06 грудня 2021 року Справа № 480/9803/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кунець О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В., позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Вортоломей І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9803/21 за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,-
ОСОБА_1 (залі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Сумської обласної прокуратури в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Сумської обласної прокуратури № 325к від 05.08.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Тростянецького відділу Охтирської місцевої прокуратури з 25.08. 2021;
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Тростянецького відділу Охтирської місцевої прокуратури Сумської області а б о на посаді, що є рівнозначною посаді начальника Тростянецького відділу Охтирської місцевої прокуратури, у Сумській обласній прокуратурі з 25.08.2021;
- стягнути з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 25.08.2021 до моменту фактичного поновлення Позивача на роботі.
В подальшому, позивачем було надано до матеріалів справи додаткові пояснення згідно яких позивач, зокрема, уточнила позовні вимоги щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та просила суд стягнути з відповідача 356006,40 грн. (73x4876.8 = 356006,40грн.). На переконання позивача, вона, як прокурор мала отримувати заробітну плату визначену відповідно до ч.2 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», згідно якого заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Отже, позивач звертає увагу на те, що посадовий оклад прокурора о к р у ж н о ї прокуратури з 1 січня 2021 року становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (1600 грн.), а посадовий оклад начальника відділу прокуратури визначений п.14 ч.5 вищевказаної статті становить а саме 1,27 посадового окладу прокурора.
Крім цього, позивач просила суд врахувати, що вона працює в органах прокуратури з січня 2007 року, тобто мій стаж роботи понад 10 років, відповідно їй мала нараховуватись надбавка у вигляді 20% посадового окладу.
Таким чином, за підрахунками позивача, її щомісячна заробітна плата м а л а становити 40640 грн. окладу помноженого на 20% надбавки за вислугу років, тобто - загальна сума заробітної плати, яку мала право отримувати позивач становить - 48768 грн. за місяць. Таким чином, середньоденний заробіток становить 97536 грн. (заробітна плата за 2 місяці) : 20 д. = 4 876,8 грн. З моменту звільнення та до дня судового розгляду справи (06122021р.) минуло 73 робочих днів (серпень - 4 р.дн., вересень - 22 р.дн., жовтень - 21 р. дн., листопад - 22 р. дн., грудень - 4 р. дн.) . Таким чином, як зазначає позивач, середній заробіток , який підлягає стягненню на її користь за час вимушеного прогулу становить 356006,40 грн. (73x4876.8).
Відповідно, з розрахунком середньоденного та середньомісячного розміру заробітної плати, який було надано відповідачем (а.с.94) , позивач не погоджується.
Щодо позовних вимог, то позивач обґрунтовує їх тим, що звільнення її відбулося з порушеннями норм чинного законодавства, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом .
Дана справа розглядалася в порядку загального провадження з викликом сторін.
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що вимоги позивача вважає безпідставними та просила суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, з урахуванням обставин викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву.
При розгляді даної справи судом встановлено наступне:
Як свідчить з матеріалів справи, ОСОБА_1 працювала в органах прокуратури з 10.01.2007 року, у тому числі з 15.12.2015 по 16.05.2016 - прокурором Тростянецького відділу Охтирської місцевої прокуратури, з 16.05.2016 - начальником Тростянецького відділу Охтирської місцевої прокуратури (копія трудової книжки у справі).
Наказом керівника Сумської обласної прокуратури №325квід 05.08.2021 Позивача звільнено з посади начальника Тростянецького відділу Охтирської місцевої прокуратури Сумської області та органів прокуратури Сумської області у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням про притягнення прокурора до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією на підставі п.3 частини першої статті 51 та частини першої та третьої статті 54 Закону України «Про прокуратуру» у перший робочий день після закінчення додаткової оплачуваної відпустки за стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років з 25 серпня 2021 року.
При цьому, підставою для прийняття оспорюваного наказу стала постанова Сумського апеляційного суду від 22.07.2021 у справі №588/512/21.
Позивач вважаючи, що наказ керівника Сумської обласної прокуратури № 325к від 05.08.2021 є незаконним, протиправним та підлягає скасуванню, звернулась до суду з адміністративним позовом який є предметом розгляду у даній справі.
