09 грудня 2021 року м. Київ
Унікальний номер справи № 369/3426/19
Апеляційне провадження № 22-ц/824/14088/2021
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Гаврюшенко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 серпня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Ковальчук Л.М., по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири об'єктом спільної сумісної власності подружжя та поділ майна, набутого під час шлюбу, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, уточнивши який просив:
- визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_1 ;
- визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 3/5 частини в квартирі АДРЕСА_1 , що у відсотковому еквіваленті становить 58,62 % та виділити йому у приватну особисту власність вказану частку в зазначеній квартирі;
- виділити ОСОБА_1 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 , що у відсотковому еквіваленті становить 20,69 %, та визнати за ним право спільної сумісної власності подружжя на вказану частку в зазначеній квартирі;
- виділити ОСОБА_2 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 , що у відсотковому еквіваленті становить 20,69 %, та визнати за нею право власності на вказану частку в зазначеній квартирі.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що з 24 квітня 2015 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, спільних дітей не мають. З січня 2018 року шлюбні відносини між сторонами припинено та вони проживають окремо. За період шлюбу 04 жовтня 2017 року за договором купівлі-продажу ними було придбано двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Квартира зареєстрована на відповідача ОСОБА_2 . Вказував, що відповідач не визнає майно, набуте ними у шлюбі, спільним сумісним майном та відповідно не визнає його право на частку у цьому майні.
Зазначав, що на купівлю даної квартири у позивача та відповідача були спільні кошти подружжя в сумі 12 000 доларів США. Згідно з письмовою розпискою від 04 жовтня 2017 року ОСОБА_1 позичив у своїх батьків - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 17 000 доларів США, як різницю в сумі, необхідній для придбання спірної квартири. Позичені кошти, за вказаним договором позики у батьків, залишаються неповернутими до теперішнього часу. Таким чином, позивач вважає, що його частка у вказаній квартирі повинна бути збільшена у зв'язку з тим, що на купівлю зазначеної квартири позивач витратив грошові кошти в розмірі 17 000 доларів США, які належали йому особисто та 12 000 доларів США спільних коштів подружжя (т. 1 а.с. 3-8, т. 2 а.с. 41-47).
У травні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом, в якому просила:
- визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 рухоме майно у вигляді кухонних меблів з акриловою поверхнею, гранітної мийки ELLECI Q100, газової поверхні Ventolux HSF 640 № 3G-Gest (BK), електричної духовки Freggia, посудомийної машини, кухонної витяжки, пральної машини ZANUSSI, холодильника SAMSUNG, телевізора SAMSUNG UE 40H 6400, приставки TP LINK TL-WR940N, ігрової приставки Sony Playstaition 4 та джойстика Dualshock, кавомолки BOSH MKM 6000, меблевої кімнатної стінки, комода, гардеробної шафи, дерев'яного кухонного стола, кутообразного дивана коричневого кольору, кутообразного дивана « Беатріс » графітного кольору, двоспального ліжка та тумби з мийкою Ceresit та здійснити поділ даного майна шляхом виділу в натурі наступним чином:
- виділити ОСОБА_2 в особисту приватну власність холодильник SAMSUNG, пральну машину ZANUSSI, телевізор SAMSUNG UE 40H 6400, приставку TP LINK TL-WR940N, ігрову приставку Sony Playstaition 4 та джойстика Dualshock, кавомолку BOSH MKM 6000, меблеву кімнатну стінку, комод, гардеробну шафу, дерев'яний кухонний стіл, кутообразний диван коричневого кольору, кутообразний диван « Беатріс » графітного кольору, двоспальне ліжко та тумбу з мийкою Ceresit;
- виділити ОСОБА_1 в особисту приватну власність кухонні меблі з акриловою поверхнею, гранітну мийку ELLECI Q100, газову поверхню Ventolux HSF 640 № 3G-Gest (BK), електричну духовку Freggia, посудомийну машину, кухонну витяжку;
- здійснити поділ квартири АДРЕСА_1 шляхом визначення часток сторін наступним чином: визначити ОСОБА_2 у праві власності на квартиру у розмірі 1/2 частки квартири; визначити ОСОБА_1 у праві власності на квартиру у розмірі 1/2 частки квартири, та стягнути судові витрати (т. 1 а.с. 94-97).
На обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 зазначала, що з квітня 2015 року з позивачем перебувають у зареєстрованому шлюбі, проте, з серпня 2018 року припинили подружні відносини та з січня 2019 року стали мешкати окремо. Під час шлюбу за спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_1 на суму 760 950,00 грн., здійснили ремонт в квартирі, чим збільшили її вартість на суму 175 922,00 грн., придбали рухоме майно побутового призначення, яким облаштували квартиру на суму 230 678,00 грн. Вказувала, що між сторонами шлюбний договір не укладався, домовленості щодо зміни розміру часток у праві власності на спільне сумісне майно подружжя не було, як і відсутні підстави для відступлення від засад рівності часток (т.1 а.с. 94-119).
У травні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначала, що вимоги позивної заяви ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню (т. 1 а.с. 121-123).
У червні 2019 року ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив, у якому просив задовольнити свою позовну заяву у повному обсязі (т. 1 а.с. 186-190, 195-200).
У листопаді 2019 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Правдивець С.М. надійшов відзив на зустрічний позов, в якому зазначено, що вимоги ОСОБА_2 щодо здійснення поділу квартири шляхом визначення їй частки у розмірі 1/2 є безпідставними та задоволенню не підлягають (т. 2 а.с. 7-13).
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 серпня 2021 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено частково. У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину двокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 61,3 кв.м., житловою площею 28,5 кв.м. В іншій частині первісного позову відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 рухоме майно у вигляді кухонних меблів з акриловою поверхнею, гранітної мийки ELLECI Q100, газової поверхні Ventolux HSF 640 № 3G-Gest (BK), електричної духовки Freggia, посудомийної машини, кухонної витяжки, пральної машини ZANUSSI, холодильника SAMSUNG, телевізора SAMSUNG UE 40H 6400, приставки TP LINK TL-WR940N, ігрової приставки Sony Playstaition 4 та джойстика Dualshock, кавомолки BOSH MKM 6000, меблевої кімнатної стінки, комода, гардеробної шафи, дерев'яного кухонного стола, кутообразного дивана коричневого кольору, кутообразного дивана « Беатріс » графітного кольору, двоспального ліжка та тумби з мийкою Ceresit та залишено вказане рухоме майно у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину двокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 61,3 кв.м., житловою площею 28,5 кв.м. В іншій частині зустрічного позову відмовлено.
Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 61,3 кв.м., житловою площею 28,5 кв.м. (т. 2 а.с. 163-173).
Не погодившись з рішенням районного суду, 03 вересня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Петренко С.В. подала до суду апеляційну скаргу, у якій просила скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири об'єктом спільної сумісної власності подружжя та поділ майна, набутого під час шлюбу з урахуванням уточненої позовної заяви, а саме:
- виділити у приватну власність ОСОБА_2 рухоме майно, а саме: меблеву стіну у кімнаті, гардеробну шафу, деревинний кухонний стіл, диван кутообразний коричневого кольору, двоспальне ліжко, тумби з мийкою Ceresit, пральну машину ZANUSSI, холодильник SAMSUNG, кавомолку BOSH MKM;
- виділити у приватну власність ОСОБА_1 рухоме майно, а саме: диван « Беатріс » кутообразний розміром 365х194х194 в тк: Goya Grafit з 4-ма подушками, комод, телевізор SAMSUNG UE 40H 6400, приставку роутер TP LINK TL-WR940N, ігрову приставку Sony Playstaition 4 та джойстик Dualshock;
- визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_1 ;
- визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 4/5 частин в квартирі АДРЕСА_3 та виділити йому у приватну особисту власність вказану частку в зазначеній квартирі;
- виділити ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 , 1/5 частину, що у відсотковому еквіваленті становить 20,69%, та визнати за нею право спільної сумісної власності подружжя на вказану частку в зазначеній квартирі;
- у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі (т. 2 а.с. 176-181).
