснення поставки товару обумовлений поданням позивачем заявки про поставку товару, в той час як Окрема комендатура охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) відповідної заявки Товариству з обмеженою відповідальністю "Артіс Плюс Груп" не направляла (не вручала). Також відповідач звертає увагу суду, що позов в межах справи №910/15952/21 подано без дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, оскільки до нього не долучено жодного доказу, що посвідчує право підпису безпосередньо керівника військової частини, та не доведено, що військова частина взагалі має право подавати позовні заяви. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Артіс Плюс Груп" стверджує, що деякі долучені до позовної заяви докази не засвідчені належним чином, а у змісті позовної заяви не зазначено про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви. У змісті відзиву відповідач зазначає, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
При цьому, відповідач вказує, що ним не пропущено строк на подання відзиву, оскільки Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 наступного змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Проте суд не погоджується із вказаними доводами відповідача та звертає увагу адвоката Журавського О.А., що 17.07.2020 (тобто, більш як рік тому) набрав чинності Закон України №731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким, зокрема, було викладено пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в новій редакції.
Відповідно до вже понад рік чинної редакції пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Тобто, встановлений ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2021 у справі №910/15952/20 строк на подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Артіс Плюс Груп" відзиву закінчився 20.10.2021, а відтак відзив відповідачем поданий із пропуском процесуального строку.
При цьому, навіть якщо обраховувати перебіг строку на подання відзиву з дати одержання Товариством з обмеженою відповідальністю "Артіс Плюс Груп" ухвали суду від 01.10.2021 засобами поштового зв'язку - 21.10.2021 (про що відповідачем зазначено на першому аркуші відзиву), то відповідач повинен був подати відзив до 05.11.2021, проте до відділу діловодства суду відзив було подано 15.11.2021.
Згідно частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За положеннями статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
За змістом частин 1 та 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України пропущений учасником справи процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Однак ні зміст відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс Плюс Груп", ні долучені до нього документи не містять клопотання (заяви) відповідача про поновлення відповідного процесуального строку, а також відповідачем не зазначено причин порушення встановленого судом строку.
Відтак, відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс Плюс Груп" залишається судом без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України.
29.11.2021 засобами поштового зв'язку від ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що п. 5.1 спірного договору визначено, що товар повинен був бути поставлений відповідачем не пізніше 28.02.2021, проте фактично такий товар був поставлений лише 08.04.2021. Також позивач вказав, що керівник ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) - Мелешко Олександр Михайлович в силу ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України наділений правом від імені ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) звертатись із позовом до господарського суду.
07.12.2021 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс Плюс Груп" надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказує, що розділом 5 спірного договору передбачено, що поставка товару за цим договором складає один робочий день після отримання заявки від замовника. Також відповідач звертає увагу суду, що позов в межах справи №910/15952/21 подано без дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, оскільки до нього не долучено жодного доказу, що посвідчує право підпису безпосередньо керівника військової частини, та не доведено, що військова частина взагалі має право подавати позовні заяви. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Артіс Плюс Груп" стверджує, що деякі долучені до позовної заяви докази не засвідчені належним чином, а у змісті позовної заяви не зазначено про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви. У змісті заперечень на відповідь на відзив відповідач зазначає, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Оскільки сторонами було подано всі передбачені Господарським процесуальним кодексом України заяви по суті спору у справі №910/15952/21, суд прийшов до висновку про можливість вирішення справи за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
Щодо права ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на подання позову, суд звертає увагу відповідача, що частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України кожній юридичній особі гарантується право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За приписами статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
За інформацією із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 01.08.2003 було проведено державну реєстрацію відомостей про юридичну особу - Окрему комендатуру охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ).
Тобто, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) є юридичною особою, якій частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України гарантується право на звернення до господарського суду із позовом.
Частиною 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Варто відзначити, що підписання та подання позовної заяви до господарського суду є нічим іншим як участю у господарській справі.
Як вбачається із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 18.09.2015 та на даний час керівником ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) є ОСОБА_1 , який і підписав позовну заяву від імені позивача.
