Апеляційне провадження 22-ц/824/15744/2021
Справа № 755/10657/21
Іменем України
08 грудня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Мороз Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Дніпровського районного суду м. Києва в складі судді Галагана В.І., ухвалене в м. Київ 13 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Головне управління юстиції у м. Києві про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -
В червні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 , після її смерті залишилось спадкове майно у вигляді квартири за адресою АДРЕСА_1 . Заповіту ОСОБА_4 не залишала, спадкоємцями першої черги за законом є вона та відповідач ОСОБА_1 як діти спадкодавця.
У встановлений законом строк вона із заявою про прийняття спадщини не звернулася, однак пропустила його ж поважних причин, оскільки два останні роки доглядала за матір'ю, хворою на онкологічне захворювання, перебувала в пригніченому стані, мала ослаблений імунітет, на початку листопада стан здоров'я значно погіршився, 11 листопада 2020 року їй діагностовано РНК коронавірус СORS-CoV-2. Внаслідок ускладнення 24 листопада 2020 року її було направлено на рентгенографію грудної клітини та консультацію акушера-гінеколога. Після хвороби у неї почались серцево-судинне ускладнення, загострились гінекологічні захворювання, в зв'язку з чим вона змушена була проходити обстеження та курс лікування в березні 2021 року.
Строк прийняття спадщини сплив 17 березня 2021 року, а 29 квітня 2021 року вона звернулася до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, де їй було роз'яснено, що у іншого приватного нотаріуса вже заведена спадкова справа щодо майна померлої ОСОБА_4 , тому необхідно звертатися до нього, і повідомлено про пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини. 12 травня 2021 року вона звернулася із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Сокуренко О.Д., на яку їй надано відповідь від 25 травня 2021 року про те, що до спадкування вона не закликана, і роз'яснено право звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Просила визначити їй додатковий строк в один місяць для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 вересня 2021 року позов задоволено, встановлено ОСОБА_3 додатковий строк один місяць з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість судового рішення, просила скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 вересня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що приймаючи рішення, суд вважав поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини хворобу позивача, однак вона жодного разу не була госпіталізована до медичного закладу для лікування в умовах стаціонару, а тому мала можливість знайти час та прибути до нотаріуса для подачі заяви про прийняття спадщини.
Посилалася на правові висновки Верховного Суду від 11 серпня 2021 року в справі № 720/1079/19.
Вказувала, що позивач до початку свого захворювання на коронавірус мала строк після смерті матері для подачі заяви до нотаріуса, крім того, з 25 листопада 2020 року до 19 березня 2021 року згідно наданих медичних документів позивач не мала жодного погіршення стану здоров'я, а тому не мала жодних перешкод для подачі заяви для прийняття спадщини, але не скористалася своїм правом.
Наголошувала, що також перехворіла на коронавірус, а також є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства, але це не завадило їй 15 січня 2021 року звернутися до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.
Вважала, що у рішенні суду зазначена правова позиція Верховного Суду України згідно постанови від 23 серпня 2017 року у справі № 1320цс17, яка є неприйнятною через відмінність правовідносин у наведеній справі і у справі, що переглядається.
Від позивача ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що рішення є законним та обґрунтованим, судом першої інстанції було повно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, вірно застосовані всі норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, а тому підстави для його скасування відсутні.
Вказувала, що доводи апелянта про те, що позивач жодного разу не була госпіталізована до медичного закладу, не спростовують доводи позивача про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини та наявність перешкод для подання такої заяви. В матеріалах справи наявні належні та допустимі докази перебування позивача на довготривалому лікуванні та подальшій реабілітації від коронавірусу, з медичної документації вбачається, що вона дійсно проходила амбулаторне лікування в період часу з 04 листопада 2020 року по 23 листопада 2020 року і копії результатів обстежень у лікарів, які відбувалися 19 березня, 24 березня, 26 березня, 31 березня 2021 року. Після тривалого часу лікування, в кінці березня 2021 року, позивач переборола захворювання, однак все рівно потребувала реабілітації, протягом хвороби позивач відчувала загальну слабкість, задишку при фізичному навантаженні та головокружіння.
