Тернопільської області
С П Р А В А № 2-а-1506/2010 р.
«11» травня 2010 року
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі
головуючого: Костіва О,3.,
при секретарі: Бандас Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі
про: виплату державної допомоги,
встановленої Законом України
«Про соціальний захист дітей війни», -
ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про виплату державної допомоги, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Заявлені вимоги позивачка мотивує тим, що вона має статус дитини війни і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй щомісячно повинна була надаватися пенсія, в розмірі, більшому на 30% від мінімальної пенсії за віком. Всупереч вимогам ст.6 зазначеного Закону та п.3 ст.22 Конституції України щомісячна соціальна допомога їй, як дитині війні, у 2009 році виплачувалася не в повному обсязі, а тому просить зобов'язати Управління Пенсійного фонду в м. Тернополі її виплати. Крім того, вказує, що про порушення своїх прав їй стало відомо тільки після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації, а тому просить поновити пропущений строк
Позивач в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі та просить його задовольнити, а також зазначила, що причиною пропуску строку позовної давності стала необізнаність в чинному законодавстві.
Представник Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі у судове засідання не з"явився, однак надіслав суду заперечення проти позову, в яких просить у задоволенні позову відмовити та справу розглядати у його відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи із таких міркувань.
В судовому засіданні встановлено наступні обставини.
Позивач ОСОБА_1 користується пільгами відповідно до Закону України «Про соціальних захист дітей війни», що підтверджується посвідченням №667462 від 10.10.1996 року.
Також судом встановлено, що згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, що діяла до 31 грудня 2007 року), позивачка має право на отримання надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак, у 2009 році така надбавка відповідачем їй виплачувалась не в повному обсязі, згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів (розділ ІІ, п. 41), а після визнання неконституційними вказаних положень закону - згідно постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №530 від 28 травня 2008 року в твердій грошовій сумі з 01 жовтня 2008 року - 49.80 грн.
Вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови їй у нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії як дитині війни поза межами строку позовної давності не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк.
Згідно ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку поважною, справа розглядається за правилами КАС України.
Позивачка звернулася до суду 25 лютого 2010 року, тобто, пропустила річний строк звернення до адміністративного суду за захистом свого права по виплатам по 24 лютого 2009 року. Причиною пропуску стала необізнаність в чинному законодавстві, а тому поважні причини пропуску цього строку, які б позбавляли позивача права пред'явити позов до суду відсутні.
За таких обставин, у задоволенні позовних вимог про виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня по 24 лютого 2009 року слід відмовити у зв'язку із пропуском позивачкою строку позовної давності та відсутністю поважних причин його пропуску.
Вимоги позивачки про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови їй у нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії як дитині війни в межах строку позовної давності підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції Закону станом до 01 січня 2008 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» (п.41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України») було внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно яких дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (згідно ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» така надбавка встановлена в розмірі 10% прожиткового мінімуму).
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними положення п.41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», оскільки такі зміни звужують обсяг прав на соціальний захист дітей війни. Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.
За таких обставин, починаючи із 22 травня 2008 року і на даний час діє ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону станом до 01 січня 2008 року, а тому позивачка має право на отримання надбавки до пенсії, як дитина війни, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, після визнання неконституційними змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідач неправомірно не нараховував та не виплачував позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому дії відповідача слід визнати протиправними та зобов'язати його провести перерахунок та виплату позивачу вказаного підвищення за період з 25 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року, частково задоволивши позовні вимоги в цій частині.
Чинним законодавством України розмір пенсії за віком визначається лише за правилами ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, згідно ч.3 ст.28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених цим Законом. Однак, оскільки законодавством України інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, то слід застосовувати цей розмір при нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Крім того, вимоги про стягнення з УПФ України в м. Тернополі доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають до задоволення, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебрати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.
Враховуючи вищевказане, суд вважає необхідним визнати дії відповідача неправомірними щодо невиплати позивачу підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання підвищення до пенсії та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити за період з 25 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року включно позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 11, 18, 71, 86, 122,158, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, ч.2 ст.152 Конституції України, ст.ст.3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд,-
Позов задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 25 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року - н е п р а в о м і р н и м и.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 25 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року включно з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова суду набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд.
Головуючий: О.Костів