ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
10 грудня 2021 року м. Київ № 640/30835/20
Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Державної служби геології на надр України
до Міністерства юстиції України
третя особа: ОСОБА_1
про визнання протиправною та скасування постанови, -
Державна служба геології та надр України звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 17.11.2020 №62455703.
Позовні вимоги мотивовано тим, що на виконання судового рішення в адміністративній справі №640/18993/19 Держгеонадрами видано наказ від 17.03.2020 №86-К про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Юридичного управління Державної служби геології та надр України з 05 вересня 2019 року та виплачено середній заробіток за один місяць у розмірі 11400,00 грн., про що ОСОБА_1 повідомлено листами Держгеонадр від 20.03.2020 №4692/01/14-20, від 25.03.2020 №4934/01/14-20, від 30.03.2020 №5255/01/09-4-20, від 14.04.2020 №5933/01/14-20 та від 24.04.2020 № 6337/01/14-20. Тобто, Держгеонадр вживались і вживаються усі залежні від служби дії для повідомлення Стягувача про виконання рішення суду, про необхідність з'явитися на роботу для ознайомлення з наказом, внесенням відповідного запису до трудової книжки та приступити до виконання посадових обов'язків, натомість, Стягувач уникає виконання свого обов'язку з'явитися до Державної служби геології та надр і приступити до роботи, що унеможливлює виконання рішення суду в частині поновлення на посаді в повному обсязі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2021 суддею Шрамко Ю.Т. було відкрито провадження у справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .
16.01.2021 позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог відповідно до якої позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати Постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 17 листопада 2020 року № 62455703;
- визнати протиправною та скасувати Постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 21 грудня 2020 року № 62455703.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 № 640/18993/19 визнано протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 24.02.2020 року у справі №640/18993/19 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді. Приймаючи зазначене рішення суд, зазначив, що виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов'язків. Судом встановлено, що рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2020 року у справі №640/18993/19 фактично не виконано, оскільки не надано місце на роботі та не внесено зміни в штатний розпис посади позивача відповідно до якої її поновлено. У встановлений державним виконавцем строк та станом на 21.12.2020, інформація щодо виконання рішення суду до відділу не надійшла. Про поважні причини, які перешкоджають виконанню рішення суду боржником не повідомлено. 17.12.2020 до Міністерства юстиції України надійшло клопотання ОСОБА_1 про необхідність накладення повторного штрафу на боржника та направлення матеріалів до органів досудового розслідування за невиконання рішення суду боржником. Враховуючи, що Державною службою геології на надр України не було належним чином виконано рішення у справі №640/18993/19, відповідачем правомірно було прийнято оскаржувані постанови про застосування штрафу.
Третьою особою надано письмові пояснення на позовну заяву, в яких зазначено, що оскільки Шостим апеляційним адміністративним судом встановлено факт бездіяльності Боржника (Позивача) щодо виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді, посаду на якій ОСОБА_1 «поновлено» наказом Держгеонадр від 17.03.2020 №86-к «Про поновлення ОСОБА_1 » до штатного розпису Держгеонадр не введено, робочого місце не надано, на рівнозначній посаді керівника юридичної служби не поновлено, не дивлячись на те, що ця вимога заявлялась третьою особою неодноразово, має місце факт явного ухилення Позивача (Боржника) від виконання рішення суду під час затвердження чинної структури Держгеонадр 27.10.2020, тому для скасування постанов головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафів від 17 листопада 2020 року № 62455703 та від 21.12.2020 у справі № 62455703 немає жодних правових підстав.
Позивач надав суду додаткові письмові пояснення, в яких з посиланням на правові позиції Верховного Суду зазначив, що вжиті Державною службою геології та надр України дії, спрямовані на поновлення стягувача на роботі шляхом винесення відповідного наказу узгоджується з вимогами ст. 24 КЗпП України та ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» та з урахуванням неможливості внести відповідний запис в трудову книжку у зв'язку з діями стягувана, є добровільним виконанням рішення суду.
18.05.2020 від позивача надійшли додаткові докази по справі, а саме, постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу та вимога державного виконавця, якою вимагалось:
- ОСОБА_1 надати до Державної служби геології та надр України трудову книжку для внесення відповідного запису про поновлення на посаді;
- Державній службі геології та надр України забезпечити внесення відповідного запису про поновлення на посаді до трудової книжки стягувана, згідно рішення суду, та надати до відділу підтверджуючі документи у строк до 29.04.2021.
При цьому, в тексті вимоги зазначено, що виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов'язків. Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 № 640/18993/19 встановлено, що на виконання судового рішення Держгеонадрами видано наказ Державної служби геології та надр України про поновлення ОСОБА_1 на посаді від 17.03.2020 № 86-К та виплачено середній заробіток за один місяць у розмірі 11400,00 грн.
