02 грудня 2021 р.Справа № 520/3125/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 (головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., повний текст складено 15.07.21 року) по справі № 520/3125/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держпраці у Харківській області , Державної служби України з питань праці
про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила:
- зобов'язати Державну службу України з питань праці скасувати штатний розклад та структуру Головного управління Держпраці у Харківській області за 2021 рік;
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держпраці у Харківській області № 08-03/58 від 04.02.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посаді заступника начальника відділу розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму Головного управління Держпраці у Харківської області;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму Головного управління Держпраці у Харківської області (на аналогічній посаді згідно штатного розкладу діючого на час винесення рішення суду) або на іншій вакантній посаді державного службовця в межах категорії "Б" посад державної служби ГУ Держпраці у Харківській області;
- зобов'язати Головне управління Держпраці у Харківській області внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про визнання запису № 27 від 05.02.2021 року про звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" - недійсним;
- зобов'язати Головне управління Держпраці у Харківській області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за період з 05.02.2021 до дати поновлення на посаді.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2021 у задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_1 , не погодившись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просила скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що звільнення її з посади відбулося на підставі затвердженої 17.12.2020 відповідачем 2 та погодженої 31.12.2020 Міністром економіки, торгівлі та сільського господарства України нової структури ГУ Держпраці у Харківській області.
Для введення її в дію відповідачем 1 видано наказ № 7 від 06.01.2021 "Про введення в дію з 01.01.2021 структури та штатного розпису ГУ Держпраці у Харківській області."
Проте, судом першої інстанції не враховані порушення щодо видання зазначеного наказу, а саме, що штатний розклад згідно дати видання наказу можливо було ввести в дію не раніше ніж 06.01.2021. Крім того, якщо штатний розпис введено в дію з 01.01.2021, тоді попередження про її звільнення повинно було надано їй не пізніше 30.11.2020, а не 06.01.2021.
Також зазначає, що згідно нового штатного розкладу на 2021 Відділ розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму, а також посада, яку обіймала позивач не були ліквідовані, а отже зміни істотних умов праці не відбулось, відбулась фактично зміна внутрішньої організації структури Управлння, що свідчить про безпідставне звільнення позивача із займаної посади.
Крім того, зауважує, що на дату її звільнення посада, яку вона обіймала залишилася вакантною та нікому запропонована не була.
Також вважає, що були відсутні підстави для зміни структури Відділу розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму, у якому працювала позивач, оскільки новостворена структура призвела до збільшення кількості керівних посад та, як наслідок, до необґрунтованого збільшення фонду заробітної плати за рахунок бюджету України для оплати праці працівників Управління.
Вказує, що з наказом від 06.01.21 її не ознайомлено, новий штатний розпис відсутній в загальному доступі та їй, як і перелік вакантних посад, не надавалися для ознайомлення.
Отже, наказ, яким затверджено нову структуру ГУ Держпраці у Харківській області не видавався і не оприлюднювався, а отже вважає, що затвердження нової структури відбулося не у спосіб та не в порядку, встановленому законодавством.
Головне управління Держпраці у Харківській області (далі - відповідач 1) подало відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зазначає, що наказ від 06.01.2021 № 7 в частині ліквідації Відділу розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму та створенні нового Відділу, був предметом судового оскарження, за наслідками якого рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 у справі № 520/1834/21, яке набрало законної сили, в позові ОСОБА_1 було відмовлено. Отже, вказаний наказ є чинним, не скасовано, а тому доводи апеляційної скарги щодо не правомірності наказу від 06.01.21 і як наслідок введення в дію нового штатного розпису не підлягають доказуванню в межах справи, що наразі розглядається судом.
Зазначає, що звільнення позивача відбулося із дотриманням процедури, достроково до закінчення терміну попередження за заявою позивача, що свідчить про фактичну згоду з її звільненням, без порушень вимог законодавства.
