Справа № 500/7243/21
07 грудня 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Тернопільській області від 28.06.2019 №0243105-5306-1912 та ГУ ДПС у Тернопільській області від 22.04.2020 №0008200-5305-1912 (форми "Ф").
Позов обґрунтований тим, що позивач не погоджується з оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями та просить врахувати, що об'єкти нежитлової нерухомості, що належать позивачу, віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства” (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власником в оренду, лізинг, позичку, відтак, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розумінні положень пункту «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Ухвалою суду від 28.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 22.11.2021 о 11:00 год. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на момент формування податкових повідомлень-рішень №0243105-5306-1912 від 28.06.2019 та №0008200-5305-1912 від 22.04.2020 у ОСОБА_1 було у власності приміщення, об'єкт нежитлової нерухомості, а саме комплекс зернотоку - загальна площа якого складала 2895,50 кв.м. Відповідач вказує, що Висновком щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна, виданого бюро технічної інвентаризації Підволочиського району 12.02.2020 за №1, приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 було винесено висновки за технічними показниками, щодо можливості поділу об'єкта в натурі. Просить врахувати, що Договором про поділ нерухомого майна, серія та номер: 374, який виданий 02.07.2020р., право власності на нерухоме майно було розділено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідач вважає, що у позивача відсутня одна із обов'язкових вимог, а саме, статус сільськогосподарського товаровиробника. Отже, на думку представника відповідача, податкові повідомлення-рішення №0243105-5306-1912 від 28.06.2019р., №0008200- 5305-1912 від 22.04.2020р., якими визначено суму податкового зобов'язання на податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2018, 2019 р.р., винесені на підставі чинного законодавства і підлягають сплаті протягом 60 днів з дня вручення.
22.11.2021 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 07.12.2021 о 12:00 год.
Ухвалою суду від 07.12.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Тернопільській області про залишення позову без розгляду.
07.12.2021 позивач та її представник не прибули, представник позивача подав письмову заяву, в якій просив справу розглядати за їхньої відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Представник відповідача у відкрите судове засідання не прибув, подав письмову заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, в порядку письмового провадження, у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.
Враховуючи положення частини третьої ст.194, частини дев'ятої ст.205 та частини четвертої ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Судом встановлено, що 28.06.2019 Головним управлінням ДФС у Тернопільській області складено податкове повідомлення - рішення форми «Ф» №0243105-5306-1912, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 ст. 266 ПК України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізособами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за податковий період 2018 р. в сумі 10779,95 грн.
22.04.2020 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області складено податкове повідомлення - рішення форми «Ф» №0008200-5305-1912, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 ст. 266 ПК України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізособами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за податковий період 2019 р. в сумі 12082,92 грн.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - ПК України) податок на майно належить до місцевих податків.
Згідно з підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно з підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є однією зі складових податку на майно і належить до місцевих податків, визначених статтею 10 ПК України. Податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу. Платниками податку на нерухомість є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, у власності яких перебуває відповідне майно.
Водночас, підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України закріплено перелік об'єктів, які не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до яких, зокрема, віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності («ж»).
Таким чином, вказаною нормою законодавець передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з прив'язкою до статусу суб'єкта, який володіє такою нерухомістю - сільськогосподарський товаровиробник, а також його зв'язку з фактом використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
За положеннями підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.
Відповідно до пункту 5.3 статті 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
В свою чергу, відповідно до статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» від 18.01.2001 №2238-III сільськогосподарський товаровиробник - це фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Крім того, законодавцем, з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».
Згідно з абзацом 2 статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарської силоси та інше.
В свою чергу, продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам 01.11-01.42 та 05.00.1-05.00.42 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97 (стаття 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років»).
Тобто, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об'єктами оподаткування згідно з пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 04 березня 2021 року у справі № 500/2782/18, від 01 квітня 2021 року у справі №820/6752/16.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 29 липня 2021 року у справі №620/3530/18 застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту - платнику. Разом з тим, сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме споруди сільськогосподарських товаровиробників не може бути підставою для звільнення від оподаткування. Законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у сільськогосподарській діяльності), а й з використанням цієї будівлі у сільськогосподарській діяльності. Таким чином, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі та використання цієї будівлі за її призначенням.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для цілей застосування податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, від оподаткування цим податком звільняються будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №214767667 від 02.07.2020 р. ОСОБА_1 належить зерносклад, загальною площею 1933,5 кв. м, піднавіс, загальною площею 430,2 кв. м, зерносклад з прохідною площею 445.6 кв. м, зерносушилка, площею 70,5 кв. м, розташовані за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 об'єктами класифікації в ДК БС є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несучо-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів. До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти тощо.
Згідно розділу 1 «Будівлі» підрозділу 12 «Будівлі нежитлові» групи 127 «Будівлі нежитлові інші» класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого та введеного в дію Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507, до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства належать - будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо, а саме: підклас 1271.1 «Будівлі для тваринництва», підклас 1271.2 «Будівлі для птахівництва», підклас 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна», підклас 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні», підклас 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства», підклас 1271.6 «Будівлі тепличного господарства», підклас 1271.7 «Будівлі рибного господарства», підклас 1271.8 «Будівлі підприємств лісництва та звідництва», підклас 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».
Отже, суд вважає, вищевказані належні позивачу нежитлові будівлі належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, підклас 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».
Таким чином, на думку суду, оскільки об'єкти нежитлової нерухомості, що належать позивачу, віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства” (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власником в оренду, лізинг, позичку, відтак, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розумінні положень пункту «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Водночас, вирішуючи даній спір по суті, суд приймає до уваги твердження сторони позивача стосовно того, що на об'єкти нерухомості, які не мають ознак будівель, в значенні п.п. 14.1.15 п. 14.1 ст. 14 ПКУ та класифікуються у розділі 2 «Інженерні споруди» Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, не поширюються визначення об'єкта оподаткування Податком.
Відтак, суд вважає що у спірному випадку належний ОСОБА_1 піднавіс, загальною площею 430.2 кв. м, є іншою інженерною спорудою, а не будівлею, а отже, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Крім цього, Рішенням Підволочиської селищної ради Тернопільської області від 21.06.2017 р. №1342 "Про встановлення ставок місцевих податків і зборів на території Підволочиської селищної ради на 2018 рік" встановлено з 01 січня 2018 р. ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та затверджено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб.
Рішенням Підволочиської селищної ради Тернопільської області від 15.06.2018 р. №2333 "Про встановлення ставок місцевих податків і зборів на території Підволочиської селищної ради на 2019 рік" із змінами внесеними Рішенням Підволочиської селищної ради Тернопільської області від 08.10.2018 р. №2600 "Про внесення змін до рішення від 15 червня 2018 року №2333 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Підволочиської селищної ради на 2019 рік» встановлено з 01 січня 2019 р. ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та затверджено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб.
На думку суду, оскільки належні ОСОБА_1 нежитлові приміщення належить до інших будівель сількогосподарського призначення, тому у 2018, 2019 роках для цих об'єктів підлягала до застосування нульова ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За встановлених обставин, суд, надаючи правову оцінку доводам сторін та наявним у справі матеріалам, приходить до висновку, що зазначені нежитлові приміщення, що належить позивачу на праві власності, не є об'єктом оподаткування, згідно з пп. «ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.
Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає до задоволення в повному обсязі. Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 28.06.2019 №0243105-5306-1912 та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 22.04.2020 №0008200-5305-1912 (форми "Ф").
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 908 (дев'ятсот вісім) грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 07 грудня 2021 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач - Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м.Тернопіль,46003 код ЄДРПОУ: 44143637).
Головуюча суддя Дерех Н.В.