Зазначала, що матеріали спадкової справи не містять належних доказів відправлення приватним нотаріусом листа від 15 січня 2021 року, яким останній повідомляє ОСОБА_3 про необхідність подання заяви про прийняття спадщини за вказаною адресою. Приватний нотаріус був достовірно обізнаний про наявність іншого спадкоємця щодо майна померлої ОСОБА_5 , місця її проживання, склав лист-повідомлення з запрошенням з'явитись до його нотаріальної контори, однак з незрозумілих причин не відправив вказаний лист на адресу позивача і не повідомив її про відкриття спадщини.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.
Як вбачається із матеріалів справи, сторони у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є доньками ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 7 - 11).
На а. с. 17 - 18 знаходяться результати лабораторних досліджень від 25 листопада 2020 року з результатами аналізу крові ОСОБА_3 з приміткою, що результати досліджень не є достатньою підставою для постановки діагнозу, інтерпретація результатів та постановка діагнозу виконується тільки лікарем.
На а. с. 19 знаходиться копія результатів огляду ОСОБА_3 24 листопада 2020 року сімейним лікарем КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Русанівка» Дніпровського району м. Києва, амбулаторія ЗПСМ № 2 із направленням на рентгенографію грудної клітки та консультацію акушера-гінеколога.
На а. с. 20 - 33 знаходиться копія медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_3 , згідно якої 23 листопада 2020 року ОСОБА_3 зверталася до кардіолога, поставлено діагноз «Синдром передчасного збудження шлуночків», стан - середньої важкості; 24 березня 2021 року ОСОБА_3 була оглянута лікарем гінекологом, 24 березня 2021 року здійснено цитоморфологічне дослідження, цитограма без особливостей, 31 березня 2021 року призначено лікування (а. с. 25); на а. с. 23 знаходяться результати дослідження виділень від 24 березня 2021 року; на а. с. 27 знаходяться результати звернення до лікаря від 04 листопада 2020 року із зазначенням «підозра на СOVID-19», оформлено направлення на ПЛР тест; на а. с. 28 знаходиться копія результатів мамографії від 24 березня 2021 року; на а. с. 30 знаходиться копія результатів аналізу від 11 листопада 2020 року, згідно якої у ОСОБА_3 виявлено РНК коронавірусу SARS-CoV-2; 19 березня 2021 року ОСОБА_3 оглянута сімейним лікарем КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Русанівка» Дніпровського району м. Києва, амбулаторія ЗПСМ № 2 із направленням на рентгенографію грудної клітки та консультацію акушера-гінеколога (а. с. 31); 31 березня 2021 року ОСОБА_3 оглянута сімейним лікарем з направленням на консультацію фізіотерапевта (а. с. 33).
29 квітня 2021 року ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Охріменко М.С. з заявою про прийняття спадщини (а. с. 34), від якого отримала інформаційну довідку № 64567945, згідно якої спадкова справа № 67066647 до майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена 15 січня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сокуренко О.Д. (а. с. 35).
Листом від 25 травня 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сокуренко О.Д. повідомив ОСОБА_3 у відповідь на її заяву, отриману 12 травня 2021 року, що її заява долучена до матеріалів спадкової справи, однак до спадкування заявник не закликається в зв'язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини (а. с. 36).
Згідно листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сокуренка О.Д. від 26 липня 2021 року, 15 січня 2021 року до нього з заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1 - донька померлої ОСОБА_4 , повідомила про наявність іншого спадкоємця першої черги, яким є ОСОБА_3 ; 15 січня 2021 року на адресу ОСОБА_3 було направлено рекомендований лист вих. № 01-а/02-14 із закликом звернутись до приватного нотаріуса Сокуренко О.Д. із заявою про прийняття спадщини (а. с. 73).
На а. с. 82 - 120 знаходиться копія спадкової справи справа № 67066647 до майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якої із заявами про прийняття спадщини 15 січня 2021 року звернулася ОСОБА_1 та 02 квітня 2021 року отримала свідоцтво про право на спадщину.