Також вважає, що законодавством, яке діяло на час звільнення позивача з посади, встановлено право суб'єкта призначення пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду у тому самому державному органі, а тому у відповідача був відсутній обов'язок пропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншу роботу (посади державної служби) в Головному управлінні Держпраці у Харківській області.
Державна служба України з питань праці (далі - відповідач 2) подала відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на правильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду - без змін.
Вказує, що наказ від 06.01.2021 № 7, яким введено в дію структуру та штатний розпис Головного управління Держпраці у Харківській області прийнятий в межах та у спосіб, встановлений законодавством, є чинним, отже має враховуватися судом. Вказаний наказ не є предметом даного судового розгляду, а отже доводи апеляційної скарги в частині незаконності цього наказу є необгрунтованими.
Також, вважає, що відповідачем 1 дотримано процедуру звільнення позивача з посади у частині не пропонування іншої посади, оскільки такі дії є правом суб'єкта призначення, а не його обов'язком згідно чинного на час виникнення спірних правовідносин Закону України «Про державну службу».
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч.1 ст.308 КАС України фіксування судового процесу технічними засобами, суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзивів на неї, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 , з 2015 р. проходила державну службу в Головному управлінні Держпраці у Харківській області, мала 5 ранг державного службовця в межах категорії "Б".
З 04.03.2019 по 05.02.21 позивач обіймала посаду заступника начальника відділу розслідування аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму Головного управління Держпраці у Харківській області, що підтверджується записами в трудовій книжзі (т. 1 а.с. 26-38).
Наказом Головного управління Держпраці у Харківській області від 06.01.2021 № 7 введено в дію з 01.01.2021 структуру та штатний розпис на 2021 р. Головного управління Держпраці у Харківській області (т. 1 а.с. 80-83).
16.01.2021 позивача, під особистий підпис попереджено про наступне вивільнення з займаної посади на виконання наказу від 06.01.2021 № 7. Позивачем у попередженні зазначено, що із звільненням не погоджується, просить надати їй посаду у новому структурному підрозділі (т. 1 а.с. 84).
У подальшому, 02.02.2021 ОСОБА_1 подала до Головного управління Держпраці у Харківській області заяву з проханням звільнити її з роботи достроково до закінчення терміну попередження у зв'язку із скороченням її посади 05.02.2021 (т. 1 а.с. 85).
Наказом Головного управління Держпраці у Харківській області від 04.02.2021 № 08-03/58 ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника відділу розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму з 05.02.2021 у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, з припиненням державної служби п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу". Підстава звільнення: заява ОСОБА_1 від 02.02.2021 (т. 1 а.с. 86).
Не погодившись із новим штатним розписом та структурою відповідача 1, а також, вважаючи неправомірне її звільнення з посади, позивач звернулась за захистом своїх прав до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що процедура звільнення відповідачем дотримана, наказ про звільнення прийнятий у спосіб та в межах, встановлених чинним законодавством.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця, визначає Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" (далі -Закон № 889-VIII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За приписами статті 1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 3 Закону № 889-VIII дія цього Закону поширюється на державних службовців, зокрема, державних органів.
Частинами 1, 3 ст. 5 Закону № 889-VIII встановлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі №21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Положеннями пункту 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII визначено, що державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
Згідно п. 1 ч. 1 статті 87 Закону №889-VIII (в редакції, чинній на момент попередження позивача про подальше його звільнення), підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про подальше звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення (абзац перший частини третьої статті 87 Закону №889-VIII).
Відповідно до абз. 3 ч. 3 статті 87 Закону №889-VIII державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб'єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у п.п.1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Таким чином, з аналізу наведених норм вбачається, що розглядаючи даний трудовий спір, який пов'язаний зі звільненням за п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII, необхідно з'ясувати, чи дійсно у відповідача мало місце скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису з припиненням державної служби, та чи була у роботодавця можливість перевести працівника на вакантні станом на час його звільнення посади.
