10 грудня 2021 року м. Чернігів Справа № 620/17575/21
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Бородавкіна С.В., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) 29.11.2021 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернувся до суду із заявою, у якій просить:
- визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо тривалого, поза межами розумного строку (понад 6 років і 5 місяців) невиконання постанови Бахмацького районного суду Чернігівської області від 20.03.2015 і виконавчого листа №728/419/13-а від 02.04.2014;
- визнати, що неправомірна бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів на повне і безумовне виконання постанови Бахмацького районного суду Чернігівської області від 20.03.2015 і виконавчого листа №728/419/13-а від 02.04.2014, виконавчого провадження №54986841, становить порушення пункту 1 Протоколу Першого, пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції з прав людини та основоположних свобод;
- зобов'язати відповідача вжити заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», на виконання постанови Бахмацького районного суду Чернігівської області від 20.03.2015 і виконавчого листа №728/419/13-а від 02.04.2014, виконавчого провадження 54986841.
Відповідно до частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Ознайомившись з даним позовом, суд дійшов висновку про необхідність передачі поданого ОСОБА_1 адміністративного позову до місцевого загального суду, оскільки справа не підсудна цьому адміністративному суду, з огляду на таке.
Відповідно до матеріалів адміністративного позову, позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати його вчинити дії з виконання постанови Бахмацького районного суду Чернігівської області від 20.03.2015 і виконавчого листа №728/419/13-а від 02.04.2014.
Відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно з частиною п'ятою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.
Також, частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно пункту 2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2012 року №5 «Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 (6-570цс16).
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що розгляд та вирішення заявлених ОСОБА_1 в адміністративному позові вимог має відбуватися місцевим загальним судом як адміністративним.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» у рішенні від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Суд звертає увагу, що чинним Кодексом адміністративного судочинства України не регламентовано дії суду у разі встановлення належності справи до предметної юрисдикції іншого адміністративного суду, у зв'язку з наведеним вважаю за можливе застосувати аналгію закону.
Так, частиною п'ятою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу.
Відповідно до частини п'ятої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України питання про передачу адміністративної справи, крім випадків, визначених пунктами 4-6 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України, розглядається судом у порядку письмового провадження або, за ініціативою суду, в судовому засіданні. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.
З огляду на вищевикладені обставини, для об'єктивного розгляду даного спору, суд вважає за необхідне передати адміністративну справу на розгляд до Бахмацького районного суду Чернігівської області (16500, вул. Соборності, 42, м. Бахмач, Чернігівська область).
Керуючись статтями 20, 29, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - передати до Бахмацького районного суду Чернігівської області (16500, вул. Соборності, 42, м. Бахмач, Чернігівська область).
Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 10.12.2021.
Суддя С.В. Бородавкіна