ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
08 грудня 2021 року м. Київ № 640/35498/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом ОСОБА_1 ,
до Київського національного університету будівництва і архітектури міністерства освіти і науки України,
Завідувача кафедри геотехніки Київського національного університету будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України Бойка Ігора Петровича,
про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київського національного університету будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України, Завідувача кафедри геотехніки Київського національного університету будівництва і архітектури міністерства освіти і науки України Бойка Ігоря Петровича, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії завідувача кафедри геотехніки Київського національного університету будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України Бойко Ігоря Петровича, щодо складання Експертного висновку «щодо використання бентонітових глин для підготовки під аміакопровід Тольятті - Одеса в ґрунтових умовах України» від 03.10.2016
- визнати протиправним та скасувати експертний висновок «щодо використання бентонітових глин для підготовки під аміакопровід Тольятті - Одеса в ґрунтових умовах України» від 03.10.2016, складений завідувачем кафедри геотехніки Київського національного університету будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України Бойко Ігорем Петровичем.
- зобов'язати завідувача кафедри геотехніки Київського національного університету будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України Бойко Ігоря Петровича відкликати Експертний висновок «щодо використання бентонітових глин для підготовки під аміакопровід Тольятті - Одеса в ґрунтових умовах України» від 03.10.2016 із Національного антикорупційного бюро України та від інших осіб, кому він був надісланий;
- зобов'язати Київський національний університет будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України відкликати Експертний висновок «щодо використання бентонітових глин для підготовки під аміакопровід Тольятті - Одеса в ґрунтових умовах України» від 03.10.2016 із Національного антикорупційного бюро України та від інших осіб, кому він був надісланий;
В обґрунтування позовних вимог вказано, що під час надання правової допомоги ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження №52017000000000721 від 26.10.2017 було встановлено, що 03.10.2016 завідувачем кафедри геотехніки Київського національного університету будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України Бойко Ігорем Петровичем, на підставі листа (вимоги) Національного антикорупційного бюро України №0424-017/29617 від 29.08.2016 було складено експертний висновок «щодо використання бентонітових глин для підготовки під аміакопровід Тольятті - Одеса в ґрунтових умовах України». Зазначений висновок, разом із іншими доказами, був покладений органом досудового розслідування в обґрунтування складання повідомлення про підозру ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження №52017000000000721 від 26.10.2017.
Вважаючи такий висновок протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
У розумінні пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За приписами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відтак, обов'язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Таким чином, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що єдиною та необхідною правовою підставою для віднесення спору до публічно-правового є одночасна сукупність наступних умов: 1) однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень, тобто орган державної влади або орган місцевого самоврядування чи установа, якій державою делеговано виконання відповідних владно-розпорядчих функцій; 2) спірні правовідносини виникли у зв'язку зі здійсненням ним владно-управлінських функцій; 3) перебування сторін спору у відносинах влади-підпорядкування.
Під суб'єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до пункту частини першої статті 1Закону України "Про вищу освіту" заклад вищої освіти - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей
Вищі навчальні заклади не є суб'єктами владних повноважень в розумінні статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 69 Кримінального процесуального кодексу України, експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України "Про судову експертизу" на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об'єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.
Відповідно до частини першої статті 101 Кримінального процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.
Згідно з частиною десятою статті 101 Кримінального процесуального кодексу України висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.
Тобто, питання розгляду та надання оцінки всім доказам, в тому числі і самому висновку експерта здійснюється під час розгляду справи, в межах якої призначено проведення відповідної експертизи.
Таким чином, суд зазначає, що висновок експерта, за своєю правовою природою, є результатом процесуальної діяльності експерта з визначених питань, доказом по справі, а дії експертів при проведенні судової експертизи не є управлінськими за своєю суттю, а також висновки експертів не можуть перевірятися за межами передбаченого процесуального контролю, оскільки це є втручанням у проведення судової експертизи в межах розгляду судової справи.
Між тим, статтею 4 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються, зокрема, процесуальним порядком призначення судового експерта; кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків; можливістю призначення повторної судової експертизи.
Враховуючи вищевикладені положення та обставини, суд зазначає, що висновок експерта від 03.10.2016 не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні положень частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, яке призводить до змін правового статусу сторін, не породжує для сторін прав та обов'язків, не порушує існуючих прав чи обов'язків сторін, а є лише висновком спеціаліста (фахівця) у певній галузі знань. Отже, діяльність експерта під час проведення експертизи та підготовки висновків за її результатами не є управлінською діяльністю, а висновок, відповідно, актом управлінської діяльності, а відтак не може оскаржуватись в адміністративному суді за такими ознаками.
Вказана правова позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 02.03.2015 №К/800/9164/15.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачі не є суб'єктами владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративно судочинства України, даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а слід розглядати за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За приписами частини шостої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
За таких підстав та з урахуванням того, що спір між сторонами у справі виник не у зв'язку з виконанням або невиконанням відповідачем публічно - владних управлінських функцій та не віднесений до юрисдикції Окружного адміністративного суду міста Києва, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачеві, що останній має право звернутися з вказаним позовом до відповідного суду місцевого суду загальної юрисдикції.
Керуючись статтями 170, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Київського національного університету будівництва і архітектури міністерства освіти і науки України, Завідувача кафедри геотехніки Київського національного університету будівництва і архітектури міністерства освіти і науки України Бойка Ігоря Петровича про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити дії.
2. Роз'яснити позивачу, про те, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
3. Роз'яснити ОСОБА_1 , що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції місцевого районного суду загальної юрисдикції у порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини четвертої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржена.
Згідно частини першої статті 295 та частини першої статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону №2147-VIII.
Суддя Літвінова А.В.