Як встановлено судом першої інстанції, наказом Головного управління Держпраці у Харківській області від 06.01.2021 № 7 введено в дію з 01.01.2021 структуру та штатний розпис на 2021 р. Головного управління Держпраці у Харківській області.
Внаслідок вказаних змін визначено структуру Головного управління Держпраці у Харківській області згідно з переліком його структурних підрозділів, відповідно до яких ліквідовано "відділ розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму", водночас створено новий Відділ розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму у складі Управління з питань гігієни праці, розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму в структурі ГУ Держпраці у Харківській області.
Доводи апелянта про те, що дії відповідача 2 щодо затвердження нової структури Головного управління Дежрпраці та наказ від 06.01.2021 № 7 є протиправними колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» встановлено, що територіальні органи центрального органу виконавчої влади утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників центрального органу виконавчої влади і коштів, передбачених на його утримання, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, Кабінетом Міністрів України. Пропозиції щодо утворення, реорганізації та ліквідації територіальних органів центрального органу виконавчої влади на розгляд міністрові вносить керівник центрального органу виконавчої влади.
Територіальні органи центрального органу виконавчої влади можуть утворюватися, ліквідовуватись, реорганізовуватись керівником центрального органу виконавчої влади як структурні підрозділи апарату центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, та Кабінетом Міністрів України. Територіальні органи центрального органу виконавчої влади створюються у випадках, коли їх створення передбачено положенням про центральний орган виконавчої влади, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, можуть утворюватися у порядку, визначеному статтею 21-1 цього Закону. Територіальні органи центральних органів виконавчої влади можуть утворюватися в інших організаційно-правових формах у порядку, визначеному законодавством.
Згідно з ч. 6 ст. 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» структуру територіальних органів центрального органу виконавчої влади затверджує керівник центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади. Штатний розпис та кошторис територіальних органів центрального органу виконавчої влади затверджує керівник центрального органу виконавчої влади.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 №96 (далі Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно з п. 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 року № 84 затверджено Положення про Головне управління Держпраці у Харківській області (далі - Положення №84).
Відповідно до п. 1 Положення №84 Головне управління Держпраці у Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
Згідно п.8 Положення №84 Управління Держпраці в межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру і контролює їх виконання. Акти Управління Держпраці можуть бути скасовані Головою Держпраці повністю чи в окремій частині, у тому числі за дорученням Міністра соціальної політики України. Відповідно до пункту 11 Положення №84 начальник Управління Держпраці, крім іншого, підписує накази Управління Держпраці.
Відповідно до пункту 14 Положення №84, структуру Управління Держпраці затверджує голова Державної служби України з питань праці за погодженням з Міністром соціальної політики України.
Штатний розпис та кошторис Управління Держпраці затверджує Голова Державної служби України з питань праці.
Чисельність працівників Управління Держпраці затверджує Голова Державної служби України з питань праці в межах граничної чисельності працівників визначеної Кабінетом Міністрів України.
Наказом від 06.01.2021 №7, з метою забезпечення належного виконання завдань та функцій, передбачених Положенням №84, введено в дію структуру та штатний розпис Головного управління Держпраці у Харківській області, у зв'язку із затвердженням структури Управління Держпраці Державною службою України з питань праці, погодженої 31.12.2020 з Міністром розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
Доводи скаржника щодо відсутності у відповідачів підстави для зміни структури Відділу розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму, оскільки новостворена структура призвела до збільшення кількості керівних посад та як наслідок до необґрунтованого збільшення фонду заробітної плати за рахунок бюджету України для оплати праці працівників Управління є лише її припущеннями та не свідчать про безпідставність затвердження нової структури Головного управління Держпраці.