Тобто, керівник ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) в силу Господарського процесуального кодексу України та Цивільного кодексу України наділений правом безпосереднього підпису позовної заяви від імені вказаної юридичної особи.
Відомості щодо реєстрації юридичної особи позивача та його керівника оприлюднені у формі відкритих даних згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", містяться у відкритому реєстрі - Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, доступ до них є вільним, а відтак не підлягають доведенню шляхом подання відповідних доказів.
З огляду на викладене, доводи відповідача (викладені у запереченнях на відповідь на відзив) з приводу недотримання позивачем при поданні позовної заяви вимог Господарського процесуального кодексу України з підстав відсутності доказів наявності у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) права подавати позов до господарського суду та наявності у керівника позивача права підписувати позовну заяву є необґрунтованими.
Щодо суті спору, то 09.02.2021 між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артіс Плюс Груп" (постачальник) укладено Договір №46-21 на закупівлю продуктів харчування (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1. якого (в редакції Додаткової угоди №1 від 09.02.2021 до Договору) постачальник зобов'язався передати у власність замовнику (товароодержувачу) продукти харчування (код ДК 021:2015-15530000-2 - вершкове масло (масло вершкове не менше 72,5% жирності) у кількості, в асортименті і за цінами згідно із специфікацією, яка додається до договору і є його невід'ємною частиною, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити такі товари на умовах цього договору.
Згідно п. 1.3 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 09.02.2021 до Договору) товароодержувач - уповноважена особа військової частини за місцем поставки згідно з специфікацією (Додаток №1).
У пункті 5.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 09.02.2021 до Договору) зазначено, що відвантаження та доставка товару до товароодержувача проводиться на підставі документів, оформлених замовником з подальшим його перевезенням в місця, визначені специфікацією (Додаток №1), проводиться за рахунок коштів (або транспортом) постачальника в строки, передбачені п. 5.2 цього договору.
Пунктом 5.2 Договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 11.02.2021) передбачено, що поставка товару за цим договором складає п'ять робочих днів, починаючи з 10 числа календарного місяця, якщо інше не передбачено листом замовника, але не пізніше 28.02.2021.
Заявка замовника подається шляхом надсилання її на електронну пошту
Постачальника - artis080119@ukr.net. Доказом отримання заявки вважається лист-підтвердження про отримання заявки від постачальника протягом однієї робочої доби на електронну адресу замовника - prod1498@i.ua. У разі відсутності такого листа, доказом отримання постачальником заявки замовника вважати лист-підтвердження про направлення заявки від адміністратора поштового домену (провайдера).
У пункті 5.5 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 09.02.2021 до Договору) сторонами було погоджено, що датою прийняття та передачі у власність товару вважати дату вказану уповноваженою особою товароодержувача та представника постачальника при отриманні товару в акті приймання-передавання товару для перевезення.
Відповідно п. 7.2 Договору за порушення строків виконання зобов'язання з нього стягується пеня в розмірі 0,1 відсотка від вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За порушення термінів поставки понад 30 днів стягується штраф у розмірі 7%.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2021 (п. 10.1 Договору).
У Специфікації (Додаток №1) сторонами було погоджено, що масло вершкове не менше 72,5% жирності (код ДК 021:2015-15530000-2 - вершкове масло) у кількості 500 кг загальною вартістю 87 750,00 грн. з ПДВ має бути поставлене у військову частину НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Товариством з обмеженою відповідальністю "Артіс Плюс Груп" було поставлено Окремій комендатурі охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) масло вершкове не менше 72,5% жирності у кількості 500 кг загальною вартістю 87 750,00 грн., що підтверджується накладною №001439 від 01.04.2021 та актом №001439 приймання-передавання товару для перевезення від 08.04.2021.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача, що відповідачем прострочено виконання свого зобов'язання з поставки товару у визначений Договором строк, у зв'язку з чим наявні правові підстави для застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс Плюс Груп" передбачених п. 7.2 Договору штрафу та пені.
Укладений сторонами Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 165, 173, 174, 175, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як вбачається з умов Договору та Специфікації (Додаток №1 до Договору) відповідачем було взято на себе зобов'язання поставити позивачу масло вершкове не менше 72,5% жирності у кількості 500 кг.
