Апеляційне провадження Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/13450/2021
м. Київ Справа № 752/15887/20
02 грудня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Заришняк Г.М.
- Рубан С.М.
при секретарі - Климчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 31 травня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Хоменко В.С., у цивільній справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лобановського 130» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
У серпні 2020 року ОСББ «Лобановського, 130» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по внескам на утримання житлового комплексу та внесках до резервного та ремонтного фондів за період з 01.10.2016 року по 30.06.2020 року в розмірі 20 304,36 грн., з яких: сума заборгованості - 17 690,60 грн., інфляційне збільшення - 1 732,36 грн., 3% річних - 881,40 грн., та судових витрат у справі.
Позовні вимоги обґрунтувало тим, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_1 та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , в якому створено ОСББ «Лобановського, 130».
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» до компетенції загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку відносять визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
Згідно ст. 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Загальними зборами об'єднання 19.05.2016 року (протокол від 19.05.2016 року) був затверджений кошторис із внеском на утримання житлового комплексу в розмірі 3,20 грн./м2 та внесками до ремонтного та резервного фондів по 0,10 грн./м2 загальної площі квартири.
18.04.2018 року загальними зборами об'єднання (протокол від 18.04.2018 року) був затверджений кошторис із внеском на утримання житлового комплексу 2-9 поверхи в розмірі 6,10 грн./м2 загальної площі квартири.
По квартирі АДРЕСА_1 існує заборгованість по внескам за період з 01.10.2016 року по 30.06.2020 року в розмірі 17 690,60 грн.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будучи обізнаними про наявність заборгованості, останню не сплачують.
Посилаючись на наведене, позивач просив позов задовольнити.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 31 травня 2021 року позов ОСББ «Лобановського 130» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Лобановського 130» заборгованість по внескам на утримання житлового комплексу та внесках до резервного та ремонтного фондів за період з 01.08.2017 року по 30.06.2020 року в розмірі 12 430,70 грн., з яких: сума заборгованості - 11 222,10 грн., інфляційні втрати - 754,24 грн., 3% річних - 454,36 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСББ «Лобановського 130» заборгованість по внескам на утримання житлового комплексу та внесках до резервного та ремонтного фондів за період з 01.08.2017 року по 30.06.2020 року в розмірі 4 143,57 грн., з яких: сума заборгованості - 3 740,70 грн., інфляційні втрати - 251,41 грн., 3% річних - 151,46 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Лобановського 130» судовий збір у розмірі 1 576,50 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСББ «Лобановського 130» судовий збір у розмірі 525,50 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСББ «Лобановського 130» витрати на правничу допомогу у розмірі 3 673,31 грн. в рівних частинах.
В задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 31 травня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначала, що суд безпідставно відмовив у задоволенні її клопотання про розгляд справи з викликом учасників справи, оскільки спір має характер, що вимагає необхідність проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Вказувала на те, що суд без урахування неотриманих доказів, які мали суттєве значення для розгляду справи та без застосування ст. 84 ЦПК України, ухвалив рішення про задоволення позову, тому таке рішення не може вважатися законним та обґрунтованим.
Посилалася на те, що позивач не надав доказів того, що загальними зборами у встановленому законом порядку було прийнято рішення щодо визначення порядку сплати, переліку внесків і платежів співвласників, на яке посилався суд, задовольняючи позов про стягнення заборгованості.
Крім того, посилалася на те, що суд безпідставно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи своє рішення виключно затвердженими загальними зборами кошторисами на 2016 та 2018 роки.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 31 травня 2021 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди ОСОБА_1 зі створенням та діяльністю ОСББ «Лобановського 130», а тому не діють підстав для висновку про незаконність оскаржуваного рішення. Крім того, вказував на те, що апелянт просить скасувати рішення суду в повному обсязі, однак вказане рішення стосується прав та обов'язків іншого відповідача, який не уповноважував відповідача ОСОБА_1 вчиняти процесуальні дії від його імені.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Представник позивача ОСББ «Лобановського 130» - Степ'юк В.С. проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням установчих зборів співвласників житлового комплексу від 19.05.2016 року створено ОСББ «Лобановського, 130» (протокол № 1 від 19.05.2016 року) та затвердженого його статут (а.с. 17-31).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 по 3/4 й 1/4 частини кожний відповідно та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , в якому створено ОСББ «Лобановського, 130» (а.с. 38). Вказане визнано відповідачем ОСОБА_1 у відзиві, що в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.
Загальними зборами об'єднання 19.05.2016 року (протокол від 19.05.2016 року) був затверджений кошторис із внеском на утримання житлового комплексу в розмірі 3,20 грн./м2 та внесками до ремонтного та резервного фондів по 0,10 грн./м2 загальної площі квартири (а.с. 29-31, 36).
