10 грудня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/6910/21-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради про визнання протиправними дій та стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради про визнання протиправними дій та стягнення коштів.
Позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради, щодо відмови мені у донарахуванні та доплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік;
- стягнути з Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради за рахунок коштів Державного бюджету України, невиплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня мені як особі зі статусом «Учасник бойових дій» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, встановленого статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та провести відповідні виплати, з урахуванням виплаченої суми за 2020 рік у розмірі 6800,00 грн.
Згідно пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачені строки звернення до адміністративного суду.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, особа має право звернутися до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів протягом шестимісячного строку, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частинами першою, другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).
Право на доступ є одним з аспектів права на суд і не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні. Тим не менше, ці обмеження не повинні обмежувати або зменшити доступ людини таким чином або в такій мірі, що сама суть права знеціниться; такі обмеження не будуть сумісні з положеннями Конвенції, якщо вони не переслідують законну мету або якщо немає розумної пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою (рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня1998 року в справі “Перес де Рада Каванілес проти Іспанії” (“Perez De Rada Cavanilles v Spain”, заява № 28090/95).
У справі “Іліан проти Туреччини” Європейський суд з прав людини зауважив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи (“Ilhan v. Turkey”, заява № 22277/93).
У справі “Белле проти Франції” Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Варто зазначити, що при вирішенні даного спору необхідно з'ясувати, з якої дати починається строк звернення до суду.
Спеціальним законом, який, зокрема, регулює спірні правовідносини, є Закон України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (далі - Закон №3551-XII).
Частинами першою, четвертою статті 17-1 Закону №3551-XII передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Отже, перебіг строку звернення особи до суду з позовними вимогами щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік з урахуванням розмірів зазначеної соціальної виплати, визначених статтями 12 та 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, починається з 30 вересня 2020 року. Вказана дата визначена Законом №3551-XII як кінцева для звернення особи до відповідного уповноваженого органу про отримання разової грошової допомоги до 5 травня.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06 лютого 2018 року (справа №607/7919/17) та від 14 серпня 2018 року (справа №473/2190/17), які підлягають врахуванню судом у відповідності до вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічної позиції в питанні визначення строку звернення до суду в цій категорії справ дотримується і Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 11 серпня 2021 року (справа №120/4839/21-а).
Зважаючи на наведені вище положення статті 17-1 Закону №3551-XII, а також з огляду на прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020, суд вважає, що позивач мав звернутися із заявою про отримання разової грошової допомоги до 5 травня в належному розмірі до 30 вересня 2020 року, тобто у встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована.
Відповідно, незгода позивача з розміром здійснених йому виплат у 2020 році мала своєчасно знайти свій прояв у відповідному зверненні до суду з позовною заявою у встановлений законом строк, який почався з 30 вересня 2020 року і закінчився 31 березня 2021 року.
Між тим, з даним позовом до суду позивач звернувся лише 07 грудня 2021 року (згідно відбитку штампу канцелярії суду).
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про те, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Проте, всупереч наведеним нормам, позивачем до позову не було додано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав пропуску цього строку та відповідних доказів.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення даної позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради про визнання протиправними дій та стягнення коштів залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду й доказів поважності причин його пропуску.
3. Роз'яснити, що в разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися не поданою і буде повернута особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Лелюк