Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
08 грудня 2021 року № 520/22895/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Севастьяненко К.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління МЮ (м. Харків) (вул. Студентська, буд. 5/4, м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ 43315445), Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (вул. Студентська, буд. 5/4, м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ 43315445) про визнання бездіяльності та дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень - Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління МЮ (м. Харків), ЄДРПОУ 43315445, 61024, м. Харків, вул. Студентська, 5/4 щодо невиконання вимог Закону України "Про виконавче провадження" про вчинення заходів і дій виконання у повному обсязі рішення суду від 26.03.2021 №520/11844/2020;
-визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 28.10.2021 за ВП № 65724433, відкритим за виконавчим листом, виданим 28.05.2011 на виконання рішення суду від 26.03.2021 №520/11844/2020.
-зобов'язати суб'єкта владних повноважень відновити виконавче провадження ВП № 65724433 за виконавчим листом виданим 28.05.2011 на виконання рішення суду від 26.03.2021 №520/11844/2020 та виконати вимоги ЗУ "Про виконавче провадження" та вжити заходи виконання рішення у повному обсязі;
-зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;
-задовольнити клопотання та постановити окрему ухвалу стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення службовими особами відповідача;
-допустити негайне виконання рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є стягувачем за виконавчим листом на підставі якого відкрито ВП № 65724433. Відповідач протиправно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження від 28.10.2021 за ВП № 65724433, відкритого за виконавчим листом, виданим 28.05.2011 на виконання рішення суду від 26.03.2021 №520/11844/2020, оскільки вчинені дії державного виконавця є формальними.
Ухвалою від 10.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження.
Відповідач 15.11.2021 надав до суду відзив, згідно змісту якого просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог оскільки державний виконавець діяв в межах та на підставі наданих йому повноважень.
Ухвалою суду від 22.11.2021 залучити до участі у справі №520/22895/21 в якості другого відповідача - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
Зазначену ухвалу Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) отримав, правом надати відзив на позовну заяву не скористався.
Стосовно належності другого відповідача, суд зазначає, що згідно ч.3 ст. 287 КАС України, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
Відповідно до положення п. 2 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України, спрощене позовне провадження призначене до розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Положеннями ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2021 року у справі №520/11844/2020 позов - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 належної до видачі щорічної допомоги до 5 травня за 2020 рік з розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язано Управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату належної до видачі щорічної допомоги до 5 травня за 2020 рік з розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено
Судове рішення набрало законної сили 27.04.2021 року.
Виконавчий лист на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2021 року видано 28.05.2021 року.
На підставі заяви позивача 09.06.2021 року Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління МЮ (м. Харків) відкрито виконавче провадження №657243.
Пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження боржника, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", попереджено про необхідність виконання рішення суду, зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів (негайно у межах суми стягнення за один місяць), про що письмово повідомити державного виконавця, надавши засвідчені копії документів,які підтверджують виконання зазначеного виконавчого документа (копію розпорядження з розрахунком, докази здійснення виплати, тощо).
Керуючись ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом V" Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 державним виконавцем 09.06.2021 року, винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Згідно зі статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 09.06.2021року винесено постанову про стягнення виконавчого збору.
В порядку ст. ст 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» 18.08.2021року винесено постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 5100,00 грн.
На адресу боржника 04.10.2021 року направлено вимогу державного виконавця в порядку статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» про стан виконання виконавчого документа.
Державний виконавець 04.10.2021 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/11844/2020 від 18.10.2021року у задоволенні заяви старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про зміну способу і порядку виконання судового рішення від 26.03.2021 року №520/1 1844/2020 відмовлено.
Керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», 28.10.2021 року винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн.
На виконання вимог ст. 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження”, 28.10.2021 державним виконавцем до Головного Управління Національної поліції у Харківській області направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.
Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі державного виконавця 28.10.2021 року винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11, ч. 1, ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та направлено до Головного Управління Національної поліції у Харківській області повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо розгляду питання про притягнення посадових осіб Управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області, відповідальних за виконання рішення суду по справі № 520/11844/2020 до кримінальної відповідальності .
Не погоджуючись із правомірністю вказаної постанови, вважаючи, що відповідачем вчинено протиправну бездіяльність щодо її прийняття, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється, зокрема, з дотриманням засад верховенства права та обов'язковості виконання рішень (стаття Закону № 1404-VIII).
Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Загальний порядок виконання рішень судів про стягнення боргу врегульований положеннями статтями 48-62 Закону № 1404-VIII, а порядок виконання рішень немайнового характеру - нормами статей 63-67 вказаного Закону.
Так, відповідно до частин першої-третьої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Своєю чергою, пункт 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII серед підстав для закінчення виконавчого провадження передбачає надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Як уже зазначено, спірні постанови винесені на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, відповідно до якого виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону. Остання ж передбачає саме неможливість виконання рішення без участі боржника.
Вирішуючи питання щодо правомірності спірної постанови державного виконавця, суд виходить із такого.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною першою статті 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Частинами другою та четвертою статті 257 указаного Кодексу визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частин першої та другої статті 8 цього ж Кодексу суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.
Міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України.
За змістом статті 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (надалі - Конвенція) людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).
Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).
У справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (Рішення у справа «Сук проти України» та інші).
Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень», у державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio». Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.
Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.
На підставі аналізу фактичних обставин справи, суд зазначає, що незважаючи на значний проміжок часу, який минув після видачі виконавчого листа у спірних правовідносинах, рішення суду залишаються і досі невиконаними.
Отже, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 28.10.2021 за ВП № 65724433, відкрита за виконавчим листом, виданим на виконання рішення суду від 26.03.2021 №520/11844/2020 винесена передчасно й за відсутності доказів, які би підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
При цьому відповідач не надав доказів, та не підтвердив факт дійсної неможливості виконання судового рішення без участі відповідача.
Суд наголошує на тому, що накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам про вчинення кримінального правопорушення є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа та не можуть уважатись достатнім вчиненням виконавчих дій.
Враховуючи викладене, суд, прийшов до висновку щодо неправомірності спірної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04.03.2020 року у справі № 750/11948/17.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Ухвалою суду від 10.11.2021 витребувано у відповідача завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження №65724433, відкритого за виконавчим листом, виданим на виконання рішення суду від 26.03.2021 №520/11844/2020. Зі змісту вказаних документів судом встановлено належні реквізити виконавчого документа, виданого на виконання рішення суду від 26.03.2021 №520/11844/2020, а саме дату видачі виконавчого листа 28.05.2021. Отже, в цій частині позовних вимог, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зазначити належні реквізити виконавчого документа.
Стосовно вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача суд враховує, що для необхідності належного захисту порушених прав позивача необхідно визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 28.10.2021 за ВП № 65724433, відкритого за виконавчим листом, виданим 28.05.2021 на виконання рішення суду від 26.03.2021 №520/11844/2020, оскільки дана позовна вимога у повному обсязі сприяє відновленню порушених прав позивача.
При цьому позовна вимога щодо зобов'язання відповідача відновити виконавче провадження ВП № 65724433 в повному обсязі буде реалізована після скасування постанови про закінчення даного виконавчого провадження.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суд зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 381 КАС України встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є правом, а не обов'язком суду та застосовується з урахуванням фактичних обставин справи. В даній справі судом не вбачається необхідності встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Щодо клопотання про постановлення окремої ухвали стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення службовими особами відповідача, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними (ч.2 ст.249 КАС України).
Відповідно частин 4 та 5 ст.249 КАС України, в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Суд зазначає, що у спірних правовідносинах відсутня необхідність постановлення окремої ухвали.
Також суд звертає увагу на приписи статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язковості судових рішень.
Приписами ст. 371 КАС України надано вичерпний перелік спорів в яких рішення суду виконується негайно. Так, негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.
В даній справі предметом спору є дії/бездіяльність державного виконавця, а отже, зазначений спір не віднесено до таких, судові рішення за якими, підлягають негайному виконанню.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Враховуючи, що позивач в силу Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у ХО Східного міжрегіонального управління МЮ (м. Харків) (вул. Студентська, буд. 5/4, м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ 43315445), Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (вул. Студентська, буд. 5/4, м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ 43315445) про визнання бездіяльності та дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 28.10.2021 про закінчення виконавчого провадження ВП № 65724433, відкритого за виконавчим листом, виданим 28.05.2021 на виконання рішення суду від 26.03.2021 №520/11844/2020.
У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 08 грудня 2021.
Суддя Севастьяненко К.О.