Головуючий І інстанції: Л.М. Петрова
10 грудня 2021 р. Справа № 440/5128/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2021, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/5128/21
за позовом Фермерського господарства "Фортуна 2018"
до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області , Державної податкової служби України
про визнання протиправним та скасування рішення, злбов'язання вчинити певні дії,
Фермерське господарство "Фортуна 2018" /надалі - ФГ «Фортуна 2018», позивач/ звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області /надалі - ГУ ДПС у Полтавській області, відповідач-1/, Державної податкової служби України /надалі - ДПС України, відповідач-2/ про визнання протиправними та скасування рішення комісії Головного управління ДПС у Полтавській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 21.01.2021 №2332815/42655550, від 04.01.2021 №2374917/42655550; зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 02.12.2020 №1, від 03.12.2020 №2.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Полтавській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 21.01.2021 №2332815/42655550.
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних подану на реєстрацію Фермерським господарством "Фортуна 2018" податкову накладну від 02.12.2020 №1, датою її подання.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Полтавській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 04.02.2021 №2374917/42655550.
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних подану на реєстрацію Фермерським господарством "Фортуна 2018" податкову накладну від 03.12.2020 №2, датою її подання.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 44057192) на користь Фермерського господарства "Фортуна 2018" (вул. Перемоги, буд.70, с .Бреусівка, Козельщинський р-н, Полтавська обл., 39150, код ЄДРПОУ 42655550) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4540,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8500,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ФГ «Фортуна 2018 у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на пропущення позивачем трьохмісячного строку звернення до суду з цим позовом встановленого ч. 4 ст. 122 КАС України. По суті заявлених позовних вимог відповідач зазначає, що за результатами опрацювання копій первинних документів, поданих ФГ "Фортуна 2018" до податкових накладних встановлено, що платником не надані копії первинних документів на придбання посівного матеріалу: договори купівлі - продажу, видаткові, товарно - транспортні накладні, розрахункові документи; не надано копії первинних складських документів передбачених наказом Мінстату України від 21.06.96 р. .№ 193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів», а саме: М-1 «Журнал обліку вантажів, що надійшли»», «Акт про приймання матеріалів», M-11 «Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів; М-12 «Картка № складського обліку матеріалів». Також надані копії видаткових накладних складені з порушеннями статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Стосовно розміру витрат на правничу допомогу, апелянт зазначив, що дана справа відноситься до справ не значної складності, розгляд якої проводився за правилами спрощеного позовного провадження, щодо яких наявна значна практика їх розгляду. Даний спір не потребував значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагав значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката, адже, усі документи, необхідні для складання і подання до суду позовної заяви були у позивача в наявності, а тому розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю спрви.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими. Також позивач просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, понесені витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції на суму 4 250,00 грн.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 25.11.2020 між ТОВ «Нібулон» (покупцем) та ФГ «Фортуна 2018» (постачальником) було укладено договір поставки №2868/2020, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію - кукурудзу в кількості та за ціною вказаною у Договорі та додатках до Договору, а покупець зобов'язувався прийняти та своєчасно здійснити оплату товару на умовах даного договору /а.с. 43-46/.
На виконання умов укладеного договору поставки №2868/2020 від 25.11.2020 було поставлено та передано постачальником покупцю товар - кукурудза, загальною вагою 30,680 тон, що підтверджено додатком №КР_1 від 02.12.2020 до Договору поставки №2868/2020 від 25.11.2020 /а.с. 47/, накладною №02121 від 02.12.2020 /а.с. 48/, довіреністю №1445 від 02.12.2020 /а.с. 63/ та платіжним дорученням № 5328 від 07.12.2020 /а.с. 64/.
Для здійснення перевезення товару між позивачем та С (Ф)Г «ПІДПРИЄМЕЦЬ ЛІЦ» було укладено та виконано договір про надання послуг №01121 від 01.12.2020 /а.с. 50/.
На виконання умов договору поставки №2868/2020 від 25.11.2020 ФГ «Фортуна 2018» склало та подало на реєстрацію податкову накладну №1 від 02.12.2020 на суму 208236,82 грн, включаючи ПДВ 34706,14 грн /а.с. 31/.
