ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 грудня 2021 року м. Київ №640/958/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить зобов'язати відповідача сформувати і подати до ГУ ДКС в м. Києві подання про повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 4831,15 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 22.08.2018.
Позов обґрунтовано відсутністю у позивача обов'язку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку із придбанням житла вперше.
Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в позові з тих підстав, що відповідач не володіє інформацією про придбання нерухомості вперше.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, зважаючи на таке.
Судом встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу квартири від 22.08.2018, нотаріально посвідченим і зареєстрованим в реєстрі за №3348 позивач і ОСОБА_2 придбали квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 1932462 грн. у приватну спільну часткову власність наступним чином: 1/4 частки в праві спільної часткової власності на квартиру - ОСОБА_1 , 3/4 частки - ОСОБА_2 .
Позивач сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 4831,15 грн. (1% вартості її частки), що не заперечується відповідачем і підтверджується копією квитанції від 22.08.2018 №6.
У грудні 2020р. позивач звернулась до відповідача із заявою від 02.12.2020, в якій просила сформувати і подати до ГУ ДКС в м. Києві подання про повернення їй збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку з придбанням житла вперше.
Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 14.12.2020 №2600-0603-8/176730 повідомлено про безпідставність заяви, оскільки до функцій відповідача не віднесено збір та перевірку інформації про факт придбання житла вперше, й відповідні документи у відповідача відсутні.
Спірні правовідносини виникли у сфері справляння збору на обов'язкове державне пенсійне страхування і стосуються повернення позивачу сплаченого ним збору.
Згідно з п. 9 ст. 1 Закону України від 26.06.1997 №400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, чинній на час придбання позивачем житла) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком <…> громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Згідно з п. 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740, (у редакції, чинній на час придбання позивачем дачного будинку) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком <…> громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше (абз. 1).
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України (абз. 2).
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчу-ження об'єктів нерухомого майна від 02.12.2020 №235040330 відсутні відомості про придбання позивачем інших об'єктів житлової нерухомості у період до придбання 1/4 спірної квартири.
Отже, відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дають підстави для висновку про придбання позивачем житла вперше, тому вона не відносилась до платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідач не надав доказів, які б спростували доводи позивача і надані нею докази.
Згідно з п.п. 3, 5, 10 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, повернення помилково або надміру сплаченого до бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється органом Казначейства з відповідного рахунку за надходженням відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" за поданням відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, що контролює надходження цього збору до бюджету.
Враховуючи, що позивач не відносився до платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні житла, але фактично сплатив цей збір, суд, погоджую-чись з доводами позивача, вважає, що така сплата здійснена ним помилково, а тому сплачені кошти підлягали поверненню позивачу за поданням відповідача.
Відповідач подання не сформував, чим порушив право позивача на повернення коштів.
З метою захисту і поновлення порушеного права позивача підлягає задоволенню вимога позивача про зобов'язання відповідача сформувати подання до ГУ ДКС в м. Києві про повернення їй збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 4831,15 грн.,
Водночас вимога про зобов'язання відповідача подати до ГУ ДКС в м. Києві подання не підлягає задоволенню, оскільки згідно з Порядком №787 такі дії вчинюються позивачем самостійно разом з поданням заяви до відповідного органу Казначейства.
Отже, позов необхідно задовольнити частково.
У позовній заяві позивач просить стягнути на її користь з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони (ч. 1).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2).
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє кло-потання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7).
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження понесення заявлених витрат на правничу допомогу позивач:
1) копію договору від 02.12.2020 №02/12/20-02 про надання правничої допомоги укладеного між позивачем (Клієнт) та Адвокатським бюро "Тарас Кулачко та партнери" в особі керуючого партнера Кулачка Т.М., яким передбачено надання правничої допомоги Клієнту з відповідною конкретизацією, на загальну вартість 3000 грн.;
2) копію акта приймання-передачі наданих послуг (детальний опис наданих послуг) від 05.01.2021 б/н на загальну вартість 3000 грн.;
3) копію квитанції від 11.01.2021 №0.0.1971499593,1, згідно з якою на рахунок Адвокатського об'єднання позивачем перераховано 3000 грн. в рахунок оплати послуг за договором від 02.12.2020 №02/12/20-2;
4) копію посвідчення адвоката від 08.10.2014 №5221/10 на ім'я Кулачка Т.М. ;
5) копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КС №5221/10;
6) оригінал ордеру від 11.01.2021 серія АІ №1075325.
У відзиві відповідач заперечив проти задоволення клопотання позивача про покладення судових витрат на ГУ ПФУ в м. Києві, зазначивши, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не співмірний зі складністю справи, зазначив на необхідності відображення адвокатом доходів, отриманих від проведення незалежної професійної діяльності як самозайнятої особі шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат.
Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 16.04.2020 №727/4597/19 законодав-ством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 №826/1216/16 склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Посилання у відзиві на обов'язковість ведення адвокатом Книги обліку доходів та витрат суд відхиляє, оскільки істотною для суду є обставина фактичного понесення витрат на правову допомогу позивачем, натомість облік отриманих доходів адвокатом та їх оподаткування не є обставиною, яка є суттєвою під час вирішення питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Твердження відповідача про не співмірність розміру витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи нічим не обґрунтовано.
З огляду на часткове задоволення позову та згідно із ст. 139 КАС України наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 1500 грн. і витрат по сплаті судового збору у сумі 454 грн., пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 90, 139, 241-246, 262 КАС України, суд
1. Задовольнити позов ОСОБА_1 частково.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати подання до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 4831,15 грн. (чотири тисячі вісімсот тридцять одну гривню 15 коп.).
3. Відмовити у задоволенні позову в іншій частині.
4. Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві судовий збір у сумі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 коп.) на користь ОСОБА_1 .
5. Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1500,00 грн. (одна тисяча п'ятсот гривень 00 коп.) на користь ОСОБА_1 .
Позивач: ОСОБА_1 ;
АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві;
04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ 42098368.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Дата рішення є днем складення його у повному обсязі.
Суддя Д.А. Костенко