Пунктом 5.2 Договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 11.02.2021) передбачено, що поставка товару за цим договором складає п'ять робочих днів, починаючи з 10 числа календарного місяця, якщо інше не передбачено листом замовника, але не пізніше 28.02.2021.
Заявка замовника подається шляхом надсилання її на електронну пошту
Постачальника - artis080119@ukr.net. Доказом отримання заявки вважається лист-підтвердження про отримання заявки від постачальника протягом однієї робочої доби на електронну адресу замовника - prod1498@i.ua. У разі відсутності такого листа, доказом отримання постачальником заявки замовника вважати лист-підтвердження про направлення заявки від адміністратора поштового домену (провайдера).
За приписами статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).
Суд відзначає, що ні із пункту 5.2 Договору, ні із Розділу 5 Договору в цілому не вбачається, що сторони обумовили початок перебігу строку поставки товару поданням позивачем як замовником заявки.
Пунктом 5.10 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 09.02.2021 до Договору) передбачено, що достроково поставка товару допускається тільки за письмовою згодою з замовником.
Із системного аналізу п. 5.2 Договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 11.02.2021) та п. 5.10 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 09.02.2021 до Договору) вбачається, що визначення порядку подання позивачем заявки та необхідність її подання передбачені сторонами для врегулювання ситуації, коли замовник (покупець) бажатиме, щоб товар був поставлений постачальником в інший термін/строк, ніж обумовлений у п. 5.2 Договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 11.02.2021). Відтак, неподання/непаправлення замовником (покупцем, позивачем) заявки на постачання товару постачальнику (відповідачу), жодним чином не створює правових наслідків у вигляді ненастання строку з виконання зобов'язання з постачання товару.
Більше того, за доводами відповідача ним взагалі не було отримано від позивача заявки, однак наведені обставини не перешкодили Товариству з обмеженою відповідальністю "Артіс Плюс Груп" виконати свої зобов'язання за Договором з поставки товару у квітні 2021 року. Тобто, з огляду на те, що в Договорі та у Специфікації було обумовлено строк поставки, місце поставки, порядок поставки та прийняття товару, то неподання позивачем (як покупцем) заявки на постачання товару жодним чином не перешкоджало виконанню відповідачем свого обов'язку з постачання товару.
За приписами ст. 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.
Статтею 213 Цивільного кодексу України визначено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Приймаючи до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, суд приходить до висновку, що у відповідності до п. 5.2 Договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 11.02.2021) сторонами було погоджено термін поставки товару - до 28.02.2021.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Артіс Плюс Груп" повинне було поставити Окремій комендатурі охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (Військова частина 1498) масло вершкове не менше 72,5% жирності у кількості 500 кг до 28.02.2021 включно.
При цьому, у даному випадку суд не застосовує приписи частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, оскільки дана норма визначає порядок обрахунку строку, який визначений у календарних днях, а не терміну, який визначений певною календарною датою.
Наведене тлумачення законодавства суд обґрунтовує тим, що сторони, погоджуючи строк (у календарних днях від певної події), не мають можливості перебачити, на який саме день припаде закінчення такого строку. В той же час, погоджуючи термін (дату виконання зобов'язання), сторони не позбавлені можливості визначити за допомогою календаря на який саме день припаде настання строку виконання зобов'язання, а відтак у відповідності ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України не позбавлені можливості визначити останнім днем виконання зобов'язання вихідний, святковий або інший неробочий день, коли відповідно до суті зобов'язання, яке підлягає виконанню, його виконання можливе у неробочий день.
Судом враховано, що виконання такого зобов'язання, як постачання товару, є можливим навіть у вихідний день та не залежить від роботи банківських установ, а відтак сторони не були позбавлені можливості визначити термін виконання зобов'язання на вихідний день - неділю.
Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Сторонами у п. 5.5 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 09.02.2021 до Договору) було погоджено інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар - товар вважається поставлений у дату, вказану уповноваженою особою товароодержувача та представника постачальника при отриманні товару в акті приймання-передавання товару для перевезення.