На а. с. 110 знаходиться копія листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сокуренка О.Д. від , 15 січня 2021 року на адресу ОСОБА_3 , в якому повідомлено про заведення спадкової справи і запропоновано звернутися до 17 березня 2021 року для подання заяви про прийняття спадщини за вказаною адресою.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання норм закону, тощо, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постановах: від 04 листопада 2015 року 6-1486цс15 та від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61?21447св19).
Отже, практика судів касаційної інстанції у цій категорії справ є незмінною.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Враховуючи, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнім днем визначеного законом строку прийняття спадщини є 17 березня 2021 року, до приватного нотаріуса позивач ОСОБА_3 звернулася 12 травня 2021 року, пропуск позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини складає 1 місяць 26 днів.
Верховний Суд в постанові від 20 жовтня 2021 року в справі № 405/7111/19-ц (провадження № 61-10591св21) виклав правовий висновок, згідно якого при оцінці наявності поважних причин для визначення додаткового строку на прийняття спадщини, суди повинні розмежовувати два періоди та оцінювати наявність об'єктивних, непереборних перешкод для реалізацією особою права на прийняття спадщини. Перший період - період визначений законом для прийняття спадщини (6 місяців від дня відкриття спадщини), а другий період - від дня закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини до дня звернення до суду із позовом при визначенні додаткового строку для прийняття спадщини.
Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Факт перебування на лікуванні в закладі охорони здоров'я у всіх випадках не може вважатися безумовною підставою для визначення додаткового строку. Важливими у цьому аспекті є тривалість стаціонарного лікування та ступінь захворювання (постанова Верховного Суду від 12 серпня 2021 року, справа № 757/51328/18-ц (провадження № 61-15517св20).
Зазначені вимоги закону і правові висновки судом першої інстанції належним чином враховані не були.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини ОСОБА_3 вказує на тривале лікування захворювання коронавірусною хворобою COVID-19 та пов'язаних з нею ускладнень, які викликали загострення інших хвороб.
Проте надані позивачем докази щодо неможливості подання заяви про прийняття спадщини у зв'язку з погіршенням її стану здоров'я, хворобою, лікуванням не є достатніми доказами, оскільки охоплюють лише частину строку, відведеного на прийняття спадщини.
Так, спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , а останнім днем звернення до нотаріуса із заявою було 17 березня 2021 року. Позивач, обґрунтовуючи неможливість вчасного звернення з заявою про прийняття спадщини, надала докази у вигляді медичної документації лише з посиланням на обставини, що виникли, починаючи з 04 листопада 2020 року.
З документів, наданих позивачем, вбачається, що 04 листопада 2020 року позивач звернулась за медичною допомогою внаслідок поганого самопочуття, лікарем-терапевтом діагностовано ГРВІ з підозрою на COVID-19, оформлено направлення на ПЛР тест, захворювання на коронавірус підтверджено результатами лабораторних досліджень від 11 листопада 2020 року, в подальшому ОСОБА_3 23 листопада 2020 року без направлення лікаря робила клінічній аналіз крові (автоматизований з формулою) та аналіз крові розгорнутий, в листопаді 2020 року та березні 2021 року зверталася за медичною допомогою до сімейного лікаря, кардіолога, гінеколога, отримала направлення на консультацію фізіотерапевта.
Відтак, позивачем не надано, а судом першої інстанції не встановлено існування поважних причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини до 04 листопада 2020 року взагалі. Обставини перебування ОСОБА_3 на лікуванні мали місце після початку перебігу шестимісячного строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , а з початку захворювання 04 листопада 2020 року позивач жодного разу на стаціонарному лікуванні не перебувала, при цьому періодично зверталася за медичною допомогою до лікарів різних спеціальностей за направленнями сімейного лікаря, а отже знерухомленою не була і могла вільно пересуватись у випадку необхідності.
