ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
08 грудня 2021 року №640/19545/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мамедової Ю.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Міністерства оборони України (також далі - відповідач) у якому позивач просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо непризначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю її чоловіка - ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
- скасувати рішення відповідача у формі затвердження 22 червня 2021 року Міністром оборони протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 17 червня 2021 року №96 у частині відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю її чоловіка - ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії (далі - оскаржуване рішення);
- зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку зі смертю чоловіка - ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2020 року, відповідно Закону України " Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Ухвалою суду від 23.07.2021 р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/19545/21 (далі - справа), яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачу протиправно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю її чоловіка - ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані дії (рішення) вчинені (прийнято) ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
27 грудня 2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 27 грудня 2000 року.
Згідно довідки Дніпровського районного у місті Києві військового комісаріату від 09 серпня 2018 року №87, ОСОБА_2 звільнено з військової служби 12 травня 1987 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що 29 січня 2020 року Київським міським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено відповідний актовий запис №1748, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) від 10 квітня 2020 року №260, "Мінно-вибухове поранення (1986 рік) старшого сержанта у відставці ОСОБА_2 , 1966 року народження: «Вогнепальні множинні осколкові поранення голови, лівого плеча, контузія головного мозку» та його наслідки у вигляді постравматичної та дисциркуляторної енцефалопатії III ступеня, цереброваскулярної хвороби, що призвела до крововиливу в головний мозок та стала причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 та підтверджується військово-обліковими, медичними документами, довідкою про причину смерті №21 від 29.01.2020 виданою Найіональним військово-медичним клінічним центром «Головний військово-клінічний госпіталь», свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим 29.01.2020 Київським міським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції місто Київ,
- Поранення, контузія та причина смерті, ТАК, пов'язані з виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де вились бойові дії".
Як зазначила позивач, що не заперечувалось відповідачем, ОСОБА_1 звернулась до Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю чоловіка.
17 червня 2021 року комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене протоколом засідання №96 (пункт 2 протоколу), який 22 червня 2021 року затверджено Міністром оборони України, щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки на день смерті ОСОБА_2 законодавства не передбачає виплату одноразової грошової допомоги членам сім'ї померлого, якщо смерть настала понад річний термін після звільнення з військової служби.
Вважаючи протиправним вказане рішення відповідача, позивач звернулась до суду з вказаною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон України №2232-ХІІ).
Статтею 41 Закону №2232-ХІІ визначено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2011-ХІІ).
Питання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві урегульоване нормами статті 16 Закону №2011-ХІІ.
Так, відповідно до частини 1 статті 16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктами 1, 2 частини 2 цієї статті Закону №2011-ХІІ (в редакції чинній станом на час прийняття оскаржуваного рішення) визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема:
- загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
- смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби;
Відповідно до частини 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї статті Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року №975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
Відповідно до абзацу 1 пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
З огляду на те, що смерть ОСОБА_2 настала в період, коли законодавством не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги, якщо смерть особи, звільненої з військової служби настала після спливу річного строку з моменту звільнення такої особи з військової служби, суд дійшов висновку, що рішення Міністерства оборони України оформлене протоколом №96 від 17 червня 2021 року відповідає вказаним вище нормам законодавства.
Правомірність відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, оформленої протоколом №96 від 17 червня 2021 року, обумовлює відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу.
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд
Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Міністерства оборони України (місцезнаходження: 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Т. Мамедова