Справа № 500/6209/21
09 грудня 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Шаблій Ю.П., представника позивача - Покотила Ю.В., представника відповідача - Блажейчука Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лановецька міська рада про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Лановецької міської ради (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Лановецької міської ради щодо неприйняття на І пленарному засіданні 4-ої сесії Лановецької міської ради 10 вересня 2021 року рішення по заяві ОСОБА_1 від 29 липня 2021 року про продаж земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі загальною площею 0,0895 га за кадастровим номером 6123810100:02:004:0487;
- зобов'язати Лановецьку міську раду прийняти на найближчому пленарному засіданні сесії Лановецької міської ради рішення про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі загальною площею 0,0895 га за кадастровим номером 6123810100:02:004:0487 для подальшого її продажу ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач повинен був розглянути заяву позивача від 29.07.2021 про продаж земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі загальною площею 0,0895 га за кадастровим номером 6123810100:02:004:0487 та прийняти одне із можливих рішень - тобто надання такого дозволу або чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин.
Проте, відповідач заяву позивача розглянув, а рішення не прийняв. Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 04.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 09.11.2021.
Відповідач подав до суду 28.10.2021 відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Зокрема зазначає, що позивач безпідставно використовував земельну ділянку та порушив норми земельного законодавства. Також вказано, що на засіданні міської ради розглянуто проект рішення міської ради «Про надання дозволу на продаж земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 », який винесено на розгляд першого пленарного засідання четвертої сесії міської ради восьмого скликання 10 вересня 2021 року. За результатами голосування рішення не прийнято. Вважає, що розгляд клопотання позивача та голосування виключають можливість наявності протиправної бездіяльності відповідача.
Ухвалою суду від 09.11.2021 розгляд справи відкладено на 09.12.2021 у зв'язку із неявкою сторін.
В судовому засіданні 09.12.2021 представник позивача просив позов задовольнити, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Як випливає із матеріалів справи, 29 липня 2021 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку звернувся до Лановецької міської ради із заявою, в якій просив прийняти рішення про продаж мені земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі загальною площею 0,0895 га за кадастровим номером 6123810100:02:004:0487, яка розташована в м.Ланівці Тернопільської області, на якій розташовано належну йому на праві приватної власності нежитлову будівлю (кафе, магазин, адмінприміщення та піднавіс) загальною площею 352,3 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
До вказаної заяви було долучено відповідні графічні матеріали та копії документів.
Дана заява з додатками була отримана відповідачем 02 серпня 2021 року.
На першому пленарному засіданні четвертої сесії Лановецької міської ради Кременецького району Тернопільської області восьмого скликання оформлено протокол №14 від 10.09.2021, на якому слухали питання про надання дозволу на продаж земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , проте за результатами голосування рішення не прийнято.
Позивач не погоджуючись із діями відповідача, звернулася із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельний кодекс України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин.
Так, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Приписами статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.
За змістом частин першої - третьої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.128 ЗК України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.128 ЗК України громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
До заяви (клопотання) додаються:
а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд);
б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу;
г) копія свідоцтва про реєстрацію постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України - для юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства іноземної держави.
Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови (ч.3 ст.128 ЗК України).
При цьому, ч.5 ст.128 ЗК України визначений перелік підстав для відмови в продажу земельної ділянки, який є вичерпним, а саме:
а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;
б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;
в) якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності;
г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність;
ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки рішення про надання дозволу або про відмову, із наведенням обґрунтованих підстав такої відмови.
Вищевикладене свідчить, що за наслідками розгляду заяви позивача про надання згоди на проведення експертної грошової оцінки відповідно до ст. 128 Земельного кодексу України та ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідач - Лановецька міська рада - на пленарному засіданні повинна була прийняти рішення про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.
Проте, Лановецька міська рада, за результатами голосування жодного з рішень відповідно до 128 Земельного кодексу України не прийняла.