ГУ ДПС у Полтавській області зупинено реєстрацію податкової накладної №1 від 02.12.2020 в ЄРПН. Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація ПН/РК від 02.12.2020 №1 в ЄРПН зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1005, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН. Додатково повідомляємо: показник «D»=7,8218%, «Р»=0 /а.с. 32/.
Платником податків було направлено до ГУ ДПС у Полтавській області пояснення та копії документів в підтвердження законності складання податкової накладної №1 від 02.12.2020 /а.с. 33/.
Комісією ГУ ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН прийнято 21.01.2021 рішення №2332815/42655550 про відмову в реєстрації податкової накладної від 02.12.2020 №1 /а.с. 34/.
Підставою для відмови у реєстрації податкової накладної є ненадання копії первинних документів на придбання посівного матеріалу: договори купівлі-продажу, видаткові, товарно-транспортні накладні, розрахункові документи, не надано копії первинних складських документів.
02.02.2021 позивачем подано до ДПС України подано скаргу на рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН на рішення №2332815/42655550 /а.с. 35/.
За результатами розгляду скарги ДПС України прийнято рішення №6245/42655550/2 від 08.02.2021, яким залишено скаргу без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН без змін. Підставою зазначено: ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи) у тому числі рахунки - фактури, інвойси, акти приймання -передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних /а.с. 36/.
Крім того, на виконання умов укладеного договору поставки №2868/2020 від 25.11.2020 було поставлено та передано постачальником покупцю товар - кукурудза, загальною вагою 71,900 тон, що підтверджено додатком №КР_2 від 03.12.2020 до Договору поставки №2868/2020 від 25.11.2020 /а.с. 52/, накладною №03121 від 03.12.2020 /а.с. 53/, ТТН №815741, №815742, №2 від 03.12.2020 /а.с. 54-55/, довіреність №1445 від 02.12.2020 /а.с. 63/ та платіжним дорученням № 5357 від 07.12.2020 /а.с. 65/.
Для здійснення перевезення товару між ФГ «Фортуна 2018» та ФОП ОСОБА_1 було укладено та виконано договір про надання послуг від 01.09.2020 /а.с. 57/.
На виконання умов договору поставки №2868/2020 від 25.11.2020 ФГ «Фортуна 2018» склало та подало на реєстрацію податкову накладну №2 від 03.12.2020 на суму 497399,89 грн, включаючи ПДВ 82899,98 грн.
ГУ ДПС у Полтавській області зупинено реєстрацію податкової накладної №2 від 03.12.2020 в ЄРПН. Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація ПН/РК від 03.12.2020 №2 в ЄРПН зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1005, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН. Додатково повідомляємо: показник «D»=7,8218%, «Р»=0 /а.с. 38/.
Платником податків було направлено до ГУ ДПС у Полтавській області пояснення та копії документів в підтвердження законності складання податкової накладної №2 від 03.12.2020 /а.с. 39/.
Комісією ГУ ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН від 04.02.2021 №2374917/42655550 про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 03.12.2020 /а.с. 40/.
Підставою для відмови у реєстрації податкової накладної є ненадання копії первинних документів на придбання посівного матеріалу: договори купівлі-продажу, видаткові, товарно-транспортні накладні, розрахункові документи, не надано копії первинних складських документів.
18.02.2021 позивачем подано до ДПС України подано скаргу на рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН на рішення від 04.02.2021 №2374917/42655550 /а.с. 41/.
За результатами розгляду скарги ДПС України прийнято рішення №9186/42655550/2 від 23.02.2021, яким залишено скаргу без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН без змін. Підставою зазначено: ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи) у тому числі рахунки - фактури, інвойси, акти приймання -передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних /а.с. 42/.
Не погоджуючись із правомірністю мотивів, покладених в основу рішень Комісії про відмову у реєстрації податкових накладних в ЄРПН, позивач звернувся до суду за правовим захистом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначив про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та наявність у зв'язку із цим підстав для їх задоволення.
Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.
Відповідно до абзацу першого пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Абзацами першим, другим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, платник податку - постачальник з настанням першої із умов виникнення податкових зобов'язань, визначених у пункті 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН.
Згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
У спірний період механізм зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначав Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165, який набрав чинності з 01.02.2020 (надалі - Порядок №1165).