Третьою особою також було подано письмову заяву про відвід судді Мамедової Ю.Т. (Шрамко Ю.Т.) від розгляду адміністративної справи №640/30835/20.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2021 визнано заявлений третьою особою відвід судді Мамедовій Ю.Т. (Шрамко Ю.Т.) необґрунтованим; задоволено заяву головуючого судді Мамедової Ю.Т. про самовідвід; відведено суддю Мамедову Ю.Т. від розгляду адміністративної справи №640/30835/20 та передано адміністративну справу №640/30835/20 на автоматизований розподіл для визначення судді у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України.
На підставі розпорядження керівника апарату Окружного адміністративного суду м. Києва №896 від 26.05.2021 року, в зв'язку з самовідводом судді Мамедової Ю.Т., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 27.05.2021 року, справу розподілено для розгляду судді Вєкуа Н.Г.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.2021 прийнято адміністративну справу №640/30835/20 до свого провадження суддею Вєкуа Н.Г. та визначено, що справа буде розглядатись суддею Вєкуа Н.Г. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Третя особа надала суду заперечення на клопотання позивача про долучення додаткових доказів від 18.05.2020, в яких ОСОБА_1 зазначила, що державний виконавець виніс дві вимоги, два штрафи, констатував факт невиконання рішення суду шляхом направлення відповідного повідомлення до правоохоронних органів, що повинно було мати наслідком закінчення виконавчого провадження відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження». Проте, замість цього відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби було винесено вимогу та постанову про повернення виконавчого документа прямо протилежного змісту з порушенням процедури, оскільки направлення вимог та повернення виконавчого документу після констатації факту невиконання рішення суду шляхом направлення повідомлення до правоохоронних органів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» не є можливим. Це порушує статтю 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади повинні діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Тому, на переконання третьої особи, вимога державного виконавця Рекашової А.М. від 20.04.2021 № 62455703/20.1/22 та постанова державного виконавця Савки Л.О. про повернення виконавчого документа стягувану від 30.04.2021 ВП № 62455703 не можуть розглядатися як належні докази у справі.
24.06.2021 третьою особою було долучено додаткові докази по справі та наголошено, що оскільки позивач не навів доказів виконання рішення суду про поновлення на посаді належним чином, то штраф, який наклав державний виконавець є правомірним.
Також третя особа заперечувала проти заяви позивача про збільшення позовних вимог, мотивуючи це тим, що висунута Позивачем вимога про скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу, винесеної 21.12.2020 у ВП №62455703, не є вимогою майнового характеру, а є новою вимогою, яка не була зазначена у тексті позовної заяви. Отже, оскарження цієї постанови є по суті окремими позовними вимогами та може відбуватись виключно в рамках іншого судового провадження шляхом подання відповідної позовної заяви, а не шляхом збільшення позовних вимог до поданої позовної заяви, яка стосується постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу, винесеної 17.11.2020 у ВП №62455703, тобто іншого процесуального документа.
Стосовно заперечень третьої особи про прийняття судом заяви позивача про збільшення позовних вимог, то суд відхиляє такі заперечення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КАС України, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Згідно з ч. 1 ст. 172 КАС України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач спочатку звернувся до суду з вимогою про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу від 17 листопада 2020 року у виконавчому провадженні №62455703, а в подальшому подав заяву про збільшення позовних вимог шляхом їх доповнення вимогою про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу від 21 грудня 2020 року у тому ж виконавчому провадженні № 62455703. При цьому, вимоги щодо скасування обох постанов державного виконавця обґрунтовуються виключно одними і тими самими підставами, а саме виконанням позивачем рішення суду у справі № 640/18993/19, шляхом прийняття наказу Державної служби геології та надр України про поновлення на посаді від 17.03.2020 № 86-К не визнано незаконним та не скасовано та на підтвердження правомірності таких вимог позивачем надаються одні й ті самі докази по справі.
Таким чином, враховуючи, що первинні та доповнені позивачем позовні вимоги пов'язані між собою підставою виникнення та поданими доказами, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду в межах даної адміністративної справи позовних вимог Державної служби геології на надр України, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 16.01.2021.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.
Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як свідчать матеріали справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби геології та надр України від 04 вересня 2019 року № 175-к «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного управління Держгеонадр з 05 вересня 2019 року та стягнуто з Держгеонадр на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 61 663,42 грн, допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного управління Держгеонадр з 05 вересня 2019 року та в частині стягнення з Держгеонадр на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за один місяць в сумі 11 400,00 грн.
28 лютого 2020 року позивачу у справі № 640/18993/19 було видано виконавчі листи в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного управління Держгеонадри з 05 вересня 2019 року та стягнення з Держгеонадр на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за один місяць в сумі 11 400,00 грн.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року залишено без змін.
