Справа № 753/11875/20 Головуючий у І інстанції Трусова Т.О.
Провадження №22-ц/824/14085/2021 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
09 грудня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Ігнатченко Н.В., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 листопада 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
у липні 2020 року ТОВ «ФК «Прайм Альянс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 155 077,49 грн.
Позов обґрунтований тим, що28.04.2015 між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2010664787, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 84 738,39 грн. зі строком повернення кредитних коштів до 28.04.2020 із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами у розмірі 0,01% річних.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем кредитних зобов'язаньстаном на 13.06.2016 утворилась заборгованість в розмірі 96 346,45 грн., яка складається з: простроченої заборгованості по тілу кредиту в сумі 14 978,78 грн.; строкової заборгованості по тілу кредиту в сумі 66 236,69 грн.; заборгованості по прострочених процентах в сумі 14 220,78 грн.; заборгованості по строкових процентах в сумі 920,67 грн.
13.06.2016 між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено договір факторингу № 13/06/16, на підставі якого ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1
29.01.2019 між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Прайм Альянс» було укладено договір факторингу № 29/01/19-2, на підставі якого право грошової вимоги до ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Прайм Альянс».
01.03.2019 позивач направив відповідачу вимогу про погашення заборгованості протягом 30-ти календарних днів, але не пізніше 18.03.2019року, однак вказану вимогу відповідач не виконав.
В подальшому за заявою позивача приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис № 1952 від 11.09.2019, на виконання якого від відповідача на користь позивача надійшли кошти в сумі 851 грн.
Однак постановою Київського апеляційного суду від 09.07.2020 року по справі № 761/467/19 виконавчий напис було скасовано.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 2010664787 від 28.04.2015 року в сумі 155 077,49 грн. на користь ТОВ «ФК «Прайм Альянс», а також стягнути сплачені судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 2 326,16 грн.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 листопада 2020 року позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість по кредиту в сумі 77 788,39 грн. та судовий збір в сумі 1 163 гривні 08 копійок, а усього 78 951 гривню 47 копійок.
В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції. Просить скасувати повністю рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02.11.2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.
Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що позивач зобов'язаний був надати суду першої інстанції докази існування заборгованості по кредитному договору на день звернення до суду з позовом в зазначеному ним розмірі, а саме, банківську виписку по рахунку позичальника з зазначенням сум платежів в рахунок погашення кредиту, графіку платежів та інші, які знаходяться в матеріалах кредитної справи.
Апелянт зазначає, що з рішення суду першої інстанції вбачається, що позивач не надав суду першої інстанції жодного доказу того, що на момент укладання договорів факторингу від 13.06.2016 р. та від 29.01.2019 р. та на момент звернення з позовом до суду заборгованість відповідача по кредиту становила 81 215,47 грн. та по нарахованим процентам становила 15 131, 45 грн.
Відповідно до умов Кредитного договору №2010664787 від 28.04.2015 р. позичальник зобов'язаний сплачувати банку платежі по кредиту, але не зобов'язаний зберігати квитанції по їх оплаті.
ОСОБА_1 стверджує, що в нього випадково збереглася частина квитанцій по оплаті кредиту на суму 6 950,00 грн., що є доказом того, що на момент укладання договору факторингу заборгованість не могла перевищувати 77 788,39 грн., також суду першої інстанції надано розрахунки, які підтверджують, що для нарахування процентів в сумі 15 131,45 грн. потрібен строк в 10 000 років відповідно до умов Кредитного договору №2010664787 від 28.04.2015 р. по нарахуванню 0,01 % річних.
Також зазначає, що судом першої інстанції стягнуто заборгованість по договорам факторингу від 13.06.2016 р. та від 29.01.2019 р. в які, умисно чи помилково, внесено неправдиві відомості щодо «переходу до фактора всіх прав і обов'язків по портфелю заборгованості на суму заборгованості в розмірі 96 356,92 грн.»
Крім того, безпідставно зроблений висновок судом першої інстанції про наявність у відповідача перед позивачем заборгованості по кредиту у розмірі 77 788,39 грн. без надання позивачем належних доказів існування заборгованості по кредитному договору на день звернення до суду з позовом саме в такій сумі, без дослідження матеріалів справи з інформацією про стан погашення заборгованості із зазначенням дат і сум.
Апелянт стверджує, що позивачем не направлялось йому письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторингу, а з ТОВ «Дірект технолоджі» у відповідача відсутні будь - які правовідносини, і нібито направлення цим суб'єктом на адресу відповідача листа невідомого змісту, який відповідач не отримував до теперішнього часу, не може бути належним доказом направлення відповідачу письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові.
В свою чергу ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» подало пояснення щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 , в якому зазначають, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив усі наявні матеріали справи та детально проаналізував кожен доказ наданий позивачем до позовної заяви та визнав їх належними, допустимими, достовірними та достатніми.