Так, обгрунтовуючи свої вимоги позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до п.3 ч. І ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» прокурор звільняється з посади у разі набрання законної сили судовим рішенням про притягнення прокурора до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією . При цьому, частиною 1 та 3 ст.54 Закону України «Про прокуратуру» ( на які посилається в наказі Відповідач) визначено, що суд, що ухвалив судове рішення, яким визнав прокурора винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, після набрання таким рішенням законної сили повідомляє про це особу, уповноважену цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, яка звільняє такого прокурора з посади у триденний строк з дня отримання копії відповідного судового рішення, що набрало законної сили. Прокурор, щодо якого набрало законної сили судове рішення, яким його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, не може продовжувати здійснювати свої повноваження.
Так, постановою Тростянецького районного суду від 18 червня 2021 року, ОСОБА_1 було визнано в и н н о ю у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП. При цьому, провадження по справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП згідно протоколів № 34-02/217 та №34-02/218 від 25.03.2021 стосовно позивача з а к р и т о у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строку накладення адміністративного стягнення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постановою Сумського апеляційного суду від 22.07.2021 постанову судді Тростянецького районного суду Сумської області від 18.06.2021 відносно мене, ОСОБА_1 , залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на цю постанову без задоволення.
В подальшому, саме дане рішення суду стало підставою для звільнення позивача з посади.
Позивач звертаючись до суду з позовом про її поновлення на посаді просила суд врахувати, що за правилами статті 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини. Позивач просить суд врахувати, що провадження по справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1, 2 ст.172-7 КУпАП згідно протоколів №34-02/217 та № 34-02/218 від 25.03.2021 стосовно фактично закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строку накладення адміністративного стягнення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Відповідно, позивач наголошує, що вона не є особою яку притягнуто до адміністративної відповідальності в контексті визначеному в п.З ч.І ст. 51 Закону України «Про прокуратури», яка вказана в наказі про звільнення. Позивач звертає увагу суду на те, що жодним судовим рішенням ОСОБА_1 не притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією, адміністративне стягнення не накладалось.
Крім цього, позивач просить суд врахувати, що відповідно п.5 розділу 5 Положення про організацію кадрової роботи в органах прокуратури, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 18.12.2017 року № 351 звільнення прокурора з посади після отримання належним чином завіреної копії обвинувального вироку суду щодо нього або судового рішення про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення пов'язаного з корупцією правопорушення, які набрали законної сили, а також подання Вищої ради правосуддя під час порушення прокурором вимог щодо несумісності здійснюється уповноваженим Законом України «Про прокуратуру» керівником прокуратури у 3 -д е н н и й с т р о к з дати отримання копії відповідного судового рішення, що набрало законної сили.
Частиною І та ч.З ст.54 Закону України «Про прокуратуру», на яку посилаються в оскаржуваному наказі, також передбачено, що звільнення прокурора з посади має відбутись у триденний строк з дня отримання копії відповідного судового рішення, що набрало законної сили. Прокурор, щодо якого набрало законної сили судове рішення, яким його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, не може продовжувати здійснювати свої повноваження.
При цьому, позивач зазначає, що 5 серпня 2021 року, в день винесення наказу №325к про її звільнення, також, одночасно, було винесено наказ про надання ОСОБА_1 додаткової оплачуваної відпустки за стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років (наказ № 690 вк від 05.08.2021).
На переконання позивача, дана обставина суперечить положенням ч.1 та ч.3 ст.54 Закону України "Про прокуратуру", оскільки прокурор, щодо якого набрало законної сили судове рішення, яким його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, не може продовжувати здійснювати свої повноваження. На переконання позивача її мало бути звільнено протягом 3-денного строку з дати отримання копії відповідного рішення суду (без надання відпустки). Однак, відповідно до наказу №690 вк від 05.08.2021 позивачці було надано відпустку тривалістю 15 днів починаючи з 9 серпня 2021 року по 23 серпня 2021 року. Підставою для винесення вказаного наказу була заява ОСОБА_1 подана 04.08.2021. Отже, позивач наголошує на тому, що її не було звільнено, як цього вимагає ст.54 ЗУ "Про прокуратуру", а надано відпустку згідно її заяви датованої 04.08.2021р.