На виконання рішення на підставі якого відкрито виконавче провадження, Державною службою геології та надр України було прийнято наказ від 17 березня 2020 року № 86-к про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Юридичного управління Державної служби геології та надр України з 05 вересня 2019 року.
Разом з тим, на підставі вказаного вище рішення та виданих в адміністративній справі №640/18993/19 виконавчих листів, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною 02 липня 2020 року розглянуто заяву про примусове виконання вказаного рішення та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62455703. Крім того, державним виконавцем було також винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Також, у даному виконавчому провадженні, державним виконавцем відділу виноситись вимоги до боржника у зв'язку з невиконанням судового рішення, після цього 17 листопада 2020 року було винесено постанову про накладення штрафу на боржника за невиконання судового рішення у розмірі 5 100 грн, та 21 грудня 2020 року виконавцем повторно винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10 200 грн за невиконання судового рішення.
Позивач, вважаючи протиправними та таким, що підлягають скасуванню постанови державного виконавця від 17..11.2020 та від 21.12.2020, звернувся до суду з даним позовом.
Незгода позивача із вказаною постановою зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про виконавче провадження", Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція №512/5).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно з частиною першою, пунктами 16, 18 частини третьої статті 18 Закону № 1404 виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Частиною четвертою статті 19 Закону № 1404 передбачено, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Пунктом 6 частиною п'ятою статті 19 Закону № 1404 встановлено, що боржник зобов'язаний надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Статтею 63 Закону встановлено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Відповідно до частин першої - третьої статті 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Статтею 75 Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Системний аналіз викладених правових норм свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.
При цьому, застосування такого заходу реагування як винесення постанови про накладення штрафу є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Отже, слід дійти висновку, що постанову про накладення штрафу державним виконавцем може бути винесено лише після перевірки виконання такого рішення та у разі невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Повторним невиконанням судового рішення в розумінні статті 64-1 Закону №1404-VІІІ є встановлений відповідним актом факт кожного наступного невиконання боржником судового рішення після складення акту про невиконання такого рішення вперше та винесення відповідної постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення без поважних причин.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 08 липня 2021 року по справі № 640/11833/19.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 04.09.2019 р. №175-к "Про звільнення ОСОБА_1 "; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного управління Держгеонадр з 05.09.2019 р. Стягнено з Держгеонадр на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 61663,42 грн.; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного управління Держгеонадр з 05.09.2019 р. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Держгеонадр на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за один місяць в сумі 11 400,00 грн.
28 лютого 2020 року позивачу у справі №640/18993/19 видано виконавчі листи в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного управління Держгеонадри з 05.09.2019 р. та стягнення з Держгеонадр на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за один місяць в сумі 11400,00 грн.
На виконання судового рішення Держгеонадрами видано наказ від 17.03.2020 №86-К про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Юридичного управління Державної служби геології та надр України з 05 вересня 2019 року та виплачено середній заробіток за один місяць у розмірі 11400,00 грн., про що ОСОБА_1 повідомлено листами Держгеонадр від 20.03.2020 № 4692/01/14-20, від 25.03.2020 №4934/01/14-20, від 30.03.2020 №5255/01/09-4-20, від 14.04.2020 №5933/01/14-20 та від 24.04.2020 № 6337/01/14-20.
Згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вищезазначені обставини встановлені постановою Шостого апеляційного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2020 року в адміністративній справі №640/18993/19.
При цьому, як вбачається з обґрунтувань позивача, останній наголошував на тому, що відповідного запису до трудової книжки стягувача ОСОБА_1 на момент прийняття наказу про поновлення на посаді було неможливим через відсутність трудової книжки у відділі з управління персоналом.
Водночас повідомлено, що по факту виконання рішення суду в частині негайного виконання Державна служба геології та надр України невідкладно запросила ОСОБА_1 з'явитися 20 березня 2020 року до Державної служби геології та надр України для вирішення питання виконання рішення суду, про що повідомила її листом від 17 березня 2020 року (Вих. № 14/01/14-20), який було направлено за адресою, вказаною самою ж ОСОБА_1 в листі від 28 лютого 2020 року, кур'єрською компанією ТОВ «Даймекс-Київ».
Згідно отриманого інформаційного листа від ТОВ «Даймекс-Київ», відправлення за накладною № 41178539 було доставлено 19 березня 2020 року в 12:45 у поштову скриньку.
19 березня 2020 року Держгеонадра листом запросило ОСОБА_1 з'явитися до Державної служби геології та надр України 27 березня 2020 року для вирішення питання щодо виконання рішення суду, який вже було направлено на електронну адресу, вказану Стягувачем в заяві від 28 лютого 2020 року, що підтверджується роздруківкою з електронної адреси Держгеонадр ІНФОРМАЦІЯ_1
Повторно лист було направлено 20 березня 2020 року рекомендованим відправленням за адресою проживання Стягувача та було вручене 03 квітня 2020 року, що підтверджується матеріалами справи.