Зокрема, було досліджено такі документи як: кредитний договір, Договір факторингу №13/06/16 від 13.06.2016 року, Договір факторингу № 29/01/19-2 від 29.01.2019 року, витяг з Реєстру боржників до Договорів факторингу, витяги з акту приймання - передачі документації до цих договорів. Вимогу про погашення кредитної заборгованості та докази, які підтверджують направлення даної вимоги апелянту.
Зазначає, що апелянт зобов'язання має виконувати належними чином відповідно до умов договору, що кореспондується зі ст. 526 ЦК України.
Сума в розмірі 96 356,92 грн. - це та сума, яка була відступлена первісним кредитом - ПАТ «ОТП Банком» до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», а згодом до ТОВ «ФК «Прайм Альянс» та була доведена згідно реєстру прав вимоги до Договору факторингу № 13/06/16 р. та до Договору факторингу № 29/01/19-2 від 29.01.2019 року.
Крім того, ТОВ «ФК «Прайм Альянс» зазначає, що ними помилково не було додано до позовної заяви графік платежів, що є невід'ємною частиною кредитного договору.
Також, 29 листопада 2018 року ТОВ «ФК «Прайм Альянс» уповноважило ТОВ «ДІРЕКТ ТЕХНОЛОДЖІ», в особі - Чистякової М.В., від імені ТОВ «Прайм Альянс» представляти в порядку передбаченому законодавством України, інтереси ТОВ «ФК «Прайм Альянс» перед Київською міською дирекцією публічного акціонерного товариства «Укрпошта» та вчиняти дії в інтересах підприємства. Отже, з вищенаведеного вбачається, що ТОВ «ДІРЕКТ ТЕХНОЛОДЖІ» правомірно здійснювало відправлення поштової кореспонденції від імені та в інтересах ТОВ «ФК Прайм Альянс», а тому посилання апелянта на відсутність будь-яких взаємовідносин є безпідставними та необґрунтованими.
Таким чином, вищенаведене свідчить, що ТОВ «ФК «Прайм Альянс» належним чином повідомило апелянта про відступлення права вимоги та про необхідність останнього погасити наявну кредитну заборгованість, на що ОСОБА_1 не вчинив жодних дій для належного виконання кредитного зобов'язання.
Просило рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02.11.2020 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.
При розгляді даної справи судом першої інстанції установлено, що 28.04.2015 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 2010664787, предметом якого є надання банком позичальнику кредиту в загальному розмірі 84 738,39 грн. на строк 60 місяців, видача та обслуговування кредитної картки з встановленим кредитним лімітом в сумі 1000 грн., відкриття карткового рахунку та здійснення розрахункового обслуговування платіжних операцій, здійснених з використанням кредитної картки чи без її використання.
Згідно з умовами, визначеним пунктом 1.1. договору, за користування кредитними коштами позичальник сплачує банку проценти за процентною ставкою в розмірі 0,01% річних.
Сторони договору погодили, що сума отриманого кредиту погашається щомісяця в дату платежу та в розмірі, зазначеному в графіку платежів (пункт 1.4.2.)
Відповідно до пункту 1.4.3. договору проценти за користування кредитом нараховуються та сплачуються щомісяця одночасно з погашенням суми отриманого кредиту, виходячи з розміру процентної ставки, визначеної пунктом 1.1. даного договору. Розмір щомісячних процентів, належний до сплати, зазначений у графіку платежів. Для розрахунку використовується база виходячи з 365 днів у році.
Проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, на фактичну суму непогашених кредитних коштів за фактичний час користування такими коштами, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році, включаючи день видачі та виключаючи день повернення та сплачуються позичальником відповідно до умов цього договору.
Пунктом 1.4.4. договору також передбачено, що за управління кредитом позичальник щомісяця, одночасно з погашенням суми кредиту і процентів, сплачує комісію, розмір якої зазначений в графіку платежів, що є невід'ємною частиною даного договору.
Графік платежів є додатком № 1 та невід'ємною частиною даного договору та розраховується з урахуванням розміру та строку кредиту, процентної ставки за користування кредитом, розміру щомісячної комісії та пільгового періоду. Розмір щомісячних платежів зазначається у графіку платежів та визначається за формулою ануїтет них платежів (пункт 1.4.6. договору).
Пунктом 1.4.1. договору передбачено, що позичальник зобов'язаний повністю повернути банку суму отриманого кредиту та виконати всі інші зобов'язання, встановлені договором, не пізніше 28.04.2020року.
Відповідно до пункту 1.5. договору за порушення позичальником строків або суми сплати щомісячного платежу з дня, наступного за датою платежу, визначеною графіком платежів,позичальник сплачує штраф за кожен факт порушення в розмірі 25 грн.
Підписанням цього договору позичальник підтвердив, що він ознайомлений з Правилами кредитування, погоджується з ними та зобов'язується належно та неухильно виконувати свої , визначені ними (пункт 3.10 договору).
ПАТ «ОТП Банк» надав позичальнику ОСОБА_1 кредит в розмірі 84 738,39 грн., видав останньому кредитну картку, відкрив картковий рахунок та здійснював його розрахунково-касове обслуговування, тобто виконав свої зобов'язання за кредитним договором, що відповідачем не заперечується.