Як вказує позивач, про наказ №352к від 05.08.2021 про її звільнення позивачку повідомили лише 25 серпня 2021 року. Тобто, в перший день коли позивач вийшла на роботу (25.08.2021р.) їй було вручено оскаржуваний наказ заступником керівника Охтирської окружної прокуратури. Більш того, позивач звертає увагу суду на те, що в час існування оскаржуваного наказу вона - 10.08.2021 складала іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
Окрім цього, вказує, що звільнення з адміністративної посади на підставі ч. 1 ст. 51 ЗУ «Про прокуратуру» передбачено виключному переліку посад, в порушення ч.З ст.184 Кодексу Законів про працю її безпідставно звільнено, оскільки вона є матір'ю дитини віком до трьох років та багатодітною матір'ю, оскільки має загалом трьох дітей, а також те, що її не звільнено в триденний строк, як це передбачено в ст. 54 ЗУ «Про прокуратуру», а надано додаткову оплачувану відпустку.
Зазначені обставини, на переконання позивача, є підставою для скасування Наказу Сумського обласного прокурора від 05.08.2021р. за №325к про її звільнення.
Крім цього, позивач просить суд врахувати, що вона перебуваючи на посаді начальника Тростянецького відділу Охтирської місцевої прокуратури, фактично обіймала адміністративну посаду. Отже, звільнення позивача з посиланням на ст.51 та 54 Закону України "Про прокуратуру" , як вважає позивач, є протиправним , оскільки при звільненні особи, яка обіймає адміністративну посаду відповідач мав керуватися положеннями ст.41 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням положень ст.39 зазначеного Закону.
Позивач, як вказано вище з травня 2016 року займала адміністративну посаду, а саме - на момент звільнення працювала на посаді начальника Тростянецького відділу Охтирської місцевої прокуратури, що відповідає п.14 ч.І ст. 39 Закону України «Про прокуратуру».
Статтею 41 Закону України «Про прокуратуру» чітко визначено виключний перелік підстав для звільнення прокурора з адміністративної посади. Звільнення прокурора з адміністративної посади, передбаченої пунктами 11-15 частини першої статті 39 цього Закону, здійснюється керівником обласної прокуратури в окружних прокуратурах, які розташовані у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури, з підстав, передбачених абзацом першим частини першої цієї статті.
Також, позивач вважає, що її було безпідставно звільнено із посиланням на положення Закону України "Про прокуратуру". Позивач вважає, що в даному випадку відповідач мав застосувати спеціальну норму законодавства - Закон України "Про запобігання корупції" , яку до того ж було прийнято пізніше ніж положення ст.51, 54 Закону України "Про прокуратуру" (ст.51,54 Закону України «Про прокуратуру» зокрема прийняті 04.03.2020, а ст.65-1 Закону України «Про запобігання корупції» - 15.12.2020), а саме - частина друга статті 65-1 Закону України «Про запобігання корупції».
Так, згідно ст.65-1 зазначеного Закону випливає, що особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов'язане з корупцією, підлягає притягненню до ди с ц и п л і н а рн ої відповідальності за наявності однієї з таких умов:
а) судом не застосовано до цієї особи покарання...
Отже, на переконання позивача, вона є особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов'язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов'язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності. Відповідно, вона (позивач) підлягає притягненню до д и с ц и п л і н а р н о ї відповідальності у встановленому законом порядку.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши наявні докази у справі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Як свідчить з матеріалів справи, Прокуратурою Сумської області у період з 02.07.2020 по 31.08.2020 проведено службове розслідування за зверненням Голови комітету Верховної Ради України з питань молоді і спорту Кожем'якіна А. А. в інтересах ОСОБА_2 щодо можливих неправомірних дій начальника Тростянецького відділу Охтирської місцевої прокуратури Сумської області ОСОБА_1 .
У ході службового розслідування встановлено ознаки можливого вчинення начальником Тростянецького відділу Охтирської місцевої прокуратури ОСОБА_1 дій в умовах реального конфлікту інтересів під час підписання запитів до Тростянецького районного сектору УДСНС України у Сумській області від 08.05.2020 № 32/3-2684вих20 та до відділу містобудування та архітектури апарату Тростянецької міської ради від 08.05.2020 № 32/3-2685вих20.