18.04.2018 року загальними зборами об'єднання (протокол від 18.04.2018 року) був затверджений кошторис із внеском на утримання житлового комплексу 2-9 поверхи в розмірі 6,10 грн./м2 загальної площі квартири (а.с. 32-35, 37).
Згідно п. 2.4. Статут ОСББ «Лобановського, 130» об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту шляхом проведення загальних зборів встановлювати розміри платежів і внесків співвласників будинку, платежів, пов'язаних з належним утриманням будинку, а також відрахувань до резервного, ремонтного та інших фондів.
Відповідно до пп. 5 п. 3.3.2. Статуту ОСББ «Лобановського, 130» до компетенції загальних зборів визначення порядку призначення, сплати та переліку внесків та платежів в Об'єднанні.
Згідно п. 6.2. Статуту співвласник зобов'язаний виконувати вимоги та обов'язки, передбачені Статутом ОСББ; виконувати рішення статутних органів, прийнятих у межах їх повноважень; своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні платежі: внески на утримання житлового комплексу та прибудинкової території, цільові внески до фондів та інші, які визначаються органами управління Об'єднання.
Відповідач ОСОБА_1 , заперечуючи проти позову, зазначила, що розрахунок містить час зі спливом позовної давності, та подала заяву про його застосування.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що вимоги про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних є обґрунтованими, та визначаючи розмір заборгованості, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, що підлягає стягненню, врахував строки позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачем у справі.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідачі у відповідності зі ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» є співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 .
За ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Статтею 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що співвласник зобов'язаний виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання, виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання, зокрема, встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервною та ремонтного фондів.
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Забезпечення утримання та експлуатації будинку, користування спільним майном, включаючи поточний ремонт, утримання будинку і прибудинкової території, водопостачання водовідведення, опалення, вивезення побутових відходів об'єднання задовольняє самостійно шляхом самозабезпечення відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону про ОСББ.
Відповідно до ст. 23 Закону внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Згідно висновків, які викладені у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 року у справі № 3-945гс15, особа, яка є співвласником будинку, в якому створено ОСББ, зобов'язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об'єднання наділене правом у разі нездійснення таких дій цією особою звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів. Законом, іншими законодавчими актами не передбачено затвердження або погодження органами місцевого самоврядування внесків і платежів, визначених загальними зборами ОСББ.
Відповідно до п. п. 4, 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями, затверджених постановою КМУ від 08 жовтня 1992 року № 572, власник житла та наймач квартири зобов'язаний за рахунок власних коштів оплачувати всі витрати, пов'язані з утриманням житлового будинку і закріпленої прибудинкової території. Власники та наймачі квартир зобов'язані вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку.
Статтею 322 ЦК України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, законодавством покладено обов'язок своєчасно вносити квартирну плату саме на наймачів (власників).
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідачами не погашена.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно положень ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до положень ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Встановивши, що відповідачі не сплачують за надані позивачем послуги, у зв'язку з чим виникла заборгованість, враховуючи те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання по оплаті за житлово-комунальні послуги, надавши належну правову оцінку наявним у справі доказам, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову в межах строку позовної давності.
Доводи апеляційної скарги про те, що рішення загальних зборів ОСББ «Лобановського 130», оформлені протоколами загальних зборів від 19 травня 2016 року та 18 квітня 2018 року, прийняті з грубим порушенням діючого законодавства України, внаслідок чого вони не можуть вважатися прийнятими та законними, не заслуговують на увагу, так як ОСОБА_1 не надала доказів скасування або визнання недійсними ані рішення, ані протоколів.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач, як управитель, свого обов'язку щодо забезпечення належного утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території в будинку АДРЕСА_2 не здійснює є необґрунтованими, оскільки звернень про неналежне виконання своїх обов'язків ОСББ «Лобановського 130» ОСОБА_1 не надано та в матеріалах справи не міститься.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що позивачем не надано до суду доказів на підтвердження, що зазначені в Плановому кошторисі на 2016 рік витрати дійсно були понесені позивачем у період з 2016-2017 роках, а зазначені в Плановому кошторисі на 2018 рік, витрати понесені у 2018-2020 роках, колегія суддів відхиляє, оскільки протягом спірного періоду скарг з приводу ненадання чи неналежного надання послуг від відповідачів на адресу позивача не надходило, на підтвердження обставин справи, позивачем було надано докази, які входять до предмету доказуванню.
Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, дослідивши матеріали справи, надавши об'єктивну оцінку зібраним доказам по справі та нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін як таке, що є законним та обґрунтованим.
Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, дослідивши матеріали справи, надавши об'єктивну оцінку зібраним доказам по справі та нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін як таке, що є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 31 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 07 грудня 2021 року.
Головуючий Судді: