ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.11.2021Справа № 910/9024/21
За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м. Київ
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ
про стягнення 5 853 067,09 грн, -
суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Герасименко І.В. (адвокат за довіреністю №1163 від 14.06.2021 року);
від відповідача: Шатарська Т.Н. (адвокат за довіреністю №326 від 30.12.2020 року).
04.06.2021 року Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" подано до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (відповідач) основної суми заборгованості в розмірі 6 921 417,19 грн, суми інфляційних втрат в розмірі 205 087,20 грн та суми 3% річних в розмірі 65 592,57 грн, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору про врегулювання небалансів електричної енергії №441 від 16.08.2019 року в частині розрахунку за поставлену позивачем електроенергію.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.08.2021 року.
25.06.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що НЕК «Укренерго» сплачує вартість небалансів у разі надання учасником ринку рахунку, завантаженого ним із системи управління ринком. До отримання такого рахунка НЕК «Укренерго» не має підстав виконувати грошове зобов'язання, строк виконання якого не настав.
В підготовчому засіданні 03.08.2021 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 12.10.2021.
03.08.2021 відповідачем було подано клопотання про зменшення 3% річних.
18.08.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що на виконання вимог чинного законодавства було сформовано відповідні рахунки за електричну енергію, проте відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, здійснював оплату за продану електричну енергію для врегулювання небалансів частково, з порушенням строків, встановлених договором.
Окрім того, у відповіді на відзив позивач заявив клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення 996 581,20 грн основного боргу у зв'язку з його частковою сплатою відповідачем цієї суми після подачі позову до суду.
19.08.2021 до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зменшення 3% річних, в яких він зазначає, що право на нарахування відповідачу 3% річних та інфляційних втрат передбачене ст. 625 ЦК України та не може бути обмежене.
27.09.2021 до суду від позивача надійшло клопотання №48 від 27.092021 про закриття провадження у справі в частині стягнення 342 447,71 грн основного боргу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2021 провадження у справі №910/9024/21 за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 7 192 096,96 грн, в частині позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" суми боргу в розмірі 1 339 028,91 грн закрито.
Ухвалою від 12.10.2021 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду справи по суті на 23.11.2021 року.
18.10.2021 року від відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення 3% річних.
22.11.2021 року від відповідача до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення 2 850 605,22 грн.
В судовому засіданні 23.11.2021 року оголошено перерву до 30.11.2021 року.
24.11.2021 року позивачем подано до суду заяву про закриття провадження в справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 2 803 283,94 грн.
24.11.2021 року відповідачем подано до суду клопотання про закриття провадження в справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 2 803 283,94 грн.
В засіданні 30.11.2021 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (СВБ) подало до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (ОСП/АР) заяву-приєднання до Договору про врегулювання небалансів електричної енергії, затвердженого наказом ПАТ «НЕК «Укренерго» від 16.08.2019 №441.
ПАТ «НЕК «Укренерго» повідомило про приєднаня ПАТ «АК «Київводоканал» до умов Договору із визначення ідентифікатора Договору №0545-01024 та дати акцептування 01.09.2019 року.
Пунктами 1.1., 1.2 договору про врегулювання небалансів електричної енергії визначено, що цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії стороні відповідальній за баланс (СВБ), у тому числі її балансуючої групи.
Вказаний договір є публічним, укладений сторонами з урахуванням статті 634 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 1.3. договору СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження її до балансуючої групи.
За змістом пункту 1.4. договору ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку, що затверджені Постановою НКРЕП 14.03.2018 №307 (далі - Правила ринку).
Відповідно до п.п. 1.5., 2.1., 2.2. договору врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку. Вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються адміністратором ринку (АР) для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Порядок розрахунків обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.
Пунктами 5.1., 5.6. договору передбачено, що виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначеної главою 2 цього договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору. Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку.
Згідно із п. 3.4. договору СВБ має право отримувати плату за електричну енергію, продану ОСП за результатом врегулювання небалансів на ринку електричної енергії та за результатом інших платежів, передбачених Правилами ринку, в той час, як згідно з п. 3.3 договору ОСП зобов'язаний проводити розрахунки з СВБ у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку.
Відповідно до п. 5.1. договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначеної главою 2 договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору. Пунктами 7.7.1., 7.7.2. Правил ринку передбачено, що платіжні документи для торгового дня надаються відповідним учасникам ринку на другий робочий день після цього дня, а платіжні документи для торгового місяця (стосовно оплати наданих ДП) надаються відповідним учасникам ринку на восьмий робочий день після останнього дня місяця. Оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох банківських днів з дати направлення рахунка відповідно до п. 7.7.4 Правил ринку.
Протягом періоду з 21.09.2020 по 10.05.2021 позивачем були виставлені відповідачу рахунки за небаланси електричної енергії, згідно з якими відповідач зобов'язаний протягом чотирьох банківських днів з моменту їх отримання сплатити за куповану електричну енергію з метою врегулювання небалансів.
Позивач у позовній заяві зазначає, що ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" не виконало свої зобов'язання, зокрема, щодо сплати зазначених рахунків, та має заборгованість перед КП "Харківводоканал" за договором про врегулювання небалансів електричної енергії у розмірі 5 582 388,28 грн, з урахуванням часткової оплати, в тому числі, щодо якої провадження було закрито на суму в розмірі 1 339 028,91 грн.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідачем оплата за надані позивачем послуги за договором в повному обсязі здійснена не була, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 5 582 388,28 грн, що стало підставою звернення позивача з позовом до суду.
Враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача, окрім суми основного боргу, також інфляційні збитки в розмірі 205 087,20 грн та 3% річних у розмірі 65 592,57 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Приватне акціонерне товариство "НЕК "Укренерго" є оператором системи передачі, на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків (далі - АР).
Відповідно до статті 52 Закону України "Про ринок електричної енергії" адміністратор розрахунків забезпечує організацію роботи ринку електричної енергії відповідно до цього Закону, Правил ринку та Кодексу комерційного обліку. Функції адміністратора розрахунків покладаються на оператора системи передачі.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори про врегулювання небалансів.
За змістом частини 1 статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок.
Частиною 5 статті 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку.
Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку.
Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором.
Сторони, відповідальні за баланс, зобов'язані надавати гарантії виконання фінансових зобов'язань за договорами про врегулювання небалансів відповідно до правил ринку.
Позивач як учасник ринку використовує у своїй діяльності систему управління ринком (Market management system) через мережу Інтернет за http://mms.ua. energy/. Адміністратор ринку (АР) надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.
Пунктом 1.9.1. гл. 1.9. розділу І Правил ринку затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №307 від 14.03.2018 (далі - Правила ринку) передбачено, що оператор системи передачі (ОСП) забезпечує функціонування балансуючого ринку, а також здійснює купівлю-продаж небалансів електричної енергії.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Судом встановлено, що протягом періоду з 21.09.2020 по 10.05.2021 ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" (в якості АР) через систему управління ринком були виставлені рахунки (інвойси) за небаланси електричної енергії, згідно з якими відповідач зобов'язаний сплатити за куповану енергію з метою врегулювання небалансів.
В матеріалах справи наявні скріншоти з особистого кабінету ПАТ «АК «Київводоканал», з яких вбачається, що сама система управління ринком (Market management system) автоматично формує дату виставлення інвойсу, зазначає дату інвойсу за яку його сформовано та останній день його сплати.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що у спірний період з вересня 2020 по травень 2021 позивачем, на умовах договору, здійснено продаж електричної енергії відповідачу, що підтверджується рахунками-фактурами (інвойсами), які наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій.
Проте відповідач не виконав свої зобов'язання, щодо сплати зазначених рахунків внаслідок чого у Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" виникла заборгованість перед позивачем в сумі 5 582 388,28 грн, у зв'язку з чим її стягнення з відповідача є обґрунтованим.
В той же час, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального кодексу можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Як встановлено судом, станом на момент винесення рішення в справі відповідачем сплачено частину суми заборгованості в розмірі 2 803 283,94 грн.
Зазначена обставина підтверджується наданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень, долученими відповідачем.
Оскільки, після звернення позивача до суду з даним позовом, відповідачем сплачено позивачеві частину суми заборгованості в розмірі 2 803 283,94 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, тому, у зв'язку з відсутністю спору в цій частині, провадження у справі щодо стягнення з ПАТ «НЕК «Укренерго» суми заборгованості в розмірі 2 803 283,94 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
При цьому, Судом встановлено, що станом на момент звернення до суду з даним позовом Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" заборгованість в розмірі 2 779 104,34 грн сплачено так і не було.
Відповідно до п. 7.3.1. Правил ринку АР на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов'язана сплатити АР, або суми, що АР зобов'язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.
Згідно з п. 7.7.3. Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа.
У п. 7.7.4. Правил ринку визначено, що оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.
Виходячи зі змісту спірних правовідносин сторін та аналізу приписів Правил ринку, можна дійти висновку, що обов'язком щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку (в даному випадку ОСП та СВБ) в Системі наділений саме адміністратор розрахунків.
Отже, у розумінні положень Правил ринку, з урахуванням змісту договору, направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється АР через систему управління ринком, зокрема, систему розрахунків за небаланси електричної енергії.
З огляду на положення п. 7.7.4. Правил ринку, строк на оплату платіжного документа здійснюється протягом чотирьох днів з дати направлення рахунків АР в Системі.
Отже, у розумінні положень Правил ринку, з урахуванням змісту договору, направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється АР через систему управління ринком, зокрема, систему розрахунків за небаланси електричної енергії.
Твердження відповідача щодо того, що позивач не надав підтверджень щодо отримання відповідачем надісланих йому рахунків суд визнає необґрунтованими, оскільки ані Правилами ринку, ані умовами договору не передбачено направлення рахунків у інший спосіб, а тому суд вважає належним їх направлення (формування) АР у системі розрахунків за небаланси електричної енергії.
Враховуючи п. 7.6.4 Правил ринку, суд зазначає, що строк на оплату платіжного документа здійснюється протягом чотирьох днів з дати направлення рахунків АР в Системі.
У зв'язку з викладеним, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність доказів направлення рахунків зі сторони позивача відповідачу.
За таких обставин, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості нормативно та документально доведені згідно встановлених вище обставин, а тому підлягають задоволенню на суму в розмірі 2 779 104,34 грн із закриттям провадження у справі в частині стягнення суми в розмірі 2 803 283,94 грн.
Крім того, у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 65 592,57 грн 3% річних та 205 087,20 грн інфляційних втрат.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).
Згідно з п. 4.1. договору за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть одна перед одною відповідальність, передбачену чинним законодавством.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та арифметичну правильність, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 65 592,57 грн 3% річних та 205 087,20 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому за положенням ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Однак, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Надавши оцінку доводам відповідача, враховуючи усі обставини справи, ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором у спірний період, та майнові інтереси обох учасників, принцип справедливості, суд не вбачає підстав для зменшення розміру 3% річних, заявленої позивачем до стягнення з відповідача.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 2 779 104,34 грн (з урахуванням закриття провадження у справі в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 2 803 283,94 грн), сума 3% річних в розмірі 65 592,57 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 205 087,57 грн.
Судовий збір, у розмірі 107 881,45 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволення позовних вимог та з урахуванням того, що сплати основної суми заборгованості відповідачем проведені після відкриття провадження у даній справі, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Провадження у справі №910/9024/21 щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" заборгованості з в розмірі 2 803 283,94 грн закрити.
2. Позов задовольнити повністю.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (ідентифікаційний код 00100227, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (ідентифікаційний код 03327664, місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-а) суму основного боргу в розмірі 2 779 104,34 грн (два мільйона сімсот сімдесят дев'ять тисяч сто чотири гривни 34 копійки), суму інфляційних втрат в розмірі 205 087,20 грн (двісті п'ять тисяч вісімдесят сім гривень 20 копійок), суму 3% річних в розмірі 65 592,57 грн (шістдесят п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дві гривни 57 копійок) та суму судового збору в розмірі 107 881,45 грн (сто сім тисяч вісімсот вісімдесят одна гривна 45 копійок).
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене 10.12.2021 року.
Суддя С. МОРОЗОВ