Доводи апеляційної скарги щодо прийняття наказу від 06.01.2021 № 7 з порушенням вимог законодавства, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказаний наказ не є предметом спору у даній справі.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що дії Державної служби України з питань праці, які полягали у затвердженні 31.12.2020 нової структури Головного управління Держпраці у Харківській області в частині ліквідації Відділу розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму Головного управління Держпраці у Харківській області та наказ Головного управління Держпраці у Харківській області від 06.01.2021 №7 "Про введення в дію структури та штатного розпису Головного управління Держпраці у Харківській області» були предметом судового розгляду справи № 520/1834/21.
За наслідками розгляду справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 у справі № 520/1834/21, яке набрало законної сили, встановлено правомірність дій відповідача 2 щодо затвердження 31.12.2020 структури Головного управління Держпраці у Харківській області та законність наказу відповідача 1 від 06.01.2021 № 7.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, правомірність зміни структури ГУ Держпраці у Харківській області та введення в дію нового штатного розпису, не підлягає доказуванню в даній справі, а тому в цій частині доводи апелянта є необґрунтованими, а отже судом правомірно відмовлено в позові щодо зобов'язання Державну службу України з питань праці скасувати штатний розклад та структуру ГУ Держпраці у Харківській області на 2021 рік.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури, позивача попереджено про її подальше звільнення з посади 06.01.2021, про що свідчить її особистий підпис, а також пояснення щодо незгоди із звільненням та проханням надати посаду у новому структурному підрозділі. (т.1 а.с.84)
Проте, 02.02.2021 на ім'я т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Харківській області Цвєтковою О.І. подано власноруч написану заяву з проханням звільнити її з роботи достроково до закінчення терміну попередження у зв'язку із скороченням її посади 05.02.2021.(т.1 а.с.85)
Тобто, вказаною заявою позивач фактично погодилася із скороченням посади державної служби, яку вона займала, проти звільнення не заперечувала та просила здійснити його достроково, з 05.02.2021.
При цьому, наказом відповідача 1 від 04.02.2021 позивача звільнено із займаної посади з 05.02.2021, отже з дати вказаної позивачем, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при звільнені позивача відповідачем не допущено порушень вимог законодавства.
Доводи апеляційної скарги щодо не виконання відповідачем обов'язку запропонувати іншу рівнозначну посаду державної служби, колегія суддів вважає помилковими.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 статті 87 Закону №889-VIII, в редакції, що діяла на час звільнення позивача, визначено, що суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності).
Зазначені зміни до абзацу першого частини третьої статі 87 Закону №889-VIII було внесено Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 14.01.2020 №440-IX, який набрав чинності 13.02.2020, тобто до моменту попередження позивача про його подальше звільнення.
Таким чином, редакцією Закону №889-VIII, яка діяла на момент виникнення чинних правовідносин, передбачено право, а не обов'язок суб'єкта призначення або керівника державної служби пропонувати державному службовцю, якого попереджено про подальше звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 ч.1 ст.1 87 Закону №889-VIII, будь-яку вакантну посаду державної служби у новоутвореному державному органі, що спростовує доводи скаржника про наявність у відповідача обов'язку перед звільненням позивача запропонувати йому усі вакантні посади, у тому числі, вакантні посади, які були рівнозначними посаді, займаній позивачем, та відповідали освіті, кваліфікації та досвіду позивача.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 13.10.2021 у справі № 520/11687/2020
Враховуючи означене, колегія суддів вважає протилежні доводи позивача такими, що не ґрунтуються на приписах закону.
Таким чином, враховуючи встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини, колегія суддів, вважає, що відповідач при винесені наказу від 04.02.2021 № 08-03/58 про звільнення ОСОБА_1 з посади діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, Законом України " Про державну службу" та Кодексом законів про працю України.
Щодо стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає, що оскільки судом не встановлено порушення відповідачем законодавства при звільненні позивача, тому відсутні підстави для стягнення середнього заробітку як похідної вимоги.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про скасування штатного розкладу та структури за 2021, наказу про звільнення, поновлення позивача на державній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та внесення змін до трудової книжки.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 по справі № 520/3125/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова
Повний текст постанови складено 10.12.2021 року