Апеляційного провадження: Доповідач - Кулікова С.В.
№ 33/824/4274/2021
м. Київ Справа № 753/11854/21
02 грудня 2021 року суддя Київського апеляційного суду Кулікова С.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Стригун Максима Андрійовича на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 31 серпня 2021 року, якою визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт,-
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 31 серпня 2021 року визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 183-1 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 грн. на користь держави.
Як встановлено постановою судді, боржник ОСОБА_1 не сплачує аліменти ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання та станом на 01.06.2021 року складає 69 986, 00 грн.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ст. 183-1 КУпАП.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, 09 вересня 2021 року захисник ОСОБА_1 адвокат Стригун М.А. надіслав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Дарницького районного суду міста Києва від 31 серпня 2021 року, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Апеляційну скаргу, з урахуванням доповнень до неї, обґрунтовував тим, що постанова суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що зазначена у оскаржуваному судовому рішенні заборгованість є неправильною і фактично до нього застосовано адміністративне стягнення за період, коли існування заборгованості зі сплати аліментів не визнавалось адміністративним правопорушенням. Так, Законом України № 2234-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» від 7 грудня 2017 року встановлює відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачене ст.. 183-1 КУпАП з 7 січня 2018 року, а відтак не має зворотної сили. Разом з цим, відповідно до оскаржуваного рішення, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення, оскільки він має заборгованість у сумі 69 986 грн. за період з вересня 2013 року по травень 2021 року.
Вказував на те, що ОСОБА_1 сплачував кошти своїй колишній дружині - ОСОБА_2 , а також він приймає активну участь у вихованні їх спільної дитини, тому твердження про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення є безпідставним.
Посилався на те, що суд першої інстанції не дослідив належним чином матеріали, які надано виконавцем, не перевірив їх належним чином, не викликав ОСОБА_2 для надання пояснення та встановлення обставин щодо сплати ОСОБА_1 коштів особисто колишній дружині на утримання дитини.
Також вказував на те, що відповідно до поданого державним виконавцем розрахунку, з січня 2018 року по травень 2021 року ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів у сумі 33 232,50 грн.. натомість ОСОБА_1 за вказаний період перерахував на особисту банківську карту ОСОБА_2 грошових коштів на загальну суму 38 342,42 грн. Таким чином, у даній справі відсутня об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, а саме ОСОБА_1 немає заборгованості зі сплати аліментів.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Стригун М.А. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. Крім того, адвокат Стригун М.А. зазначив, що ОСОБА_1 має серйозні проблеми зі здоров'ям (наявність язви на нозі), у зв'язку з чим його направлено на лікування до лікарні, на підтвердження чого були надані відповідні докази, що унеможливлює наразі виконати накладене адміністративне стягнення судом першої інстанції.
Державний виконавець Дарницького РВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Ушенко Ю.П. в судові засідання не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила, тому суд вважав можливим розглянути скаргу у її відсутність.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Стригун М.А., перевіривши матеріали справи та доводи скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Згідно з положеннями ст.245 КУпАП, основним завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Правовими приписами ч.1 ст.183-1 КУпАП встановлена відповідальність за несплату аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім'ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.
Із об'єктивної сторони даний адміністративний проступок характеризується бездіяльністю, яка полягає у невиконанні особою свого обов'язку по сплаті аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім'ї. При цьому, для утворення складу правопорушення є обов'язковим настання суспільно шкідливих наслідків у виді виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Адміністративна відповідальність за вчинення зазначеного адміністративного правопорушення встановлена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» №2234-VIII від 07.12.2017, який набрав чинності 06.02.2018.
У суді першої інстанції та апеляційної інстанції ОСОБА_1 заперечував свою винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення та повідомив, що не сплачував аліменти, адже не мав для цього матеріальної можливості. При цьому, що він з 2018 року по травень 2021 року сплачував аліменти на картковий рахунок колишньої дружини - ОСОБА_2 та за вказаний період ним сплачено кошти в загальному розмірі 38 342,42 грн. на підтвердження чого надав квитанції.
Із протоколу про адміністративне правопорушення №43367080/14 від 01.06.2021 вбачається, що ОСОБА_1 не сплачує аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців із дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
З наданого до справи розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01.06.2021 року вбачається, що заборгованість виникла за період з 16.09.2013 року по 01.06.2021 року в сумі 69 986,00 грн.
Однак, відповідно до наданих квитанцій вбачається, що ОСОБА_1 сплачував аліменти на утримання сина шляхом перерахування коштів на картку ОСОБА_2 .
У відповідності до ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Зазначені вимоги закону районним судом, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.183-1 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді суспільно корисних робіт не були дотримані у повній мірі.
Судом не було встановлено, який саме розмір заборгованості виник у платника аліментів та станом на яку дату.
Також ОСОБА_1 надавав суді першої інстанції пояснення щодо обставин сплати ним аліментів на утримання дитини, однак суд першої інстанції оцінки таким поясненням не надавав.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, прав і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.
З огляду на вищезазначене, постанова місцевого суду не відповідає вимогам закону, у зв'язку із чим постанову слід скасувати та закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Стригун Максима Андрійовича - задовольнити.
Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 31 серпня 2021 року, якою визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт скасувати, провадження закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.183-1 КУпАП.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду С.В. Кулікова