09 грудня 2021 року Чернігів Справа № 620/12980/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доУправління Служби безпеки України в Чернігівській області
провизнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Чернігівській області (далі - відповідач, УСБУ в Чернігівській області), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у відмові в оформленні та направленні необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби»;
зобов'язати УСБУ в Чернігівській області оформити та направити необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби», із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби з 26 квітня 2000 року по 07 жовтня 2020 року у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки України, на пільгових умовах - один місяць служби за півтора місяці.
Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що на його звернення з проханням оформити та направити до пенсійного органу необхідні документи для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із зарахуванням на пільгових умовах часу проходження служби в підрозділі спеціального призначення (відділі оперативного документування) регіонального органу СБ України, отримав від відповідача відмову. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, зазначає, що пільгова вислуга має враховуватися при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ. Вважає, що в даному випадку відповідачем своєю бездіяльністю порушено його конституційне право на соціальний захист та державні гарантії пенсійного забезпечення військовослужбовців.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки для отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги у мінімально визначному законом розмірі (в даному випадку 25 календарних років і більше, а не 21 рік 04 місяці 01 день, як має позивач). До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено. Крім того, календарна вислуга років не залежить від пільгового обчислення стажу і враховується, окрім випадків отримання права на призначення пенсії, для отримання права на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні. Отже вважає, що саме календарна вислуга років є визначальною для набуття права на призначення такої пенсії, якої позивач у мінімально- визначеному законодавством розмірі не має, а тому прав на призначення пенсії за вислу років він не набув.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Відповідно до Довідки УСБУ в Чернігівській області від 27.09.2021 № 74/17/Г-8п (а.с. 21) майор запасу СБУ ОСОБА_1 проходив військову службу в лавах Збройних Сил України з 16.06.1998 по 07.05.1999 та в Службі безпеки України з 26.04.2000 по 07.10.2020. Звільнений у запас Служби безпеки України за підпунктом «а» пункту 61 «Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України» та підпунктом «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із закінченням строку контракту) наказом СБ України від 25.09.2020 № 1266-ОС/дск. Виключений із списків особового складу Управління з 07.10.2020 наказом начальника Управління СБ України в Чернігівській області від 06.10.2020 № 212-ос/дск (а.с. 20). Вислуга років на час звільнення (07.10.2020) складає: календарна 21 рік 04 місяці 01 день, пільгова 09 років 07 місяців 23 дні, загальна 30 років 11 місяців 11 днів.
У відповідь на заяву позивача від 31.07.2021 (а.с. 15-16) листом від 14.09.2021 № 74/1/Г-203/14/433 відповідач повідомив його про те, що він не має права на пенсію, а тому надавати будь-які документи до Головного управляння Пенсійного фонду щодо призначення пенсії за вислугу років не має підстав (а.с. 17).
Вважаючи бездіяльність відповідача, яка полягає у відмові в оформленні та направленні необхідних документів до пенсійного органу для призначення пенсії, позивач звернувся до суду.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на таке.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах Служби безпеки України, є, зокрема Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-XII передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону № 2262-XII особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: ж) час роботи в судових органах та органах прокуратури осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих і перебувають на військовій службі або службі в органах і військових формуваннях Служби безпеки України, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах офіцерського та начальницького складу, в Службі судової охорони на посадах середнього і вищого складу.
Згідно зі статтею 17-1 Закону № 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, 17.07.1992 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 393, положеннями якої визначено порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей (далі - Постанова № 393).
Відповідно до підпункту «в» пункту 3 Постанови № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця, зокрема: у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.
Абзац 1 пункту 1 Постанови № 393 містить положення щодо зарахування періодів служби до вислуги років для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 такого Закону.
Суд зауважує, що Законом № 2262-XII передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
Постановою № 393 визначено, зокрема, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ, зокрема, особам офіцерського складу. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.
Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-ХІІ. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а. При цьому, Верховний Суд відступив від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 725/1959/17, від 27.03.2018 у справі № 295/6301/17.
Таке правове регулювання та наведені вище висновки Верховного Суду у справі № 805/3923/18-а дозволяють зробити висновок те, що передбачена Порядком № 393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону № 2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.
Статтею 1 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18 Закон № 2262-ХІІ як єдину, обов'язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.
Визначення у Законі №2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов'язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.
Таким чином, передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
В свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку № 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.
З огляду на вказане Верховний Суд дійшов таких висновків: в цілях Закону № 2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів); для призначення пенсій за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393.