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам та доказам позивача ОСОБА_1 . Суд не дослідив джерело грошових коштів в розмірі 29 000 доларів США, що є основним питанням, яке вирішується при розгляді справ поділу майна подружжя. Звертав увагу на те, що 17 000,00 доларів США він позичив у батьків, які продали нерухомість, а 12 000,00 доларів США були спільною власністю подружжя. Таким чином, більша частина коштів, витрачених на придбання квартири, була особистою власністю ОСОБА_1 . Вказував, що наведений ним в апеляційній скарзі розподіл рухомого майна жодним чином не заперечувався ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 176-186).
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Музиченко Ю.В. зазначала, що частково не погоджується з доводами апеляційної скарги, оскільки ОСОБА_1 не позичав кошти у своїх батьків у не укладав договір позики 04 жовтня 2017 року. Щодо доводів апелянта відносно поділу рухомого майна, вважає в цій частині скарга є частково обґрунтованою, оскільки рухоме майно підлягає поділу, проте згідно розподілу, вказаному у зустрічному позові (т. 2 а.с. 220-222).
У відповіді на відзив на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Петренко С.В. просила апеляційну скаргу задовольнити (т. 2 а.с. 234-238).
У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Петренко С.В. підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити. ОСОБА_2 та її представник - адвокат Музиченко Ю.В. заперечували проти скарги і просили її відхилити.
Інші особи,які берутьучасть усправі досуду неприбули, прочас тамісце розгляду справи були сповіщені телефонограмами та на зазначені ними адреси електронної пошти із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень, тобто належним чином, про що у справі є докази. Факт належного сповіщення апелянта ОСОБА_1 його представник - адвокат Петренко С.В. в суді не заперечувала про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 2 а.с. 244 т. 3 а.с. 5-7).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).
Зважаючи на вимоги ч.ч. 9, 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 24 квітня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (прізвище після шлюбу ОСОБА_7 ) зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб. Вказаний шлюб був розірваний за рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 18 червня 2019 року,цим же рішенням встановлений факт припинення шлюбних відносин і окремого проживання подружжя з січня 2019 року (т. 1 а.с. 22 т. 2 а.с. 134).
04 жовтня 2017 року між продавцем ОСОБА_8 та покупцем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири, згідно якого за цим договором продавець зобов'язується передати квартиру у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти квартиру і сплатити за неї обговорену грошову суму. Предметом договору є двокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 61,3 кв.м., житлова площа 28,5 кв.м. Продаж квартири вчинено за 151 000 грн. Договір укладено за згодою чоловіка покупця ОСОБА_2 - ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 20-21).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 99319003 від 04.10.2017 року квартира загальною площею 61,3 кв.м., житловою площею 28,5 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 .
Згідно розписки від 04 жовтня 2017 року ОСОБА_8 отримала від ОСОБА_2 за продаж квартири за адресою АДРЕСА_2 грошові кошти у сумі 760 950 грн. (т. 1 а.с. 26).
Згідно звіту про оцінку майна № 19-187 від 22 лютого 2019 року ринкова вартість вказаної квартири становить 757 750 грн. без ПДВ., ринкова вартість 4/5 частини вказаної квартири становить 606 200 грн. без ПДВ (т. 1 а.с. 30-31).
Згідно висновку експерта № 735/05-2019 від 23 травня 2019 року вказано, що вартість виконаних ремонтно-будівельних робіт в квартирі АДРЕСА_1 , згідно результатів проведеного обстеження та наданих на дослідження матеріалів, в діючих цінах на момент проведення дослідження, складає 175 922,00 грн. з урахуванням ПДВ (т. 1 а.с. 130-153).