Інформацію щодо можливого порушення начальником Тростянецького відділу Охтирської місцевої прокуратури ОСОБА_1 вимог Закону України «Про запобігання корупції» направлено 04.09.2020 до Національного агентства з питань запобігання корупції для вирішення.
Департаментом з питань дотримання законодавства про конфлікт інтересів та обмежень щодо запобігання корупції Національного агентства з питань запобігання корупції 25.03.2021 складено протоколи про адміністративні правопорушення №34-02/217, №34-02-218 за ознаками адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 172-7, частиною 2 статті 172-7 КУпАП стосовно начальника Тростянецького відділу Охтирської місцевої прокуратури Сумської області ОСОБА_1 , оскільки вона не повідомила у визначеному законом порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, що виник у зв'язку із зверненням із запитом до відділу містобудування та архітектури апарату Тростянецької міської ради від 08.05.2020 №32/3-2685вих-20 про витребування інформації та 08.05.2020 прийняла рішення в умовах реального конфлікту інтересів, підписавши запит до відділу містобудування та архітектури апарату Тростянецької міської ради від 08.05.2020 №32/3-2685вих-20.
Постановою Тростянецького районного суду Сумської області від 18.06.2021 у справі №588/512/21, провадження №3/588/206/21, ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 статті 172-7 КУпАП. Провадження по справі про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1, 2 статті 172-7 КУпАП згідно протоколів № 34-02/217 та №34-02-218 від 25.03.2021 стосовно ОСОБА_1 закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строку накладення адміністративного стягнення на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП.
Постановою судді Сумського апеляційного суду від 22.07.2021 постанову судді Тростянецького районного суду Сумської області від 18.06.2021 відносно ОСОБА_1 залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на цю постанову - без задоволення. Вказана постанова Сумського апеляційного суду надійшла до Сумської обласної прокуратури 03.08.2021.
Відповідно до наказу керівника Сумської обласної прокуратури №656вк від 29.07.2021 ОСОБА_1 надано додаткову оплачувану відпустку як матері, що має дітей віком до 15 років, за 2021 рік тривалістю 10 календарних днів з 30 липня по 08 серпня 2021 року відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки». Під час перебування у вказаній відпустці, а саме 04.08.2021, від ОСОБА_1 надійшла заява про надання додаткової оплачуваної відпустки за стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років, строком на 15 календарних днів, з 09.08.2021. Наказом керівника Сумської обласної прокуратури №690вк від
05.08.2021 ОСОБА_1 надано додаткову оплачувану відпустку за стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років тривалістю 15 календарних днів, з 09 по 23 серпня 2021 року за період роботи з 10.01.2021 по 09.01.2022.
Як пояснив представник відповідача, після видання наказу про надання ОСОБА_1 вищевказаної відпустки , в цей же день - тобто 05.08.2021, до відділу кадрової роботи та державної служби було передано за належністю з відділу забезпечення діяльності у сфері запобігання та протидії корупції постанову Сумського апеляційного суду від 22.07.2021 у справі про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, відносно начальника Тростянецького відділу Охтирської місцевої прокуратури ОСОБА_1 .
Враховуючи, що вказана постанова Сумського апеляційного суду надійшла до Сумської обласної прокуратури 03.08.2021, а до відділу кадрової роботи та державної служби було її передано 05.08.2021, у цей же день, тобто у триденний строк з дня отримання копії відповідного судового рішення, що набрало законної сили, був виданий наказ керівника Сумської обласної прокуратури від 05.08.2021 №325к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Тростянецького відділу Охтирської місцевої прокуратури та органів прокуратури Сумської області у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням про притягнення прокурора до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією на підставі пункту 3 частини першої статті 51 та частин першої та третьої статті 54 Закону України «Про прокуратуру» у перший робочий день після закінчення додаткової оплачуваної відпустки за стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років з 25 серпня 2021 року.
Доводи позивача про необхідність застосування ст. 184 КЗпП України, якою передбачено, що не допускається звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, зокрема, жінок, які мають дітей віком до трьох років, спростовується наступним.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів особливий порядок їх призначення на посаду, звільнення з посади визначені Законом України «Про прокуратуру».
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 807/211/17, під час вирішення справ щодо звільнення публічних службовців, пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Пунктом 3 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що однією із підстав для звільнення прокурора з посади є набрання законної сили судовим рішенням про притягнення прокурора до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією.
Статтею 54 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, яким визнав прокурора винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, після набрання таким рішенням законної сили повідомляє про це особу, уповноважену цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, яка звільняє такого прокурора з посади у триденний строк з дня отримання копії відповідного судового рішення, що набрало законної сили.
Відповідно до ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» факт набрання законної сили судовим рішенням про притягнення прокурора до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією, є однією із підстав для звільнення прокурора з посади. Водночас механізм реалізації процедури звільнення прокурора саме з цієї підстави детально розкритий у ст. 54 Закону України «Про прокуратуру» (яка є спеціальною нормою відносно п. З ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру»).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про прокуратуру» суд, що ухвалив судове рішення, яким визнав прокурора винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, після набрання таким рішенням законної сили повідомляє про це особу, уповноважену цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, яка звільняє такого прокурора з посади у триденний строк з дня отримання копії відповідного судового рішення, що набрало законної сили.
Частина 3 ст. 54 Закону України «Про прокуратуру», якою встановлена пряма заборона здійснення повноважень прокурором, визнаним винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, підкреслює безальтернативність звільнення прокурора в порядку ч. 1 ст. 54 Закону України «Про прокуратуру» у разі визнання його винним у вчинені адміністративного правопорушення.
Вказана позиція викладена у роз'ясненнях Національного агентства з питань запобігання корупції від 19.09.2021, якому відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції» надано офіційні повноваження на надання роз'яснень з питань застосування норм вказаного закону.
За таких обставин гарантії, передбачені ст. 184 Кодексу законів про працю, про неможливість звільнення жінок, які мають дітей віком до трьох років, до вказаних правовідносин не застосовуються.
Посилання позивачки на те, що її не було притягнуто до відповідальності у зв"язку закриттям провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, суд вважає безпідставним, оскільки така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи у скоєнні правопорушення.
Крім цього, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 812/1568/17, стосовно доводів касатора про те, що її не було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки провадження у справі закрито, колегія суддів Верховного Суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій, що справу закрито не за реабілітуючими обставинами. Позивачку визнано винною у вчиненні правопорушення, пов'язаного з корупцією, отже вона вважається такою, що була притягнута до адміністративної відповідальності. Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що в даному випадку, накладення стягнення не є обов'язковим для визнання особи такою, що притягалася до адміністративної відповідальності. Факт визнання особи винною у правопорушенні є підтвердженням того, що вона вважається притягнутою до адміністративної відповідальності.
З приводу доводів позивача, що її можливо звільнити з адміністративної просади лише на підставі ст. 41 Закону України «Про прокуратуру», якою чітко визначено виключний перелік підстав для звільнення прокурора з адміністративної посади, спростовується наступним.
Стаття 41 Закону України «Про прокуратуру» передбачає порядок звільнення прокурора з адміністративної посади та припинення його повноважень на цій посаді, а не з органів прокуратури. Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України «Про прокуратуру» звільнення прокурора з адміністративної посади чи припинення його повноважень на адміністративній посаді, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини другої цієї статті, не припиняє його повноважень прокурора.
У даному випадку ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Тростянецького відділу Охтирської місцевої прокуратури та органів прокуратури Сумської області у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням про притягнення прокурора до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією на підставі пункту 3 частини першої статті 51 та частин першої та третьої статті 54 Закону України «Про прокуратуру» у перший робочий день після закінчення додаткової оплачуваної відпустки за стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років з 25 серпня 2021 року.
Окрім цього, безпідставними є доводи позивачки з приводу того, що її адміністративна посада, яку вона займала і з якої була звільнена, відповідає посаді, вказаній в п. 14 ч.І ст. 39 Закону України «Про прокуратуру».
Так, частина перша вказаної статті передбачає, що адміністративними посадами в Офісі Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратурах є посади, зокрема, керівника підрозділу окружної прокуратури (п. 14 ч. 1 ст. 39 Закону).
