30 листопада 2021 р.Справа № 520/6802/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Кононенко З.О. , Макаренко Я.М. ,
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Куп'янської районної державної адміністрації Харківської області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2021, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., м. Харків, повний текст складено 12.07.21 року по справі № 520/6802/21
за позовом ОСОБА_1
до Куп'янської районної державної адміністрації Харківської області
про стягнення заборгованості із заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Куп'янської районної державної адміністрації Харківської області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просила:
стягнути з відповідача Куп'янської районної державної адміністрації Харківської області на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 18162,43 грн за період з 01.01.2021 по 19.03.2021, вихідної допомоги при звільненні у розмірі 6889,15 грн, компенсації за невикористану відпустку у розмірі 7679,84 грн, усього на суму 32731, 42 грн;
стягнути з відповідача на користь позивача розмір середньомісячного заробітку за період затримки розрахунку, тобто з 16.01.2021 по 12.07.2021 із розрахунку 545,41 грн середньоденної заробітної плати у розмірі 65449,20 грн;
стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу в розмірі 5500 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року позов задоволено частково.
Зобов'язано Куп'янську районну державну адміністрацію Харківської області здійснити виплату заборгованості на користь ОСОБА_1 із заробітної плати у розмірі 18162,43 грн (вісімнадцять тисяч сто шістдесят грн 43 коп), вихідної допомоги при звільненні у розмірі 6889,15 грн (шість тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять грн 15 коп), компенсації за невикористану відпустку у розмірі 7679,84 грн (сім тисяч шістсот сімдесят дев'ять грн 84 коп), усього на суму 32731,42 грн (тридцять дві тисячі сімсот тридцять одна грн 42 коп) без урахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Куп'янської районної державної адміністрації Харківської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн).
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що останній не несе відповідальності з заборгованості із заробітної плати, вихідної допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та середньомісячний заробіток позивачу за період розрахунку, та не може бути належним відповідачем по справі, зважаючи на те що: центр є комунальною установою, який фінансувався за рахунок коштів Дворічанського районного бюджету та відповідний кошторис на кожен наступний рік затверджувався Дворічанською районною радою Харківської області, (за винятком на 2021рік, так як це не передбачено Бюджетним кодексом України); штатний розпис центру в межах визначеної граничної чисельності та фонду оплати праці працівників на 2021 рік не затверджувався Дворічанською районною державною адміністрацією, згідно з Бюджетним кодексом України; згідно статті 7 Бюджетного кодексу України, держава коштами державного бюджету з особі районної державної адміністрації не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави; бюджетним кодексом України та Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” не передбачено фінансування центру районною радою або районною державною адміністрацією та нести в зв'язку з цим відповідні фінансові зобов'язання з виплати заробітної плати; центр, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями згідно статті 96 Цивільного кодексу України; звільнення позивача ОСОБА_1 не здійснювалося відповідачем.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням голови Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області від 15.07.2019 №13-к ОСОБА_1 було призначено на посаду директора Дворічанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.
Розпорядженням Куп'янської районної державної адміністрації Харківської області №128 від 19.03.2021 позивача було звільнено з займаної посади внаслідок ліквідації Дворічанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.
Розпорядженням голови комісії з реорганізації Куп'янської районної державної адміністрації від 18.01.2021 № 5 "Про припинення шляхом ліквідації структурних підрозділів Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області зі статусом юридичної особи публічного права" від 19.01.2021 працівники Дворічанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді були попереджені про наступне вивільнення у зв'язку із ліквідацією. Відповідно до цього розпорядження було у створено ліквідаційну комісію, головою якої призначена ОСОБА_1 .
Станом на 01.01.2021 заборгованість зі сплати заробітної плати була відсутня, але разом з тим не був затверджений штатний розпис та кошторис на 2021 рік, при тому, що період ліквідації визначено до 19.03.2021.
Заробітну плату ОСОБА_1 не отримувала, при цьому виконувала покладені на неї посадові обов'язки в повному обсязі включно до дня свого звільнення.
При цьому, були подані розрахунки у потребі коштів на виплату заборгованості із заробітної плати у сумі 134096,29 тис. грн, які неодноразово за підписом позивача направлялися листами голові ліквідаційної комісії фінансового відділу Дворічанської районної державної адміністрації та головам комісії з реорганізації Куп'янської районної державної адміністрації щодо пошуку можливостей.
Однак, належного фінансування для розрахунку з вивільненими працівниками Дворічанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, з бюджету не було виділено.
Вважаючи, що відповідачем порушено вимоги чинного трудового законодавства, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання Куп'янську районну державну адміністрацію Харківської області здійснити виплату заборгованості на користь ОСОБА_1 із заробітної плати, вихідної допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
У відповідності до статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищаються законом.
Відповідно до ст. 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30.06.1961, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Згідно зі ст. ст. 5, 6 Конвенції, заробітна плата виплачуватиметься безпосередньо заінтересованому працівникові, якщо національне законодавство, колективний договір або рішення арбітражного органу не передбачають протилежного і якщо заінтересований працівник не погоджується на інший метод. Роботодавцеві забороняється обмежувати будь-яким способом свободу працівника розпоряджатися своєю заробітною платою на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 статті 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно статті 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
Відповідно до ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч. 1).
Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частини першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
Статтею 44 КЗпП України визначено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Згідно статті 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.
За змістом ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Таким чином, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Як встановлено матеріалами справи, відповідно до п.4.5.3 Колективного договору, укладеного між адміністрацією Дворічанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді і трудовим колективом Центру на 2017-2021 роки, заробітна плата фахівців із соціальної роботи складається з посадового окладу, премій та підвищення посадового окладу на 15% у зв'язку зі шкідливими та важкими умовами праці, враховуючи особливий характер й умови їхньої праці (робота з сім'ями, в яких є особи, які звільнилися з місць позбавлення волі, алко- і наркозалежні, ВІЛ-інфіковані особи, особи, які скоюють насильство в сім'ї, тобто є соціально небезпечними).
Згідно з п.4.8. наведеного Колективного договору заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні, але не рідше двох разів на місяць в інтервалах, визначених законодавством (сі.115 КЗпП України). Заробітна плата працівникам центру виплачується у строки: не пізніше 15 числа за першу половину місяця; не пізніше 30 числа за другу половину місяця, до 28 числа за другу половину у лютому місяці.
Разом з тим, з 01.01.2021 по час звільнення позивача, а саме по 19.03.2021 ОСОБА_1 нараховували, але не виплачували заробітну плату.
Отже, внаслідок не виплати заробітної плати позивачу, з 16.01.2021 утворилася затримка розрахунку.
Колегія суддів зазначає, що статтею 19 КЗпП України передбачено, що контроль за виконанням колективного договору проводиться безпосередньо сторонами, які його уклали, у порядку, визначеному цим колективним договором. Якщо власник або уповноважений ним орган (особа) порушив умови колективного договору, профспілки, що його уклали, мають право надсилати власнику або уповноваженому ним органу (особі) подання про усунення цих порушень, яке розглядається у тижневий строк. У разі відмови усунути порушення або недосягнення згоди у зазначений строк профспілки мають право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до суду.
Крім того, на користь позивача належать виплати, а саме вихідна допомога при звільненні та компенсація за невикористану відпустку.
Доказів проведення розрахунку з ОСОБА_1 матеріали справи не містять та відповідачем надано не було.
При цьому, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.
Крім того, відрахування податків і обов'язкових платежів не погіршує становище працівника, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб зобов'язання відповідача здійснити виплату заборгованості на користь ОСОБА_1 із заробітної плати у розмірі 18162,43 грн (вісімнадцять тисяч сто шістдесят грн 43 коп), вихідної допомоги при звільненні у розмірі 6889,15 грн (шість тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять грн 15 коп), компенсації за невикористану відпустку у розмірі 7679,84 грн (сім тисяч шістсот сімдесят дев'ять грн 84 коп), усього на суму 32731,42 грн (тридцять дві тисячі сімсот тридцять одна грн 42 коп) без урахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Стосовно доводів апеляційної скарги, що відповідач не здійснював звільнення ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, що у розпорядженні Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 року № 1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» Куп'янська райдержадміністрація є такою, до якої приєднуються райдержадміністрації ліквідованих районів, зокрема, Дворічанська райдержадміністрація.
Згідно з п. п. 7, 8 порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов'язків районних державних адміністрацій, що припиняються, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 року № 1321, перехід повноважень, прав та обов'язків (публічно-владне правонаступництво) райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється: у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з моменту утворення комісії з реорганізації райдержадміністрації, що припиняється (далі - комісія з реорганізації); у разі утворення на території новоутвореного району райдержадміністрації, в адміністративному центрі якого була відсутня така райдержадміністрація, - з моменту державної реєстрації райдержадміністрації як юридичної особи публічного права та утворення комісії з реорганізації.
Перехід майна, майнових прав та обов'язків райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється: у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з дня затвердження передавального акта комісії з реорганізації; у разі утворення райдержадміністрації на території новоутвореного району, в адміністративному центрі якого була відсутня така райдержадміністрація, - з моменту державної реєстрації райдержадміністрації як юридичної особи публічного права та затвердження передавального акта комісії з реорганізації.
Отже, правонаступництво Куп'янської райдержадміністрації наступило з моменту утворення комісії з реорганізації райдержадміністрації, а перехід майна, майнових прав та обов'язків з моменту затвердження передавального акту.
Комісія з реорганізації утворена в січні 2021 року, передавальний акт затверджено 31.03.2021 року, тоді як позов подано 14.04.2021 року.
Окрім того, матеріали справи свідчать, що звільнено позивача було розпорядженням голови комісії з реорганізації Куп'янської районної державної адміністрації Харківської області від 19.03.2021 року № 128, запис у трудовій книжці зроблено головою комісії з реорганізації Куп'янської районної державної адміністрації Харківської області (а.с. 8, 9).
Доводи відповідача на те, що Куп'янська районна державна адміністрація Харківської області фінансується з Державного бюджету України та бюджетним кодексом України та Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” не передбачено фінансування з виплати заробітної плати, не можуть бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку проведення розрахунку з працівником при звільненні.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи чи порушено норми процесуального права.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Куп'янської районної державної адміністрації Харківської області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 по справі № 520/6802/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва
Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко Я.М. Макаренко
Повний текст постанови складено 10.12.2021 року