Сторони не заперечують, що за час шлюбу ними придбано рухоме майно у вигляді кухонних меблів (80 000 грн.) з акриловою поверхнею (21 000 грн.), гранітної мийки ELLECI Q100 - 5 200 грн. згідно товарного чеку № 21/078/1033 від 20 липня 2018 року, газової поверхні Ventolux HSF 640 № 3G-Gest (BK) - 3800 грн. згідно товарного чеку від 28 жовтня 2017 року, електричної духовки Freggia - 5000 грн., посудомийної машини - 4 000 грн., кухонної витяжки - 3000 грн., пральної машини ZANUSSI - 7000 грн., холодильника SAMSUNG - 13 750 грн. згідно товарного чеку від 29 жовтня 2017 року, телевізора SAMSUNG UE 40H 6400 - 12 163 грн. згідно товарного чеку № 00-0009413 від 05 квітня 2016 року, приставки TP LINK TL-WR940N - 699 грн. згідно видаткової накладної № СФ01554912 від 05 листопада 2017 року, ігрової приставки Sony Playstaition 4 та джойстика Dualshock - 11 000 грн., кавомолки BOSH MKM 6000 - 699 грн. згідно товарного чеку від 11 липня 2017 року, меблевої кімнатної стінки - 6 100 грн., комода - 3000 грн., гардеробної шафи - 5880 грн. що підтверджується накладною від 20 квітня 2018 року, дерев'яного кухонного стола - 10 000 грн., кутообразного дивана коричневого кольору - 6000 грн., кутообразного дивана « Беатріс » графітного кольору - 28 300 грн. згідно замовлення від 10 березня 2018 року, двоспального ліжка - 4000 грн. та тумби з мийкою Ceresit - 3000 грн.(т. 1 а.с. 95-115 т. 2 а.с. 7-13, 149-154).
При цьому сторони не заперечували і вищевизначену сторонами вартість спільного майна подружжя, яке підлягає поділу про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання в суді апеляційної інстанції (т. 3 а.с. 6-7).
За змістом ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СК України).
Згідно зі ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Тлумачення ст. 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Враховуючи положення вказаної статті, оскільки квартира за адресою: АДРЕСА_4 набута у власність та зареєстрована за ОСОБА_2 за час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 , така квартира належить сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя у рівних частках.
З цих же підстав рухоме майно у вигляді кухонних меблів з акриловою поверхнею, гранітної мийки ELLECI Q100, газової поверхні Ventolux HSF 640 № 3G-Gest (BK), електричної духовки Freggia, посудомийної машини, кухонної витяжки, пральної машини ZANUSSI, холодильника SAMSUNG, телевізора SAMSUNG UE 40H 6400, приставки TP LINK TL-WR940N, ігрової приставки Sony Playstaition 4 та джойстика Dualshock, кавомолки BOSH MKM 6000, меблевої кімнатної стінки, комода, гардеробної шафи, дерев'яного кухонного стола, кутообразного дивана коричневого кольору, кутообразного дивана « Беатріс » графітного кольору, двоспального ліжка та тумби з мийкою Ceresit, набуте за час шлюбу, також належить сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя у рівних частках.
Письмових доказів, зокрема, шлюбного договору, існування домовленості між подружжям щодо іншого визначення часток у праві спільної сумісної власності подружжя у разі поділу майна до суду не надано.
Проте позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом просив визнати за ним право особистої приватної власності на 4/5 частини квартири АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що більшу частину коштів (17 000,00 доларів США) на придбання цієї квартири було позичено у його батьків, тобто 79,31 % квартири було придбано за його особисті кошти.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження того, що гроші у сумі 17 000,00 доларів США на придбання квартири ОСОБА_1 надали його батьки, до суду надано договір позики грошових коштів від 04 жовтня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та його батьком ОСОБА_3 та розписку від 04 жовтня 2017 року про отримання позивачем за первісним позовом суми у розмірі 17 000,00 доларів США зі строком повернення до 01 квітня 2019 року (т. 1 а.с. 23-25).
При цьому, ні у договорі позики грошових коштів від 04 жовтня 2017 року, ні у розписці про отримання 17 000,00 доларів США ОСОБА_1 не зазначено цілі отримання позики.
Врахувавши вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем ОСОБА_1 не доведено перед судом того, що грошові кошти, які були ним отримані 04 жовтня 2017 року витрачені саме на придбання спірної квартири, а відтак й не спростована презумпція спільної сумісної власності подружжя в рівних частках на вищевказану квартиру і рухоме майно. При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання на покази свідків щодо призначення позики, оскільки факт передачі (отримання) грошей не може підтверджуватись такими показами свідків.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_2 на час придбання квартири була студенткою та не мала достатньо коштів для придбання квартири, суд апеляційної інстанції відхилив з огляду на положення ч. 1 ст. 60 СК України, за якою майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Враховуючи вказане, правильним є висновок суду першої інстанції щодо поділу квартири АДРЕСА_1 між сторонами, визнавши за кожним по 1/2 частині, та щодо відмови ОСОБА_1 у задоволенні первісного позову в частині визнання за ним особистої приватної власності на 3/5 частини спірної квартири, враховуючи, що презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя позивачем не спростовано.