Згідно з пунктом 5 Порядку №1165, платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Згідно з пунктами 10, 11 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
За результатами аналізу щодо зупинення податкових накладних судом встановлено, що зупиняючи реєстрацію податкових накладних від 02.12.2020 №1, від 03.12.2020 №2, контролюючим органом через Автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронних документів" ДПС України, версія 2.3.4.80 зазначено: «Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація ПН/РК від 02.12.2020 №1 в ЄРПН зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1005, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН. Додатково повідомляємо: показник «D»=7,8218%, «Р»=0.
Для застосування пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій необхідна сукупність таких умов: 1) відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, у таблиці даних платника податку на додану вартість як товару/послуги, що на постійній основі постачається 2) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній, яку подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі; 3) переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.
Судовим розглядом встановлено, що реєстрацію поданих позивачем податкових накладних зупинено з посиланням на пункт 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій та запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зупиняючи реєстрацію податкової накладної, контролюючим органом запропоновано позивачу надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податкових накладних.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за результатами опрацювання копій первинних документів, доданих ФГ «ФОРТУНА 2018" до податкових накладних встановлено, що платником не надані копії первинних документів на придбання посівного матеріалу: договори купівлі - продажу, видаткові, товарно - транспортні накладні, розрахункові документи; не надано копії первинних складських документів передбачених наказом Мінстату України від 21.06.96 р. № 193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів», а саме: М-1 «Журнал обліку вантажів, що надійшли»», «Акт про приймання матеріалів», M-11 «Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів; М-12 «Картка № складського обліку матеріалів.
Також надана копія видаткової накладної № 02121 від 02.12.2020 складена з порушеннями ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме відсутні обов'язкові реквізити: прізвище та підпис відповідальної особи за відвантаження продукції.
Водночас, як вірно зауважено судом першої інстанції, в оспорюваному рішенні підставою для відмови у реєстрації податкової накладної є ненадання копії первинних документів на придбання посівного матеріалу: договори купівлі-продажу, видаткові, товарно-транспортні накладні, розрахункові документи, не надано копії первинних складських документів.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідачів щодо необхідності подання вказаних документів, оскільки контролюючий орган приймаючи оспорюване рішення не зазначав про необхідність подання позивачем вказаних доказів на підтвердження реальності господарської операції.
Стосовно доводів представника відповідачів щодо складання копії видаткової накладної № 02121 від 02.12.2020 з порушеннями статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» суд першої інстанції зазначив, що підпис голови ФГ «ФОРТУНА 2018" наявний у видатковій накладній.
Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні копії додатків № КР_1 від 02.12.2020, № КР_2 від 03.12.1020 до договору поставки № 2868/2020 від 25.11.2020, які містять підписи та печатки як постачальника, так і покупця.
Також ТТН містять відомості про пункт розвантаження товару, назви товару та маси товару.
Таким чином, наявними у справі доказами у повній мірі підтверджується реальність господарських операцій, наслідки яких відображено у податкових накладних від 02.12.2020 №1 та від 03.12.2020 №2.
Колегія суддів також зауважує, що у випадку неконкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб'єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №815/2985/18 (адміністративне провадження №К/9901/14651/19).
Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
Така правова позиція вже неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18, від 21 травня 2019 року у справі №0940/1240/18.
Таким чином, з метою забезпечення визначеності у податковому правозастосуванні та зважаючи на необхідність застосування принципу належного урядування при здійсненні суб'єктами владних повноважень своїх функцій, контролюючий орган в квитанції про зупинення реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної/розрахунку коригування повинен здійснювати не лише загальне посилання на пункт пункту 1 Критеріїв ризиковості, а містить в собі вичерпний перелік документів, які необхідно подати платнику податків.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.
Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №822/1817/18, від 02.04.2019 у справі №822/1878/18, від 20.11.2019 у справі №560/279/19.
Відтак, невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
При цьому, недотримання контролюючим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкової накладної, теж не є законним.
За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що контролюючим органом не доведено наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних.
Щодо доводів апелянта про наявність дискреційних повноважень ДПС України в частині вирішення питання щодо реєстрації податкових накладних.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.
Відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Податковим кодексом України визначено правові наслідки відсутності факту реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Така податкова накладна не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних, у свою чергу, є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
Відтак, відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних впливає на правовий стан платників податків. Покупець товарів позбавляється права на формування податкового кредиту за рахунок відповідних сум, а продавець може зазнати небажаних для нього наслідків у вигляді проведення його позапланової перевірки.
Законодавством не передбачений інший ефективний спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах, відмінний від зобов'язання ДПС зареєструвати податкову накладну в ЄРПН, у зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявленого позивачем способу захисту права, а саме зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних №1 від 02.12.2020 та № 22 від 03.12.2020, подану на реєстрацію ФГ "Фортуна 2018" датою їх подання.
Стосовно доводів відповідача про порушення позивачем встановленого ч. 4 ст. 122 КАС України строку звернення до суду з цим позовом, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов'язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.
Так, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Суд зазначає, що із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2019 у справі №640/20569/18, від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18.
В межах даної справи позивачем оскаржуються рішення Комісії Головного управління ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21.01.2021 №2332815/42655550, від 04.01.2021 №2374917/42655550, які, зокрема, оскаржено позивачем в адміністративному порядку.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні достовірні докази, що з достатньою ймовірністю підтверджували б дату отримання позивачем рішення про результати розгляду його скарги.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Щодо доводів апеляційної скарги про витрати на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з їх документального підтвердження.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема: на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою - третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/160 від 18.10.2018 у справі №813/4989/17.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не може втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всього розміру гонору до суму, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача у разі задоволення позову, судом має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Закону № 5076-VI. Отже, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому, на підтвердження здійснення правової допомоги суду має бути надано докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Аналогічні правові висновки зазначені у постановах Верховного Суду, зокрема, в постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17, від 29.10.2020 у справі № 910/3233/18.
На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем приєднано до матеріалів справи: договір про надання правничої допомоги від 23.12.2020 /а.с. 85-86/; детальний опис робіт (наданих послуг) /а.с. 88/; акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 21.05.2021 /а.с. 87/; рахунок на оплату від 19.05.2021 /а.с. 89/, платіжне доручення на оплату виконаних адвокатом робіт /а.с. 89/; ордер ПТ №224487 від 18.05.2021; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії №471 від 27.06.2006.
Однак, колегія суддів вважає розмір витрат на правову допомогу у сумі 8500 грн. не є співмірним, оскільки дана адміністративна справи є справою незначної складності.
При цьому, колегія суддів зазначає, що по такій категорії справ, як реєстрація податкових накладних, вже наявна стала судова практика, а тому її дослідження не потребує значного часу.
Крім того, колегія суддів зазначає, що попередньо опрацювання матеріалів наданих клієнтом, підготовки правової позиції по справі, здійснення пошуку та вивчення законодавчих та нормативних - правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини, пошук та вивчення судової практики по аналогічній категорії справ, внесення доповнень до позовної заяви за бажанням Клієнта - фактично охоплюються виконаною роботою щодо підготовки позову, а тому, також не є такими, потребують значного часу.
В даному випадку, предмет спору у цій справі не є складним, містить лише два епізоди спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.
Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Колегія суддів зауважує, що відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції скористався своїми правами, передбаченими статтею 134 КАС України, та подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо необхідності стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково та змінити рішення в частині суми стягнення витрат на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції, зазначивши таку суму витрат на професійну правничу допомогу 5000 грн.
Щодо заяви позивача про стягнення судових витрат за правову допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції в сумі 4 250,00 грн.
В підтвердження понесених витрат позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 01.11.2021, акт приймання-передачі від 04.11.2021, детальний опис робіт, виконаних адвокатом від 01.11.2021, рахунок на оплату, платіжне доручення від 02.11.2021.
Згідно з п.п. 1.1 Договору від 01.11.2021 клієнт надає, а Адвокатське бюро приймає на себе обов'язки щодо: 1) попереднього опрацювання матеріалів апеляційної скарги наданих Клієнтом, підготовки правової позиції по справі в суді апеляційної інстанції; 2) підготовка відзиву на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській області у справі № 440/8044/20; обговорення відзиву з Клієнтом та внесення виправлень, доповнень за бажанням Клієнта; 3) підготовка до ведення справи в суді апеляційної інстанції; 4) пошук та вивчення законодавчих та нормативних - правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини, пошук та вивчення судової практики по аналогічній категорії справ; 5) усних консультацій, роз'яснення, узгодження позиції по справі, обговорення ходу ведення справи з Клієнтом в суді апеляційної інстанції; 6) складання запитів, заяв, пояснень, клопотань в процесі підготовки та ведення справи в суді апеляційної інстанції; 7) представництва інтересів Клієнта в суді апеляційної інстанції.
Розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокатському бюро за надану в межах цього Договору правничу допомогу, за годину роботу складає 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати, але не більше 4 250,00 гри, за виконання робіт визначених в п. 1.1. даного договору. Оплата гонорару проводиться на підставі рахунку - фактури. Сторони домовились, що Адвокатське бюро при визначені розміру гонорару має право враховувати норми часу виконаних робіт на підставі Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 11.05.2004 року № 108, яким затверджено Міжгалузеві норми чисельності працівників юридичної служби (п. 2.1. Договору).
Адвокатом в межах вказаного договору надавались наступні послуги позивачу:
- попереднє опрацювання матеріалів апеляційної скарги, підготовка правової позиції по справі - 1 година;
- складання відзиву на апеляційну скаргу, обговорення апеляційної скарги з клієнтом, внесення виправлень та доповнень за бажанням клієнта - 5 години;
- пошук та вивчення законодавчих та нормативно-правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини, пошук та вивчення судової практики по аналогічній категорії справ - 1 година;
- усні консультації, роз'яснення, узгодження позиції по справі, обговорення ходу ведення справи з клієнтом - 1 година.
Всього витрачено часу на надання правничої допомоги - 8 годин.
Розмір компенсації витрат на правову допомогу відповідно до умов Договору становить 4 250,00 грн, що підтверджується актом приймання - передачі наданої правової допомоги від 01.11.2021, детальним описом робіт від 01.11.2021.
Позивачем сплачено адвокату кошти в сумі 4 250,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 02.11.2021.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц.
Відповідачем надано заперечення на заяву позивача, в яких зазначено про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу з предметом позову та складністю справи.
За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу і пропорційності їх складності правовому супроводу справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що понесені витрати в сумі 4 250,00 грн є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг з огляду на наступне.
Колегія суддів зазначає, що послуги з попереднього опрацювання матеріалів апеляційної скарги, підготовки правової позиції по справі, обговорення апеляційної скарги з клієнтом, пошук та вивчення законодавчих та нормативно-правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини, пошук та вивчення судової практики по аналогічній категорії справ, усні консультації, роз'яснення, узгодження позиції по справі не є окремим видом правової допомоги, а є складовою процесу написання відзиву на апеляційну скаргу.
Послуга зі складання відзиву на апеляційну скаргу не потребувала затрат значного часу, оскільки фактично його зміст дублює зміст позову, з даного предмету спору та мотивів, що приведені у відзиві, наявна судова практика, що спрощувало роботу адвоката при його підготовці, окрім того, відповідно до ч. 6 ст. 12 КАС України типові справи відносяться до справ незначної складності.
Крім того, беручи до уваги, що дана справа є справою незначної складності, обсяг обставин, які є предметом доказування по даній справі, та доказів, якими підтверджуються ці обставини, не є надто значним, заперечення відповідача, колегія суддів вважає, що час, зазначений у акті наданих послуг як витрачений адвокатом на надання правничої допомоги у цій справі 8 годин, вочевидь не відповідає складності спору, а заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу в розмірі 4 250, 00 грн. є завищеною та неспівмірною із складністю цієї справи та обсягом наданих адвокатом послуг.
Враховуючи викладене, колегія судів вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача, в розмірі 1 500,00 грн.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області - задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 по справі № 440/5128/21 в частині суми стягнення витрат на оплату правничої допомоги в суді першої інстанції змінити, встановивши суму витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню, 5000 грн. (п'ять тисяч грн.).
Стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 43005393, Львівська площа, 8, м. Київ, 04053), Головного управління ДПС у Полтавській області (ЄДРПОУ ВП 44057192, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014) на користь Фермерського господарства "Фортуна 2018" (ЄДРПОУ 42655550, вул. Перемоги, 70, с. Бреусівка, Козельщинський район, Полтавська область, 39150) витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко