09 грудня 2021 року Справа № 480/1505/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/1505/21 за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумської міської ради (Далі - відповідач) в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Сумської міської ради, яка полягає у не вирішенні питання про надання або про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, орієнтованою площею 0,1000 га, із земель житлової та громадської забудови на території АДРЕСА_1 , навпроти річки Псел, неподалік від веслувальної бази;
- зобов'язати Сумську міську раду на найближчій сесії розглянути клопотання ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, орієнтованою площею 0,1000 га, із земель житлової та громадської забудови на території АДРЕСА_1 , навпроти річки Псел, неподалік від веслувальної бази, відповідно до вимог чинного законодавства України та з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що нерозглядаючи клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, орієнтованою площею 0,1000 га, із земель житлової та громадської забудови на території АДРЕСА_1 , навпроти річки Псел, неподалік від веслувальної бази від 06.10.2020 Сумська міська рада допустила порушення вимог ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідно до яких розгляд таких клопотань має бути здійснено в місячний строк, що в свою чергу свідчить про те, що в даному випадку має місце протиправна бездіяльність з боку відповідача.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради про визнання протиправною та зобов'язання вчинити дії - закрито.
Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 року по справі № 480/1505/21, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач, посилаючись на положення ст.ст. 12, 81, 118, 122 Земельного кодексу України, п. 34 ст. 26, ст. 46, ч.ч 1, 2 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 09.01.2020 у справі № 820/4433/17, від 25.09.2019 у справі № 815/6094/17, стверджує, що відповідач в порушення вказаних норм не розглянув у місячний строк клопотання ОСОБА_1 на пленарному засіданні міської ради та, відповідно, не прийняв жодного рішення щодо вимог, заявлених в останньому. Надані ж відповідачем листи не можуть вважатися належною відмовою у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки дане питання вирішено не у встановленому законом порядку.
Відповідно до постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2021р. , ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 по справі № 480/1505/21 було скасовано. Справу № 480/1505/21 за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії направлено до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Відповідно до ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 30.08.2021р. справу №480/1505/21 було прийнято до провадження та вирішено, що подальший розгляд справи буде здійснюватися в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.
13.09.2021р. відповідачем надіслано до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. При цьому, відповідач просив суд врахувати, що відповідач вчиняє передбачені законодавством дії стосовно розгляду клопотання Позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення Земельної ділянки, а саме Постійною комісією попередньо розглянуте це клопотання Позивача та ініційовано його розгляд на сесії Сумської міської ради (витяг з протоколу від 02.02.2021 №8), 29.03.2021 проект відповідного рішення оприлюднено на офіційному сайті Сумської міської ради та включено до переліку питань, що розглядались на сесії Сумської міської ради 24.03.2021.
Крім цього, відповідач звертає увагу суду на те, що друга позовна вимога про зобов'язання Сумську міську раду на найближчій сесії розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення тне підлягає задоволенню, оскільки Сумська міська рада вже розглянула заяву позивача про що свідчить рішення Сумської міської ради від 24.03.2021р. №766-МР (копія в справі).
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Сумської міської ради із клопотанням від 06.10.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за адресою АДРЕСА_1 , навпроти річки Псел, неподалік від веслувальної бази для будівництва і обслуговування жилого будинку, орієнтовною площею 0,1000 га (а.с. 7).
Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради листом від 23.11.2020 № З-2646/06.01-21 повідомив ОСОБА_1 про те, що розгляд заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, орієнтованою площею 0,1000 га, із земель житлової та громадської забудови на території АДРЕСА_1 , буде винесено на розгляд постійної комісії з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин, природокористування та екології Сумської міської ради, з подальшим винесенням на розгляд Сумської міської ради (а.с. 5).