13.06.2016 року ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» уклали договір факторингу № 13/06/16, відповідно до умов якого до фактора перейшли всі права та обов'язки по портфелю заборгованості, в тому числі і по укладеному з ОСОБА_1 кредитному договору № 2010664787 від 28.04.2015 року на суму заборгованості в розмірі 96 356,92 грн.
29.01.2019 року між ТОВ «ФК«Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК«Прайм Альянс» укладено договір факторингу № 29/01/19-2, предметом якого є відступлення клієнтом факторові свого права грошової вимоги за кредитними договорами, зазначеними у Реєстрі Боржників.
З витягу з Додатку № 1 до цього договору - Реєстру Боржників, вбачається, що позивач набув право вимоги до відповідача на суму заборгованості в розмірі 96 356,92 грн.
01.03.2019 року позивач направив відповідачу вимогу про погашення кредитної заборгованості протягом 30-ти календарних днів, але не пізніше 18.03.2019 року, проте вказану вимогу відповідач не виконав.
11.09.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. було вчинено виконавчий напис № 1952 про звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Прайм Альянс» для часткового погашення заборгованості в розмірі 96 346,92 грн., яка складається з суми кредиту - 81215,47 грн. та нарахованих процентів -15131,45 грн., за період із 29.01.2019 року по 19.07.2019року.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05.02.2020року у цивільній справі № 761/46716/19, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 09.07.2020 року, вищевказаний виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, з підстав не надання стягувачем приватному нотаріусу документів на підтвердження безспірності заборгованості боржника.
На підтвердження розміру позовних вимог позивач надав витяг з Додатку № 1 до договору факторингу № 29/01/19-2 - Реєстру Боржників, згідно з яким він набув право вимоги до відповідача на суму заборгованості в розмірі 96 356,92 грн. та зазначив у позовній заяві, що вказана заборгованість включає прострочену заборгованість по тілу кредиту в сумі 14 978,78 грн. (станом на 13.06.2016), строкову заборгованість по тілу кредиту в сумі 66 236,69 грн., заборгованість по прострочених процентах в сумі 14 220,78 грн. та заборгованість по строкових процентах в сумі 920,67 грн.
Дослідженням витягу з Реєстру Боржників встановлено, що з наявних у ньому даних неможливо встановити ні момент, з якого відповідач припинив виконувати зобов'язання за договором, ні дійсний розмір заборгованості та його складові, а обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, та виписки з особового рахунку відповідача позивачем не надано.
Судом також установлено, що розмір нарахованих відповідачу процентів за користування кредитом не відповідає умовам кредитного договору, при цьому на конкретний пункт кредитного договору, який би передбачав нарахування процентів за користування кредитом у розмірі, що перевищує 0,01% річних, позивач не послався, в доданому до позовної заяви договорі про надання споживчого кредиту такі положення відсутні, і жодних інших доказів наявності такої умови в наданих відповідачу для ознайомлення стандартних формах банку суду не надано.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того що, позивачем не доведено право вимагати від відповідача сплати процентів за користування кредитом у заявленому розмірі, а обґрунтованого розрахунку процентів на погоджених сторонами умовах суду не надано.
Разом з тим відповідач визнав факт порушення ним зобов'язань за кредитним договором, а у постанові Київського апеляційного суду у цивільній справі № 761/46716/19 встановлено, що на погашення кредитної заборгованості відповідачем здійснено оплатуна загальну суму 6 950 грн.
Доказів, які б свідчили про здійснення відповідачем оплат на більшу суму, ніж встановлено вищевказаним рішенням, сторонами не надано.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення вимог ТОВ «ФК «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 77 788,39 грн., що визначається як різниця між отриманою відповідачем сумою кредиту та сплаченими ним коштами на виконання умов договору.
Відмовляючи в задоволені позову в частині стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, суд виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження періоду прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.
Суд апеляційної інстанції вважає таке рішення суду законним та обґрунтованим, відповідним встановленим обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами.
Висновків суду першої інстанції аргументи апеляційної скарги не спростовують з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За правилами статей 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 625 ЦПК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За правилами ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідач зазначені в позові обставини не спростував, не надав доказів того, що сума заборгованості є меншою чи взагалі відсутня.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову частково та стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 77 788,39 грн., що включає в себе різницю між отриманою відповідачем сумою кредиту та сплаченими ним коштами на виконання умов договору.
Доводи апеляційної скарги щодо неналежного дослідження судом доказів, наданих позивачем, оцінюються колегією суддів критично у зв'язку з їх безпідставністю.
Твердження апелянта щодо незгоди із обрахунком суми боргу також відхиляється колегією суддів, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження пояснень відповідача на спростування наданого позивачем розрахунку, власного розрахунку заборгованості відповідач суду також не надав.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 литопада 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 09 грудня 2021 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: С.А. Голуб
Н.В. Ігнатченко