Крім того, судом першої інстанції не надано належної оцінки тій обставині, що докази амбулаторного лікування та важкого перебігу захворювання ОСОБА_3 в матеріалах справи також відсутні, а саме по собі звернення за первинною та вторинною медичною допомогою і отримання консультацій у лікарів різних медичних напрямків і спеціальностей не є підтвердженням поважних причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини.
Натомість судом першої інстанції встановлено, що позивач проходила довготривале лікування та реабілітаційний період після одужання, всупереч вимог п. 1 ч. 4 ст. 265 ЦПК України не зазначивши, на підставі яких доказів суд такі обставини встановив.
Доводи відзиву позивача на апеляційну скаргу, що її звернення до лікарів обумовлені ускладненням від перенесеної хвороби коронавірусу, а також що вона лікувалася амбулаторно, не підтверджуються будь-якими доказами, крім власних припущень позивача і її особистої інтерпретації змісту наданої медичної документації, та відхиляються апеляційним судом.
Встановивши, що ОСОБА_3 пропустила строк для прийняття спадщини майже на два місяці, однак не встановивши при цьому обставин, які створювали об'єктивні та непереборні труднощі для позивача для подання такої заяви, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за змістом якої підлягає визначенню додатковий строк для прийняття спадщини лише за наявності поважної причини, та дійшов помилкового висновку про визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини.
Хвороба спадкоємця як причини пропуску строку для прийняття спадщини не може бути визнана поважною, оскільки сама по собі ця обставина без встановлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку, чого позивачем у даній справі доведено не було.
Апеляційний суд не вважає обґрунтованим врахування судом першої інстанції правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року в справі № 1320цс17, відповідно до якої при розгляді справ про надання додаткового строку для прийняття спадщини судам необхідно дослідити, чи вчиняв нотаріус після встановлення ним наявності заповіту спадкодавця дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, чи здійснювався виклик спадкоємця за заповітом, в тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця.
Судом першої інстанції залишено поза увагою, що обставини у вказаній справі і справі № 755/10657/21 є різними, оскільки позивач в справі № 1320цс17 не був обізнаний про відкриття спадщини, яка відкрилася за заповітом, в той час як у справі № 755/10657/21 позивач, яка за її власними доводами, здійснювала догляд за спадкодавцем ОСОБА_4 до її смерті і займалася організацією поховання, була достеменно обізнана про смерть матері і відповідно про відкриття спадщини, відтак не була позбавлена можливості в установлений законом строк звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, однак на власний розсуд таких дій не вчинила.
Посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на наявність підстав для визнання причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини поважними, в тому числі у зв'язку із невжиттям нотаріусом заходів щодо повідомлення її про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 є безпідставними, оскільки позивач є спадкоємцем за законом першої черги і здійснення нею права на спадкування (прийняття спадщини) шляхом звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не залежить від вчинення чи невчинення дій іншими особами (іншим спадкоємцем, нотаріусом).
Враховуючи наведене, апеляційний суд відхиляє як неспроможні доводи позивача у відзиві на апеляційну скаргу, що приватний нотаріус Сокуренко О.Д., яким було заведено спадкову справу до майна спадкодавця ОСОБА_4 , знаючи про наявність другого спадкоємця за законом і її адресу, склав лист-повідомлення з запрошенням з'явитися до його нотаріальної контори, однак з незрозумілих причин вказаний лист не відправив.
Таким чином, позивачем не надано безспірних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, не доведено наявності об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк, що у силу статті 81 ЦПК України є її процесуальним обов'язком, відтак позов не є доведеним і задоволений судом першої інстанції безпідставно.
З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування із прийняттям нової постанови про відмову в позові.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги
Відповідно до ст. 137, 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та стягує з позивача на користь відповідача понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11000 грн., належним чином підтверджені договором про надання правової допомоги і звітами про обсяги і зміст правової допомоги (а. с. 74, 76, 157).
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 ,задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 вересня 2021 року скасувати та прийняти нову постанову.
Відмовити ОСОБА_3 в позові до ОСОБА_1 , третя особа Головне управління юстиції у м. Києві про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Стягнути із ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 11000 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 09 грудня 2021 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.