ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
10 грудня 2021 року м. Київ № 640/8514/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровський області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Капітал Груп»
про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Капітал Груп», застосованого рішенням про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 17 лютого 2021 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровський області від 05 лютого 2021 року № 376-п «Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Капітал Груп» призначено перевірку відповідача щодо дотримання податкового законодавства у сфері виробництва і обігу підакцизних товарів.
В той же час, представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Капітал Груп» відмовлено у допуску до проведення фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, про що складено акт відмови у допуску до проведення перевірки від 16 лютого 2021 року, що й стало підставою для прийняття рішення від 17 лютого 2021 року про застосування адміністративного арешту майна
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
В подальшому представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі № 640/8514/21, оскільки відповідачем до суду оскаржено наказ від 05 лютого 2021 року № 376-п «Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Капітал Груп» та судом відкрито провадження у справі № 160/2401/21.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2021 року в задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Капітал Груп» про зупинення провадження у справі № 640/8514/21 відмовлено.
Станом на час розгляду справи, відповідач письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Наказом Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 05 лютого 2021 року № 376-п «Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Капітал Груп» (код ЄДРПОУ 38812640) з 16 лютого 2021 року призначено проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Капітал Груп» за адресою: Дніпропетровська обл., місто Кам'янське, Західний проїзд, 5, з питань дотримання законодавства у сфері виробництва і обігу підакцизних товарів.
16 лютого 2021 року посадовими особами позивача здійснено вихід за місцезнаходженням відповідача з метою приступити до проведення фактичної виїзної перевірки на підставі наказу від 05 лютого 2021 року № 376-п, який вручено представнику відповідача, проте відповідач відмовив у допуску уповноважених осіб контролюючого органу до перевірки.
Враховуючи не допуск уповноважених осіб до перевірки, контролюючим органом, який здійснював перевірку складено акт відмови від допуску до проведення фактичної перевірки від 16 лютого 2021 року, який вручено представнику відповідача.
За результатами розгляду звернення управління контролю за підакцизними товарами Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про застосування адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Капітал Груп» на підставі положень статті 94 ПК України, у зв'язку з недопущенням посадових осіб до проведення перевірки, прийнято рішення від 17 лютого 2021 року про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Капітал Груп», що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: Дніпропетровська обл., місто Кам'янське, Західний проїзд, 5.
Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна відповідача на підставі рішення від 17 лютого 2021 року до суду не зверталося.
26 березня 2021 року Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області звернулось до суду в загальному порядку з позовною заявою про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Капітал Груп», застосованого рішенням Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 17 лютого 2021 року, яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., місто Кам'янське, Західний проїзд, 5.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
У відповідності до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України.
Згідно пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті (пункт 94.3 статті 94 Податкового кодексу України).
Пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України передбачено підстави для застосування адміністративного арешту майна, серед яких, зокрема, є відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Відповідно до пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Згідно з пунктом 94.5 статті 94 Податкового кодексу України, умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
Відповідно до пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.
Відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).
За правилами пункту 94.19.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим;
У разі якщо майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у випадку, визначеному, зокрема, пунктом 94.19.1, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється (пункт 94.21 статті Кодексу).
Згідно із статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право звернення податкових органів до суду із заявою щодо, зокрема, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі (частина 2 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України).
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для такого висновку. Так, за наявності відповідних умов, визначених у пункті 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу, обґрунтованість якого має бути перевірена судом в обов'язковому порядку протягом 96 годин. Відсутність протягом вказаного строку відповідного рішення суду про визнання арешту обґрунтованим зумовлює звільнення з-під адміністративного арешту майна платника податків та унеможливлює його повторне накладення з тих саме підстав.
Отже, вимоги про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, заявлені поза межами 96-годинного строку, не є такими, що можуть бути задоволеними, адже, у цьому випадку, відсутні відповідні обставини, з якими положення статті 94 Податкового кодексу України пов'язують можливість забезпечення виконання платником податків його обов'язків.
Як встановлено судом, Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області звернулось до суду із позовом про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Капітал Груп», накладеного рішенням контролюючого органу від 17 лютого 2021 року, лише 26 березня 2021 року (про що свідчить відбиток поштового календарного штемпеля на конверті), тобто після спливу строку у 96 годин після прийняття рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків, протягом якого судом має бути перевірена обґрунтованість цього рішення, та припинення застосованого ним адміністративного арешту в силу вимог пункту 94.19.1 статті 94 Податкового кодексу України, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровський області.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2020 року у справі № 805/4974/18-а, від 16 грудня 2020 року № 820/5045/18, від 13 січня 2021 року у справі № 520/9872/18, від 14 січня 2021 року у справі № 815/3986/16
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем, як суб'єктом владних повноважень, правомірність рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків перед судом не доведено, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровський області відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко