ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.12.2021Справа № 910/11873/21
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум-Аудит"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фін Капітал"
про стягнення 18 472,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Максимум-Аудит" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фін Капітал" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 18 472,00 грн., з яких 15 000,00 грн. основного боргу, 960,00 грн. пені, 2 025,00 грн. інфляційних втрат, 487,00 грн. 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором на надання аудиторських послуг № 05/05-4 від 05.05.2020 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за надані послуги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 відкрито провадження у справі № 910/11873/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень щодо відповіді на відзив.
Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/11873/21 відповідач та позивач повідомлялися належним чином, що підтверджується повернутими на адресу суду повідомленнями про вручення поштових відправлень.
На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
05.05.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Максимум-Аудит" (надалі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фін капітал" (надалі - відповідач, замовник) укладено Договір № 05/05-4 на надання аудиторських послуг (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати завдання з надання впевненості щодо звітних даних фінансової установи за 2019 рік, що подаються до Нацкомфінпослуг у відповідності до вимог Розпорядження Нацкомфінпослуг № 3840 від 26.09.2017 року.
Відповідно до п. 1.2. Договору завдання з надання впевненості охоплює діяльність замовника, результати якої відображені у його звітних даних до Нацкомфінпослуг за 2019 рік.
Пунктом 2.8. Договору передбачено, що датою фактичного надання результатів послуг виконавцем і їх прийняття замовником є дата підписання акту прийому послуг.
Згідно з п. 3.1., 3.2. Договору вартість послуг становить 15 000,00 грн. Вартість послуг оплачується замовником наступним чином: 50% вартості послуг замовник сплачує протягом 3-х банківських днів з дати підписання даного договору; 50% вартості послуг сплачуються замовником по факту підписання актів прийому наданих послуг, що засвідчують надання послуг, вказаних в п. 1.1. договору, у триденний строк з дати його підписання.
Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по даному договору (п. 8.1. Договору).
На виконання умов Договору № 05/05-4 від 05.05.2020 року позивач надав, а відповідач прийняв обумовлені договором послуги на загальну суму 15 000,00 грн., що підтверджується Актом надання послуг № 05/05-4 від 27.05.2020 року.
Послуги за вказаним актом надання послуг за якістю та кількістю прийняті відповідачем без заперечень, про що свідчать підписи та печатки сторін на даному акті.
Як зазначає позивач, за надані послуги відповідач не розрахувався, відтак, відповідач, за розрахунками позивача, має заборгованість за договором в розмірі 15 000,00 грн.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, грошового зобов'язання з оплати наданих згідно Договору № 05/05-4 від 05.05.2020 року послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 15 000,00 грн.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 960,00 грн. пені, 2 025,00 грн. інфляційних втрат та 487, 00 грн. 3 % річних.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно з ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).
За приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
Як вже було встановлено судом вище, 05.05.2020 року між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, було укладено Договір № 05/05-4 на надання аудиторських послуг.
Відповідно до п. 3.1. Договору вартість послуг становить 15 000,00 грн.
Судом встановлено, що в обгрунтування позовних вимог позивач надав копію Акту надання послуг № 05/05-4 від 27.05.2020 року на суму 15 000,00 грн., який підписаний обома представниками сторін без заперечень.
Пунктом 3.2. договору визначено, що вартість послуг оплачується замовником наступним чином:
- 50% вартості послуг замовник сплачує протягом 3-х банківських днів з дати підписання даного договору;
- 50% вартості послуг сплачуються замовником по факту підписання актів прийому наданих послуг, що засвідчують надання послуг, вказаних в п. 1.1. договору, у триденний строк з дати його підписання.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно з ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За приписами ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).
З огляду на положення пункту п. 3.2. Договору та дату підписання Акту надання послуг № 05/05-4 від 27.05.2020 року останнім днем строку оплати наданих послуг був 01.06.2020 року, оскільки 30 та 31 травня є вихідними днями.
При цьому, за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань щодо не здійснення оплати вартості наданих послуг, тоді як строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати послуг настав, а наявність заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідач доказів сплати боргу в повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав.
Крім того, відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № 05/05-4 від 05.05.2020 року у розмірі 15 000,00 грн.
Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь 960,00 грн. пені, 2 025,00 грн. інфляційних втрат та 487,00 грн. 3 % річних.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В п. 5.5. Договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати послуг виконавця, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,05% від вартості несвоєчасно оплачених послуг, зазначених у пункті 3.1. даного Договору.
Як вбачається з розрахунку пені, який викладено позивачем у позовній заяві, позивач здійснює нарахування пені у розмірі 0,05% за період з 01.06.2020 року по 01.11.2020 року від суми простроченого зобов'язання за шість місяців.
Однак, таке нарахування пені є необґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочення платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачено в цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Згідно п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
З огляду на встановлені судом вище обставини, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з 02.06.2020 року, отже саме з цієї дати слід здійснювати нарахування пені.
Здійснивши власний розрахунок пені за період з 02.06.2020 року по 01.11.2020 року, судом встановлено, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 768,85 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені позивачу належить відмовити.
Згідно з приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В частині нарахування інфляційного збільшення боргу судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
-час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
-час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Оскільки прострочення виконання зобов'язання виникло з 02.06.2020 року, правомірним є нарахування інфляційних втрат за період з червня 2020 року по 30 червня 2021 року.
Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 1 452,14 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат позивачу належить відмовити.
Крім того, здійснивши власний розрахунок 3% річних за період з 02.06.2020 року по 01.07.2021 року (граничний строк нарахування 3% річних визначений позивачем), суд встановив, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 486,27 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних позивачу належить відмовити.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 15 000,00 грн. основного боргу, 768,85 грн. пені, 486,27 грн. 3% річних, 1 452,14 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум-Аудит" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фін капітал" про стягнення 18 472,00 грн. - задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фін капітал" (04053, м. Київ, вул. Вознесенський узвіз, 14, кімната 16/20, ідентифікаційний код 40139920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум-Аудит" (03022, м. Київ, вул. Михайла Максимовича, 26, приміщення 25, ідентифікаційний код 35812433) 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 85 коп. пені, 486 (чотириста вісімдесят шість) грн. 27 коп. 3% річних, 1 452 (одну тисячу чотириста п'ятдесят дві) грн. 14 коп. інфляційних втрат, 2 176 (дві тисячі сто сімдесят шість) грн. 02 коп. судового збору.
3.У іншій частині позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 10.12.2021
Суддя С. В. Стасюк