ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 грудня 2021 року м. Київ № 640/27796/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вовк П.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Бучанське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі також - ГУНП в Київській області, відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати накази начальника ГУНП в Київській області № 391 від 30 серпня 2021 року та № 225 о/с від 30 серпня 2021 року про звільнення підполковника поліції начальника відділення поліції №5 (с.Чайки) Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_1 - неправомірними;
зобов'язати відповідача поновити ОСОБА_1 на службі начальника відділення №5 (с. Чайки) Бучанського РУП ГУНП в Київській області;
зобов'язати відповідача виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за встановленими нормами за час вимушеного прогулу з моменту звільнення до дня поновлення на роботі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами, а також залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Бучанське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області(далі також - Бучанське РУП ГУНП в Київській області, третя особа).
Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю застосування до позивача такого суворого дисциплінарного заходу як звільнення. Крім того, позивач зазначає, що на день видачі оскаржуваних наказів обвинувального вироку суду про визнання позивача винним у інкримінованому порушенні (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою) не було.
Саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на обґрунтованості прийнятих ним наказів, з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства як самих рішень, так і дотримання визначеного законом порядку їх прийняття.
Незгода з наведеними відповідачем аргументами була висловлена позивачем у наданій суду відповіді на відзив.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами службового розслідування відносно позивача, які оформлені висновком від 30 серпня 2021 року, затвердженим начальником ГУНП в Київській області Андрієм Нєбитовим 30 серпня 2021 року (т. 1 а.с. 90-103), відповідачем було прийнято наказ від 30 серпня 2021 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області», зокрема, відповідно до п. 3 якого, за порушення службової дисципліни, вимог статей 3, 8, 11, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України», затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, статті 24 Закону України «Про запобігання корупції», Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08 лютого 2019 року № 100, пункту 1 розділу II, пункту 3 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179 та Положення про територіальні (відокремлені) підрозділи - районні управління, відділи, відділення поліції, відділи (сектори) поліцейської діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області, затвердженої наказом ГУНП в Київській області від 06 січня 2021 року № 9, які виразилися у не повідомленні найближчого органу поліції про виявлення правопорушення, не припиненні вчинення такого правопорушення, не доповіді безпосередньому керівництву та керівництву Головного управління про факт пропозиції та надання неправомірної вигоди цивільною особою, наданні неналежного прикладу підлеглим працівникам і вчиненні вчинку, який призвів до підриву авторитету Національної поліції України у суспільстві, начальника відділення поліції № 5 Бучанського РУП ГУНП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції (т. 1 а.с. 16-17).
Наказом ГУНП в Київській області від 31 серпня 2021 року № 225 о/с «По особовому складу», підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника відділення поліції № 5 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, з 31 серпня 2021 року звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ч. 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» та позбавлено преміювання за серпень 2021 року повністю (т. 1 а.с. 18-19).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» (далі також - Закон).
Відповідно до приписів ч. 1 та ч. 2 статті 18 Закону, поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Згідно зі статтею 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі також - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (стаття 11 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За правилами ч. 3 статті 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Згідно з вимогами ч. 8 статті 19 Дисциплінарного статуту, під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Так, положеннями статті 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що cлужбове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Частинами 7-8 статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Аналіз наведених положень є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
Матеріалами службового розслідування підтверджується, що до ГУНП в Київській області 27 серпня 2021 року надійшла інформація про те, що працівниками Другого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого в м. Києві у рамках досудового розслідування кримінального провадження, внесеного 19 серпня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі також - ЄРДР) за № 62021100020000288, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 статті 368 Кримінального кодексу України (далі також - КК України) проводяться обшуки у службовому кабінеті начальника відділення поліції № 5 Бучанського РУП ГУНП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_1 .
У ході проведення службового розслідування встановлено, що у провадженні слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_2 , перебуває кримінальне провадження, внесене 17 серпня 2021 року до ЄРДР за №12021111050001689, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 185 ККУ, у рамках досудового розслідування якого було встановлено, що до їх вчинення причетні громадяни ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
19 серпня 2021 року ОСОБА_3 звернувся з заявою до Державного бюро розслідувань у якій повідомив, що працівники поліції, за не притягнення останнього та його неповнолітнього сина до кримінальної відповідальності вимагають неправомірну вигоду у розмірі 3000 доларів США.