В подальшому, Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради листом від 11.01.2021 № 06.01-18/47 повідомив представника позивача - адвоката Сумцова Є.С. про те, що заява про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, орієнтованою площею 0,1000 га, із земель житлової та громадської забудови на території АДРЕСА_1 , не розглянута і рішення не прийняте, оскільки у зв'язку з оголошенням карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг та строків надання цих послуг, визначених законом. Повідомлено, що рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою не приймалось (а.с. 6).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду його клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою в місячний строк, встановлений законом, позивач звернувся до суду з цим позовом. Так, підставою звернення позивача до суду є протиправна бездіяльність Сумської міської ради щодо не прийняття рішення за клопотанням про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
При цьому, як свідчить з матеріалів справи, під час розгляду даної справи відповідачем було розглянуто клопотання ОСОБА_1 від 06.10.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за адресою АДРЕСА_1 , навпроти річки Псел, неподалік від веслувальної бази для будівництва і обслуговування жилого будинку, орієнтовною площею 0,1000 га . За наслідками розгляду клопотання позивача Сумською міською радою було прийнято рішення від 24.03.2021 № 766-МР яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, орієнтованою площею 0,1000 га, із земель житлової та громадської забудови на території АДРЕСА_1 , у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єктів вимогам містобудівної документації та чинних нормативно-правових актів (а.с. 49).
Отже, враховуючи викладене, за наявності рішення від 24.03.2021 № 766-МР яке було фактично прийнято за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_1 від 06.10.2020 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, орієнтованою площею 0,1000 га, із земель житлової та громадської забудови на території АДРЕСА_1 (а.с. 49), суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача на найближчій сесії розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, орієнтованою площею 0,1000 га, із земель житлової та громадської забудови на території АДРЕСА_1 , навпроти річки Псел, неподалік від веслувальної бази, відповідно до вимог чинного законодавства України та з урахуванням висновків суду.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Сумської міської ради, яка полягає у н е в и р і ш е н н і питання про надання або про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, орієнтованою площею 0,1000 га, із земель житлової та громадської забудови на території АДРЕСА_1 , навпроти річки Псел, неподалік від веслувальної бази, суд вважає за доцільне застосувати положення ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки питання про надання або про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, орієнтованою площею 0,1000 га, із земель житлової та громадської забудови на території АДРЕСА_1 вже фактично в и р і ш е н о Сумською міською радою, суд вважає за доцільне надати оцінку с в о є ч а с н о с т і вирішення відповідачем питання (своєчасності прийняття рішення) за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_1 від 06.10.2020 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки. Так, мотивуючи свою позицію позивач вказує на протиправну бездіяльність відповідача щодо не розгляду його клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою в місячний строк, встановлений законом, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку даним правовідносинам в частині протиправної бездіяльності відповідача, зокрема і щодо своєчасності прийняття відповідного рішення міською радою за наслідками розгляду клопотання позивача, суд виходить з наступного:
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України (далі по тексту - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Відповідно до п. б ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.
Так, частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно із ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Тобто підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує. Відповідно до приписів ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280) питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Тобто способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.
Нормами статті 46 Закону № 280 визначено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Частинами першою та другою статті 59 Закону № 280 передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Матеріалами справи підтверджено, що 06.10.2020 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність.
Отже, враховуючи наведені вище норми ч. 7 ст. 118 ЗК України вказане клопотання мало бути розглянуто відповідачем у строк до 06.11.2020.
Разом з цим, з матеріалів справи слідує, що розгляд клопотання позивача від 06.10.2020 відбувся лише 24.03.2021 - рішенням VIII скликання V сесії Сумської міської ради №766/МР відмовлено громадянам, зокрема ОСОБА_1 , в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Тобто, майже через п'ять місяців після закінчення вказаного вище місячного строку для розгляду такого клопотання.
При цьому Другий апеляційний адміністративний суд в постанові від 12.08.2021р. у даній справі, скасовуючи ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2021р. звернув увагу на те, що прийняття вказаного рішення відповідачем відбулося після звернення позивача до суду з цим позовом та фактично за своїм змістом рішення мало негативний для ОСОБА_1 характер, а тому висновок суду першої інстанції про самостійне усунення відповідачем допущених при розгляді клопотання позивача про надання дозволу порушень шляхом прийняття рішення від 24.02.2021 № 766-МР, яким відновлено законні права та інтереси, є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів дійшла висновку про передчасність висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача, неможливе без визнання протиправної бездіяльності Сумської міської ради, оскільки, порушення, які були допущені відповідачем при розгляді клопотання ОСОБА_1 , не можна вважати такими, що були усунуті рішенням Сумської міської ради від 24.02.2021 № 766-МР.