Водночас вказана норма на позивачку не поширюється, оскільки всі етапи атестації, передбаченої Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», що є підставою для переведення прокурора з місцевої прокуратури до окружної, вона не пройшла, що нею не заперечується, тому посада, яку займала ОСОБА_1 , не може бути прирівняною до посади керівника підрозділу окружної прокуратури. Відповідно посилання у позовній заяві на ст. ст. 39, 41 Закону України «Про прокуратуру» є безпідставними.
З урахуванням викладених обставин суд дійшов висновку , що прийняття наказу про звільнення позивачки з посади відбулися відповідно до вимог чинного законодавства, відсутні підстави для поновлення її на посаді. При цьому, судом враховується , що дії позивачки перевірялись в ході проведення службового розслідування, факт вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, був викладений в протоколах Національного агентства з питань запобігання корупції та знайшов своє підтвердження в рішеннях судів, які набрали законної сили, тобто конкретним діям позивачки була надана оцінка та їх неправомірність підтверджена судовими рішеннями.
Водночас обґрунтування в позові підстав для поновлення позивачки на посаді начальника Тростянецького відділу Охтирської місцевої прокуратури Сумської області або на посаді, що є рівнозначною вказаній посаді у Сумській обласній прокуратурі, з 25.08.2021 не ґрунтуються на нормах закону та не відповідають фактичним обставинам справи.
За приписами ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в ч. 1 ст. 235, ст. 240-1 КЗпП України, а отже, встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Питання щодо поновлення працівника саме на попередній роботі, а не у новоствореному органі (категорія справ у спорах, пов 'язаних із реформуванням органів державної влади) неодноразово розглядались Верховним Судом (постанови від 20.01.2021 у справах № 640/18679/18, 804/958/16, від 23.12.2020 у справі № 813/7911/14).
Оскільки ОСОБА_1 проходила службу в Тростянецькому відділі Охтирської місцевої прокуратури Сумської області, що підтверджується записами в трудовій книжці, то в разі, якщо суд визнає звільнення незаконним, відсутні правові підстави для поновлення її в будь-яку іншу прокуратуру, окрім вказаної.
Водночас відповідно до наказу Генерального прокурора № 40 від 17.02.2021 днем початку роботи окружних прокуратур визначено 15.03.2021.
Наказом Генерального прокурора № 2ш від цієї ж дати припинено діяльність шляхом реорганізації місцевих прокуратур та утворено окружні прокуратури, зокрема, виключено із структури та штатного розпису Сумської обласної прокуратури Охтирську місцеву прокуратуру та встановлено в структурі та штатному розписі обласної прокуратури Охтирську окружну прокуратуру.
На рівнозначну посаду, з якої ОСОБА_3 була звільнена, у Сумській обласній прокуратурі вона також не може бути поновлена, виходячи з вищевикладених норм законодавства, а також у зв'язку з тим, що за приписами п. 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ на посаду прокурора в окружних прокуратурах можуть бути переведені лише прокурори органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у місцевих прокуратурах, та успішно пройшли атестацію, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Оскільки ОСОБА_1 не пройшла атестацію, тому не може претендувати на переведення до окружної прокуратури.
Таким чином, захист прав позивачки у спосіб поновлення на посаді в будь- яку іншу прокуратуру, окрім Тростянецького відділу Охтирської місцевої прокуратури Сумської області, не відповідає ст. 235 КЗпП України.
Більше того, такий спосіб захисту, як поновлення прокурора на посаді в Офісі Генерального прокурора або в обласній чи в окружній прокуратурі, оминаючи передбачену Законом 142 113-ІХ процедуру, фактично буде перевищенням повноважень та прямо суперечитиме ст. ст. 19 та 24 Конституції України щодо обов'язку державних органів діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з вищевикладеного, а також те, що вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною, тому відсутні підстави для її задоволення.
Підсумовуючи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову і відсутність підстав для його задоволення. Наведені позивачем доводи і надані докази не доводять допущення відповідачем порушення вимог законодавства і прав позивача, які потребують захисту судом.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення підписано 10.12.2021р.
Суддя О.М. Кунець