За результатами розгляду вказаної заяви, працівниками Державного бюро розслідувань відомості того ж дня було внесено до ЄРДР за № 62021100020000288, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 статті 368 КК України.
У рамках вищевказаного досудового розслідування ОСОБА_3 27 серпня 2021 року передав ОСОБА_1 неправомірну вигоду у розмірі 3000 доларів США.
Відповідно до пункту 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08 лютого 2019 року № 100, поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» і зобов'язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про запобігання корупції» (Запобігання одержанню неправомірної вигоди або подарунка та поводження з ними), особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язані невідкладно вжити таких заходів:
1) відмовитися від пропозиції;
2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію;
3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників;
4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.
Відповідно до підпункту 5 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, поліцейський під час виконання службових обов'язків повинен неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України.
Однак, незважаючи на вищевказані норми законодавства, ОСОБА_1 будучи працівником поліції, заходів щодо припинення вчинення правопорушення не вжив, найближчий орган поліції чи своє керівництво про факт можливого надання неправомірної вигоди не повідомив та від домовленості не відмовився.
Після чого працівниками ТУ ДБР, розташованого в м. Києві негайно було розпочато проведення слідчої дії (невідкладний обшук) в адміністративній будівлі відділення поліції №5 Бучанського РУП ГУНП в Київській області відповідно до протоколу обшуку від 27 серпня 2021 року виявлено та вилучено: матеріали кримінального провадження 12021111050001689; мобільний телефон начальника відділення поліції № 5 Бучанського РУП ГУ з сім картою № НОМЕР_1 ; грошові кошти у сумі три тисячі доларів США.
По закінченню слідчої дії ОСОБА_1 було затримано у порядку статті 208 КПК України.
Опитаний ОСОБА_1 від написання пояснень відмовився, про що складено відповідний акт.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 12 січня 2012 року у справі «Горовенки та Бугара проти України» зазначив, що уряди та правоохоронні органи забезпечують те, щоб усі посадові особи з підтримання правопорядку мали відповідні моральні, фізичні та психологічні якості для ефективного виконання своїх функцій і проходили безперервну та ретельну професійну підготовку. Необхідно періодично здійснювати перевірку їхньої придатності для виконання таких функцій.
Суд повторив, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям (рішення від 17 червня 2008 року у справі «Абдулла Їлмаз проти Туреччини».
У статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» наведено текст присяги працівника поліції: «усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Отже, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення присяги. У зв'язку з чим, складаючи присягу, працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Під порушенням присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Застосування дисциплінарного стягненні у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Даний правовий висновок зазначено і у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2018 року у справі № 824/227/17-а.
Підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що зазначена поведінка ОСОБА_1 безумовно призвела до підриву авторитету органів внутрішніх справ, формування негативної думки у населення про поліцію та дискредитації звання працівника поліції, що, відповідно, свідчить про особисту недисциплінованість позивача та недотримання ним вимог законодавства, присяги працівника поліції та посадових обов'язків.
За цих обставин суд що відповідач правомірно та обґрунтовано застосував до позивача спірне дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.
Наведена вище позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема в постановах від 19 квітня 2019 року по справі № 802/1172/17-а та від 22 липня 2021 року по справі № 806/796/16.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Отже, доводи позивача про відсутність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності з огляду на відсутність відповідного судового рішення (вироку), яке набрало законної сили, яке би підтверджувало факт учинення ним діяння, що ставиться йому в провину, є безпідставними.
В контексті наведеного та за наслідком аналізу наведених вище обставин, суд доходить висновку про те, що позивач своїми діями допустив порушення норм Інструкції № 622, тобто вчинив дисциплінарний проступок, який з урахуванням загального уявлення суспільства про поліцейського, як носія влади, унеможливлює подальше виконання позивачем своїх обов'язків на службі в органах поліції.
При цьому, позовна заява позивача не містить обґрунтування відсутності в діях поліцейського дисциплінарного поступку, що підтверджується належними та допустимими доказами.
При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних наказів на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, дійшов до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані накази відповідають наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям, а тому відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування.
Так само, не підлягають задоволенню похідні вимоги позивача про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 15; код ЄДРПОУ 40108616), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Бучанське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (08150, Київська область, місто Боярка, вулиця Хрещатик, будинок 88; код ЄДРПОУ 40108616) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.
Суддя П.В. Вовк