Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позову без руху
09 грудня 2021 р. справа № 520/26211/21
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання прийняття до розгляду позову ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Військової частини НОМЕР_1 про: 1) визнання противоправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні і не виплаті компенсації втрати частини доходів ОСОБА_1 за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 20 грудня 2017 року за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року по справі № 520/1683/2021; 2) зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 20 грудня 2017 року в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, -
встановив:
Підставами заявленого позову є доводи про те, що Військовою частиною із заявником на дату звільнення із військової служби - 20.12.2017р., не проведено повного та остаточного розрахунку по усім платежам, а саме - по індексації грошового забезпечення військовослужбовця. За викладеним у позові твердженням заявника, вказана індексація була виплачена лише 12.08.2021 р. на виконання рішення суду від 08.04.2021р. по справі №520/1683/21, що зумовлює виникнення у заявника права на компенсацію втрати частини доходу.
Суддя відмічає, що ця вимога заявника витікає із відносин з приводу проходження публічної служби.
Відтак, за загальним правилом до таких вимог підлягає застосуванню строк давності звернення до суду, передбачений ч.5 ст.122 КАС України, тобто один місяць.
Виняток із цього правила складає, зокрема, вимога про стягнення самої індексації грошового забезпечення військовослужбовця (спонукання до нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовця), оскільки індексація нараховується на грошове забезпечення (тобто на винагороду за виконану роботу, плату на працю), і спеціальний закон не містить жодних застережень з даного питання.
З цих міркувань суд вважає, що на вимогу про стягнення заробітної плати/грошового забезпечення військовослужбовця (виплату винагороди за працю/службу) і на вимогу про стягнення індексації підлягає поширенню правовий режим, ідентичний запровадженому ст.233 Кодексу законів про працю України відносно захисту права на оплату праці.
Водночас із цим, у силу останньої у часі правової позиції Верховного Суду з питання строку звернення до суду у спорах за вимогами про одержання публічними службовцями інших платежів у межах відносин із проходження публічної служби, викладеної у постанові від 22.01.2020р. по справі №620/1982/19, такі вимоги у сфері публічної служби мають заявлятись у строк відповідно до ч.5 ст.122 КАС України, адже у даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
При цьому, усталеною також є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.
Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.
За відомостями наявних у матеріалах позову документів, заявник отримав платежі на виконання рішення суду 12.08.2021р., і вже з цього дня мав змогу пересвідчитися, що платіж не містить компенсації втрати частину доходу.
До суду позов поданий лише 06.12.2021р. (за відомостями відбитку штемпелю установи поштового зв'язку на конверті, в якому позов 08.12.2021 р. надійшов до суду), тобто поза межами строку в один місяць від дати звільнення.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що даний позов заявником подано із пропущенням строку звернення до адміністративного суду, а заяви про поновлення цього строку матеріали позову не містять, що суперечить положенням ч.6 ст.161 КАС України.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені ст.123 КАС України.
Зокрема, ч. 1 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Невідповідність стану оформлення матеріалів позову вимогам ст. 161 КАС України зумовлює залишення позову без руху відповідно до ст. 169 КАС України з встановленням строку для усунення недоліків.
До похідної вимоги суддя вважає за можливе застосувати наслідки неналежного оформлення основної вимоги.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 12, 122, 123, 160, 161, 171, 173, 175, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
ухвалив:
1.Позов - залишити без руху.
2.Встановити способом виправлення недоліку - подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із долученням належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів настання цього наслідку через дію поважної причини.
3.Встановити строком виправлення недоліку - 10 днів від дати отримання цієї ухвали.
4.Роз'яснити, що невиправлення недоліку зумовлює прийняття процесуального рішення про повернення позову.
5.Роз'яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання, оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Сліденко