За приписами ч. 1 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Так, у акті №001439 приймання-передавання товару для перевезення, товароодержувачем - військовою частиною НОМЕР_2 вказано, що товар та передбачені Договором документи на нього були одержані 08.04.2021.
Як вбачається із положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відтак, Товариством з обмеженою відповідальністю "Артіс Плюс Груп" було виконано свій обов'язок з поставки позивачу товару 08.04.2021, тобто із порушенням визначеного п. 5.2 Договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 11.02.2021) термін поставки товару.
Щодо доводів відповідача, що матеріали справи №910/15952/21 не містять належних доказів, з огляду на неналежне засвідчення таких доказів, то суд відзначає наступне.
Доказами, на підставі яких судом було встановлено факт порушення відповідачем своїх зобов'язань з своєчасної поставки товару, є Договір, Додаткова угода №1 від 09.02.2021, Додаткова угода №2 від 11.02.2021, Специфікація (Додаток №1) та акт №001439 приймання-передавання товару для перевезення від 08.04.2021.
Частиною 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (ч. 5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України).
Договір, Додаткова угода №1 від 09.02.2021, Додаткова угода №2 від 11.02.2021, Специфікація (Додаток №1) та акт №001439 приймання-передавання товару для перевезення від 08.04.2021 засвідчені у відповідності до приписів ч. 5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України - на кожному аркуші наведених документів міститься напис "згідно з оригіналом", зазначено посаду та ПІБ особи, яка їх засвідчувала, - О.М. Мелешко (керівник позивача), дату засвідчення - 21.09.2021, проставлено підпис вказаної особи, а також всі засвідчувальні написи скріплені печаткою відповідача.
В свою чергу, суд відзначає, що відповідач не ставив під сумнів відповідність наданих позивачем копій документів оригіналам та не звертався до суду із клопотанням про витребування оригіналів таких письмових доказів.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість тверджень Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс Плюс Груп" про відсутність належних та достовірних доказів в матеріалах справи №910/15952/21.
Як визначено у абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Оскільки у відповідності до умов п. 5.2 Договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 11.02.2021) відповідач повинен був поставити товар позивачу до 28.02.2021 включно, однак такий товар був фактично поставлений лише 08.04.2021, то відповідно Товариство з обмеженою відповідальністю "Артіс Плюс Груп" є таким, що прострочило виконання своїх зобов'язань в цій частині.
Відповідач не навів обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідач у встановлений Договором термін свого обов'язку з поставки частини товару (масла вершкового не менше 72,5% жирності у кількості 500 кг) не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно приписів ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За приписами ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом п. 7.2 Договору передбачено, що за порушення термінів поставки понад 30 днів стягується штраф у розмірі 7%.
Оскільки прострочення відповідача тривало з 01.03.2021 по 07.04.2021, тобто понад 30 днів, то відповідно наявні правові підстави для застосування передбаченого п. 7.2 Договору штрафу.
Отже, здійснивши перерахунок 7% від вартості неналежно виконаного зобов'язання (вартості 500 кг масла вершкового не менше 72,5% жирності), постачання якого було прострочено, - 87 750,00 грн., суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення штрафу розмірі 6 142,50 грн. за прострочення виконання відповідачем зобов'язання за спірним Договором з своєчасної поставки товару є правомірною.
Відповідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2 Договору визначено, що за порушення строків виконання зобов'язання з нього стягується пеня в розмірі 0,1 відсотка від вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення.
З наведеного пункту Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір (0,1 відсотка від вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання) порядок нарахування пені (за кожен день прострочення), проте не визначено строк такого нарахування, а відтак в силу приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України період нарахування штрафних санкцій обмежено піврічним терміном.
Суд відзначає, що виходячи з того, що сторони в умовах Договору передбачили застосування у разі порушення строку поставки товару (негрошового зобов'язання) пені у розмірі 0,1% від вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення; спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання, то до спірних правовідносин положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" щодо обмеження пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України не застосовуються, оскільки в даному випадку має місце прострочення саме негрошового договірного зобов'язання відповідача.