Крім того, 25 березня 2020 року Держгеонадрами було направлено ОСОБА_1 листа сих. № 4934/01/14-20, в якому служба запропонувала ОСОБА_1 , у разі неможливості самостійно дістатися за адресою АДРЕСА_1 через введення карантинних заходів, повідомити про це Держгеонадра для забезпечення її транспортом або про інші причини невиходу на роботу. Даний лист було вкладено до абонентської скриньки 03 квітня 2020 року згідно Наказу № 265 від 16 березня 2020 року.
Суд констатує, що судове рішення про поновлення особи на роботі визнається таким, що виконане, саме з моменту видання боржником відповідного рішення про поновлення - наказу чи розпорядження.
Вказане твердження також узгоджується з нормами частини 2 статті 65 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" зазначено, що судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.
Суд зауважує, що "поважність причин" це оціночне поняття.
Поважні причини - це обставини, що діють на волю суб'єкта, з яким законодавець пов'язує звільнення цього суб'єкта від виконання покладених на нього обов'язків або від визначених законодавством негативних наслідків його поведінки.
До поважних причин можуть бути віднесені будь-які обставини навколишнього світу. Це можуть бути як дії фізичних або юридичних осіб, так і явища, які не залежать від волі людини. Такі обставини мають впливати на волю суб'єкта трудових правовідносин. Саме внаслідок дії цих обставин, що виникли раптово або закономірно, він не має змоги належним чином виконувати покладені на нього обов'язки.
Обставини, що визначаються законом як поважні причини, звільняють суб'єкта трудових правовідносин від виконання покладених на нього обов'язків або негативних для нього наслідків.
Як було зазначено вище, на виконання судового рішення Держгеонадрами видано наказ від 17.03.2020 №86-К про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Юридичного управління Державної служби геології та надр України з 05 вересня 2019 року та виплачено середній заробіток за один місяць у розмірі 11400,00 грн.
Однак стягувач не з'явився до органу в якому її поновлено на посаді для внесення відомостей, жодного обґрунтованого пояснення щодо поновлення на посаді, яка зазначена позивачем не надавалось, отже позивачем вчинені усі необхідні дії для виконання рішення суду.
При цьому, суд наголошує, що працівник фактично була обізнана про наявність наказу про її поновлення на роботі та їй фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов'язків, що сторонами не заперечувалось.
Також, суд наголошує, що відповідачем не було взято до уваги, той факт , що Стягувача поновлено на існуючій станом на 05.09.2019 року посаді, а саме на посаді начальника юридичного управління, в той час, як наказ №36 «Про введення в дію штатного розпису Державної служби геології та надр України, на який посилається третя особа та відповідач введено 07.02.2020 року.
Крім того, суд зауважує, що відповідач та третя особа, в своїх запереченнях посилались на обставини викладені в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2021 року, яке набрало законної сили 11.10.2021 року, яким визнано протиправною та скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 30 квітня 2021 року ВП № 62455703, винесену державним виконавцем Савкою Л.О.
Проте, суд наголошує, що станом на момент винесення оскаржуваних постанов, а саме виникнення спірних правовідносин, Позивачем вчинялись всі необхідні (активні) дії, щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва №640/18993/19 року.
При цьому суд наголошує, що лише при наданні оцінки постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 30 квітня 2021 року ВП № 62455703 було встановлено, що рішення щодо поновлення на посаді так і не було виконано належним чином, в той час як з матеріалів справи вбачається, що Позивачем вчинені всі необхідні можливі та достатні на думку позивача дії для поновлення на роботі Стягувача, що свідчить про відсутність підстав для накладення штрафу на останнього за виконання рішення самостійно.
Таким чином, дослідивши документи, подані сторонами та обставини справи в цілому, суд дійшов висновку, що позивачем вчинялись активні дії з метою виконання рішення суду, що підтверджуються долученими до матеріалів справи документами.
За вказаних обставин постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 17 листопада 2020 року № 62455703 та від 21 грудня 2020 року №62455703 не відповідають критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржувані постанови - скасуванню.
Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
З огляду на вказані обставини справи та аналіз чинного законодавства, суд доходить висновку, що відповідач, при ухваленні спірних постанов діяв поза межами повноважень, з огляду на що позовні вимоги належить задовольнити.
Керуючись ст. 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Державної служби геології та надр України задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати Постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 17 листопада 2020 року № 62455703.
Визнати протиправною та скасувати Постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 21 грудня 2020 року № 62455703.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.Г. Вєкуа