Судом встановлено, що позивач з 26.04.2000 проходив службу в Службі безпеки України, а з 07.10.2020 був звільнений у запас Служби безпеки України.
Із змісту Довідки УСБУ в Чернігівській області від 27.09.2021 № 74/17/Г-8п вбачається, що відповідач позивачу обрахував календарну вислугу років - 21 рік 04 місяці 01 день, пільгову - 09 років 07 місяців 23 дні, загальну - 30 років 11 місяців 11 днів. Як зазначив відповідач у відзиві та як вбачається із змісту листа УСБУ в Чернігівській області від 14.09.2021 № 74/1/Г-203/14/433, зважаючи на недостатню кількість календарної вислуги років (саме 21 рік, при необхідній кількості - 25 років) ним було відмовлено позивачу у підготовці та направленні документів до пенсійного органу для призначення пенсії відповідно до статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
Однак, зважаючи на наведені вище правові норми, встановлені обставини та правові висновки Верховного Суду, що в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України є таким, що підлягають врахуванню, суд дійшов висновку, що у позивача наявна достатня кількість вислуги років для призначення пенсії на підставі статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
Відповідно до пункту 4 частини 2, частини 4 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Вказане свідчить про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо оформлення та направлення необхідних документів до пенсійного органу для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону № 2262-ХІІ, а також зобов'язання відповідача оформити та направити необхідні документи до пенсійного органу для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону № 2262-ХІІ, із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби з 26 квітня 2000 року по 07 жовтня 2020 року у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки України, на пільгових умовах - один місяць служби за півтора місяці.
При розгляді даної справи судом враховано вимоги частин 1, 2 статті 77 КАС України.
Таким чином, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги чинного законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує таке.
Відповідно до положень частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009 та від 11.07.2013 № 6-рп/2013.
За змістом частин 1, 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Також, за змістом частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.
Позивачем для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано: Договір про надання юридичних послуг від 18.09.2021, укладеного між позивачем (Замовник) та Адвокатським об'єднанням «Міжнародний правовий захист» (Виконавець), згідно з умовами якого: 1.1. Виконавець зобов'язується надати, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити на умовах та в порядку, передбачених цим Договором, юридичні послуги; 1.2. Юридичні послуги, що надаються у межах цього Договору, зокрема: надання консультацій щодо подання Замовником позовної заяви до УСБ України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; підготовка інформаційного запиту, позовної заяви та усіх інших необхідних процесуальних документів за позовом Замовника до УСБ України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 2.1. За послуги, передбачені цим Договором, Замовником здійснюється попередня оплата у загальному розмірі 7 137 (сім тисяч сто тридцять сім) грн (а.с. 22-24); Акт про прийняття-передачу наданих послуг від 02.10.2021 (а.с. 25); квитанцію до прибуткового касового ордеру від 02.10.2021 № 73 про сплату позивачем коштів за надані правові послуги у розмірі 7137,00 грн (а.с. 26); Ордер на надання правничої (правової) допомоги від 18.09.2021 серії СВ № 1012800 (а.с. 27); копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 28).
Суд звертає увагу, що вказані вище документи оформлені належним чином, є взаємопов'язаними, містять посилання на адміністративний позов, що був пред'явлений до суду, розрахунок витраченого адвокатом часу, вартість та перелік наданих ним послуг, які віднесені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI до правничої допомоги, а також підтверджують сплату позивачем коштів за надану правничу допомогу Адвокатському об'єднанню «Міжнародний правовий захист».
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Враховуючи наведене вище, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду справи даної справи є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг, із урахуванням складності справи та із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Квитанцією від 30.09.2021 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 908,00 грн (а.с. 9).
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, за рахунок бюджетних асигнувань УСБУ в Чернігівській області на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7137,00 грн та судовий збір - 908,00 грн
Керуючись статтями 5, 9, 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Чернігівській області - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Чернігівській області щодо оформлення та направлення необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII.
Зобов'язати Управління Служби безпеки України в Чернігівській області оформити та направити необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби з 26 квітня 2000 року по 07 жовтня 2020 року у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки України, на пільгових умовах - один місяць служби за півтора місяці.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Служби безпеки України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7137,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Служби безпеки України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Управління Служби безпеки України в Чернігівській області, вул. Шевченка, 28, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 20001757.
Дата складення повного рішення суду - 09.12.2021.
Суддя Ю. О. Скалозуб