Апелянт не заперечував визнання районним судом спільною сумісної власністю подружжя кухонних меблів із вбудованою технікою з огляду на те, що вказані меблі були замовлені і виготовлені із врахуванням планування квартири, зокрема: меблевої частини вартістю 80 000 грн., акрилової поверхні вартістю 21000 грн., гранітної мийки ELLECI Q100 вартістю 2600 грн., газової поверхні Ventolux HSF 640 № 3G-Gest (BK) вартістю 3800 грн., електричної духовки Freggia вартістю 5000 грн., посудомийної машини вартістю 4000 грн., кухонної витяжки вартістю 3000 грн., проте вважав, що належне подружжю майно підлягає поділу.
Однак апеляційний суд не може погодитись з висновком районного суду щодо відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 в частині поділу рухомого майна подружжя.
Відмовляючи у задоволенні вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 про поділ рухомого майна в натурі суд першої інстанції виходив з того, що як позивач, так і відповідач мають рівне право власності на спірну квартиру, а тому для забезпечення належного права користування квартирою та задоволення потреб кожного із співвласників, слід залишити рухоме майно, яке знаходиться в спірній квартирі, у спільній сумісній власності подружжя без його реального поділу, оскільки у випадку виділу одному із подружжя рухомого майна, будуть порушуватися права іншого з подружжя на забезпечення власних потреб (приготування їжі, зберігання їжі, прання одягу, білизни, прибирання та утримання квартири та предметів побуту, перегляд телевізора, користування інтернетом тощо).
Колегія суддів вважає висновок суду щодо відмови у фактичному поділі майна помилковим з огляду на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Визнавши рухоме майно подружжя спільною сумісною власністю без його розподілу в натурі суд першої інстанції не вирішив спір між сторонами по суті.
Тому враховуючи вимоги апеляційної скарги щодо поділу рухомого майна та доводів позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , яка у відзиві на апеляційну скаргу не заперечувала щодо його розподілу, слід здійснити поділ рухомого майна подружжя та виділити його сторонам у натурі.
Так, у зустрічному позові ОСОБА_2 просила:
- виділити ОСОБА_2 в особисту приватну власність холодильник SAMSUNG, пральну машину ZANUSSI, телевізор SAMSUNG UE 40H 6400, приставку TP LINK TL-WR940N, ігрову приставку Sony Playstaition 4 та джойстика Dualshock, кавомолку BOSH MKM 6000, меблеву кімнатну стінку, комод, гардеробну шафу, дерев'яний кухонний стіл, кутообразний диван коричневого кольору, кутообразний диван «Беатріс» графітного кольору, двоспальне ліжко та тумбу з мийкою Ceresit;
- виділити ОСОБА_1 в особисту приватну власність кухонні меблі з акриловою поверхнею, гранітну мийку ELLECI Q100, газову поверхню Ventolux HSF 640 № 3G-Gest (BK), електричну духовку Freggia, посудомийну машину, кухонну витяжку.
Натомість у апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив:
- виділити у приватну власність ОСОБА_2 рухоме майно, а саме: меблеву стіну у кімнаті, гардеробну шафу, деревинний кухонний стіл, диван кутообразний коричневого кольору, двоспальне ліжко, тумби з мийкою Ceresit, пральну машину ZANUSSI, холодильник SAMSUNG, кавомолку BOSH MKM;
- виділити у приватну власність ОСОБА_1 рухоме майно, а саме: диван « Беатріс » кутообразний розміром 365х194х194 в тк: Goya Grafit з 4-ма подушками, комод, телевізор SAMSUNG UE 40H 6400, приставку роутер TP LINK TL-WR940N, ігрову приставку Sony Playstaition 4 та джойстик Dualshock;
Вбачається, що згідно способів розподілу рухомого майна, обраних кожним із сторін, розбіжності містяться щодо поділу дивана « Беатріс » кутообразного розміром 365х194х194 в тк: Goya Grafit з 4-ма подушками, комода, телевізора SAMSUNG UE 40H 6400, приставки роутера TP LINK TL-WR940N, ігрової приставки Sony Playstaition 4 та джойстика Dualshock, кухонних меблів з акриловою поверхнею, гранітної мийки ELLECI Q100, газової поверхні Ventolux HSF 640 № 3G-Gest (BK), електричної духовки Freggia, посудомийної машини, кухонної витяжки.
При цьому у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 заявила, що не має наміру проживати у вищевказаній квартирі у зв'язку з чим запропонувала ОСОБА_1 викупити її частку у квартирі (т. 2 а.с. 222).
Враховуючи вартість та кількість рухомого майна, які сторонами по справі не заперечувались, апеляційний суд вислухавши пояснення сторін, дійшов висновку що ОСОБА_2 слід виділити у приватну власність наступне рухоме майно: холодильник SAMSUNG (13750 грн.), пральну машину ZANUSSI (7000 грн.), телевізор SAMSUNG UE 40H 6400 (12163 грн.), приставку TP LINK TL-WR940N (699 грн.), ігрову приставку Sony Playstaition 4 та джойстика Dualshock (11000 грн.), кавомолку BOSH MKM 6000 (699 грн.), меблеву кімнатну стінку (6100 грн.), комод (3000 грн.), гардеробну шафу (5880 грн.), дерев'яний кухонний стіл (10000 грн.), кутообразний диван коричневого кольору (6000 грн.), кутообразний диван «Беатріс» графітного кольору (28300 грн.), двоспальне ліжко (4000 грн.) та тумбу з мийкою Ceresit (3000 грн.) а всього рухомого майна на суму 111591 грн.
Позивачу за первісним позовом ОСОБА_1 слід виділити у приватну власність кухонні меблі (80 000 грн.) з акриловою поверхнею (21 000 грн.), гранітну мийку ELLECI Q100 (5200 грн.), газову поверхню Ventolux HSF 640 № 3G-Gest (BK) (3800 грн.), електричну духовку Freggia (5000 грн.), посудомийну машину (4000 грн.), кухонну витяжку (3000 грн.), а всього на суму 122000 грн.
Вищевказаних вимог законодавства та обставин справи суд першої інстанції не врахував і дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову в частині поділу рухомого майна в натурі, а тому рішення суду підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення про задоволення зустрічного позову частково.
В іншій частині рішення суду є законним і обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 серпня 2021 року - скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про поділ рухомого майна та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Виділити у приватну власність ОСОБА_2 рухоме майно: холодильник SAMSUNG вартістю 13750 грн., пральну машину ZANUSSI вартістю 7000 грн., телевізор SAMSUNG UE 40H 6400 вартістю 12163 грн., приставку TP LINK TL-WR940N вартістю 699 грн., ігрову приставку Sony Playstaition 4 та джойстика Dualshock вартістю 11000 грн., кавомолку BOSH MKM 6000 вартістю 699 грн., меблеву кімнатну стінку вартістю 6100 грн., комод вартістю 3000 грн., гардеробну шафу вартістю 5880 грн., дерев'яний кухонний стіл вартістю 10000 грн., кутообразний диван коричневого кольору вартістю 6000 грн., кутообразний диван «Беатріс» графітного кольору вартістю 28300 грн., двоспальне ліжко вартістю 4000 грн. та тумбу з мийкою Ceresit вартістю 3000 грн. а всього рухомого майна на суму 111591 грн.
Виділити у приватну власність ОСОБА_1 рухоме майно: кухонні меблі вартістю 80 000 грн. з акриловою поверхнею вартістю 21 000 грн., гранітну мийку ELLECI Q100 вартістю 5200 грн., газову поверхню Ventolux HSF 640 № 3G-Gest (BK) вартістю 3800 грн., електричну духовку Freggia вартістю 5000 грн., посудомийну машину вартістю 4000 грн., кухонну витяжку вартістю 3000 грн., а всього на суму 122000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) в порядку поділу майна подружжя грошову компенсацію вартості частки рухомого майна у спільній сумісній власності в сумі 10409гривень.
В іншій частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 серпня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 10 грудня 2021 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
В.М. Ратнікова
О.В. Борисова