10 грудня 2021 року м. Рівне №460/11992/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії від 04.08.2021 року №172850012272, винесене Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області; 2) зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 28 серпня 2021 року, зарахувавши до його загального страхового стажу періоди з 09.02.1982 по 01.04.1993, з 01.04.1993 по 31.12.1997, відомості щодо якої зазначені у трудовій книжці серія НОМЕР_1 , дата заповнення 09.02.1982, із виплатою заборгованості, що виникне внаслідок призначення такої пенсії. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що після досягнення ним 60 років звернувся до територіального органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак рішенням відповідача йому було відмовлено в призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного для призначення пенсії страхового стажу. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач подав до суду відзив на позов в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Відповідач зазначив, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди трудової діяльності з 09.02.1982 по 01.04.1993, з 01.04.1993 по 31.12.1997 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки титульна сторінка не завірена належним чином, а саме, відсутня печатка підприємства. Також звернув увагу на те, що позивачем не подано належних документів, визначених Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року, згідно яких можливо підтвердити стаж за періоди трудової діяльності з 09.02.1982 по 01.04.1993, з 01.04.1993 по 31.12.1997 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 . А ще зауважив, що відповідно до матеріалів пенсійної справи позивача, його страховий стаж склав 19 років 6 місяців 27 днів. Тому враховуючи вищезазначене, дії Головного управління, які полягають у відмові позивачу у призначенні пенсії за віком є правомірними. На підставі наведеного просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:
26 серпня 2021 року позовна заява надійшла до суду.
31 серпня 2021 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
22 листопада 2021 року відповідач подав до суду додаткові докази.
29 листопада 2021 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.
09 грудня 2021 року позивач подав до суду заяву.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
28 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності надані позивачем документи передані для розгляду та прийняття рішення про призначення/відмову в призначенні пенсії Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області.
04 серпня 2021 року рішенням №172850012272 відповідачем було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу - 28 років. Відповідачем зазначено, що страховий стаж позивача становить 19 років 6 місяців 27 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період з 09.02.1982 по 01.04.1993, з 01.04.1993 по 31.12.1997 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки титульна сторінка не завірена належним чином.
Не погоджуючись з такою відмовою позивача та вважаючи її протиправною, він звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-ІV).
Судом, встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо зарахування періодів роботи позивача за період з 01.01.2004 року, а тому застосовними є положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з вимогами ст. 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Зазначеній нормі Закону №1788-ХІІ кореспондується положення ст. 48 Кодексу законів про працю України.
Згідно записів трудової книжки Серія НОМЕР_1 , дата заповнення 09.02.1982, виданої на ім'я ОСОБА_1 :
1. Запис №2 - прийнятий на посаду радіомонтера 3 розряду прийомних телевізійних антен в антенну бригаду (наказ №17 від 09.02.1982);
2. Запис №7 - звільнений по переводу в ПКП «Побутрадіотехніка» по ст. 36 п. 5 КЗпП (наказ №8 від 31.03.1993);
3. Запис №8 - прийнятий радіомонтером 5 розряду в антенну дільницю по переводу з ОП «Побутрадіотехніка» (наказ №8 від 31.03.1993);
4. Запис №13 - звільнений за власним бажанням по ст. 38 КЗпП (наказ №33 від 31.08.2005).
Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи позивача з 09.02.1982 по 01.04.1993, з 01.04.1993 по 31.12.1997, що в цілому складає 15 років 10 місяців та 23 дні відповідач вказав на невідповідність записів трудової книжки вимогам щодо її оформлення, передбачених Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 р. №162.
Однак, суд критично оцінює доводи відповідача з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах,- в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 р. №162 (далі - Інструкція №162, чинної станом на дату заповнення трудової книжки позивача): трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округу, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1. Інструкції №162).
Згідно з абзацами першим, другим, четвертим пункту 2.2. Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнялася трудова книжка (пункт 2.11 Інструкції №162).