Пунктом 5.5 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 09.02.2021 до Договору) було погоджено, що датою поставки товару вважається дата, вказана уповноваженою особою товароодержувача та представника постачальника при отриманні товару в акті приймання-передавання товару для перевезення.
В акті №001439 приймання-передавання товару для перевезення зазначено, що датою поставки товару є 08.04.2021
З огляду на наведене правомірним є нарахування відповідачу пені до 07.04.2021 включно (день, що передував дню поставки товару, вказаному у акті №001439 приймання-передавання товару для перевезення від 08.04.2021).
Таким чином, правомірним є нарахування пені з 01.03.2021 по 07.04.2021, що складає 38 календарних днів.
Здійснивши перерахунок пені з урахуванням встановленого судом періоду, протягом якого є правомірним нарахування пені - з 01.03.2021 по 07.04.2021, та погодженого сторонами розміру пені (0,1 відсотка від вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання), суд прийшов до висновку, що правомірним є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс Плюс Груп" пені у розмірі 3 334,50 грн.
Суд не застосовує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 21.10.2015 у справі №6-2003цс15, від 11.10.2017 у справі №6-1374цс17, висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, сформульовані у постановах від 09.12.2019 у справі №524/5152/15-ц, від 18.03.2020 у справі №183/2122/15-ц, від 10.06.2020 у справі №133/474/15-ц, щодо неможливості одночасного стягнення штрафу та пені, оскільки даного висновку касаційний суд дійшов за результатом розгляду цивільних спорів щодо боржників фізичних осіб за кредитними договорами, що не є подібними правовідносинами до правовідносин у даній справі щодо стягнення неустойки за порушення господарського зобов'язання за договором поставки, які регулюються Господарським кодексом України.
Аналогійний висновок щодо неможливості застосування правової позиції Верховного Суду України, наведеної у постанові №6-2003цс15 від 21.10.2015, до господарських правовідносин наведений у постановах Верховного Суду від 08.08.2018 у справі №908/1843/17 та від 20.06.2018 у справі №911/2314/17.
Крім того, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Відповідний правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2019 у справі №910/7398/18, від 27.09.2019 у справі 910/10939/18, від 27.09.2019 у справі №923/760/16, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.
У постанові від 19.09.2019 у справі №904/5770/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарького кодексу України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Щодо інших доводів відповідача, то суд вважає їх недоречними та, керуючись практикою Європейського суду з прав людини (параграф 23 рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України"), вважає, що обов'язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
За таких обставин позовні вимоги ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) підлягають задоволенню повністю, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс Плюс Груп" підлягають стягненню штраф у розмірі 6 142,50 грн. та пеня у розмірі 3 334,50 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, який сплачений позивачем за подання даного позову до господарського суду, покладається на відповідача у зв'язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Артіс Плюс Груп" у запереченнях на відповідь на відзив (які були подані в межах встановленого ухвалою суду від 01.10.2021 строку) зазначає про понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).
Першою заявою відповідача по суті спору є відзив на позов, який в даному випадку судом залишено без розгляду у зв'язку з пропуском Товариством з обмеженою відповідальністю "Артіс Плюс Груп" строку на його подання.
Відтак, оскільки відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс Плюс Груп", в змісті якого викладено попередній розрахунок суми судових витрат відповідача, залишено судом без розгляду, то у суду наявні правові підстави для відмови у відшкодуванні судових витрат відповідача згідно ч. 2 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України.
Попри наведене, суд відзначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи (якими, зокрема, є витрати на професійну правничу допомогу), покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, оскільки позовні вимоги ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) задоволено повністю, то витрати відповідача на професійну правничу допомогу в межах справи №910/15952/21 покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Артіс Плюс Груп".
Керуючись ст.cт. 2, 13, 74, 76, 79, 91, 126, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс Плюс Груп" (04205, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 27В, кв. 103; ідентифікаційний код 42703614) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) штраф у розмірі 6 142 (шість тисяч сто сорок дві) грн. 50 коп., пеню у розмірі 3 334 (три тисячі триста тридцять чотири) грн. 50 коп. та судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 09.12.2021.
Суддя Р.В. Бойко