Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
10 грудня 2021 року № 520/11563/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 1800, код ЄДРПОУ 21366538), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов. м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №204750008698 від 16.04.2021 року про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та виплачувати з 09.04.2021 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020;
- допустити до негайного виконання рішення суду у частині присудження пенсійних виплат ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у межах суми стягнень за один місяць;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (ідентифікаційний код: 21366538) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого Позивачем судового збору у розмірі 908,00 гривень.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачам, що підтверджується звітом про доставку електронного листа.
09.08.2021 року ухвалою суду за заявою позивача було замінено відповідача Пенсійний фонд України на належного відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
20.09.2021 року ухвалою суду клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо залучення співвідповідача було задоволено та залучено співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Ухвалою суду від 20.10.2021 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у зразковій адміністративній справі № 360/3611/20.
Ухвалою суду від 30.11.2021 поновлено провадження у справі у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням у зразковій адміністративній справі № 360/3611/20.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, не погодився з поданим позовом та подав до суду відзив, в якому в обґрунтування заперечень на позовну заяву зазначив, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як спеціальний закон є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 1 з моменту набрання законної сили Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» - з 11.10.2017 року. Оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017 року є чинними, їх положення не визнано неконституційними, відтак рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-рп/2020 впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах, яке виникло до 11.10.2017 року. Отже, умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах мають визначатися на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 18.02.2021 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області із заявою щодо призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах.
22.02.2021 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 1012 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з тим, що довідка з місця роботи (ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області») від 03.02.2021 року № 33/41-171 помилково містить посилання на Постанову Кабінету Міністрів, що втратила чинність, а не на чинну Постанову Кабінету Міністрів України № 461, у зв'язку з чим не було визнано належним підтвердження періоду роботи до пільгового стажу за Списком № 1, а також у зв'язку з тим, що позивач не досягла встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» 50-річного віку. (а.с.18-19)
09.04.2021 року позивач повторно звернулась з заявою про призначення їй пенсії за віком (а.с. 20-23).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 204750008698 від 16.04.2021 року позивачу повторно було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 26-27).
25.05.2021 року позивач через особистий кабінет інтернет-порталу Пенсійного фонду України «Портал Електронних Послуг» надіслала Пенсійному Фонду України звернення, у якому поставила питання щодо підстав повторної відмови, зокрема, у призначені їй пенсії за віком, щодо достатності в неї підтвердженого загального та пільгового страхового стажу для призначення їй пенсії за віком за Списком № 1, щодо необхідності додаткового підтвердження наявності в неї пільгового страхового стажу (а.с. 28-29).
Листом № 19089-17370/В-03/8-2800/21 від 23.06.2021 року Пенсійний Фонд України позивача повідомив про те, що «відповідно до наданих документів та даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Ваш страховий стаж становить 29 років 4 місяці 11 днів, в тому числі стаж роботи за Списком № 1 - 25 років 2 місяці 2 дні, що дає право позивачу па призначення пенсії за віком на пільгових умовах при досягненні віку 50 років» (а.с. 30-31).
Позивач не погодилась з вказаним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 204750008698 від 16.04.2021 року у зв'язку з чим звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду ухвалою від 16 грудня 2020 відкрито провадження у зразковій адміністративній справі № 360/3611/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Так, у зазначеній ухвалі Верховного Суду визначені такі ознаки типової справи, в якій може бути ухвалено рішення цієї зразкової справи, а саме:
1) позивачі є особами, які після ухвалення 23.01.2020 Конституційним Судом України рішення № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) звернулись за призначенням пенсії згідно зі статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ, оскільки вказані норми із зазначеними змінами визнані неконституційними;
2) відповідачами є один і той самий суб'єкт владних повноважень територіальні органи Пенсійного фонду України, уповноважені на вирішення питання про призначення пенсії;
3) спірні відносини стосуються набуття права на призначення пенсії на пільгових умовах позивачами, що досягли пенсійного віку, визначеного статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», у редакції чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», після набрання чинності Законом України» від 03.10.2017 № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій»;
4) позивачами у цих справах заявлено аналогічні позовні вимоги (визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо призначення пенсії статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», в редакції чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
З Єдиного держаного реєстру судових рішень судом встановлено, що повний текст рішення Великої Палати Верховного Суду по справі № 360/3611/20 зареєстровано у Єдиному державному реєстрі судових рішень 22.11.2021, рішення набрало законної сили 03.11.2021.
Так, Верховним Судом при вирішенні справи № 360/3611/20 як зразкової було задоволені позовні вимоги позивача.
Великою Палатою Верховного Суду в Постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20 в обґрунтування задоволення позовних вимог зазначено таке:
« 3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Суд зазначає, що позивачу на момент звернення до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, виповнилося 45 років, тобто позивач не досягла встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» 50-річного віку для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Посилання позивача на те, що при призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах застосовується норма п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суд не бере до уваги, оскільки на дату набуття чинності змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме 11.10.2017 року, позивач не досягла віку 45 років.
Тому, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 ОСОБА_1 , як такій, що не набула права на призначення пенсії, є правомірною.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 1800, код ЄДРПОУ 21366538), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов. м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Бідонько А.В.