Аналогічні положення містить Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), в якій, зокрема, зазначено, що: «Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка».
Таким чином, вимоги щодо проставлення на титульному аркуші трудової книжки працівника відбитку печатки підприємства, на якому вперше заповнялася трудова книжка дійсно були передбачені Інструкціями.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку, що працівник не може відповідати за належне оформлення та ведення своєї трудової книжки. Неналежне ведення його трудової книжки чи інших документів, пов'язаних з трудовою діяльністю з вини адміністрації підприємства не може стати перепоною для реалізацію позивачем права на соціальний захист та, зокрема, призначення пенсії за віком.
Також суд зазначає, що окремі недоліки в заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічна позиції викладені Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а
Таким чином, відсутність відбитку печатки підприємства, на якому вперше заповнялася трудова книжка, на титульному аркуші трудової книжки, при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення запису, не є підставою для не зарахування спірних періодів до стажу його роботи.
Відповідно до пункту 2.3. Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзац перший пункту 4.1. Інструкції №162).
За змістом трудової книжки позивача, наданої відповідачу вбачається, що записи №2 (про прийняття на роботу), №7 (про звільнення з роботи), №8 (про прийняття на роботу), №13 (про звільнення з роботи) - чітко відповідають вимогам, передбаченим Інструкцією №162, позаяк засвідчені підписами уповноважених посадових осіб та скріплені печатками відповідного підприємства.
Згідно з довідкою архівного відділу Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 15 грудня 2020 року №Л-03/12-14, довідкою від 06 жовтня 2020 року №16227/04-02 документи ПКП «Побутрадіотехніка» на архівне зберігання після його ліквідації не надходили, відтак, у позивача відсутня змога надати додаткову довідку про період його роботи на зазначеному підприємстві.
Згідно з нормами п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підставі п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформления у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Між тим, відповідачем не вимагалося додаткових документів.
Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано позивачу в страховий стаж період роботи з 09.02.1982 по 01.04.1993, з 01.04.1993 по 31.12.1997.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягаю до задоволення.
Оскільки, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано період роботи позивача з 09.02.1982 по 01.04.1993, з 01.04.1993 по 31.12.1997, що в сукупності становить 15 років 10 місяців 23 дні, то з врахуванням неоспорюваного періоду страхового стажу позивача - 19 років 6 місяців 27 днів, страховий стаж позивача буде перевищувати необхідний стаж для призначення пенсії за віком, що складає 28 років.
Враховуючи наведене та ту обставину, що підставою для відмови відповідачем в призначенні пенсії за віком позивачу була відсутність страхового стажу, суд зазначає, що позовні вимоги в частині призначення пенсії за віком відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підлягають до задоволення.
Щодо дати з якої позивачу слід призначити пенсію, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст.45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Заяву про призначення пенсії позивачем було подано 28 липня 2021 року.
27 серпня 2021 року позивачу виповнилося 60 років.
А тому, з врахуванням вимог ст.45 Закону №1058, позивачу слід призначити пенсію з 28 серпня 2021 року.
На підставі наведеного, суд зазначає, що належним способом захисту прав буде зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 28 серпня 2021 року, зарахувавши до його загального страхового стажу періоди роботи з 09.02.1982 по 01.04.1993, з 01.04.1993 по 31.12.1997.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
Натомість, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував позовні вимоги, знайшли своє підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на вказане, сплачена сума судового збору в розмірі 908 відповідно до квитанції від 25 серпня 2021 року № 72261, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії від 04 серпня 2021 року №172850012272, винесене Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 28 серпня 2021 року, зарахувавши до його загального страхового стажу періоди роботи з 09 лютого 1982 року по 01 квітня 1993 року, та з 01 квітня 1993 року по 31 грудня 1997 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00грн (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7,м. Житомир,10003. ЄДРПОУ/РНОКПП 13559341)
Повний текст рішення складений 10 грудня 2021 року
Суддя Т.О. Комшелюк