Враховуючи обставини справи, Лановецька міська рада, не прийнявши за результатами голосування жодного відповідного рішення за заявою позивача від 29.07.2021, порушила процедуру її розгляду, а отже діяла всупереч вимогам чинного законодавства.
Таким чином, неприйняття відповідачем рішення за заявою позивача у строк ставить особу у певну правову невизначеність, що є недопустимим у відповідності до змісту та сутності принципів верховенства права та законності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 14.08.2018 у справі №341/2064/16-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що не надає правової оцінки підставам зазначеним відповідачем у відзиві щодо твердження про безпідставність використання позивачем земельної ділянки, оскільки дійшов до висновку, що заява позивача не розглянута відповідачем у строк та у спосіб встановлені Земельним кодексом України та не прийнято рішення про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажу. Натомість відмовляючи в продажі відповідач зобов'язаний навести усі підстави для відмови з посиланням на норми законодавства, якими такі підстави встановлені.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо належного розгляду звернення позивача про є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, оскільки відповідачем не було здійснено належного розгляду заяви позивача, в даному випадку належним способом захисту прав позивача є зобов'язати Лановецьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 липня 2021 року та на черговій сесії прийняти рішення у відповідності до вимог передбачених ст.128 Земельного кодексу України.
Водночас, суд вважає, що задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання відповідача прийняти рішення про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, є втручанням у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування, адже, у даному випадку, судом не перевірялися законність підстав для надання дозволу чи відмову, водночас, суд зазначає, що встановлена нормами ЗК України певна процедура, що лежить поза межами судового контролю, та не може бути вчинено без повноважень відповідача, як органу місцевого самоврядування, на якого покладено визначені функції.
Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 3 статті 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат, враховуються:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, в силу приписів ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З аналізу положень статті 134 КАС слідує, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов'язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
У пункті 269 Рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Представником позивача на підтвердження понесених витрат надано суду наступні документи: договір про надання правової допомоги від 21.09.2021, квитанція про сплату п'ять тисяч грн, акт виконаних робіт від 15.10.2021.
Як вбачається з наведених документів, розмір заявлених до відшкодування судових витрат позивача на оплату гонорару його представникові за надання правової (правничої) допомоги становить 5400,00 грн.
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачена позивачем сума на професійну правничу допомогу є неспівмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому, вартість такої послуги, а саме, 5400,00 грн, в даному випадку є необґрунтованою та явно завищеною.
Крім того, згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) від 19.10.2000, скарга № 31107/96, узагальнив свою минулу практику стосовно угод про виплату адвокату гонорару і сформулював основні положення стосовно таких угод.
Так, ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи "Санді Таймс проти Об'єднаного Королівства (№ 2)" (Sunday Times v. UK (№2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.
На підставі викладеного, з урахуванням співмірності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 2700,00 грн., понесених у зв'язку з розглядом справи, які підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку та вважає за необхідне стягнути на користь позивача 2700,00 грн.
Таким чином, клопотання позивача щодо стягнення на користь позивача судових витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню частково.
Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Лановецької міської ради, що виразилась у неприйняті на І пленарному засіданні 4-ої сесії Лановецької міської ради 10 вересня 2021 року рішення по заяві ОСОБА_1 від 29 липня 2021 року про продаж земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі загальною площею 0,0895 га за кадастровим номером 6123810100:02:004:0487.
3. Зобов'язати Лановецьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 липня 2021 року та на черговій сесії прийняти рішення у відповідності до вимог передбачених ст.128 Земельного кодексу України.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лановецької міської ради в користь ОСОБА_1 частину понесених судових витрат, а саме: судовий збір в сумі 449 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 700 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 10 грудня 2021 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Лановецька міська рада (місцезнаходження/місце проживання: вул. Незалежності, 34,м. Ланівці,Кременецький район, Тернопільська область,47401 код ЄДРПОУ/РНОКПП 04396288);
Головуючий суддя Осташ А.В.