З урахуванням зазначених висновків Другого апеляційного адміністративного суду, суд враховує те, що позивач мав право отримати рішення за результатами розгляду свого клопотання протягом одного місяця з дати звернення до відповідача, однак відповідач прийняв відповідне рішення за результатами його розгляду про відмову у наданні дозволу майже через п'ять місяців після звернення позивача та лише після подання останнім позовної заяви до суду. Відповідно, суд вбачає наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Сумської міської ради, яка полягає у несвоєчасному вирішенні клопотання ОСОБА_1 про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, орієнтованою площею 0,1000 га, із земель житлової та громадської забудови на території АДРЕСА_1 .
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
15.04.2021 представником позивача подано до суду заяву про розподіл судових витрат, яка мотивована тим, що витрати позивача на професійну правничу допомогу склали 2800,00 грн. та сплачено судовий збір в розмірі 908,00 грн. Тому просить стягнути з Сумської міської ради на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу та судовий збір.
Відповідно до наявних у матеріалах справи ордера адвокатом позивача, який надає послуги, є ОСОБА_2 .
На обґрунтування понесених судових витрат на правову допомогу в розмірі 2800,00 грн., представник позивача надав суду наступні письмові докази:
- копію договору про надання правової допомоги від 21.12.2020, укладеного між позивачем та адвокатом Сумцовим Є.С. (а.с.43-44);
- копію додатку №1 від 08.04.2021 до договору про надання правової допомоги від 21.12.2020 (зв. бік а.с. 44);
- квитанція про сплату за послуги з надання правової допомоги від 08.04.2021 на суму 2800,00 грн. (а.с. 41);
- акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 08.04.2021 до договору про надання правової допомоги від 21.12.2020 (а.с.45).
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 08.04.2021 правова допомога складається з: надання адвокатом консультації щодо спору, вивчення та юридичний аналіз чинного законодавства та судової практики у сфері земельного законодавства України, в частині вивчення питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, орієнтованою площею 0,1000 га, із земель житлової та громадської забудови на території м. Суми, узгодження правової позиції по справі з клієнтом, підготовка адміністративного позову (2 год. 00 хв.); підготовки відповіді на відзив (2 год. 00 хв.); на загальну суму 2800,00 грн., з розрахунку витраченого часу 4 год. 00 хв. (вартість однієї години 700,00 грн.).
Вирішуючи питання про обґрунтованість витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 2800,00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом першим ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (п.268).
Суд зауважує, що частина з наданих послуг не може бути віднесена до правничої допомоги.
Так, згідно з пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У пункті 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI установлено: представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст.1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:
надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення;
надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні;
представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні;
представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами;
представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ;
надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Отже, вивчення та юридичний аналіз чинного законодавства та судової практики не може бути віднесено до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтею 19 Закону № 5076-VI.
А тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.
Також, суд вважає, що послуги з надання консультації щодо спору, узгодження правової позиції по справі з клієнтом за своєю суттю охоплюються змістом послуги з підготовки адміністративного позову та не підлягають відшкодуванню в окремому порядку.
Суд зауважує, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Тобто суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Проаналізувавши перелік виконаних робіт (послуг), складність і обсяг складених процесуальних документів, складність справи, предмет спору, а також те, що справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надані послуги зводились виключно до надання послуги щодо підготовки позовної заяви, відповіді на відзив, враховуючи критерії обґрунтованості та співмірності, суд приходить до висновку про обґрунтованість витрат на правничу допомогу у розмірі 1400,00 грн.
Частиною 3 ст. 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 454,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 700,00 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії. - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Сумської міської ради, яка полягає у несвоєчасному вирішенні питання про надання або про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, орієнтованою площею 0,1000 га, із земель житлової та громадської забудови на території АДРЕСА_1 .
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської міської ради (код ЄДРПОУ 23823253, адреса: 40030, Суми, пл. Незалежності, 2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) суму судового збору у розмірі 454 (чотириста п"ятдесят чотири) грн. 00 коп., витрати на отримання професійної правничої допомоги в сумі 700 (сімсот) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Кунець