Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/18029/2021
10 грудня 2021 року місто Київ
справа №755/10923/20
Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Борисової О.В., перевіривши виконання вимог ст.356 ЦПК України за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Гаврилової О.В., повний текст рішення складено 04 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Сьома київська державна нотаріальна контора, Житлово-будівельний кооператив «Комунар» про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції відповідач ОСОБА_1 30 листопада 2021 року подав апеляційну скаргу.
Проте, апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду Київським апеляційним судом, виходячи з наступного.
У ст.365 ЦПК України містяться вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Згідно з п.3 ч.4 ст.356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
У частині 3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Відповідно до роз'яснень, які викладені в п.10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року подані до суду позовні заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору. За подання додаткових заяв, у яких збільшується розмір позовних вимог, недоплачена сума судового збору також підлягає сплаті.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у липні 2020 року звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати кооперативну квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , як спадкоємиці першої черги.
Тобто, позовна заява містить одну вимогу майнового характеру та одну вимогу немайнового характеру.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення повністю та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Виходячи з вищевикладеного та беручи до уваги вимоги апеляційної скарги, апелянту необхідно було сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 7074,36 грн., а саме: (840,8*150%) 1261,2 грн. за вимогу про визнання квартири спільною сумісною власністю; (3875,44*150%) 5813,16 грн. за вимогу про визнання права власності.
Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом взагалі не було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду.
Виходячи з вищевикладеного, апелянту необхідно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 7074,36 грн., на реквізити: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Соломян. р-н/22030101, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), розрахунковий рахунок: UA548999980313101206080026010, МФО банку отримувача: 899998, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, код класифікації доходів бюджету: 22030101 та надати до Київського апеляційного суду оригінал квитанції про оплату судового збору.
Крім того, апеляційна скарга не відповідає вимогам п.п.5, 6 ч.2 ст.356 ЦПК України, а саме в апеляційні скарзі не зазначено:
в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо);
нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.356 ЦПК України в апеляційній скарзі має бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).
Всупереч зазначеним вимогам, в апеляційній скарзі не вказано всіх учасників справи, а саме третіх осіб: Сьому київську державну нотаріальну контору, Житлово-будівельний кооператив «Комунар» та їх місцезнаходження.
Також в порушення вимог п.2 ч.4 ст.356 ЦПК України до апеляційної скарги не було додано її копії та копії доданих до неї письмових документів відповідно до кількості учасників справи.
Як вбачається з апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 , вонавикладена російською мовою.
Відповідно до частини першої статті 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.
Частиною першою статті 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.
У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року (справа №10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).
Частинами першою, третьою статті 14 та статтею 6 Закону України «Про засади мовної політики» встановлено, що державною мовою України є українська мова, а сторони, які беруть участь у справі, подають письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою.
Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють (ч.3 ст.9 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 9 ЦПК України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.
Отже, учасники судового процесу які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, проте процесуальні документи мають бути подані лише державною мовою.
З огляду на зазначене, апеляційна скарга повинна бути викладена державною -українською мовою.
Такіправовівисновкимістяться в ухвалах Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі №644/3052/17-ц, від 21 січня 2019 року у справі №761/42431/17, від 20 березня 2019 року у справі №2-674/10, від 26 березня2019 року у справі №623/39/19, від 22 січня 2021 року у справі №323/1149/19.
Як вбачається з матеріалів справи, в ній міститься рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2021 року.
При цьому, в апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року.
Згідно матеріалів справи, відповідачем ОСОБА_1 подано до суду протест.
Відповідно до ч.1 ст.352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Отже, норми ЦПК України передбачаються подання учасником справи саме апеляційної скарги, а не протесту.
Виходячи з вищевикладеного, апелянту необхідно подати до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу в новій редакції, викладену державною (українською) мовою, із зазначенням всіх учасників справи, а саме третіх осіб: Сьому київську державну нотаріальну контору, Житлово-будівельний кооператив «Комунар», їх місцезнаходження, яка повинна відповідати вимогам ч.ч.2, 3 ст.356 ЦПК України, надати копії апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, надати оригінал квитанції про оплату судового збору у розмірі 7074,36 грн. та уточнити дату рішення, яке оскаржує відповідач.
Керуючись ст.ст.185, 357 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Гаврилової О.В., повний текст рішення складено 04 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Сьома київська державна нотаріальна контора, Житлово-будівельний кооператив «Комунар» про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали.
У разі не виконання вимог ухвали у визначений строк скарга буде вважатись неподаною та повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач Борисова О.В.